Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Спортивний імідж України





Олександр СЕМЧЕНКО, кандидат політичних наук, здобувач кафедри політології Одеської національної академії зв’язку ім. О.С. Попова

УДК 351.858

 

У статті розкривається потенціал спортивного іміджу як «м’якої» сили України. Обґрунтовується теза про те, що чим більше в Україні буде проходити знакових спортивних подій, тим вищим буде рівень популярності країни за кордоном. Імідж держави, яка значну увагу приділяє спорту, і вміє організувати заходи найвищого рівня, стане чинником, привабливим для іноземних туристів, інвесторів й організаторів різних великих спортивних турнірів.

Ключові слова: спортивний імідж України, «м’яка» сила, репутація, авторитет держави, Євро-12..

 

В статье раскрывается потенциал спортивного имиджа как «мягкой» силы Украины. Обосновывается тезис о том, что чем больше в Украине будет проходить знаковых спортивных событий, тем выше будет уровень популярности страны за рубежом. Имидж государства, уделяющего большое внимание спорту и умеющего организовать мероприятия самого высокого уровня, станет привлекающим фактором для иностранных туристов, инвесторов и организаторов различных спортивных турниров.

Ключевые слова: спортивный имидж Украины, «мягкая» сила, репутация, авторитет государства, Евро-12..

 

The paper reveals the potential of sports image as a «soft» power in Ukraine. The author proves that the more in Ukraine will be an iconic sporting event, the higher the level of popularity of the country abroad. Image of the state that pays more attention to the sport, and who knows how to organize events of the highest status, will be a factor for the attraction of foreign tourists, investors and organizers of various major sporting events.

Key words: sports image of Ukraine, the «soft» power, reputation, authority of the state, the Euro-12..

 

Відповідно до сучасних методик, потенціал міжнародного впливу розглядається як сукупність різноманітних засобів і ресурсів, якими володіє держава для здійснення прямого й непрямого впливу на міжнародне середовище та інші держави у своїх цілях й інтересах. Основні ресурси держави — фінансово-економічний, військово-силовий, політико-дипломатичний, демографічний і міжнародний структурно – організаційний потенціал (участь і роль у міжнародних організаціях і інститутах) і т.ін. Звичайно ж, ресурси та вплив не є абсолютно взаємозалежними. Держава може мати у своєму розпорядженні певні засоби й ресурси впливу, однак це не означає, що вона гарантовано ними ефективно розпорядиться. У той же час неефективність тих чи інших ресурсів впливу може бути заміщена успішними дипломатичними діями, використанням інших інструментів впливу [1, c. 84–85]. Засоби й ресурси впливу визначають силу держави у міжнародній системі. У світовій політиці категорія сили має значення в тому випадку, коли вона дає можливість державі впливати на інші країни з метою досягнення своїх інтересів. Характер джерел впливу може змінюватися. Одним із таких інструментів впливу є створення та розвиток позитивного іміджу країни як компонента її «м’якої сили» (soft power), заснованої на привабливості культурних та національних ціностей.

Мета статті: розглянути спортивний імідж держави як інструмент «м’якої сили».  Завдання статті: проаналізувати спортивні досягнення України, які сприяють формуванню її спортивного іміджу за кордоном і всередині країни.

«М’яка сила» (ще один варіант перекладу — «м’яка влада»), охоплює весь комплекс ресурсів і переваг держави, що існують поза «твердою владою» («твердою силою») (Дж. Най, К. Гад жієв, І. Василенко, І. Радіков, Я. Лексютіна й ін.). Привабливість «м’якої влади» можна пояснити

тим, що її здійснення відбувається без використання зброї. Використання механізмів «м’якої влади» є набагато престижнішим для держави, ніж застосування інструментів «твердої влади». Тому невипадково великі держави прагнуть до того, щоб залучити «м’яку владу» у свій арсенал.

Зростання авторитету України як у світі, так і всередині країни, залежить від того, наскільки вдалим буде створення позитивного імі джу держави, заснованого на її реальних успіхах у головних сферах життєдіяльності, культурної й історичної спадщини нації, наукового, спортивного, туристичного потенціалу. Значною мірою зовнішньополітичний імідж держави формує спорт.

