Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Про структуру вольової організації особистості

Тематика: ПСИХОЛОГІЯ




Каріна Шамлян, кандидат психологічних наук, доцент кафедри філософії Національного лісотехнічного університету України

УДК 159.947

 

У статті проаналізовано теоретичні погляди стосовно структури вольової сфери особистості, наведено результати емпіричного дослідження особливостей вольової організації особистості студентської молоді.

Ключові слова: особистість, вольова організація, структура, вольові якості..

 

В статье проанализированы теоретические воззрения относительно структуры волевой сферы личности, наведены результаты эмпирического исследования особенностей волевой организации личности студенческой молодежи.

Ключевые слова: личность, волевая организация, структура, волевые качества..

 

In the article theoretical views are analysed in relation to a structure of volitional sphere of personality, results over of empiric research of volitional organization of personality of student young people are brought.

Key words: personality, volitional organization, structure, volitional qualities..

 

Складна динаміка соціально-економічного і по літичного життя країни зумовлює потребу у вихованні нового типу особистості — психологічно стійку, здатну приймати адекватні рі шення і втілювати їх у життя, виборювати свій шлях самореалізації і самовдосконалення. Пси хологічною основою формування цих здатностей служить високий рівень розвитку вольової організації особистості. Враховуючи те, що вольова сфера охоплює широкий спектр психічних процесів і властивостей (іноді навіть протилежних за своєю природою і функціями), на теперішній час актуальним є питання стосовно того, які саме характеристики вольової активності забезпечують лю дині досягнення високих результатів, враховуючи специфіку сучасних умов життя. Вивчення проблеми волі має багатовікову історію. Традиційним для вітчизняної психології є розуміння волі як вищої психічної функції, яка дозволяє людині оволодівати власною поведінкою і психічними процесами. Багато вчених досліджували розвиток окремих вольових якостей в процесі засвоєння різних видів діяльності, насамперед, спортивної і навчальної (В.Селіванов, Е.Ільїн, А.Пуні, Б.Смірнов, І.Петяйкін, А.Висоцький, М.Скрябін та інші). Найбільш дос лідженими є такі якості волі, як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, витримка, самостійність, сміливість, стійкість, самовладання та ініціативність.

Погляд на волю як на інтегральну цілісну характеристику особистості у дослідженнях розкритий значно менше. Нас цікавлять, насамперед, не окремі вольові якості людини, а вся структура вольової організації особистості, в якій різноманітні параметри вольової активності даного конкретного індивіда утворюють цілісну систему, інакше кажучи, йдеться про цілісний образ «вольової» (або «невольової») лю дини, рівень вольового розвитку особистості.

Мета роботи — проаналізувати теоретичні погляди стосовно структури вольової сфери особистості як цілісної системи, дослідити особливості структури вольової організації особистості сучасної студентської молоді. Питання про «вольову особистість», «силу волі» є одним ыз найбільш дискусійних питань у психології волі, стосовно якого на теперішній час немає єдності поглядів і чіткості висловлених позицій.

У радянській психології вольовою особистістю вважали високоморальну людину, яка в боротьбі з труднощами наполегливо досягає соціально значущої мети. Ю. Гіппенрейтер виділяє два критерії вольової людини: 1) успішність діяльності, що визначається зарядом енергії та цілеспрямованістю; 2) висота соціально значущих мотивів. «Ця змістовна характеристика мотивів як необхідний критерій вольової особистості, на думку О. М. Леонтьєва, дозволяє відрізняти вольових людей від фанатиків, наркоманів та злочинців, здатних виявляти впертість, затятість і навіть творчу винахідливість для отримання предмету свого жадання» [ 2 , с. 17].

Л. Божович говорить про вольову організацію особистості людини, яка володіє стійкою системою мотивів, цілісним світоглядом та необхідними вольовими якостями. Найголовніше у вольовій організації особистості є те, що духовні потреби сильніше розвинуті, ніж елементарні (безпосередні, емоційно привабливі), і тим самим володіють більшою спонукальною силою. «Людина тому й здатна наполегливо, долаючи всі перешкоди, досягати поставлених завдань, тому що в неї є такі якості особистості, як цілеспрямованість, рішучість, організованість і потреби, які ними породжуються. Адже питання про виховання волі є питанням про загальне моральне виховання людини» [1 , с. 34]. На основі висновків, зроблених В. Іванніковим у своєму дослідженні механізмів вольової регуляції [4 , с.121–125], чітко перерахуємо кри терії оцінки людини за якістю «вольова — слабовільна».

Перший виділяється на основі запропонованої автором гіпотези вольової регуляції, згідно з якою вольовою слід вважати людину, здатну створювати додаткове спонукання до дії через зміну її смислової сторони, що відноситься не лише до ініціації дії, а й до підтримки сили, темпу, швидкості, тривалості роботи, подолання перешкод.

