Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Культура здоров’я соціального педагога як стратегічна проблема сучасного суспільства





               Василь Мойсеюк, соціальний педагог Мельнице-Подільського територіального центру cоціального обслуговування Тернопільської області

УДК 37.013.78 : 613.6

 

У статті здійснено теоретичний аналіз понять «культура», «здоров'я», «культура здоров'я». Подано сутнісну характеристику культури здоров'я соціального педагога. Здійснено покомпонентний аналіз її складових.

Ключові слова: культура, здоров'я, культура здоров'я, соціальний педагог, компоненти культури здоров'я.

                                             

В статье осуществлён теоретический анализ понятий «культура», «здоровья», «культура здоровья». Подано сущностную характеристику культуры здоровья социального педагога. Осуществлён покомпонентный анализ её составляющих. 

Ключевые слова: культура, здоровья, культура здоровья, социальный педагог, компоненты культуры здоровья.

 

The article deals with the theoretical analysis of the «culture», «health», «health culture». Given essential characteristic of health culture social pedagogue. An analysis of its components.                                                                

Key words: culture, health, culture, health, social pedagogue, components of health culture. 


               Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями.
На сьогодні досить гостро постає необхідність розроблення і запровадження конкретних дій, спрямованих на поліпшення здоров'я нації. Успішному вирішенню цієї проблеми сприятиме розуміння громадянами, керівництвом держави та суспільством загалом того, що здоров'я людини залежить від чотирьох основних груп чинників, встановлених ученими, зокрема: стану навколишнього середовища, генетичних чинників, способу життя, а також діяльності системи охорони здоров'я, її служб і установ.

Практика доводить, що здійснювати охорону здоров'я переважно засобами лікувальної медицини надалі не можна, потрібна консолідація різних соціальних служб, які формують здорове покоління. На процес формування, збереження здоров'я значною мірою можуть вплинути соціальні педагоги, оскільки одним із пріоритетних завдань соціально-педагогічної діяльності є збереження та зміцнення фізичного, психічного та соціального здоров'я особистості. А однією з умов здоров'я особистості є виконання нею на високому рівні соціальних функцій, відчуття стану соціального благополуччя, здатність людини жити в гармонії з соціумом,займати належний соціальний статус у суспільстві [6, с. 184].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукових праць свідчить про відсутність однозначного підходу до проблеми здоров'я. Проте різні визначення, класифікації здоров'я не суперечать, а, навпаки, взаємодоповнюють, взаємопідсилюють одне одного і дають можливість розглядати його з різних позицій. У психолого-педагогічній літературі є багато досліджень, у яких розглядаються проблеми становлення та розвитку особистості в аспекті формування здорового способу життя (І. Аршавський, І. Брехман, Г. Зайцев та ін.); проблеми валеологічної освіти та виховання (Т. Бойченко, І. Брехман, Е. Вайнер, М. Гончаренко, М. Гриньова, Ю. Лісіцин та ін.); питання професійного здоров'я (Е. Зєєр, Е. Іванов, В. Карвасарський, О. Крайнюк, Г. Мешко, Л. Мітіна, В. Пономаренко); проблеми синдрому «професійного вигорання» (М. Авраменко, К. Малевич, В. Орел, О. Папанова, Е. Старченкова та ін.).

Наразі склалися кілька підходів щодо розуміння сутності культури здоров'я (Г. Зайцев, В. Колбанов, Т. Берсенева, Л. Татарнікова, С. Васильєв), її змісту і структури (І. Глінянова, Е. Вайнер, Е. Мамаєва, А. Мітяєва), визначення принципів формування культури здоров'я педагога (Л. Уткіна). Культура здоров'я особистості

є предметом досліджень В. Горащука, О. Дубогай, Е. Казіна, Ю. Лісицина та ін.

Виділення невирішених частин загальної проблеми, яким присвячена дана стаття. Актуальність проблеми формування культури здоров'я соціального педагога зумовлюється низкою суперечностей і особливо між: суспільною необхідністю у професійній діяльності соціального педагога, який володіє культурою здоров'я і здатністю до її трансляції, а також недостатньою розробленістю наукових основ її формування; потребами суспільства у здорових громадянах і неухильним погіршенням їхнього здоров'я; потребами виробництва у здорових фахівцях і відсутністю методик її оздоровлення під час навчання у вищій школі; природним бажанням людини бути здоровою та її знаннями про здоров'я і вміння його зберігати та зміцнювати.

