Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Інтегрований підхід до узагальнення екологічних та економічних знань студентів під час викладання спецкурсу «Раціональне природокористування»





        Мазурок Володимир Григорович кандидат педагогічних  наук, декан факультету іноземних мов

        УДК 371. 134

 

 

В статті розкрито інтегрований підхід до еколого-економічної освіти студентів під час викладання спецкурсу «Раціональне природокористування». Визначено мету та завдання спецкурсу. На конкретних прикладах навчальної дисципліни продемонстровано, що  підвищити рівень професійної компетентності студентів можна за допомогою встановлення інтегративних зв'язків змісту курсу зі змістом природничих та економічних дисциплін.

        Ключові слова: «Раціональне природокористування», інтеграція, інтегративний підхід, еколого-економічна освіта.

 

В статье раскрыт интегрованный подход к экологическому образованию студентов во время преподавания спецкурса «Рациональное природоведение». Определены цель и задачи спецкурса. На конкретных примерах учебной дисциплины продемонстрировано,  что повышен уровень профессиональной компетентности студентов можно с помощью установления интегративных связей содержания курса с содержанием природоведческих и экологических дисциплин.

          Ключевые слова: «Рациональное природоведение», интеграция, интегрованный подход, эколого-экономическое образование.

 

The integral approach towards the ecological education of students in the process of teaching a special course "Rational exploitation of nature resources" has been undertained and revealed in the article under review. The aim and tasks of the special course have been determined. It has been demonstrated and proved on some concrete examples that to improve the level of students' professional competition is possible by means of outlining and setting the integral links of the content of the course mentioned alongside with the content of economic subjects and dealing with nature ones.

         Key words: "Rational exploitation of nature resources", integration, integral approach, ecologo-economical education.

 

Постановка проблеми. Досвід вищих навчальних закладів підтверджує думку про те, що інтеграційний процес полягає у впровадженні європейських норм і стандартів в освіті, зокрема еколого-економічних. Процеси інтеграції знань, що активно проникають у сучасну освіту, торкаються не тільки її змісту, але і форм та методів еколого-економічної освіти. Суттєвою рисою спецкурсу "Раціональне природокористування" є інтегрований підхід до узагальнення екологічних та економічних знань. Такий підхід до розгляду природничонаукових і соціальних аспектів навколишнього середовища обумовлений такими факторами: комплексним характером сучасних проблем взаємодії суспільства з природним середовищем, від позитивного рішення яких   залежить збереження життя на Землі; інтеграційними процесами в науках про природу і суспільство; станом теорії і практики економічної освіти в технічному коледжі,  передусім диференційованим (предметним) способом вивчення природного і соціального середовища, що слабо сприяє становленню цілісної наукової картини світу; інтегративним  характером  процесу екологічної освіти.

       Аналіз останніх досліджень. При конструюванні системи еколого-економічних понять ми враховували досвід побудови поняттєво-термінологічних систем у наукових дослідженнях І.Пономарьової,                  Є. Зубащенко [4], Т. Кучер, С. Васильєва, А. Волкової, Л. Симонової,              І. Жуковіна [3], А. Сиротенка [14], В. Обозного [7],  О.Плахотнік [8] й інших. При проектуванні системи понять еколого-економічного змісту використані положення педагогічної теорії проектування змісту освіти (В.Краєвський,      І.Лернер та ін.), яка послідовно простежує спочатку процес формування (проекту) змісту освіти на трьох рівнях: рівні загального теоретичного представлення, рівні навчального предмету і рівні навчального матеріалу, а потім передбачає етап реалізації (проекту) в процесі навчання і його коректування фактичним засвоєнням навчального матеріалу студентами.

       При визначенні понять були використані наукові праці Н. Реймерса [13], І.Дедю [2], В. Данилова-Данильяна, Д. Марковича, В. Разумовского [11], С. Рафикова [12], Б. Небела [6] й інших. На основі аналітико-синтетичного аналізу  наукових джерел досліджуваної проблеми, досвіду роботи у вищих навчальних закладах ми дійшли висновку, що інтегрований підхід до узагальнення екологічних та економічних знань студентів не був  ще предметом спеціального дослідження. Саме тому ми визначили мету статті: виявити позитивні тенденції  інтегрованого  підходу до еколого-економічної освіти студентів під час викладання спецкурсу «Раціональне природокористування».