Другий критерій пов’язаний з розумінням вольової регуляції як регуляції особистісного рівня. Тоді вольовою вважається людина з глибокими міцними переконаннями, стійким цілісним світоглядом, багатою смисловою сферою, людина, яка здатна задля переконань по долати значні труднощі. Третій критерій пов’язаний з характеристиками діяльності (наполегливістю, рішучістю, енергійністю, упертістю в діях). У цьому разі вольовою є людина, яка реально виявляє ці якості у поведінці. Саме за цим критерієм, на думку автора, судять про волю у житейській психології, проте не варто забувати про множину факторів, які визначають наполегливість, рішучість,сміливість, енергійність тощо. Водночас автор виявляє сумнів щодо існування волі як інтегрального утворення всіх вольових властивостей: «Зазначимо, що прагнення бачити за вольовими якостями людини  особливе утворення — волю, поки що не підкріплено якими-небудь суттєвими доказами. Навпаки, є багато факторів, які свідчать про самостійність кожної вольової якості і незалежність формування одного від іншого» [4, c. 124]. При цьому часто дуже важко або неможливо визначити, чи є наполегливість особистісною якістю, чи наслідком дії певного мотиву, рівня домагань або зовнішніх обставин.

Ми вважаємо, що це стосується всіх вольових якостей. У разі їх експериментального дослідження обов’язково слід враховувати ком плексний вплив різних факторів — ціннісно-мотиваційних, особистісних, біологічних, ситуаційних. Вивчаючи, наприклад, витримку і самовладання, слід визначити, який внесок у загальний ефект стриманої поведінки вносять фактори спеціального тренування, природженої здатності людини загальмовувати емоційні імпульси (пов’язаної з особливостями нервової системи), наявності у поведінці власне вольового зусилля або, навпаки, байдужості, відсутності сильних бажань, які треба стримувати.

Кажучи про вольове зусилля, слід згадати про ще один дуже важливий критерій — критерій його ефективності, пов’язаний з природними, біологічно зумовленими схильностями індивіда. Людині з сильною нервовою системою набагато легше подолати страх, ніж з слабкою. За однакової величиниі вольового зусилля поведінка першої може розцінюватися як смілива, а поведінка другої — як полохлива, боягузлива якщо, незважаючи на докладені зусилля, людина не змогла перебороти страх.

Отже, на тлі розмитості позиції стосовно існування феномена загального вольового розвитку особистості та засобів його визначення простежується досить чітка тенденція вивчення окремих вольових якостей (їх розвитку, виховання, динаміки, різноманітних чинників, ролі у різних видах діяльності тощо), яка виявилася з самого початку вивчення проблеми волі й успішно продовжується і поглиблюється в сучасних експериментальних дослідженнях [3, 8, 11]. Оскільки загальний вольовий потенціал особистості представлений у роботах окремими властивостями (рідше їх наборами), виникає бажання побачити в переліку якостей, що пропонують різні автори, певну систему, структуру, взаємозв’язки, визначити системоутворюючий фактор вольової організації особистості. Е. Ільїн [6] виділяє горизонтальну і вертикальну структуру вольових якостей. Гори зон тальну становлять задатки — типологічні властивості нервової системи. Вертикальна структура нагадує тришаровий пиріг: знизу лежать природні задатки — нейродинамічні особливості; на них накладається другий шар — вольове зусилля, що ініціюється і стимулюється соціальними та особистісними факторами, та третій шар — мотиваційна сфера, насамперед, моральні принципи людини (моральні компоненти волі). Ступінь прояву вольової якості залежить від того, наскільки виражена сила потреби і наскільки людина розвинена у моральному плані. Ієрархічна будова характерна також для класифікації В.Каліна [7]. Залежно від функцій вольової регуляції, він поділяє вольові властивості на базальні (первинні) та системні (вторинні). У системних вольових якостях, таких як наполегливість, дисциплінованість, самостійність, цілеспрямованість, ініціативність, організованість, найбільш виражена особистісна саморегуляція діяльності. Структуру вольової організації особистості не можна розглядати у відриві від об’єктивних умов діяльності, якою займається людина. Вивчаючи спортивну діяльність, А.Пуні [9] довів, що розвиток тих чи інших вольових якостей спортсменів залежить від специфічних вимог певного виду спорту. Для одних видів спорту — найголовнішими є наполегливість та впертість, для других — сміливість і рішучість, для третіх — витримка і самовладання. Особливу роль автор відводить цілеспрямованості — якості, яка, на його думку, поєднує всі інші вольові властивості в єдину систему і зумовлена системою життєвих цілей і мотивів людини.

