Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Сучасні психологічні дослідження особистісних якостей службовців органів внутрішніх справ: теорія питання





Ольга Скляренко, старший викладач Горлівського інституту іноземних мов Донбаського Державного педагогічного університету

УДК 159.9

 

Надано теоретичний аналіз наукових досліджень з проблеми вивчення різних особистісних якостей службовців органів внутрішніх справ. Проаналізовано основні підходи щодо вивчення особистості правоохоронців. Визначено психологічні особливості, закономірності і прояви особистості офіцерів ОВС.

Ключові слова: особистість, стресостійкість, кризова ситуація, професійна деформація, готовність до професійної діяльності

 

Предоставляется теоретический анализ научных исследований по проблеме изучения различных личностных качеств служащих органов внутренних дел. Проанализированы основные подходы к изучению личности правоохранителей. Определены психологические особенности личности офицеров ОВС.

Ключевые слова: личность, стрессоустойчивость, кризисные ситуации, профессиональная мотивация, готовность к профессиональной деятельности

 

Тhe theoretical analysis of scientific researches is given on issue of study of different personality qualities of servings organs of internal affairs. Forming conceptions and basic going are analysed near the study of personality. The psychological features of personality of officers of organs of internal forces are certain.

Key words: personality, crisis situations, professional motivation, readiness to professional activity

 

Характерними рисами розвитку українського сучасного суспільства є різноманітні соціальні, економічні, політичні перебудови, які викликають у громадян відчуття загальної нестабільності, руйнування культурних, економічних, наукових, інтелектуальних, моральних та інших зв’язків, виникнення диспропорцій у соціальній динаміці, фізичному та психічному здоров’ї нації. Усі ці процеси відбиваються на професійний діяльності насамперед співробітників системи міністерства внутрішніх справ (МВС), тому що охорона громадського порядку та забезпечення безпеки українського суспільства є головним завданням, яке покладено саме на органи внутрішніх справ (ОВС). У своїй життєдіяльності правоохоронцям доводиться постійно стикатися із кризовими, стресовими ситуаціями, які несприятливо впливають на їхній психічній стан, ставлення до роботи, до себе і до інших людей. Вирішення цієї проблеми повинно відбуватися у декількох напрямах. І передусім під час підготовки працівників органів внутрішніх справ бути відданими своєї справі правоохорони. Саме тому на сучасному етапі, в епоху соціальних змін і криз, пріоритетним є формування таких особистісних якостей правоохоронців, як психічне здоров’я, моральний стрижень, емоційна стабільність, вольові якості, вибір правильної життєвої стратегії, розкриття своїх можливостей, збереження цілісності і гармонії свого внутрішнього світу і його вдосконалення.

Проблемами вивчення особистості та різних концепцій її формування, окремих аспектів особистісного розвитку займалися такі зарубіжні та вітчизняні дослідники, як К. О. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, Л. Анциферова, А. Асмолов, Л. Виготський, Є. Головаха, І. Кон, Д. Леонтьєв, К. Ломов, А. Маслоу, З. Фрейд, Е. Еріксон та інші. Серед сучасних українських учених слід зазначити Г. Балла, М. Боришевського, Л. Бурлачука, В. Роменеця, М. Савчина та інших.

Слід зауважити, що питання особистісного розвитку постійно розробляється в науковій психологічній літературі. Досліджені окремі аспекти особистісних проявів: формування компетентності особистості у соціальному та психологічному вимірі (К. Абульханова-Славська, Г. Балл, О. Бодальов, Л. Орбан-Лембрик, Ю. Швалб, Т. Яценко та ін.). У руслі розробки проблеми вивчення психологічних особливостей особистості співробітника ОВД, що формуються під впливом умов професійної діяльності, розроблялися такі напрями наукових досліджень, як: морально-психологічні аспекти професійної діяльності та деформації особистості співробітників ОВД (І. Андреєв, С. Безсонов, А. Буданов, І. Віденєєв, Н. Гранат, В. Медведєв, Е. Кин, О. Мартиненко, С. Піняєва та ін..); адаптивність, стресостійкість, саморегуляція особистості та особливості проявів емоційно-вольової сфери особистості в екстремальних умовах (О. Бандурка, В. Бодров, М. Калашникова, В. Корольчук, Н. Мілорадова, С. Миронець, А. Москаленко, Д. Кобзін, О. Тимченко та ін.); професійна мотивація, готовність та підготовка до діяльності правоохоронної діяльності (В. Вахніна, А. Дубнякова, Н. Іванова, С. Лях, А. Маркова, Я. Когут, О. Кокун, І. Платонов та ін.); особистісні характеристики керівників, специфічність та компоненти управлінського спілкування керівників підрозділів МВС (Б. Авреньєв, В. Барко, В. Бочелюк, Ю. Ільїна та ін. ) та інші проблеми [1; 2; 4; 7; 11; 12].

