Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Політика вищої освіти України й США в сфері університетських наукових досліджень: деякі аспекти





               Любов Півнева, доктор політичних наук, професор Харківського педагогічного університету імені Григорія Сковороди

УДК 351

 

У статті розглядається дослідницький університет двох країн - США і України, проведення в ньому наукових досліджень, співвідношення викладання й наукового дослідження як напрямку політики вищої освіти. Вибір країн обумовлений участю автора в програмі Фулбрайта «Учені нового сторіччя» 2009 - 2010 (США).

Ключові слова: дослідницький університет, політика в сфері наукових досліджень, університетський учений, дослідження й викладання.

 

 

В статье рассматривается исследовательский университет двух стран - США и Украины, проведение в нём научных исследований, соотношение преподавания и научного исследования как направления политики высшего образования. Выбор стран обусловлен участием автора в программе Фулбрайта «Ученые нового столетия» 2009-2010 (США).

Ключевые слова: исследовательский университет, политика в сфере научных исследований, университетский ученый, исследование и преподавание.

 

 

In the article the author analyzes the Research University of two countries - USA and Ukraine, the research conducted in it, the correlation of teaching and research as the trend of policy of higher education. The choice of countries is explained by the participation of the author in the Fulbright program 2009 - 2010 New Century Scholars (USA).

Key wordsresearch university, policy in the sphere of scientific research, university scholar, research and teaching.

 

Політика вищої освіти спрямована на будь - які зміни або протидію їм у сфері вищої освіти. Основним агентом і джерелом політики вищої школи є держава. Саме вона впливає на розвиток дослідницького потенціалу вищої школи. Однак у сучасних умовах держава втратила свою колишню роль, оскільки в багатьох країнах, у тому числі в Україні й у США відбулося введення ринкових механізмів у керуванні вищою освітою, розширення автономії ВНЗ. Ці процеси торкнулися всіх сторін діяльності вищої школи і, насамперед, проведення наукових досліджень, які в основному сконцентровані в університетах.

У даній статті ми розглянемо деякі особливості політики вищої освіти України і США в сфері університетських наукових досліджень. Вони охоплюють, насамперед, ставлення суспільства до діяльності дослідницьких університетів, а також виявлення співвідношення викладання й наукового дослідження в університетах двох країн - США і України. Розробка проблеми - результат участі автора в програмі Фулбрайта «Учений нового сторіччя» (США), присвяченої інноваціям у науковій праці вищих навчальних закладів на порозі ХХІ століття.

В останні роки у виступах вищих посадових осіб держави, політологів аргументовано говориться про важливість вузівського сектора науки. Її наріжним каменем є наукове дослідження, що звичайно розглядається як творчий пошук істини, написання книг і статей. Як правило, воно супроводжується своїм предметом вивчення у вигляді навчальної дисципліни. У сучасний період цей термін одержав деякі додаткові значення й розглядається як науковий пошук у певній сфері знання, окремий проект, грант, що вимагає нових форм організації професійного життя.

Американські вчені пропонують розглядати наукове дослідження на підставі залучення до нього викладачів. При цьому виділяють дві моделі. Перша - це рутинна щоденна робота, коли вчений не обмежений ні крайнім строком, ні стандартом доповіді або чим ще. Появу другої моделі пов'язано з підготовкою фахівців високої кваліфікації - кандидатів або докторів наук або залученням до роботи з лінії міжнародного гранта або наукового проекту. Це - певне дослідження; воно визначено крайнім строком подачі матеріалу й доповіддю [1, p. 171].

Науковий підхід виділяє різні грані наукового дослідження - «стратегічне», «основне», «прикладне». Ці напрямки - по - різному сприймалися в суспільстві та були об'єктом практичної політики. Ч. Вест указує, що «в 1993 терміном для урядового субсидування дослідження служило його найменування як «стратегічного» або «прикладного». Сьогодні цим терміном є «основне дослідження». «Прикладне» дослідження, відповідно до цього нового подання, повинне бути здійснене в промисловій сфері; таким чином, тільки ринок буде вирішувати, що повинно бути зроблене, і в університетів, на думку автора, не буде особливої ролі в «прикладній» сфері [2, p.46].

Наукове дослідження здійснюється університетськими вченими. Це академіки, професори, доценти, старші викладачі. Його проводять також і молоді викладачі, займаючись наукою або в рамках аспірантури, або зі своєї ініціативи. Підготовка майбутніх учених є дуже важливою місією університету, оскільки новому поколінню дослідників належить працювати в 21 тисячолітті. Науково - педагогічний персонал вивчає, критично переписує вже наявне знання, створює нове. Він також здійснює передачу знань від одного покоління до іншого, навчаючи студентів. Виробництво наукових досліджень вимагає більших зусиль, а їх результат, виражений у формі статей, монографій, патентів і т. д., є одним із важливих критеріїв ефективності вченого університету, життя якого присвячено Дослідницькому університету. Тут ми підходимо до популярного терміна в американській науковій літературі - «Дослідницький університет». Які ж його основні характеристики?