Спортивні й організаційні досягнення України дозволяють їй сформувати імідж держави, що приділяє значну увагу розвитку спорту.

Як відзначив Президент України Віктор Янукович, виступаючи на відкритті ІІІ Спортивного конгресу України 18 жовтня 2012 р. у Києві, «Розвиток фізичної культури й спорту є пріоритетом розвитку сучасної України. Наша мета в цій сфері — поліпшення здоров’я громадян, формування здорового способу життя й зміцнення міжнародного іміджу держави» [2]. Яскраві перемоги видатних українських спортсменів на найбільших міжнародних змаганнях — Яни Клочкової, Віталія й Володимира Кличків, Андрія Шевченка, з перемогами яких асоціюється Україна за кордоном, а також публічна діяльність цих спортсменів за межами спортивної арени формують позитивний імідж фізично сильної, здорової, і, крім того, культурної й освіченої нації [3].

Найбільш видатною спортивною подією 2012 р., звичайно ж, стало успішне проведення фінальної частини Чемпіонату Європи з футболу. Одержавши право разом з Польщею провести фінальний турнір чемпіонату, Україна отримала унікальний шанс поліпшити свій зовнішній і внутрішній імідж. І хоча Україна й не одержа- ла прямих економічних вигод, у той же час, що дуже важливо, змогла продемонструвати світу свою здатність вирішувати завдання самого найвищого рівня.

Крім цього, в Україні на високому організаційному рівні були проведені «Кубок світу з художньої гімнастики», чемпіонат світу з фехтування й чемпіонат світу «Формула -1» на воді, турнір з пляжного футболу, в якому Україна обіграла визнаних фаворитів у цьому виді спорту — Італію та Португалію.

Спортивний імідж України відіграє важливу роль не лише в формуванні зовнішнього іміджу держави, але й внутрішнього. Гордість за спортивні досягнення українських спортсменів поєднує громадян країни. Гарною новиною для них стало те, що українські футбольні команди піднялися в рейтингу найкращих футбольних клубів світу. Так, за інформацією офіційного сайту ІFFHS, Дніпропетровський «Дніпро» зробив справжній прорив у рейтингу найкращих команд світу Міжнародної федерації футболь- ної історії й статистики (ІFFHS). Команда Хуанде Рамоса піднялася відразу на 78 пунктів ітепер займає 102-ю позицію обновленого рейтингу, інформує офіційний сайт ІFFHS. Свої позиції продовжує поліпшувати донецький «Шахтар», який піднявся на 8 позицій, та займає зараз 46 рядок у рейтингу. Прогресує і харківський «Ме таліст». Команда Мирона Маркевича покращила своє становище на п’ять пунктів і перебуває на 32-й позиції. Відзначимо, що «Металіст» продовжує лідирувати серед українських клубів.

Проведення Євро-2012 українці вважають успіхом у зовнішній політиці України. Така думка в ході телефонного опитування Інституту Горшеніна, проведеного з 21 по 25 липня 2012 р., була висловлена 56,3% громадян. Протилежної думки дотримується кожний четвертий респондент — 25,0%, а кожний п’ятий (18,7%) — завагався з відповіддю.

Також більшість опитаних українців — 75% — виразили впевненість у тому, що після проведення Євро-2012 імідж України у світі покращився. При цьому переважна більшість — 83,5% — хотіли б, щоб і в майбутньому в Україні проходили масштабні спортивні заходи міжнародного рівня [4].

Всупереч скептицизму багатьох західних ЗМІ, Україна довела свою здатність успішно проводити спортивні заходи найвищого рівня.