Наше дослідження присвячене вивченню та аналізу сучасних психологічних досліджень особистісних характеристик офіцерів органів внутрішніх справ. Завданням цієї статті є теоретичний аналіз існуючих підходів щодо проблеми формування та виявлення особливостей прояву особистісних якостей у сучасних службовців ОВС.

Проблема дослідження особистості в психології не є новою, але завжди була актуальною і активно досліджуваною в усі часи, не втратила вона своєї актуальності і на сучасному етапі, широке коло вчених приділяють розробці цього питання велику увагу і дотепер, розроблено багато концептуальних методологічних та прикладних напрямів досліджень в цій галузі, ми зупинимося на деяких із них.

Одним із провідних чинників становлення особистості спеціаліста вважається професійна діяльність. Особистісні якості, сформовані в період виховання та навчання у певній мірі можуть вплинути на професійне становлення спеціаліста. З іншого боку, характер і особливості професійної діяльності можуть обумовити зміну якостей особистості. Вказано, що тривалий вплив трудової діяльності на особистість може супроводжуватися розвитком процесу професійної деформації. Одним з основних чинників, що детермінують формування та розвиток професійної деформації працівників міліції, є порушення ними юридичних вимог, інструкцій та правової регламентації їхньої службової діяльності, ефективність якої страждає за наявності досліджуваного феномену. Але домінуючу роль має специфіка службової діяльності, оскільки саме її чинники ставлять відповідні вимоги щодо особистісних особливостей спеціаліста. Так, установлено, що оперативні працівники карного розшуку і державної автомобільної інспекції дуже суттєво відрізнялися за показниками ціннісної, потребово-мотиваційної і емоційної сфер у порівнянні з працівниками перших відділів і відділів по роботі з персоналом.

Ціннісні орієнтації, притаманні працівникам перших відділів і відділів по роботі з персоналом, значною мірою можна охарактеризувати як морально-духовні, а працівникам державної автомобільної інспекції і оперативним працівникам карного розшуку більш властиві матеріальні цінності. Прояви професійної деформації у працівників різних підрозділів міліції характеризувалися відмінностями в їхній потребово-мотиваційній сфері. Так, у працівників перших відділів і відділів по роботі з персоналом домінують потреби вдосконалюватися у своїй професійній діяльності, тоді як у других домінує страх за своє життя і здоров’я і матеріально значущі компоненти їхньої праці, вони також у більшій мірі відчувають виражені труднощі в адаптації до оточуючих обставин у зв’язку з дією на них психологічного стресу. Для працівників перших відділів і відділів по роботі з персоналом більш характерним є емоційний дискомфорт і фрустрація потреб у соціальному визнанні, любові і самореалізації. При цьому у всіх учасників дослідження виявлено підвищений рівень тривожності і депресивності. Негативно відбиваються на службовій діяльності і впливають на стереотип професійної поведінки дисфункційні наслідки емоційного вигоряння [1].