Виклад основного матеріалу. У дослідженні ми дотримуємося основного концептуального постулату, що неперервна еколого-економічна освіта - це власне кажучи стратегія освіти, спрямована на створення сприятливих умов для формування у студентів готовності до вирішення проблем, пов'язаних із самореалізацією і професійним самовизначенням,  насамперед еколого-економічним.

Однією з головних ідей неперервної економічної освіти у вищому навчальному закладі є ідея формування економічних знань при вивченні природничих предметів та спецкурсу.  Метою еколого-економічної спрямованості освіти   є здобування студентами тих знань, що допомогли б їм так впливати на своє поводження, щоб знайти гідний вихід з різних життєвих ситуацій, одержання універсальних, незалежних від роду майбутніх занять знань.

        Для нашого дослідження визначальними є словниковий аналіз понять «інтеграція», «інтеграція особистості», «інтегративний підхід», «інтеграція наук»,  «інтеграційні технології» під час викладання спецкурсу «Раціональне природокористування». Зокрема, в словнику професійної освіти поняття  «інтеграція» розглядається, як   (від лат. integratio - поповнення, відновлення) - об'єднання в ціле будь-яких окремих частин [9; С. 129]. В психологічному словнику поняття «інтегральний» (від лат. integralis - цілісний, єдиний, неподільний) - трактується, як  прийом, спосіб наукового пізнання, при якому, вивчаючи певне поліструктурне явище, спочатку виділяють його окремі елементи, а потім виробляють цілісний (інтегральний) погляд на нього [10; С.71]. Провідним фактором інтеграції особистості є  її світоглядна зрілість. Інтеграція особистості ( від лат. integration - відбудова, поповнення) - поповнення ідей і прагнень людини в одне ціле, цілісність, єдність її поглядів і дій. Вона забезпечується досконалістю нервової системи, розвиненістю інтелекту і волі, а головне - чіткою скоординованістю  усіх психічних функцій і спрямованістю їх у певне суспільно корисне річище [10; С.72].

В педагогічному словнику  диференціація та інтеграція наук визначаються, як взаємопов'язані процеси, якими супроводжується розвиток наукового пізнання. Інтеграція наук полягає у взаємопроникненні методів дослідження з одних наук в інші, у виробленні спільного для ряду наук підходу до вивчення, теоретичного опису й пояснення явищ [ 1; С. 95].

На основі вищезазначених підходів при розробці системи понять еколого-економічного змісту ми спиралися на такі положення:

1. Сконструйована система понять повинна забезпечувати реалізацію поставленої мети і задач еколого-економічної  освіти молоді при вивченні загальноосвітніх дисциплін природничого та економічного циклу в технічному коледжі.

2. Ця система повинна становити основу  теоретичних знань, що є відображенням ідеї взаємозв'язку екологічної і економічної освіти.

3.Ця система понять повинна будуватися як на основі максимального врахування структури предметів, логіки побудови навчальних програм і змісту підручників, так, і з урахуванням сучасних змін у суспільстві і природі (як об'єктах вивчення), а отже, і змін у наукових підходах до їхнього вивчення.

4. Поняття еколого-економічного змісту це ті поняття, що відбивають господарський механізм впливу людини і матеріальних продуктів його діяльності на навколишнє середовище й економічні наслідки впливу середовища (у тому числі зміненого людиною) на людину і систему його економічних відносин для оптимізації взаємин у системі "суспільство-людина-природа".

5. У сконструйованій системі правомірне виділення опорних (системотвірних) і базових рангів, що становлять зміст опорних понять.

6. Фактором, що обмежує при побудові системи понять еколого-економічного змісту є не усталений в науці і методиці викладання зміст окремих понять, але вони, вводяться для вивчення. Це пояснює той факт, що для їхнього визначення ми дотримувалися принципу спрощення, прийнявши за навчальну аксіому деякі положення і поняття, що в науці ще не достатньо й однозначно визначені. З іншого боку, цей принцип поєднується з принципом науковості, тобто відповідності визначень досліджуваних понять їхньому науковому визначенню.

       Стрижневими змістовними елементами еколого-економічної спрямованості освіти, навколо яких структурувались опорні знання, були обрані гуманістичні цінності: людина, життя, здоров'я і добробут людини, суспільство, Батьківщина, знання, культура. Як основні змістовні лінії і,  отже, наскрізні ідеї всієї еколого-економічної освіти визначені: еколого-економічна, валеологічна, природоохоронна і краєзнавча.