Як відзначив експерт Василь Стоякін у коментарі Інституту Горшеніна, Євро-2012 — це свято для всіх людей, а негативні статті в європейських ЗМІ про підготовку й проведення Чемпіонату в нашій країні — не що інше, як расизм стосовно України. За його словами, Євро-2012 — це, позитив для всіх людей, які люблять футбол взагалі й український футбол зокрема, і для тих, хто фінансує й створює футбольні команди. «Для них це, напевно, дуже важлива подія, що сприяє посиленню України в цій футбольній ієрархії, — відзначив В. Стоякін. «Можна сказати, що, допустимо, інтенсифікація інфраструктурного будівництва допомогла підтримати українську промисловість у кризових умовах. Зрозуміло, що одне робоче місце на будівництві створює п’ять робочих місць в інших галузях. Тобто на всі ці стадіони, та дороги працювали українські заводи, люди одержували зарплати й т.інш.», — вважає експерт. На думку Василя Стоякіна, негативні публікації в європейських ЗМІ про Євро в Україні, що з’явилися ще задовго до початку Чемпіонату, пояснюються політичними причинами. «Сама по собі тема Євро є просто інформаційним приводом для того, щоб у черговий раз розповісти, яка погана українська Влада, яка це взагалі огидна країна Україна, і які мавпи — ці українці. Є певне ставлення Європи, і в цьому випадку будь-які події, як завгодно позитивні, будуть однаково використовуватися для того, щоб розповісти, що українці — дикуни. Звичайний європейський расизм» [5].

«Незважаючи на попередження, жоден англійський фан не повернувся додому в труні, і жоден не був пійманий бандою неонацистських хуліганів», — написав у своєї колонці відомий британський спортивний журналіст Олівер Хольт. За словами Хольта, британській пресі варто було б вибачитися перед Україною за те, що своїми матеріалами вона раз у раз лякала вболівальників напередодні чемпіонату.

Уболівальники, що приїхали в Україну на Євро, висловили свій подив, побачивши в Україні зовсім не те, про що їм розповідали німецькі засоби масової інформації перед початком Євро-2012. Про це в офіційній фан-зоні Євро 2012 у Києві розповіла група туристів із ФРН, які приїхали в Україну вболівати за свою команду. «Публікації в пресі створюють гірше враження (про Україну. — ред.), ніж тут насправді. Я думаю, що люди повинні приїхати в Україну й побачити її. Це відкрита молода країна, люди тут привітні, тут мирно і дуже добре», — розповів працівник фешн-індустрії 35-літній Фло з Дюсельдорфу. Його думку розділяє й продавець із Німеччини Софі. «Україна перевершила мої очікування. Тут дуже, дуже добре», — розповіла вона про свої враження [6].

43%, тобто практично кожний другий фанат, що відвідав Чемпіонат в Україні, оцінив загальну організацію найвищим балом — «дуже добре». Ще 32% також дали позитивну оцінку — «добре». Більше того, Україна приємно вразила відвідувачів: 9 з 10 іноземців думали, що все буде організовано гірше. Незважаючи на такі позитивні оцінки, ще раз відвідати Україну планує менше третини недавніх гостей, у той час як 68% заявили, що приїжджати в Україну більше не збираються. При цьому серед тих, хто всетаки збирається в українські краї, найменше опитаних хотіло б повернутися в Харків — лише 17%, у той час, як у сусідній Донецьк — вже 41%. Найбільш популярними ж цілком прогнозовано є Київ (54%) і Львів (68%) [7].

Німецькі вболівальники зізналися, що зазнали на собі впливу негативної інформації про Україну в німецьких ЗМІ. Однак те, що вони побачили у Львові й Києві, кардинально перевернуло їхнє уявлення про країну.

За словами одного з уболівальників, коли він повернеться на батьківщину, то обов’язково розповість своїм друзям, що в Україну варто приїхати — це гарна й цікава країна. «Я їм скажу: «Поїдьте в Україну, це гарна країна, тут багато історичних будинків, тут цікаво, це молода країна» [8].

Керівник економічного відділу посольства РеспублікиПольща в Україні Павло Гембські впевнений, що чемпіонат Євро-2012 значно поліпшив імідж України. «Люди в Європі й світі мають дуже мало інформації про наші країни, і це більше стосується України. Дуже важливо, що ы вболівальники, і засоби масової інформації позитивно оцінили (чемпіонат), а та інформація, яка подавалася, була позитивною. Мені здається, це найголовніший успіх цього заходу», — зазначив Павло Гембські. Ще у вересні 2009 року тільки половина поляків вважала, що Євро вдасться провести успішно, а вже в червні 2012 р. в цьому була впевнена більшість громадян Польщі — 85%.