В науковій літературі широко представлені дослідження емоційно-вольового компоненту особистості службовців ОВС [2; 4–8]. У дослідженні М. Калашнікової було виявлено сформованість функціональної структури цілісного процесу саморегуляції діяльності, а також рівень стрестійкості співробітників оперативного складу МВС. Вказано, що сформованість функціональної структури цілісного процесу саморегуляції діяльності, а також рівень стресостійкості співробітників оперативного складу МВС залежить від стажу професійної діяльності. Здатність співробітників із стажем до психологічної регуляції цілісної професійної дії, яка складається в результаті стажу професійної діяльності, забезпечує високу їхню стресостійкість. Характеристиками, що відповідають високим показникам саморегуляції діяльності і, як результат, високому рівню стресостійкості в оперативників із стажем, є такі: високий рівень розвитку стійких особистісних якостей; невисокі показники ситуативної емоційної нестійкості і ситуативної тривожності; усвідомлення великої кількості власних емоційних переживань, що свідчить про емоційну розвиненість при низьких показниках інтенсивності і тривалості емоційних переживань модальностей страху й печалі; добре розвинені властивості саморегуляції; високий рівень успішності діяльності; велика інтегрованість структури взаємозв’язків. Характеристиками, що відповідають низьким показникам саморегуляції і, як результат, низькому рівню стресостійкості початкуючих оперативних співробітників, виділені такі: низькі показники розвитку стійких особистісних якостей; вираженість таких ситуативних якостей, як емоційна нестійкість і тривожність; менше усвідомлення різних відтінків своїх емоційних переживань, висока інтенсивність і тривалість емоційних переживань модальностей печалі й страху; погано розвинені властивості саморегуляції; низький показник успішності, ізольованість, автономність багатьох показників [5].

Дослідження Н Мілорадової та Г. Попової показало, що використання певних способів саморегуляції є вираженням особистісних характеристик працівників ОВС та залежить від інтернальності або екстернальності особистості. Висока інтернальність пов’язана з позитивною самооцінкою, більшим збігом образів реального та ідеального «Я». Інтернали мають більшу активність та частіше турбуються про своє здоров’я. Крім того, екстернальність більш корелює з тривожністю, а деякі автори стверджують про зв’язок екстернальності з психічними захворюваннями. Порівнюючи результи, отримані у процесі вивчення способів саморегуляції психічних станів, між групами, що мають високий (інтернали) та низький (екстернали) рівень суб’єктивного контролю, ми отримали дані, які свідчать про те, що для інтерналів більш характерні такі способи: фізичні навантаження, ризикована поведінка, самоконтроль, вольові зусилля, аналіз ситуації, розмірковування. Тоді як мовну розрядку частіше обирають екстернали, також для них характерно справлятися з негативними психічними станами за допомогою сну, пасивного відпочинку, відключення, свідомого відходу від ситуації [8].

В деяких роботах наголошується на тому, що пріоритетним показником оцінки професійного потенціалу кандидатів на службу в ОВД є мотивація. Відмічено, що мотивація співробітників ОВД, як основна детермінанта професійної правоохоронної діяльності, являє собою мотиваційну систему, що включає вимоги нормативних актів, керівництва і конкретної ситуації, ціннісні орієнтації, заклопотаність службовими і особистими проблемами, імпульс до дії та реальні дії. Вказано, що високо мотивовані співробітники мають значимо кращі показники з адаптивних здібностей, комунікативного потенціалу, підозрілості, відчуття провини, домінантності, експресивності, радикалізму, самоконтролю, мотиву вибору престижної роботи, потреби в гідних санітарно-гігієнічних умовах. Серед мотиваційних факторів найбільш високі оцінки отримали ті, що сприяють процесу самоактуалізації особистості, викликають почуття осмисленості буття та сприяють особистісному зростанню [3].

Н. Іванова визначила психологічні детермінанти та компоненті підготовки фахівця екстремальних професій. До них віднесено: 1) психологічні особливості та особистісні якості фахівця; 2) динаміку особливостей пізнавальних та емоційно-вольових процесів, індивідуально-психологічних особливостей, рівня розвитку професійно важливих якостей; 3) психологічну готовність до діяльності в екстремальних ситуаціях, що передбачає наявність системи знань, необхідних професійно важливих якостей, психофізіологічних та психологічних характеристик, високого рівня емоційно-вольової стійкості та мотивації до діяльності, здатності до саморегуляції; 4) Розвиток психологічного рівня професійної придатності (суму фізіологічних, психологічних, характеристик, якостей і професійних можливостей особистості, її психологічної готовності) [4].

