Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Інформаційна безпека в працях вітчизняних і зарубіжних учених: зміст, проблеми і сутність





                Елеонора Пищевська, кандидат історичних наук, доцент кафедри соціальних наук Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова

УДК 002.6+342

 

Аналізується ступінь розробленості проблеми й виявляються ті проблеми, які ще не знайшли належного висвітлення у вітчизняній політологічній науці. На основі огляду наявних фундаментальних досліджень інформаційної безпеки автор доходить висновку про необхідність вивчення таких питань, як сутність і зміст інформаційної безпеки сучасного українського суспільства, її залежності від політичних факторів, вплив політичних інститутів держави та громадянського суспільства сучасної України на становлення і функціонування системи інформаційної безпеки й ін.

                Ключові слова: ступінь розробленості проблеми, інформаційна безпека, політичні інститути, громадянське суспільство.

 

Анализируется степень разработанности проблемы и выявляются те проблемы, которые еще не нашли должного освещения в отечественной политологической науке. На основе обзора имеющихся фундаментальных исследований информационной безопасности автор приходит к выводу о необходимости изучения таких вопросов, как сущность и содержание информационной безопасности современного украинского общества, ее зависимости от политических факторов, влияние политических институтов государства и гражданского общества современной Украины на становление и функционирование системы информационной безопасности и др.

              Ключевые слова: степень разработанности проблемы, информационная безопасность, политические институты, гражданское общество.

 

               This article discusses the extent of the problem is and identify the problems that have not yet found adequate coverage in the national political Sciences. Based on a review of existing basic research of information security, the author finds the need to explore such issues as the nature and content of the information security of modern Ukrainian society, it depends on political factors, the influence of the political institutions of the state and civil society of modern Ukraine in the formation and functioning of the system information security etc.

                Key words: severity of the problem is, information security, political institutions, civil society.

 

Актуальність даної статті полягає в тому, що в сучасних умовах бурхливий прогрес інформаційно - комунікаційних технологій виразився не тільки в явних позитивних результатах для розвитку сучасного суспільства, а й у тих результатах, які становлять певний ризик для безпеки цього самого суспільства. Загрози в інформаційній сфері зачіпають інтереси особистості, суспільства та держави. Тому невипадково в науці з'явився такий новий напрям як інформаційна безпека, що є одним із ключових елементів національної безпеки. Мета нашої статті - проаналізувати ступінь розроблено стіпроблеми та виявити ті проблеми, які ще не знайшли належного висвітлення у вітчизняній політологічній науці. Завдання статті: провести огляд наявних фундаментальних досліджень інформаційної безпеки.

Взаємозв'язок систем інформаційної та національної безпеки розкривають роботи М. Абдурахманова, А. Возженікова, В. Голубєва, В. Пусько, В. Манілова, В. Петрова, В. Труханова. Окрему групу становлять роботи А. Белоусова, Г. Іващенка, А. Кислявского, Д. Ловцова, Т. Мєшкової, Е. Митрохіної, А. Россошанского, В. Садовничева, А. Стрельцова, присвячені формуванню системи інформаційної безпеки сучасної Росії, виявленню та класифікації існуючих погроз.

Теоретичні та методологічні основи забезпечення інформаційної безпеки Росії розкриваються в монографії А. Стрельцова «Забезпечення інформаційної безпеки Росії. Теоретичні та методологічні основи» [1]. Цінність цієї книги в тому, що автор є безпосереднім учасником розроблення проекту Доктрини інформаційної безпеки й ряду документів, що конкретизують її основні положення. У цій роботі досліджуються теоретичні та методологічні основи забезпечення інформаційної безпеки Росії. А. Стрельцов пропонує оригінальні способи вирішення проблеми взаємодії особистості, суспільства та держави з метою забезпечення безпеки національних інтересів в інформаційній сфері. Автор звертає увагу на те, що наукові проблеми інформаційної безпеки мають потребу в комплексному вирішенні.

Ще одна монографія, на яку варто звернути увагу всіх, хто цікавиться проблемами інформаційної безпеки, присвячена нормативно - правовим, психологічним і технологічним прийомам її забезпечення [2]. Автори цієї книги Ю. Уфімцев і Е. Єрофеєв переконливо показують, що на тлі не цілком адекватної до них уваги преси та російської громадськості проблеми інформаційної безпеки вже сьогодні безпосередньо зачіпають інтереси кожного росіянина, нерідко стають серйозною перешкодою успішній діяльності господарюючих суб'єктів, громадських організацій, органів державної влади, а в недалекій перспективі багато в чому визначатимуть можливість здійснення наших надій на краще майбутнє. Забезпечення територіальної цілісності країни, збереження та розвиток самобутності народів Росії, їхня російська ідентифікація будуть досить ускладнені без розвитку інфраструктури й підвищення цілеспрямованого використання єдиного російського інформаційного простору, накопичених інформаційних ресурсів. Можливість досягнення життєво важливих інтересів Росії в інформаційній сфері багато в чому визначається її здатністю протистояти впливу ряду негативних факторів внутрішнього та зовнішнього характеру.