Реалізація вищевикладених принципів, основ і підходів висуває вимоги до навчальних програм, до предметів, що вивчаються. Найважливішими з них є такі.

       1.    Навчання повинно починатися із засвоєння знань, що мають узагальнений і теоретичний характер. Починаючи з початкових етапів навчання, розкривається система провідних міжпредметних екологічних ідей (єдність людини і природи, необхідність оптимізації їхніх відносин, зміна природи внаслідок господарської діяльності) і вводяться основні наукові екологічні (екологічна система, біосфера, компоненти екосистеми, середовищні й антропогенні фактори і т.д.) і економічні поняття.

       Безумовно, концентроване і випереджальне введення таких понять не призводить до їхнього повного засвоєння, однак педагогічна цінність даного підходу обумовлена виникненням у студента принципово правильного уявлення про досліджуваний предмет, його стан і проблеми, дає змогу формувати міцну орієнтовно-мотиваційну основу для наступних етапів навчання. При цьому у свідомості і мисленні студента утвориться та необхідна основа, що надалі послідовно диференціюється, доповнюються теоретичними й емпіричними знаннями, які в процесі навчання зазнають  послідовної диференціації, конкретизації і збагачення.

       2.  Орієнтація навчання на виявлення і розкриття базових, генетично-вихідних, істотних і загальних взаємозв'язків, що визначають зміст і структуру сучасних екології й економіки: цілісність екологічних і економічних систем, еколого-економічна взаємодія, рівновага, розвиток екосистем,  екологічна (економічна) криза й ін. З огляду на те, що зазначені загальні відносини мають абстрактний характер, вони становлять труднощі для розуміння і засвоєння студентами. Тому їх треба пропонувати  у вигляді опорних знаків-символів, предметних  зображеннях чи графічних моделях, що дозволяють виявити суттєві  властивості  даного об'єкта в "чистому"  виді.  Метод  моделювання, який дозволяє відокремити істотне від другорядного, може розглядатися   в якості  одного з   провідних принципів еколого-економічної освіти.

       Навчання варто орієнтувати не на засвоєння розрізнених відомостей чи механічне запам'ятовування сукупності інформації, а на поетапне розкриття принципів наукової екології й економіки, пояснення і розуміння основних їхніх закономірностей, на з'ясування механізмів розвитку і взаємодії різних природних і антропогенних факторів. При цьому провідна роль приділяється науково-екологічній й економічній теорії, принципам і закономірностям. Ми відзначаємо, що такий підхід у жодному разі не зменшує значення практичної і дослідницької роботи студентів. Він тільки дає змогу здійснити її на основі доступного рівня науковості, усвідомленої закономірності чи принципу теорії.

        3. Третьою вихідною вимогою до програм служить така організація навчання, де засвоєння основ теоретичних положень відбивається на здатності студентів робити уявні переходи від загального до часткового і навпаки. Поетапна конкретизація, а потім узагальнення ведуть до формування «власних» принципів пояснення і розуміння навколишньої соціоприродної і економічної дійсності. Саме на цій основі будуються індивідуально-особистісні моделі екологічно грамотного, економічно виправданого поводження і діяльності людини в природному середовищі. Ефективному вирішенню цих задач сприяє спеціально розроблена і поетапно реалізована система завдань, вправ, самостійних і практичних робіт, сукупність видів і форм практичної діяльності у дослідженні, виявленні та збереженні еколого-економічної рівноваги.

        Реалізацію концепції еколого-економічної спрямованості освіти ми пов'язуємо з практичним здійсненням сучасних продуктивних педагогічних ідей: особистісно орієнтованого підходу до освіти, збереження і розвитку індивідуальної самобутності кожного учня, забезпечення учнем суб'єктивності позицій протягом їхнього навчання, співробітництва викладачів та студентів, а також розвиваючого і проблемного навчання. Вони знайшли відображення в підборі навчальної інформації, конструюванні технологій навчання і виховання, розроблених дидактичних матеріалах і програмі спецкурсу «Раціональне природокористування».

        Ці вихідні підстави є головними орієнтирами в розробці еколого-економічного змісту освіти. Реалізація безперервності еколого-економічної освіти не припускає корінної зміни освітнього процесу. Базисний компонент навчального плану залишається незмінним, викладання спецкурсу здійснюється внаслідок варіативної частини плану, через факультативні заняття і систему додаткової освіти. Зміст загальноосвітніх предметів доробляється  для посилення і внесення еколого-економічних знань у предмети природничого циклу.

