Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Фінляндія в умовах глобалізації: нарис країнознавчого спостереження

Тематика: ГЛОБАЛІСТИКА




Наталія Олійник, аспірантка кафедри суспільно-політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій Університету «Україна»

УДК 327 (339.9)

 

Статтю присвячено вивченню особливостей феномену глобалізації на прикладі Фінляндії.

 Ключові слова: глобалізація, Фінляндія, освіта, національна ідентичність.   

 

Статья посвящена изучению особенностей феномена глобализации на примере Финляндии.

Ключевые слова: глобализация, Финляндия, образование, национальная идентичность.

The article is devoted to analyze aspects of the phenomenon of globalization by the example of Finland.        

Key words: globalization, Finland, education, national identity.

 

«Глобалізація» (англ. globalization) — невід’ємна складова сучасного життя, що поступово стає основною умовою існування усіх сфер та регіонів світу, існує вже досить давно, не є принципово новим явищем і потребує регулювання на національному та міждержавному рівнях.

Фінляндська Республіка — одна з найбільш індустріально розвинутих країн Європи з низьким рівнем корупції та високим показником економічного та соціального забезпечення. Вміння черпати користь від глобалізації є основним фактором успішної діяльності та економічної стабільності країни.

Основу промисловості Фінляндії становлять хімічна, текстильна, харчова, целюлозно-паперова галузь, суднобудування, машинобудування, металургія та електроніка. Наразі саме завдяки глобалізації ці галузі забезпечують дедалі більшу пропозицію товарів на міжнародному ринку.

Фінляндія, як колишня аграрна країна, пройшла довгий шлях глобалізації своєї внутрішньої економіки. У перші роки існування Республіки її Уряд провів велику земельну реформу, яка створила передумови для модернізації сільського господарства. У 1970-х рр. Провідне місце зайняла деревообробна галузь, яка сприяла подальшій диверсифікації економіки. Прибуток від галузі фіни активно спрямовували у підприємства, які виробляли текстиль, цемент та вироби з металу. Зрештою наприкінці 80-х рр. Фінляндія збільшила частку металообробної галузі та машинобудування, завдяки чому вийшла не передові позиції економічного зростання. До початку холодної війни в 90-х рр. Фінляндія залишалась однією з найбагатших країн.

Після розпаду Радянського Союзу стала можливою Європейська інтеграція, а разом з тим і вихід фінських компаній на світовий ринок, де нове конкурентне середовище викликало необхідність застосування нових стратегій і технологій.

Зокрема, деревообробна компанія Нокіа розпочала виробництво шин, гуми та кабелю. Нині корпорація Нокіа — всесвітньо відомий фінський виробник телекомунікаційного обладнання, який забезпечує третину загальносвітової кількості мобільних телефонів. Чистий прибуток компанії в I кварталі 2011 р. склав 231 млн. євро, що перевищує бюджети багатьох держав і є яскравим прикладом позитивного впливу глобалізації на економіку Фінляндії.

Завдяки сміливому, грамотному й далекоглядному підходу керівництва в галузі управління та кадрової політики Нокіа перетворилась на мегакомпанію, яка поступово охопила ринки всього світового товариства.

Нокіа значною мірою вплинула на швидку реструктуризацію промисловості Фінляндії в галузі електроніки та електротехніки, оскільки першою прийняла виклик глобалізації, і показала вміле управління компанією, використавши кризу 90-х рр. на свою користь.

Успіху Нокіа сприяли не тільки довга історія розвитку можливостей в секторі новітніх технологій, а й далекосяжні бачення уряду стосовно потенціалу цього сектора та гнучкість економіки у відповідь на таку можливість. Суттєвість цієї гнучкості полягала у змозі мобільно реструктурувати свою економічну структуру, впроваджувати нові технології та стратегії.

Проте на сьогоднішній день Нокіа не є єдиним фінським стратегічним підприємством, яке успішно функціонує на світовому ринку [1].

Фінська корпорація «Фортум» є провідною енергетичною компанією у Північному та Балтійському регіонах, компанія «Кеміра Груп»— світовий лідер з виробництва та постачання хімічної продукції, компанія «Фінейр» — лідер з авіаперевезень у Фінляндії, Північний інвестиційний банк — міждержавна фінансово-кредитна установа, компанія «Несте» спеціалізується на виробництві та продажу палива.