Важко уявити, пишуть автори монографії, що побудова громадянського суспільства та соціально - правової держави може відбуватися без розвитку системи правового регулювання відносин в інформаційній сфері, захисту законних інтересів громадян, суспільства та держави в розвитку російського інформаційного простору. Внаслідок цього забезпечення конституційних прав і свобод громадян природно передбачає правове регулювання інформаційної діяльності як окремих громадян, так і органів державної влади, засобів масової інформації, а також організацій, що забезпечують функціонування засобів і систем середовища передачі повідомлень.

Безсумнівний науковий інтерес становить книга Г. Акопова «Глобальні проблеми та небезпеки мережної політики» [3]. Досліджуючи функціонування мережної політики, автор звертає увагу на деякі небезпечні політичні аспекти мережної діяльності та визначає можливі як позитивні, так і негативні наслідки стрімкої комп'ютеризації й інформатизації сучасного суспільства. Предметом дослідження Г. Акопова стали такі найбільш значущі проблеми сучасної мережної політики, як інформаційні протиборства з використанням глобальної комп'ютерної мережі, небезпеки мережного «тероризму» або «кібертероризму» і поширення несанкціонованих електронних повідомлень («спам») як політичного, так і економічного змісту.

У монографії В. Пірумова «Інформаційне протиборство. Четвертий вимір протистояння» [4] аналізуються історичні аспекти виникнення та розвитку інформаційного протиборства, його основні поняття й визначення, системне бачення сучасної термінологічної бази і деякі концептуальні положення. Багато уваги автор приділяє проблемам інформаційної війни, інформаційної боротьби та боротьби з інформаційною злочинністю, а також сутності, змісту, основним методам впливу та можливим сценаріям її проведення.

Важливе значення для вивчення зазначеної проблеми має дисертаційне дослідження Ю. Корольова «Інформаційно - політичні імперативи регіональної безпеки (на прикладі Саратовської області)» [5]. Мета цього дослідження полягає в політологічному аналізі процесу забезпечення регіональної безпеки в контексті підвищення рівня інформаційних погроз і розвитку сучасної системи масових комунікацій. Автор даної роботи поставив перед собою такі наукові завдання: концептуалізувати інституціонально -  правові характеристики регіональної безпеки; дослідити систему та структуру регіональної  безпеки в контексті зростаючих інформаційних погроз і способів їхнього запобігання; виявити експлікацію глобальних соціально - політичних тенденцій у російському регіональному політичному процесі; визначити особливості та тенденції розвитку інформаційного простору  регіону; розглянути актуальні інформаційні й політичні погрози регіональної безпеки; проаналізувати існуючу політико - правову  базу забезпечення інформаційної безпеки в регіоні, дати оцінку її ефективності; проаналізувати особливості деструктивного впливу інформаційних політичних кампаній у регіоні.

Інформаційній безпеці в діяльності органів внутрішніх справ присвячене дисертаційне дослідження М. Величко «Інформаційна безпека в діяльності органів внутрішніх справ: теоретико - правовий аспект» [6]. Метою дослідження М. Величко є уточнення теоретико - правових положень, методологічних принципів забезпечення інформаційної безпеки органів внутрішніх справ, інформаційного протиборства й ефективної інформаційної протидії кримінальним структурам із застосуванням правових і правоохоронних механізмів. Відповідно до сформульованої мети в роботі були визначені такі завдання: дослідити й уточнити теоретичні та методологічні основи державно - правового  регулювання у сфері захисту інформації й організації інформаційної безпеки органів внутрішніх справ; визначити шляхи вдосконалення правових механізмів захисту інформації, організаційні заходи й управлінські рішення з боротьби з комп'ютерними злочинами; виявити роль правових і організаційних механізмів захисту інформації в системах інформаційного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ; розробити пропозиції з формування організаційно - правових механізмів забезпечення інформаційної безпеки органів внутрішніх справ.