Цю думку поділяє й радник президента України, член Ради Національного банку Роман Шпек, який зазначив, що Євро пройшов дуже позитивно й успішно: «Захід пройшов успішно, і в цьому заслуга наших людей, які були відверті, привітні, культурні, і намагалися сприяти гостям, які приїхали в Україну» [9].

ХХХ Літні Олімпійські ігри, які пройшли у Великобританії, для України були особливі тим, що українську команду представляли молоді люди, становлення яких як спортсменів відбувалося вже в незалежній Україні. За інформацією Державної служби молоді й спорту України, за два останніх роки на підготовку спортсменів до олімпійських ігор у Лондоні було витрачено понад 550 мільйонів гривень (близько 55 мільйонів євро). «Ця сума значно перевершує бюджет на підготовку збірної України до олімпійських ігор у Пекіні в 2008 році», — пояснив прес секретар Держслужби молоді й спорту України Лариса Чернописька [10].

Перед відльотом збірної олімпійської команди України в Лондон прем’єр-міністр України Микола Азаров написав на своїй сторінці у Facebook: «Олімпійські ігри проводяться у Великій Британії — країні, в якій певні телевізійні канали поширювали помилкову й недостовірну інформацію про Україну перед Євро-2012. У них з’явиться гарна можливість змінити свою точку зору про нашу країну й повідомити її своїм телеглядачам».

У грудні 2011 року Україна одержала право на проведення в Одесі Чемпіонату Європи з баскетболу серед чоловічих команд у 2015 році. Таке рішення прийняла міжнародна федерація баскетбольних асоціацій (ФІБА). У березні Кабмін України створив організаційний комітет з підготовкита проведення в Україні цього чемпіонату та виділив 11 млн гривень на сплату компенсаційного внеску в Європейську федерацію баскетболу. Про це йдеться в постанові № 964 від 26 вересня 2012 р.

Задля виділення цієї суми Кабмін вирішив скоротити витрати Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, передбачені в 2012 ро ці за програмою «Підготовка і участь національних збірних команд в Параолімпійських і Дефлімпійських іграх» та відповідно збільшити їх за програмою «Фінансова підтримка громадських організацій фізкультурно-спортивного спрямування». Бюджетні гроші спрямовують ся Феде рації баскетболу України на сплату в 2012–2015 роках внеску в Європейську федерацію баскетболу [11].

Крім того, Україна має намір боротися за право проведення зимових Олімпійських ігор у Карпатах, які повинні відбутися у 2022 році.

Як повідомили в Держагентстві з інвестицій та управління національними проектами, Кабінет Міністрів України затвердив техніко економічне обґрунтування національного проекту «Олімпійська надія-2022». «Найважливішим індикатором успішності проекту є вихід україн- ської заявки на проведення у Львові Зи мових Олімпійських ігор 2022 року в другий тур відбору», — відзначив глава Держінвест проекту Владислав Каськів. «Для нас дуже важливо як найкраще підготуватися до подачі заявки, розгляд якої відбудеться в 2014 році. Тобто через 2 роки ми повинні мати повний набір аргументів, щоб Україна одержала право на проведення Олімпіади, — уточнив він. — У цей набір в першу чергу повинні входити підтвердження уряду про проведення цього спортивного форуму, рівень готовності міста Львів, а також наявність інфраструктурних об’єктів» [12].

Чим більше в Україні буде проходити знакових спортивних подій, тим вищим буде рівень популярності України за кордоном. Імідж держави, яка приділяє велику увагу спорту, і вміє організувати заходи найвищого гатунку, стане привабливим чинником для іноземних туристів, інвесторів і організаторів різних спортивних турнірів.

Перевага в зовнішній і внутрішній політиці «м’якої» сили є трендом ХХ1 століття. «М’яка» сила, пояснює Дж. Най, це здатність одержувати бажаний результат скоріше через привабливість, ніж через примус чи підкуп, і розумна влада здатна з’єднати «тверду» і «м’яку» силу, наратив (розповідь) і цінності, які поєднують [13].

«М’якою» силою України повинна стати репутація спортивної держави.



Номер сторінки у виданні: 200

Повернутися до списку новин