На українському ринку активно працюють близько 70 провідних фінських компаній, це, зокрема, «Нокіа», «ЮПМ-Кюймене», «Коне», «М-Реал», «Раутаруукі», «Оріон», «Кеміра Груп», «Конекрейнс», «Валіо», «Люмене Груп» та «Хонка Ракенне». Всі вони є складовими економічних позитивних аспектів глобалізації національної економіки Фінляндії.

Проаналізувавши основні процеси становлення та розвитку фінських компаній з позицій дослідницької роботи доктора Дена Стейнбока «Конкурентоспроможність та глобалізація фінських компаній», можна зробити висновок, що глобалізація чинить тиск на країну, змушуючи поліпшувати свої технології з тим, аби залишатися конкурентоспроможними в дуже вимогливому глобальному навколишньому середовищі. Отже, це не тільки створює серйозні проблеми світу, а й надає нові можливості [4].

Ключову роль у подоланні кризи 90-х рр. Та перетворенні її на нові можливості відіграла також система освіти у Фінляндії, яка змінювалася й адаптовувалась залежно від потреб виробничого сектора, тісно пов’язуючись з діловим життям конкретного регіону. Таким чином, освіта сприяла необхідній реструктуризації економіки Фінляндії, оскільки змогла дуже швидко і гнучко відреагувати на нові можливості.

Довгострокова політика розвитку та поширення знань і інновацій для фірм і галузей відбувалася на засадах державно-приватного партнерства за участі економічних науково-дослідних організацій.

Законодавство Фінляндії передбачає обов’язкову освіту і право на безоплатне дошкільне та базове навчання. Близько 60% населення Фінляндії мають повну середню освіту, 32% — вищу. Професія вчителя/викладача була і залишається однією з найбільш престижних і популярних. Для призначення на посаду викладача обов’язковим є ступінь магістра, педагогічна освіта включає в себе практичне навчання. Вчителі/викладачі працюють самостійно і користуються повною автономією у навчальних закладах [2].

При Міністерстві освіти Фінляндії діє Центр міжнародних обмінів (Centre of International MobilityCIMO). Основним завданням Центру СІМО є всебічне підтримання міжнародних культурно-освітніх зв’язків і пропагування фінської освіти, мови та культури за кордоном. Інструментами цього є міжнародні освітні програми обміну студентами, стипендіальні навчальні програми у ВНЗ ФР, тренінгові курси та молодіжні програми, які адмініструються СІМО і фінансуються Міністерством освіти ФР.

Привабливість освіти у Фінляндії пояснюється:

– безкоштовним навчанням у закладах як середньої, так і вищої освіти;

– якістю системи освіти, за рівнем якої здійснюється постійний нагляд й проводиться оцінювання, від якого залежить обсяг фінансування навчального закладу;

– міжнародним визнанням у різних галузях знань (інформаційних технологій, біотехнологій, екології тощо);

– розгалуженою системою вищих навчальних закладів. На 5,2 млн населення у Фінляндії припадає 20 академічних університетів і 30 інститутів прикладних наук;

– великою кількістю спеціальних міжнародних освітніх програм для іноземних студентів: наразі їх кількість становить близько 450.

Основними чинниками успіху Фінляндії у галузі освіти є рівні можливості, повнота освіти, компетентність викладачів, учнівське консультування та робота з учнями з особливими потребами, аналіз й оцінювання значення освіти у суспільстві, гнучка система освіти, співробітництво, інтерактивна концепція навчання, орієнтована на учнів.

Як зазначає професор Гарвардського Університету Тоні Вагнер, навчання у Фінляндії — це партнерство між бізнесом, політиками і педагогами [2].

Із 1917 р. Фінляндія є незалежною державою, з 1995 р. — членом Європейського Союзу. Також Фінляндська Республіка є членом ОБСЄ, Ради Європи, СОТ, МВФ, ОЕСР, МБРР, ЄБРР, Ради Міністрів Північних країн, Ради держав Балтійського моря (РДБМ), Арктичної Ради. Бере участь у миротворчих операціях ООН: Місії ООН в Судані, Ефіопії, Ліберії, Косово, Афганістані, Демократичній Республіці Конго. Фінські військовослужбовці входять до складу спільного шведсько-норвезько-ірландсько-естонського підрозділу Сил швидкого реагування ЄС.