Інформаційна безпека Росії в умовах соціальної трансформації досліджується в дисертаційній роботі А. Ніколаєва [7]. Метою дослідження став політологічний аналіз стану, системи та шляхів забезпечення й ефективного розвитку інформаційної безпеки російського суспільства в соціально - трансформаційних (перехідних) умовах. Для досягнення поставленої мети, А. Ніколаєв окреслив такі завдання: визначити та розкрити зовнішні й внутрішні політичні фактори детермінації процесу інформатизації, характерні для етапу соціальної трансформації держав світового співтовариства; виявити специфіку й особливості соціальної трансформації, характерної для сучасного російського суспільства, політичні фактори її впливу на інформаційну сферу; з'ясувати сутність і зміст інформаційної безпеки сучасного російського суспільства, її залежність від політичних факторів періоду соціальної трансформації; дослідити процес впливу політичних інститутів держави та громадянського суспільства сучасної Росії на становлення й функціонування системи інформаційної безпеки; розглянути характер подальшого розвитку, пріоритетні шляхи забезпечення й підвищення ефективності інформаційної безпеки російського суспільства.

Метою дисертаційної роботи М. Шамова «Державна стратегія й політичні технології попередження інформаційного тероризму в сучасному Російському суспільстві» [8] став аналіз соціально - політичних аспектів прояву тероризму в інформаційній сфері. Завдання даного дослідження автор сформулював у такий спосіб: виявити причини, основні напрямки використання терористами сучасних інформаційних технологій у злочинних цілях і на цій основі сформулювати шляхи вдосконалення протидії інформаційному тероризму як частини єдиної системи загальнодержавних заходів.

Частково проблеми інформаційної безпеки розкриваються в дисертації В. Смагіна «Забезпечення інформаційної відкритості політичної системи Росії» [9]. Так, на думку В. Смагіна, з урахуванням уразливості мережних технологій для різного роду атак, для даного етапу розгляду нормативних актів необхідно виробити та впровадити спеціальні вимоги до інформаційної безпеки сеансів зв'язку й оброблюваної інформації.

У вітчизняній науці найбільш ґрунтовно проблеми інформаційної безпеки вивчені в юриспруденції. Під юридичними аспектами організаційно - правового забезпечення захисту інформації розуміється сукупність законів й інших нормативних правових актів, за допомогою яких досягалися б такі цілі: всі правила захисту інформації є обов'язковими для дотримання всіма особами, які мають відношення до конфіденційної інформації; узаконюються всі міри відповідальності за порушення правил захисту інформації; узаконюються (набувають юридичної сили) техніко - математичні рішення питань організаційно - правового  забезпечення захисту інформації, а також узаконюються процесуальні процедури розв'язання ситуацій, що складаються в процесі функціонування системи захисту.

Розроблення законодавчої бази інформаційної безпеки будь - якої держави є необхідною мірою, що задовольняє найпершу потребу в захисті інформації при визначенні соціально - економічних, політичних, військових напрямів розвитку цієї держави.

У цьому сенсі особливо слід відзначити дисертаційне дослідження Б. Кормич «Організаційно - правові основи політики інформаційної безпеки України» [10], метою якого стали проведення комплексного аналізу організаційно - правових основ політики інформаційної безпеки України, характеристика динаміки процесу створення системи інформаційної безпеки, з'ясування причини відставання інституціалізації і розвитку інформаційних правовідносин у цій сфері, визначення правових методів підвищення ефективності функціонування такої системи, запропонування перспективної моделі правового захисту інформаційної безпеки.

Автор визначив перед собою такі наукові завдання: сформулювати й уточнити правовий зміст основних понять і категорій інформаційної безпеки як складової національної безпеки; створити класифікацію об'єктно -  суб'єктного складу та напрямів інформаційної безпеки, придатної для застосування в нормативно - правових актах; з'ясувати особливості формування інформаційного права та правової бази інформаційної безпеки на сучасному етапі; розкрити сутність інституціонального механізму захисту інформаційної безпеки та проаналізувати основні проблеми організації його функціонування; визначити особливості застосування форм та методів державного управління в галузі інформаційної безпеки; дослідити специфіку правового регулювання захисту інформаційної безпеки держави, суспільства, людини; здійснити порівняльно - правовий аналіз повноважень державних органів у сфері інформаційної безпеки; проаналізувати співвідношення національного законодавства у сфері інформаційної безпеки з міжнародно - правовими нормами та стандартами; узагальнити сучасний досвід правотворчої і правозастосовчої практики щодо захисту інформаційної безпеки як важливої функції держави; визначити пріоритетні напрями законодавчого закріплення та реалізації політики інформаційної безпеки України; окреслити перспективи розвитку системи інформаційної безпеки в Україні й теоретично обґрунтувати конкретні пропозиції і рекомендації щодо її вдосконалення.