Найпоширеніша відповідь виділяє наукову діяльність, засновану на глобальних стандартах. Це публікації в наукових журналах і підготовка висококваліфікованих дослідників. Інший підхід до цього визначення розглядає Дослідницький Університет як сукупну діяльність університетських учених.

Готовлячи фахівців більш високої кваліфікації, створюючи нову модель викладацького складу в майбутньому, Дослідницький університет сприяє перетворенням у сфері вищої школи. Цей процес піддається дії глобальних сил. Наприклад, зміни в суспільстві дали початок новим темам для дисертаційних робіт у гуманітарних науках (акцент на дослідженні демократії, громадянського суспільства, нових незалежних держав, глобальних проблем тощо.) Багато зроблено в сфері наукових досліджень завдяки використанню сучасних технологій (мобільний телефон, комп'ютери, факси, принтери тощо). Без них неможливо уявити сучасне університетське наукове дослідження. Міграція вчених і студентів, яка викликана глобальними причинами, також змінила вигляд Дослідницького університету, зробивши його мультикультурним утворенням, у якому знайшли своє місце представники різних країн і народів. Урядове регулювання університетських справ, поширення ринкових відносин також здійснюють свій вплив на результати інновацій у Дослідницькому університеті. Це відбито в законодавчій базі підтримки проведення наукових досліджень в університетах, масштабах фінансування, урядових замовленнях на проведення досліджень, матеріальному оснащенні ВНЗ і т. д. При цьому університетські вчені впливають на здійснення керування вищою освітою, сприяючи демократичним змінам у цій сфері. Як вважає Б. Кларк, академічний потенціал ВНЗ «є гідним супротивником бюрократії й політичних діячів у боротьбі за право тримати важелі керування» [3, p. 158].

Багато вчених розглядають наукові результати Дослідницького університету як інвестиції в майбутнє нашого людського капіталу - у людей і у їхні ідеї. В останні роки безліч досліджень свідчили про те, що щорічна віддача від інвестицій у наукові дослідження й розвиток становить порядку 25-50 відсотків [2, p. 47].

Дві країни, США й Україна, мають потужний науково - дослідницький компонент у своїх університетах. Незважаючи на розходження в процедурах і результаті, і якісному й кількісному, у розмірах урядового фінансування, устаткування тощо, різного співвідношення дослідження й навчання, кількості підготовлених молодих дослідників, можна виділити деякі загальні риси, які іманентно властиві обом країнам. Це:

- структура університету, в якій можна виділити, з одного боку, кафедри й автономних дослідників, а з іншого боку - викладачів, учених і адміністраторів, тобто всіх тих, хто забезпечує роботу вузу як організації - керівників вузів, секретарів, бухгалтерів, менеджерів і т. д. - схильність впливу внутрішніх сил припроведенні дослідження - політиці адміністрації університету, академічному світу, мікроклімату, науковому пошуку;

- вплив зовнішніх сил на наукові дослідження в університеті - глобалізації, міжнародної кооперації і співробітництва, сучасних технологій, урядових інструкцій, особливостей розвитку національної, політичної й економічної структури, культурних факторів тощо;

- взаємозв'язок з навчальним процесом, коли результати дослідження стають надбанням громадськості, і студенти їх вивчають;

- підготовка професійно кваліфікованих дослідників і т. д.

Американський учений Р. Гейгер зазначає, що, починаючи із Другої світової війни, університетські дослідження в Сполучених Штатах були в центрі діяльності міжнародної науки. За кількістю публікацій, цитуванням або міжнародними нагородами американська перевага була неперевершена і постійна. Р. Гейгер указує на кілька факторів, які пояснюють це політичне явище. Серед них - потужні федеральні інвестиції в науку, велика кількість університетів міжнародного класу й величезне співтовариство академічних учених, підтримуваних і інвестиціями, і самими університетами [4, p. 132].

Є різні думки про те, скільки ж дослідницьких університетів існує в системі американської вищої освіти. Професор Н. Стромквіст приводить класифікацію Карнегі, що диференціює вищі навчальні заклади на основі їх залучення до наукових досліджень і роботи із присудження вчених ступенів (від Дослідницького університету першої категорії до спеціалізованих технічних і професійно - технічних ВНЗ) [1, p. 211]. Як вважає Дж. Лапидас, дослідницькі університети становлять приблизно 3 - 5% від усіх вищих навчальних закладів США [5, p. 65].