Для студентів еколого-економічна освіта здійснюється через інтегрований спецкурс «Раціональне природокористування», змістовним центром якого став еколого-економічний підхід, а концептуальною ідеєю - погодженість екологічних і економічних компонентів у системі «природа - людина - суспільство - праця - виробництво». Центральне місце в ньому відведено людині, його взаємодії з навколишнім світом, орієнтації на загальнолюдські цінності і засвоєнню правових норм і правил суспільства, формуванню досвіду морально-ціннісного еколого-економічного поводження, самовдосконаленню, вихованню особистісних якостей - патріотизму, відповідальності, здорового способу життя, творчої ініціативності, готовності до майбутньої професійної діяльності [5].

Зміст еколого-економічної спрямованості освіти має такі основні напрями: місце людини в навколишньому середовищі; вплив навколишнього середовища на людину, розмаїтість умов життя; адаптація людини до різних умов середовища; внутрішні механізми адаптації; поведінкова адаптація; культурні моделі в суспільстві; економічна модель суспільства; вплив навколишнього середовища  на фізичне і психічне здоров'я людини; проблеми і перспективи взаємодії суспільства і природи.

        Організація освітнього процесу на високому пізнавальному рівні дає можливість не тільки одержувати знання від викладача, але і здобувати їх самостійно. Акцентування уваги педагогів на дослідницькій  і творчій діяльності студентів дає змогу  їм максимально реалізувати себе. 

        До числа важливих концептуальних положень еколого-економічної освіти належать: одержання навичок спілкування: уміння слухати і чути, дивитися і бачити, аргументовано висловлювати свою  позицію, з повагою ставиться  до думки інших; проведення елементарних економічних експертиз на окремих рівнях економічної діяльності, у сфері господарювання і взаємодії із середовищем;  прийняття  самостійних рішень, умінню вибудовувати комунікативні відносини.

Концептуальною ідеєю курсу є ідея збереження в стані стійкої рівноваги  природи й економічна підтримка його людиною. Цій ідеї підлеглі опорні знання й основні поняття. На цій основі формуються основні способи діяльності, психічні, пізнавальні й особистісні якості студентів.

Необхідно відзначити, що еколого-економічна спрямованість освіти розширює її розвиваючі можливості. Програма розроблена, щоб подолати відокремлений підхід до проблем екології фахівців різних дисциплін, тому що без єдиної методології не може бути  чіткого уявлення про досліджуване явище.

Мета спецкурсу «Раціональне природокористування» - формування у студентів   системи понять еколого-економічного змісту, розвиток загальної екологічної культури та свідомості особистості, удосконалення професійної культури майбутніх молодших спеціалістів через ознайомлення зі зв'язком між екологією і економікою природокористування, принципами і закономірностями взаємодії суспільства та природи [5].

Завдання курсу: ознайомити студентів із основами раціонального природокористування; забезпечити неперервність і наступність еколого-економічної освіти студентів на стадіях загальноосвітньої та професійної підготовки; підвищити рівень професійної компетентності студентів за допомогою встановлення інтегративних зв'язків змісту курсу зі змістом природничих та економічних дисциплін.

Таким чином, курс «Раціональне природокористування» повинен стати «провідним містком» між загальноосвітніми дисциплінами та спеціальними дисциплінами (економікою підприємства, менеджментом, системами технологій тощо). Крім того, цей курс повинен розвивати, поглиблювати, закріплювати деякі питання, що вивчалися в курсі «Основи екології» (10-лекцій, 8-практ.). Курс розраховано на 18 годин аудиторних занять. Навчально - дослідницька робота студентів складається із написання рефератів, підготовки наукових доповідей.