Мета статті полягає в обґрунтуванні співвідношень категорій «культура» і «здоров'я», визначенні сутності культури здоров'я соціального педагога, її складових компонентів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Потрібно визнати, що вирішення проблеми здоров'я особистості є пріоритетним завданням не тільки медичних, але й освітніх закладів. Оскільки основне значення у збереженні та зміцненні здоров'я людини є формування в неї небайдужого ставлення до власного здоров'я, кінцевою метою освіти має стати формування культури здоров'я як невід'ємної частини загальної культури людини. Для того щоб дослідити феномен культури здоров'я соціального педагога насамперед необхідно вирішити питання про співвідношення категорій «культура» і «здоров'я» для визначення сутності поняття «культура здоров'я».

У межах найбільш загального, філософського уявлення про світ концепт «культура» розглядається як соціально-прогресивна творча діяльність людства в усіх сферах буття і свідомості [8, с. 61]. У трактуванні поняття «культура» найсуттєвішими її атрибутами є глибоке, усвідомлене та шанобливе ставлення до спадщини минулого, здатність до творчого розуміння і перетворення дійсності в тій чи іншій сфері діяльності та відносин [5, с. 58].

Поза культурою, культурним оформленням поведінки та діяльності людини втрачається доцільність і цілеспрямованість її розвитку, сенс існування, оскільки в них виражається людський досвід, суспільні традиції і механізми їх реалізації на практиці. Рівень розвитку культури є вирішальною умовою прогресу суспільства і людини. Культура є універсальне явище, яке пронизує всі сфери суспільного життя і види людської діяльності. Залежно від цього розрізняють політичну, економічну, духовну, правову, фізичну культури [6, с. 185].

Культура педагога як інтегративна характеристика особистості включає в себе певний рівень розвитку творчих сил і здібностей, виражених у типах і формах організації життя та діяльності (М. Віленський); відображає зрілість і розвиненість усієї системи соціально-значущих якостей особистості, продуктивно реалізованій в індивідуальній діяльності (Н. Крилова); збагачує і розвиває взаємозумовлені компоненти особистості до вищого рівня, тобто культура слугує критерієм розвитку особистості (Т. Квасов).

Звернімося до розгляду категорії «здоров'я». Аналізуючи наукові дані останніх років, можна дійти висновку, що проблема зміцнення та збереження здоров'я є однією з найважливіших і найбільш суперечливих насамперед тому, що

до цього часу немає чіткого визначення сутності та кількісної міри здоров'я.

Визначенню поняття здоров'я присвячені численні дослідження. «Здоров'я - це природний стан організму, що характеризується нормальним узгодженим перебігом всіх процесів і діяльністю всіх функцій, які забезпечують йому необхідну активність у взаємодії з навколишнім середовищем. У поняття здоров'я вкладаються не тільки якісні, а й кількісні ознаки, оскільки існує поняття про ступені здоров'я... У поняття здоров'я входить і соціальна повноцінність людини» [9, с. 115].

Здоров'я визначається як сума «резервних можливостей основних функціональних систем» (М. Амосов), «комплекс резервних можливостей організму, що забезпечують соціальну активність при максимальній тривалості життя» (В. Казначеєв), «один з найважливіших показників «якості» людини і популяції людей» (П. Капіца), «сукупність фізичних і духовних здібностей, якими володіє організм, жива особистість людини» (Г. Царегородцев), «міра реалізації генетичних потенціалів, це резерви життя, життєздатність людини як цілісного творіння в єдності його тілесних, психічних і духовно-моральних характеристик» (В. Горячев), «показник культури людини в цілому, оскільки воно за внутрішньою своєю суттю виявляється показником гармонії практичного і теоретичного плану буття, мірою узгодженості в людині природного і соціального начал» (Г. Пастушок).

Науковець І. Брехман визначає здоров'я людини як здатність зберігати відповідну віку стійкість в умовах різких змін кількісних і якісних параметрів триєдиного потоку вербальної, структурної та сенсорної інформації. Така характеристика є суто якісною і не дає змогу оцінити рівень здоров'я конкретної людини, а тим більше - з'ясувати ступінь впливу на здоров'я різних чинників способу життя, діяльності, зовнішнього середовища, спадковості та ін. [1, с. 156].