Мета дисертаційного дослідження Ю. Максименка «Теоретико - правові засади забезпечення інформаційної безпеки» [11] - це визначення теоретичних і правових засад забезпечення інформаційної безпеки України, здійснення системного огляду українських і зарубіжних науково - практичних джерел щодо наукової розробленості теми. Автор даної дисертації поставив перед собою такі дослідницькі завдання: уточнити зміст основних понять теорії національної безпеки, а саме: «національна безпека», «національні інтереси», «національні інтереси в інформаційній сфері», «інформаційна безпека»; виокремити основні підходи до визначення поняття «інформаційна безпека», складові інформаційної безпеки України та національні інтереси в інформаційній сфері; розкрити особливості розуміння Європейським Союзом інформаційної безпеки та проблеми євроінтеграції України в даному контексті; окреслити напрями співробітництва Європейського Союзу та України в інформаційній сфері; охарактеризувати стан нормативно - правового забезпечення інформаційної безпеки України та визначити головні проблеми у цій сфері; надати пропозиції з удосконалення національного законодавства щодо регулювання суспільних відносин у сфері інформаційної безпеки України.

Мета дисертаційного дослідження В. Козубського [12] - повний багатоаспектний і докладний аналіз стану інформаційного простору кримського регіону як суттєвої складової загальнонаціонального інформаційного простору періоду становлення України як незалежної самостійної держави. Автор спробував вирішити такі завдання: визначити та проаналізувати системи та засоби інформаційного впливу зовнішніх чинників у контексті україно - російським відносин та повернення репатріантів; виявити контекстну залежність суспільство - інформаційний простір кримського населення крізь сприйняття нації як інформаційного середовища; визначити та проаналізувати роль, місце та завдання ідеологічних факторів впливу на суспільну думку; проаналізувати ступінь інформаційного впливу державних та поза державних інформаційних установ; проаналізувати місце та роль сучасних засобів масової комунікації в процесі інформаційного впливу на суспільну думку кримського регіону; розробити структуру регіонального інформаційного центру з урахуванням наявних можливостей та інфраструктури Національного космічного агентства України, розташованих у Криму.

Мета дисертаційної роботи О. Олійника «Організаційно - правові засади захисту інформаційних ресурсів України» [13] - виявлення і систематизація проблем захисту інформації як складової (підсистеми) інформаційної безпеки України, обґрунтування правових і організаційних засад, удосконалення цієї діяльності. О. Олійник поставив такі завдання дослідження: систематизувати адміністративно - правові проблеми реалізації конституційних принципів суверенності і незалежності держави у сфері внутрішньої і зовнішньої інформаційної політики; з'ясувати змістовну сутність, значущість поняття «захист інформації обмеженого доступу та іншої життєво важливої інформації», визначити правовий режим інформаційного простору; проаналізувати вітчизняні та світові підходи й тенденції до вирішення проблем інформаційної безпеки і захисту інформації, виявити правові та організаційні проблеми у цій сфері діяльності; визначити й обґрунтувати теоретико - методологічні  засади формування та вдосконалення захисту інформаційних ресурсів у процесі міждержавного співробітництва; розглянути відповідно до сучасних реалій і тенденцій методичні підходи до формування виваженої державної політики у сфері інформаційної безпеки та захисту інформації; визначити концептуальні основи вдосконалення захисту інформаційних ресурсів України та змоделювати правові механізми й організаційні заходи вирішення цього завдання.

Аналіз ступеня розробленості проблеми дозволяє зробити висновок про те, що в основному проблеми інформаційної безпеки досліджуються в природничих і технічних науках, у рамках яких розробляються методи криптографії, теорії захисту інформації та безпеки інформаційних систем. Багато уваги дослідники в галузі технічних наук стали приділяти захисту інформації в інформаційних і телекомунікаційних системах від несанкціонованого доступу.

Інтенсифікуються дослідження проблем забезпечення інформаційної безпеки в соціології та психології. Певні наукові результати отримані в юридичній науці. При цьому в кожній науці застосовуються свої підходи та критерії у визначенні поняття інформаційної безпеки. Водночас можна зробити висновок, що в українській політологічній науці проблемам інформаційної безпеки поки ще приділяється недостатньо уваги. Так, наприклад, не досліджені такі питання, як сутність і зміст інформаційної безпеки сучасного українського суспільства, її залежність від політичних факторів, вплив політичних інститутів держави та громадянського суспільства сучасної України на становлення і функціонування системи інформаційної безпеки й ін.



Номер сторінки у виданні: 196

Повернутися до списку новин