Інтеграція в ЄС є складним процесом, до якого Фінляндія йшла близько 39 років, починаючи зі вступу до ГАТТ у 1956 р. За цей період країні довелось адаптувати своє законодавство до європейських стандартів, уніфікувати національну економіку на засадах ГАТТ/СОТ, реформувати правову систему, привести у відповідність до європейського законодавства всі сфери державного існування.

Інформаційні технології для Фінляндії стали засобом демонстрації собі та всьому світові, що вона більше не є бідною і залежною від Швеції або Росії країною, а приєднання до Західної Європи відбулося ідеологічно нейтральним шляхом завдяки приєднанню до її технологічного розвитку.

Європейський Союз, як надпотужне об’єднання європейських демократичних країн, базується на певних цінностях і стандартах. Нині 27% світової економіки — це Європейський Союз, понад 55% світової допомоги надходить від ЄС.

Сьогодні як член Європейського Союзу та інших міжнародних організації Фінляндія є частиною гігантського механізму, що впливає на розвиток світової політики та світової глобалізації. Проте Європейському Союзу, а разом з тим і країнам, що входять до нього, теж потрібно протистояти проблемам глобалізації та світу, який змінюється із запаморочливою швидкістю.

Виробництва, наприклад Китаю та Індії, швидко розвиваються. Таким чином вони дедалі частіше конкурують з європейськими виробництвами. Тим не менше, зростаючі ринки цих країн також означають величезні можливості для експорту країн Європейського Союзу.

Успіх у зростаючій конкуренції та використанні нових можливостей — це заклик до великої економічної динаміки та змін.

Однією з найболючіших тем для Європейського Союзу є питання міграції, яку більшість науковців вважають наслідком глобалізації. Фінляндія ж приваблює мігрантів хорошим рівнем забезпечення, на тлі більш жорсткої міграційної політики країн-сусідів.

За підрахунками національного бюро розслідувань, сьогодні у Фінляндії проживає від 2 до 3 тисяч нелегальних мігрантів, які прибувають переважно з Іраку, Сомалі й Афганістану. Частина з них потрапляють у країну в рамках возз’єднання сім’ї, частина — використовує фіктивний шлюб.

Здебільшого мігранти мають досить низький рівень освіти, тому працевлаштовуються у сферу ресторанного, готельного бізнесу та роздрібної торгівлі. А з часом подекуди й самі виявляють бажання відкрити власну справу, сприяючи таким чином, розвитку малого бізнесу.

Аналізуючи наукову публікацію Національного фонду дослідження та розвитку СІТРА «Глобалізація та економіка на прикладі Фінляндії», де докладно описуються розвиток і становлення малих і великих компаній, можемо зробити висновок, що власниками та початківцями багатьох фінських компаній були емігранти [5]. А збільшення кількості мігрантів змушувало і змушує будь-яке суспільство створювати нові робочі місця та винаходити нові стратегії розвитку.

Цілком очевидним є й той факт, що найважливішим чинником для асиміляції мігрантів є знання мови та культурні контакти. Адже відсутність мовних навичок ускладнює можливість знайти роботу, яка б відповідала освіті мігрантів, а також нівелює ідею започаткування будьякого бізнесу.

І саме тому у Фінляндії стільки уваги приділяється вивченню фінської мови. Адже мова є головною ознакою нації та основою національної ідентичності людини. Без мови — немає країни.

«Без фінської мови ми — не фіни», — пише фінський поет Йоганн-Вільгельм Снельман. Тому у Фінляндії по всій країні функціонують спеціальні центри, де вивчають мову, літературу, історію, традиції та культуру фінського народу. Центри відвідують не тільки емігранти, а й туристи, студенти, всі ті, хто хоч на хвилину мріє зазирнути в глибоке серце «країни тисячі озер», відчути себе «справжнім фіном», який розмовляє фінською мовою.

У Фінляндії діє низка громадських організацій, одна з яких — Фінська Асоціація культури та самобутності, відома як Фінський Альянс, заснована ще в 1906 р. письменником Йоханнесом Ліннанкоскі. Метою даної Асоціації є надання сприяння фінській культурі та освіті, зміцнення почуття національної ідентичності, розвиток фінської мови, підтримання контактів між Фінляндією і фінами, які проживають за кордоном.