Модель Американського науково - дослідницького університету заснована на ряді принципів. З погляду українських журналістів, їх чотири. Перший з них - фундаментальна наука робиться талановитими студентами й аспірантами в лабораторіях професорів дослідницьких університетів. Другий - якість досліджень в університетських лабораторіях визначається наявністю стабільного, прозорого й конкурсного федерального та приватного фінансування. Третій - тому що лише кілька відсотків лабораторій виконують переважну більшість наукових результатів, до них не застосовна зрівнялівка в питаннях оплати або демократичне голосування. Четвертий - результат міжнародної конкуренції за кращих учених визначається ресурсами, які університети й інститути різних країн здатні їм (ученим_лідерам) запропонувати [6, с. 3].

Університетам України також властиве проведення наукових досліджень високого класу. Цей науково - дослідний компонент сконцентрований в університетських установах ІІІ і ІV рівнів акредитації. Історично вища освіта в колишньому СРСР не вважалася головним джерелом виробництва наукових досліджень. У радянській Україні дослідження вищої якості, в основному, концентрувалися в науково - дослідних інститутах. Проте значні результати були досягнуті в провідних університетах ІІІ і ІV ступенів акредитації. Наука, створена там, дала видатні результати, відомі всьому світу (Нобелівські лауреати С. Кузнец, Л. Ландау, І. Мечников, розщеплення атома в Харкові й т.д.).

Наукові дослідження - невід'ємна частина діяльності провідних університетів сучасної України. Концентрація вчених, аспірантів і студентів у них відкриває великі можливості для того, щоб вирішувати наукові, технічні й економічні проблеми. Це можливо завдяки внутрішній структурі університету, де індивідуальні дослідники розосереджені в різних відділах і лабораторіях. У цієї структури є своє про й контра. Значною мірою успіх ученого залежить не тільки від якості його дослідницького потенціалу, але й від інтелектуального клімату, можливості одержати допомогу в академічному дослідженні (на рівні кафедр, завідувачів, підтримки університетського керівництва тощо).

На жаль, політичні реалії сьогоднішнього дня (інфляція, ріст ринкових відносин і т. д.) не дозволяють ВНЗ приділяти належну увагу науковій праці. На думку ректора Харківського Національного політехнічного університету Л. Тавожнянського, майже половина вузів ІІІ і ІV ступеня акредитації її не веде [7]. На думку інших українських дослідників, тільки 160 з 354 наявних в Україні університетів займаються наукою. Інші вузи або взагалі не здійснюють дослідницьку діяльність, або імітують її [6].

Важливим напрямком політики вищої освіти в сфері проведення наукових досліджень з'явилося рішення Міністерства освіти і науки про створення дослідницьких університетів в Україні. Було висунуто ряд критеріїв для визначення статусу кандидатів на це звання й розроблене Положення про Дослідницький університет від 04.03.10 р. Незважаючи на деяку неспіввіднесеність окремих положень із наявними реаліями ВНЗ, варто вважати позитивним саму постановку проблеми в ракурсі політики вищої освіти. Їх створення є спробою сприяти відродженню колишнього престижу проведення наукових досліджень.

Наукові дослідження, які творяться українськими викладачами, мають такі ж напрямки, як і у США. Їх можна приблизно визначити як емпіричні, що мають чи ні зв'язок з навчальним процесом(підготовка і публікація робіт на основі грантів, проектів і т.п. у наукових журналах) або як практичні (Л. П.) дослідження, що сприяє внеску в освіту (у формі підручників, рекомендацій тощо) [8, p. 16]. Другий тип наукових досліджень більше поширений в Україні, у деяких університетах він обов'язковий для професорів університету. Це обумовлено тим, що основними видами діяльності вищих навчальних закладів є навчання й дослідження.

Для Дослідницького університету характерна єдність дослідження і викладання. Політика вищої освіти стосовно цієї єдності різна в окремих країнах. Американські вчені вказують на те, що «аж до сьогоднішнього дня університетські вчені свято вірили, що викладання і наукові дослідження взаємозалежні. Для університетського вченого наукове дослідження та викладання були обоє першочерговістю» [9, p. 25]. Вони думають, що в розмові про баланс між викладанням і дослідженням проблема складається не у виборі - викладання або дослідження, а скоріше про академічне навчання або неакадемічне навчання, і що немає ніякого виправдання для викладання, не пов'язаного з наукою [10, p. 268]. Загальноприйнято, що наукове дослідження позитивно впливає на навчання. Тут йдеться про використання студентом дослідницьких методик і методів, за допомогою яких він може впоратися з матеріалом лекцій або підручника.