        Зупинимось на конкретних прикладах реалізації підвищення рівня професійної компетентності студентів   за допомогою встановлення інтегративних зв'язків змісту курсу зі змістом природничих та економічних дисциплін. Зокрема, провідною  ідеєю  теми: «Екологія, економіка, науково-технічний прогрес та їх проблеми» були визначені такі завдання:

        •-   показати паралелі в історії і розвитку наук екології і економіки, висліджувати взаємозв'язки між ними. Зауважити те, що поштовхом для розвитку екології була економічна діяльність людини, розвиток та впровадження нових технологій;

        •-   розглянути значення екології, економіки, технології для людства; дослідити їх проблематику. Вказати на те, що одна сфера людської діяльності (економічна) впровадження нових технологій, є полем досліджень екології як науки;

        •-   дослідити феномен людини як егоцентричний компонент волюнтаризму в природі. Дійти до висновку про необхідність усвідомлення себе, людини, не як володаря, а як частини природи. Лише така концепція дає змогу відновити гармонію у стосунках людства і його середовища існування.

Основні вимоги, визначені до студентів:

        •-      правильно розуміти сучасний зміст понять «екологія», «економіка» і «технологія» з урахуванням науково-технічного прогресу, тенденцій розвитку світової та пріоритетів вітчизняної економіки;

        •-      на підставі  сучасних концепцій природознавства виявляти зв'язки між екологією, економікою і технологією та розуміти важливість їх комплексного вивчення для розв'язування проблем життєдіяльності суспільства.

 

Тема « Основи економіки природокористування»  включала наступні завдання:

- показати залежність світової та національної економіки від стану та змін планетарних природних умов та процесів. Сучасні глобальні екологічні суперечності свідчать про гострий конфлікт між велетенською за своїми масштабами та інтенсивністю природотрансформаційною діяльністю людства і біосферними процесами, їх відтворювальним потенціалом;

       -    зауважити, що зміна в процесі людської діяльності лише одного природного компонента може призвести до порушення багатьох екологічних систем. Нині практично не має жодного впливу людини на природу , наслідки якого вона не відчула на собі;

-        з'ясувати необхідність у здійсненні постійного контролю змін у навколишньому середовищі і запобігання наслідкам погіршення його якості; в прогнозуванні можливих змін довкілля та зумовлених ним екологічних наслідків;

-        досягти усвідомлення того, що будь-які економічні рішення щодо розвитку суспільного  виробництва мають обов'язково враховувати його екологічні наслідки.

У зв'язку з цим необхідно впроваджувати маловихідні технології, а також розвивати технології використання і переробки відходів.

       До майбутніх фахівців визначалися такі основні вимоги: розуміти сутність і види екологічного моніторингу; знати основні напрями екологізації  сучасної економіки; значення безвідхідних та маловідхідних технологій; розуміти необхідність вторинного використання та переробки відходів.

 

        Під час розгляду теми: «Економічна і екологічна характеристика сучасних технологій» визначались такі провідні ідеї:

        -         щоб прийняти правильні рішення стосовно того чи іншого напряму розвитку промисловості чи сільського господарства, конкретного регіону або окремого підприємства необхідно володіти певним рівнем екологічних, економічних та технологічних знань;

         -         найбільш  раціональне  рішення  еколого-економічних  проблем  можливе лише за умови їх комплексного розв'язання, прогнозування їх виникнення в майбутньому і планування відповідних запобіжних заходів;

        -         у наш час енергетична, металургійна, хімічна промисловість - це основні джерела токсичних відходів. Тому необхідними є екологічна досконалі і економічно доцільні технології виробництва.

         До студентів визначались такі  вимоги: розуміти загальні питання економічних закономірностей і стимулів функціонування технологічних і виробничих процесів; вміти використовувати технічні документації та інформацію виробництва для аналізу його економічної та екологічної ефективності; правильно оцінювати рівень небезпеки токсичних відходів виробництва; мати уявлення про можливості заміни існуючих енергетичних джерел промислової енергетики на альтернативні; вміти свідомо узгоджувати прагматично-побутові чи виробничі потреби із суспільними морально-етичними нормами.

        Провідною  ідеєю під час розгляду теми «Стратегія раціонального природокористування» була:  лише об'єднавши зусилля всіх країн світу можна досягнути розв'язання еколого-економічних проблем людства. Розвиток технологій, посилення антропогенного тиску на природу зробили еколого-економічні катастрофи майже звичайним явищем у житті людства. Тому є необхідністю поєднання зусиль світової спільноти для запобігання екологічним кризам, утвердження засад раціонального природокористування, всебічної екологізації права і відомості, а також підвищення рівня еколого-економічної освіти шляхом її гуманізації, неперервності, інтегративності.