О. Кокун, описуючи психологічну готовність фахівця до екстремальних видів діяльності, визначає її як інтегративне особистісне утворення, яке складається із короткочасної та тривалої готовності і забезпечує його психологічну придатність до діяльності в екстремальних умовах. У тривалій психологічній готовності виділено дві основні складові: особистісну й функціональну готовність.

Особистісна готовність передбачає наявність 4-х компонентів:

моральну готовність (усвідомлення обов’язку, відповідальності, небезпеки для власного життя, соціального та особистісного сенсу професійної діяльності, активну життєву позицію, самокритичність, потребу у професійному самовдосконаленні); вольову готовність (впевненість у собі, зіб раність, організованість, сміливість, рішучість, самоконтроль, витримку, готовність до ризику); комунікативну готовність (наявність загальних та професійних комунікативних якостей: комунікабельності, переконливості, володіння професійною мовою, вміння віддавати чіткі команди, поваги до колег, готовності до взаємодопомоги та ін.); загально-психологічну готовність (оптимальний рівень особистісної тривожності, високі здібності саморегуляції психічного стану; розвинуті інтелектуальні якості, розвинені здібності до планування, моделювання, програмування, оцінки результатів діяльності).

Функціональна готовність включає шість компонентів: мотиваційну готовність (відданість професії, переконання в її необхідності, потреба у самовдосконаленні, в успішному вирішенні професійних завдань, бажання досягти успіху та ін.); когнітивну готовність (знання професійних обов’язків, функцій, оцінка їх суспільної значущості, знання способів, методів, засобів вирішення професійних завдань, усвідомлення своїх можливостей, здібностей, знання особливостей та ймовірних змін у службовій діяльності та ін.); креативну готовність (здатність генерувати ідеї, гнучкість розуму та ін.); орієнтаційну готовність (знання й уявлення про особливості й умови професійної діяльності, її вимоги до особистості); операційну готовність (наявність умінь і навичок, необхідних для вирішення професійних завдань, володіння способами і прийомами професійної діяльності, здатність до модулювання своєї діяльності та антиципації); оцінювальну готовність (адекватна самооцінка своєї професійної підготовленості і відповідності результатів вирішення професійних завдань визначеним вимогам).

У короткочасній психологічній готовності виділено п’ять компонентів: мотиваційну готовність (мотивацію на виконання безпосередніх професійних завдань); орієнтаційну готовність (знання і уявлення про особливості та умови поточної діяльності, вирішуваних у ній завдань, вимог, які вона висуває до особистості та ін.); операційну готовність (актуальну можливість до реалізації наявних умінь і навичок, необхідних для вирішення професійних завдань); оцінювальну готовність (адекватну самооцінку своїх можливостей щодо вирішення поставлених завдань); емоційну готовність (оптимальний рівень ситуативної тривожності, позитивну настроєність на вирішення про-

фесійних завдань, зібраність, впевненість у своїх силах та ін.) [6].

Висновки і перспективи подальших розвідок з цього напрямку. Таким чином, ми бачимо, що розробка питань у сфері дослідження особливостей розвитку та особливостей прояву особистості працівників ОВС є актуальною, розроблені окремі напрямки в дослідженні цього питання. Але потрібно відзначити, що в сучасних наукових дослідженнях людина розглядається як активний суб’єкт, який створює власне життя, життєтворчість розглядається як вищий прояв сутнісних сил, життєвого та творчого потенціалу особистості. У наших подальших дослідженнях ми плануємо вивчення та аналіз життєвого шляху, особистісного саморозвитку, духовного зростання, а також здатності до життєтворчості у офіцерів органів внутрішніх справ. Нами планується вивчення і аналіз психологічних умов та основних чинників формування життєтворчості у офіцерів органів внутрішніх справ, а також вивчення особливостей здатності до життєтворчості у правоохоронців на різних вікових етапах їх життєвого шляху.



Номер сторінки у виданні: 317

Повернутися до списку новин