При порівнянні європейських й американських університетів випливає, що в більшості європейських університетів професори досить справедливо врівноважені в їхній прихильності до дослідження, з одного боку, і до викладання, з іншого, у той час як європейські університети можуть бути значно менш інноваційні, значно менш ефективні як виконавці дослідження, ніж американські університети [8, p. 32]. В Україні, незважаючи на збереження від колишнього СРСР потужного науково - дослідного потенціалу у багатьох університетах, здебільшого головний пріоритет віддається педагогічній діяльності. Держава розглядає університет як базу для підготовки фахівців для народного господарства або як чисто освітню й культурну установу. Сприйняття університету суспільством не на багато відрізняється від державного сприйняття. Суспільство схильне розглядати університет як, головним чином, інтелектуальний і культурний центр.[11]

Пресинг необхідності публікацій в умовах ринкових відносин, постійні зміни в системі вищої освіти у зв'язку з політикою держави, збільшення звітності, необхідність боротися за інституціональний престиж і фінансування впливають на викладання в загальному сенсі та все більше й більше ділить викладацький склад на тих, у кого більше викладацьке навантаження й менше можливостей для проведення досліджень, і тих, у кого нижче викладацьке навантаження та більше можливостей для проведення дослідження. Зростаючий акцент на викладання не сприяє росту кількості наукових праць навіть для професорів з меншими викладацькими навантаженнями.

Політика вищої школи стосовно організації праці університетського дослідника різна в Україні і США. В Україні ми можемо засвідчити дефіцит матеріальних ресурсів для роботи вченого: відсутність закріпленого офісу або офісного приміщення, особистого стола, персонального комп'ютера на роботі (у деяких його немає і вдома), що є нормою для західних учених. Професорові ВНЗ ставиться в обов'язок викладати, провести певне дослідження вдома за допомогою університету або місцевої бібліотеки, які звичайно хронічно недостатньо профінансовані й не в змозі забезпечити сучасною літературою. Доступ до професійного ресурсу через Інтернет обмежений, хоча в минуле десятиліття намітилася тенденція до збільшення його використання.

Політика США в сфері організації наукових досліджень спрямована не тільки на фінансування цієї важливої ділянки діяльності вищої школи, але й на розвиток особистості дослідника, на його професійну підтримку. Новим віянням в епоху глобалізації в США стало більш широке використання праці студентів, які мають необхідні навички в галузі сучасних технологій. Як приклад, автор може привести кафедру лідерства у вищій освіті, вищої освіти й міжнародної освіти університету Меріленда в Коледж Парк, у якій працювали 4 студентки по 3 - 1,5 години щодня 2 - 3  рази на тиждень на умовах мінімальної погодинної оплати праці в країні. За завданням Адміністративного директора (зав. кабінетом) вони виконували окремі види робіт для ПРОФЕСОРСЬКОВИКЛАДАЦЬКОГО СКЛАДУ кафедри: відносили й приносили книги для професорів з університетської бібліотеки, розташованої неподалік від корпусу, виконували завдання на комп'ютері, здійснювали пошук наукової літератури, ксерокопіювання книг (на кафедрі були потужні принтери, сканери) тощо. Все це звільняло час професорів для властиво інтелектуальної праці й свідчило про турботливе

ставлення вузу до продуктивності наукової праці викладача.

                Отже, якість викладання й проведення наукового дослідження викладацьким складом є обов'язковою умовою для розвитку вищої освіти у будь - якій країні. В Україні низькі зарплати змушують учених шукати додатковий дохід, багато часу витрачається не на наукові дослідження, читання літератури, написання наукових праць, а на додаткові роботи, головним чином викладання. Наукове дослідження, яке здійснюється у ВНЗ вищої категорії в Україні і США, є результатом напруженої праці академічного співтовариства. Політика вищої освіти в сфері наукових досліджень привела до новацій, які в обох країнах були пов'язані, насамперед, із впливом глобализаційних сил, ринку, сучасних технологій на інфраструктуру вищої школи. У зв'язку із цим відбулася зміна ряду позицій в організації роботи професора ВНЗ в обох країнах. Якщо в США глобалізаційні сили, технічний прогрес сприяли підвищенню результатів наукової праці, престижу інтелектуальної праці вченого на новий виток, то в Україні ми спостерігаємо деяке відставання в особистісному розвитку вчених, пов'язане з організацією їхньої наукової праці, що на жаль, не сприяє росту ефективності діяльності Дослідницького університету. Подолання цього відставання - насущна потреба для розвитку науки у ВНЗ України.



Номер сторінки у виданні: 255

Повернутися до списку новин