А. Іванюшкін розглядає здоров'я з точки зору наукового і ціннісного змісту, що включає три рівні:

- біологічний - спочатку здоров'я передбачає досконалість саморегуляції організму, гармонію фізіологічних процесів і як наслідок - максимум адаптації;

- соціальний - здоров'я є мірою соціальної адаптації, діяльнісного ставлення людського індивіда до світу;

- особистісний (психологічний) - здоров'я є не тільки відсутність хвороби, а й її подолання, попередження (здоров'я - не тільки стан організму, але й «стратегія життя людини») [7, с. 30].

Узагальнення різних сторін характеристики досліджуваного феномену надало підстави А. Щедріній стверджувати, що здоров'я є цілісним, багатовимірним станом, який визначає таких п'ять основних факторів:

-рівень і гармонійність фізичного розвитку;

-функціональний стан організму (наявність резервних можливостей основних фізіологічних систем);

- рівень імунного захисту і неспецифічної резистентності;

- наявність того чи іншого захворювання або анатомічні дефекти;

- рівень морально-вольових і ціннісно-мотиваційних установок.

Характер прояву кожного з названих показників здоров'я залежить від особистісних якостей людини, усвідомленості дій. З істотних визначень найбільш доцільним і перспективним для становлення культури здоров'я педагога залишається поняття здоров'я «як стану повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби» (Статут ВООЗ), яке відображає основні і найбільш істотні чинники, що впливають на здоров'я людини, оптимізація яких і становить сутність культури здоров'я.

Отже, здоров'я виступає як єдина загальнолюдська та індивідуальна цінність, оскільки всі інші загальнолюдські цінності є, по суті, лише засобами забезпечення здоров'я особистості. Звернемося тепер до розгляду підходів щодо розуміння сутності культури здоров'я особистості.

Під культурою здоров'я В. Колбанов, Т. Берсєнєва розуміють динамічний стереотип поведінки, що сприяє здоровому способу життя і визначає дбайливе ставлення до здоров'я оточуючих людей [2, с. 47].

На думку С. Васильєва [8], валеологічна культура здоров'я педагога - це соціально-прогресивна, цілеспрямована діяльність в царині індивідуального здоров'я, представлена на двох рівнях: філософсько-світоглядному, який розглядає валеологічну культуру як складову частина загальної культури, та нормативно-поведінковому - як характеристику професійної педагогічної діяльності (цілепокладання, валеологічна стратегія і тактика). Умовою ефективного формування валеологічної культури педагога автор вважає єдність валеологічної освіти, професійної валеологічної діяльності та життєвого досвіду [4, с. 203]. А. Мітяєва трактує культуру здоров'я як індивідуальну і соціальну якість людини, що відображає характер зацікавленого особистого ставлення до здорового способу життя та навколишнього середовища, яке виявляється в процесі особистої участі в духовно-практичній діяльності з пізнання, освоєння, перетворення та збереження свого здоров'я як особистого енергоресурсу успішної життєдіяльності.

На думку Е. Вайнера [9], культура здоров'я є частиною загальнолюдської культури, яка передбачає знання людиною своїх генетичних, фізіологічних і психологічних можливостей, методів і засобів контролю, збереження та розвитку свого здоров'я, а також вміння передавати здоров'язберігальні знання іншим. Отже, культура здоров'я людини є необхідною умовою її життєдіяльності і водночас важливою складовою професійної придатності [3,с.176].

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури встановлено, що культура здоров'я педагога розглядається як володіння ним сукупністю способів формування, збереження та зміцнення власного здоров'я, що дають йому можливість побудови ефективного процесу виховання здорового покоління, організації здоров'язберігального освітнього процесу. Це інтегративна якість, яка реалізує у взаємозв'язку та цілісності всі компоненти, складові благополуччя особистості: психічне, фізичне, моральне, соціальне. У результаті аналізу основних понять - «культура», «здоров'я» - культура здоров'я соціального педагога визначається нами як цілісне особистісне утворення, що становить єдність ціннісних пріоритетів здоров'я, високу активність їх засвоєння і трансляції в професійній діяльності, глибоких знань шляхів і засобів ефективного формування, збереження та зміцнення здоров'я.