Основні вимоги: знати засади міжнародного співробітництва у справі охорони навколишнього середовища; розуміти роль права у забезпечені сприятливого для людини природного середовища, принципи природоохоронної освіти; розуміти необхідність терміново змінювати традиційні норми і моральні принципи стосовно природи; наводити особисте розуміння понять "екологічна культура", "екологічна свідомість"; знати найвідоміші міжнародні організації, діяльність яких спрямована на розв'язання глобальних еколого-економічних проблем.

Тема «Сталий розвиток і екологія.» актуалізовувала  такі  провідні ідеї:

-        глобалізація  і інтернаціоналізація господарських зв'язків зростання економічної та екологічної взаємозалежності держав, світові технологічні екологобезпечні досягнення зумовлюють перспективність міжнародного екологічного і науково-технічного співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування;

-         сталий розвиток ґрунтується на узгоджені інтересів соціально-економічного прогресу та збереження природно-ресурсового потенціалу і сприятливих екологічних умов на планеті з метою забезпечення життєвих потреб нинішнього і майбутніх поколінь;

-         основою концепції сталого розвитку є паритетність відносин у системі «суспільство-виробництво-природа». По суті, модель сталого еколого-безпечного розвитку означає виживання людства. Перехід на таку модель має бути здійснений тільки за умови ефективного міжнародного співробітництва та гарантування національних інтересів кожної держави.

На лекції  до студентів визначалася такі основні вимоги:

-         мати уявлення про суть концепції сталого розвитку та різні його аспекти (економічний, соціальний, екологічний, культурологічний тощо);

-         розуміти,  що  концепція  сталого розвитку - це  стратегічний  напрямок світового розвитку, що забезпечує виживання і прогрес цивілізації, але його реалізація   повинна   адекватно   враховувати   і   особливості   національно- регіонального розвитку.

Як опорні (системотвірні) були визначені поняття «навколишнє середовище», «вплив людини на навколишнє середовище», «еколого-економічна обстановка», «раціональне природокористування». Виділення цих понять здійснено на основі трьох конструктивних (змістовних) ліній, що відбивають явища (процеси) екологізації, соціологізації, економізації. Кожна лінія позначає механізми взаємин у системі «суспільство-людина-природа»  у визначеному сутнісному обсязі і змісті, розкриває різні сторони цих явищ. Будучи інтегральним ядром, вони дають змогу упорядкувати і згрупувати елементи змісту вказаних вище понять, показавши їхню опорну роль у формуванні цілісних, системних знань про взаємодію суспільства і природи.

          Отже, актуальність введення такого спецкурсу пов'язана із загостренням суперечностей між господарською діяльністю людини і станом соціального оточення. Реалізація концепції еколого-економічної спрямованості освіти не обмежується рамками навчального процесу. Здобуті студентами знання інтегруються у пошуково-дослідницькій і науковій праці, при написанні курсових та дипломних робіт, мають практичне значення для  майбутньої  професійної  діяльності.

 

       Висновки. Курс «Раціональне природокористування» спрямований на формування у студентів системи еколого-економічних знань, важливих для виявлення і розв'язання конкретних екологічних проблем економічного розвитку суспільства. Інтеграційний підхід забезпечує реалізацію програми спецкурсу, для оволодіння студентами знаннями, що розкривають взаємодію суспільства з навколишнім середовищем, наслідки цієї взаємодії, і методи її регулювання.

        Понятійний апарат еколого-економічного змісту формується в процесі семінарсько-практичних навчальних занять.  У зміст програми входить практична частина, що дає змогу формувати у студентів еколого-економічні уміння: здатність до екологічно-доцільної діяльності; вміння оцінювати стан навколишнього середовища; вміння прогнозувати наслідки впливу економіки; вміння відновлювати втрачену рівновагу природи; вміння здійснювати економічні розрахунки; вміння здійснювати пропаганду еколого-економічних знань серед населення. Результати впровадження спецкурсу «Раціональне природокористування» дозволяють стверджувати, що підвищити рівень професійної компетентності студентів можна за допомогою встановлення інтегративних зв'язків змісту курсу зі змістом природничих та економічних дисциплін.

Подальшу перспективу дослідження вбачаємо в удосконаленні методики формування еколого-економічного поняттєвого апарату, зокрема розробки його комп'ютерної підтримки у дисциплінах еколого-економічного змісту, підготовці навчально-методичної літератури нового покоління тощо.



Номер сторінки у виданні: 211

Повернутися до списку новин