Одним із найяскравіших прикладів діяльності Альянсу була масова зміна шведських прізвищ на фінські у 1906–1907 та 1935–1936 рр.

За ініціативи Асоціації було створено Фонд з розвитку фінської літератури, Організація з об’єднання фінів за кордоном, фінська Асоціація планування сім’ї.

Асоціація проводить дослідження, надає експертні консультації, публікує книги, організовує лекції і бере участь в інших заходах з метою зміцнення фінської ідентичності.

Асоціація здійснює цілеспрямовану політику як щодо культивації та розвитку фінської мови всередині країни (аж до витіснення шведської мови як обов’язкової у навчальних закладах Фінляндії і переведення її на факультативну основу), так і щодо зміцнення її офіційного статусу в рамках міжнародних організацій (ЄС, Північної Ради). Зокрема за ініціативи Асоціації створено сайт для вивчення фінської мови [6].

Організація з об’єднання фінів за кордоном надає консультаційні послуги з міграційних питань, допомагає у налагодженні контактів і підтриманні фінської мережі по всьому світу, організовує знижки на товари і послуги низки фірм за кордоном, щомісяця випускає журнал.

Також у Фінляндії створено спеціальну Групу для поліпшення репутації Фінляндії, яка зосереджує увагу на стратегії, культурі, комунікації та бізнесі. Адже керівництво країни вважає, що національна репутація — це прямий потік інвестицій зі всього світу і саме національна репутація підвищує їх конкурентоспроможність. Цікавим є той факт, що Група працює безкоштовно і має три основні завдання: визначити ідентичність Фінляндії, вивчити її сильні та слабкі сторони і зробити сильні сторони ще більш сильнішими й надійнішими.

Підтримання національної культури здійснюється шляхом прямого державного фінансування, виділення державних грантів і субсидій. Ці програми реалізуються на двох рівнях — державному й муніципальному. Так, у 50-мільйонному бюджеті проведення року культури в м. Турку в 2011 р. частки держави і міста розподілені порівну і становлять 18 млн євро, причому місто планує брати позику на покриття цих видатків.

Структурна організація державного адміністративного апарату теж слугує меті просування національного продукту. Так, нещодавно у складі Міністерства культури ФР було створено новий відділ експорту культури (Division for Cultural Export). Крім того, існують інші органи, метою яких є підтримання національної культури: Комітет з виділення грантів для авторів і перекладачів (Grant Committee for Authors and Translators), Комітети з виділення державних субсидій для мистецьких виставок (Exhibition Grant Committee for Visual Art, Committee for State Guarantees for Art Exhibitions).

Захист фінської національної ідентичності ґрунтується на відповідній державній ідеології й активній фінансовій підтримці державою національних проектів [3].

У країні немає ані націоналістичних рухів, ані релігійного фундаменталізму, ані потужного антиглобалізаційного спротиву. Етнічна однорідність, спільна мова та відсутність ультранаціоналістичних настроїв — основа фінської самосвідомості. Фінська модель суспільства побудована саме на фінській ідентичності, на політиці «держави загального добробуту».

Яскравим прикладом важливості національної ідентичності для фінів є й той факт, що фінська націоналістична партія «Справжні фіни» заручилася підтримкою кожного п’ятого виборця на парламентських виборах у Фінляндії 17 квітня 2011 р.

Як нація, фіни мають дуже сильне відчуття національної ідентичності. Але, разом з тим, вони вельми скромні. Хвалькуватість викликає в них негативну реакцію, адже це суперечить їхньому буттю. Тому фіни не вміють хвалитися, наскільки їм добре. Проте дуже радітимуть, якщо ви знатимете хоча б щось про досягнення відомих фінів у спорті і культурі чи щось із історії Фінляндії.

Фіни — реалісти, вони не очікують від іноземців абсолютного знання про свою країну та її видатних людей минулого чи сьогодення. Але якщо ви знатимете хоча б декілька фактів про спортивну кар’єру Пааво Нурмі і Лассе Вірен, про те, що футболісти Ярі Літманен, Самі Hyypiя та творець Linux Лінус Торвальдс є фінами, ви зможете відчути щире й велике серце фінського народу, побачити душу країни, яка пишається тим, що єдиною в світі розмовляє фінською мовою та має надзвичайно сильне відчуття власної національної ідентичності.



Номер сторінки у виданні: 22

Повернутися до списку новин