На підставі теоретичного аналізу наукових джерел (В. Колбанов, Е. Вайнер, Л. Татарнікова, І. Глинянов) ми дійшли висновку, що структура культури здоров'я соціального педагога передбачає наявність таких компонентів: мотиваційно-ціннісний, змістовно-операційний, емоційно-вольовий. Подаємо їх покомпонентний аналіз.

Мотиваційно-ціннісний компонент відповідає рівню розвитку потребнісно-мотиваційної сфери соціального педагога щодо культури здоров'я і включає мотиви, пов'язані з:

- усвідомленням потреби у підтриманні та зміцненні здоров'я усіх суб'єктів професійної діяльності;

- потребою отримання необхідних знань та їх поглиблення у професійній діяльності;

- ціннісними переконаннями щодо цінності людського життя, здоров'я;

- потребою створення особистої філософії здоров'я; планування своєї життєдіяльності відповідно до принципів культури здоров'я для самовдосконалення, самоствердження, реалізації життєвих і фахових цілей;

- усвідомленням значущості професійної діяльності соціального педагога як носія загальнолюдських цінностей.

Змістовно-операційний компонент включає професійні, методологічні, теоретичні, методичні, технологічні та індивідуальні знання, а також необхідні вміння і навички щодо формування культури здоров'я. Методологічні знання - це знання структури та функцій культури здоров'я, біологічних і соціальних основ життєдіяльності та життєзабезпечення людини. Теоретичні знання пов'язані з усвідомленим вибором змісту, форм, засобів і методів, закономірностей та етапів формування здоров'я. Методичні знання - це знання оздоровчих методів навчання, методик оцінювання та корекції функціональних станів дітей і дорослих. Технологічні знання стосуються проведення профілактичних заходів, розроблення і впровадження відповідних технологій у професійній діяльності. Індивідуальні знання - це знання своїх індивідуальних особливостей, стану власного здоров'я; оздоровлення власного організму, розкриття своїх потенційних здібностей і можливостей; вміння привести своє життя у відповідність з біологічним віком, узгоджувати свою поведінку з можливостями організму; планування своєї діяльності адекватно динаміці розумової працездатності й віку.

Емоційно-вольовий компонент передбачає розширення сфери емоційних переживань відносно свого здоров'я, здоров'ятворення, здоров'язбереження та протидії здоров'яруйнівним чинникам завдяки прояву вольових зусиль. Він включає:

- прояв вольових якостей, необхідних для формування здоров'я і становлення культури здоров'я, пов'язаних зі зміною життєдіяльності згідно з основними напрямами здоров'ятворення;

- організацію контролю за втіленням у життя необхідних для зміцнення здоров'я рекомендацій;

- обмеження, а потім повне виключення з життєдіяльності всіх можливих чинників ризику для здоров'я;

- позитивні емоційні реакції, пов'язані з усвідомленням можливостей успішно транслювати отримані знання і технології у сфері зміцнення здоров'я у своїй майбутній професійній діяльності.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших досліджень у цьому напрямі. Культура здоров'я є цілісним утворенням, що реалізовується у структурі особистості через розвиток особистісних особливостей, які становлять її світоглядно-моральну спрямованість на формування в неї культури здоров'я як невід'ємної умови успішної життєвої та фахової самореалізації, самовдосконалення.

Ми вважаємо, що структура культури здоров'я соціальних педагогів включає в себе такі компоненти: мотиваційно-ціннісний (потреби, мотиви, ціннісні орієнтації), змістовно-операційний (заняття рекреаційною, оздоровчою та індивідуально-творчою діяльністю, визначення стратегії життя у збереженні здоров'я і формування її саморегуляції), емоційно-вольовий (позитивне емоційне ставлення до здоров'ятворчої діяльності, рівень вольових зусиль і сформованість якостей, необхідних для цілеспрямованої діяльності зі збереження здоров'я).

Перспективою подальших досліджень є розроблення наукових основ процесу формування культури здоров'я, комплексної програми підготовки майбутніх соціальних педагогів до збереження і зміцнення професійного здоров'я.



Номер сторінки у виданні: 331

Повернутися до списку новин