Є ще один аспект, який ми не можемо оминути при вивченні структури вольової сфери — диференційно-психологічний. Звернемося до поглядів В. Русалова на структуру формально- динамічних властивостей [10], згідно з якими взаємодія індивіда зі світом предметним і зі сві- том соціальним мають різний смисл та зміст. У різних сферах активності (предметно-практичній, комунікативній, інтелектуальній) формально-динамічні властивості в певного конкретного індивіда розвинені не однаково, наприклад: людина, якій притаманні високий темп і пластичність в інтелектуальній сфері, може бути повільною у предметно-практичній діяльності. В. Русалов вводить поняття диференційного типу темпераменту, який означає, що один і той же індивід може виявляти різні типи темпераменту залежно від виду активності. Терпіння і наполегливість індивіда у соціально-комунікативній сфері може сполучатися з від сутністю цих якостей в інтелектуальній; вчений-теоретик, який виявляє високий рівень цілеспрямованості і наполегливості при рішенні наукових завдань, стає млявим і безпорадним у практичних питаннях.

Диференційно-психологічний погляд на «роботу» вольового апарату особи в жодному разі не заперечує наше переконання у тому, що різні прояви вольової активності індивіда зумовлені певним рівнем його загального вольового розвитку. Звісно, характер взаємозв’язків та ступінь розвитку окремих вольових здатностей індивідів, які перебувають на одному рівні вольового розвитку, можуть бути різними.

З метою вивчення особливостей структури вольової сфери ми провели пілотажне дослідження, в якому взяли участь студенти 4-го курсу і магістранти різних спеціальностей, аспіранти і здобувачі Національного лісотехнічного університету України і Львівського національного університету імені Івана Франка — всього 77 осіб (45 жінок і 32 чоловіка). Для діагностики особливостей вольової сфери була обрана методика Н. Стамбулової, яка оцінює рівень розвитку таких вольових якостей: I — цілеспрямованість, II — сміливість та рішучість, III — наполегливість та впертість, IV — ініціативність та самостійність, V — самовладання та витримка. Для кожної властивості визначалися два параметри: вираженість і генералізованість. Перший параметр діагностує наявність і стійкість прояву основних ознак вольової якості, другий — універсальність якості, тобто широта її прояву у різних життєвих ситуаціях та видах діяльності.

Досліджуваним була запропонована анкета для оцінки важливості у житті сучасної людини певних рис особистості. У переліку з дванадцяти якостей половину становили вольові, які найчастіше зустрічаються у літературі. Для обробки даних застосовано методи математичної статистики: аналіз описової статистики, порівняльний аналіз, однофакторний дисперсійний аналіз, лінійна кореляція Пірсона, факторний аналіз, кластерний аналіз. Аналіз середніх значень шкал опитувальника показав, що найвищий показник по всій групі досліджуваних отриманий по шкалі цілеспрямованості (30,3 бала), нижче — по шкалах наполегливості (28,1), ініціативності (25,9), самовладання (25,2), і найнижчий показник — по шкалі сміливості (23,9) при максимальній кількості 40 балів. У цілому показники вираженості вольової якості є вищими за показники генералізації для всіх властивостей, окрім сміливості. Діаграма (рис. 1) ілюструє відмінності в результатах тестування між хлопцями і дівчатами (шкали генералізації позначено Г1 — цілеспрямованості, Г2 — сміливості, Г3 — наполегливості, Г4 — ініціативності, Г5 — самовладання). Практично на одному рівні перебувають є показники цілеспрямованості і наполегливості. У сміливості і самовладанні дівчата поступаються хлопцям. Статистично значущими виявилися відмінності по шкалах ініціативності і цілеспрямованості (як генералізованій якості) — у дівчат вони є вищими. 

Ієрархічна структура вольових якостей для хлопців виглядає так: цілеспрямованість — наполегливість — самовладання — сміливість — ініціативність; ієрархічна структура для дівчат: цілеспрямованість — наполегливість — ініціативність — самовладання — сміливість. Згідно з показниками генералізації, дівчата характеризуються більшою вольовою активністю не в основній діяльності (навчальній), а в інших сферах, причому це стосується також проявів сміливості і самовладання. Хлопцям характернее найбільше «розкидання» величини показників по всіх десяти шкалах методики; від 30,4 (основна шкала цілеспрямованості) до 21,9 (генералізована шкала ініціативності). Тобто чоловіки виявляють вольову активність нерівномірно, вона сконцентрована на основній діяльності, водночас в інших сферах їх поведінка виглядає менш активною і вольовою.

При ранжуванні важливості якостей особистості найвищі середні значення по всій групі досліджуваних отримали чесність (9,0 балів) і доброта (8,8), найнижчі — творчість (4,4) і прагматизм (2,6) при максимальних 12 балах. Ієрархія власне вольових властивостей така (у порядку зменшення важливості): цілеспрямованість, самостійність, сміливість, наполегливість, дисциплінованість, витримка. На діаграмі (рис. 2) видно, що є значна різниця в оцінках між хлопцями і дівчатами стосовно таких рис: життєрадісність, доброта і творчість (їхні оцінки є вищими у дівчат), і прагматизм оцінюється вище хлопцями. Середньозважена оцінка всіх вольових якостей у хлопців становить — 7,1, у дівчат — 6,5 балів. В цілому «ціннісний профіль» дівчат виглядає більш гуманним та емоційним, хлопців — більш раціональним і вольовим.

Одна із робочих гіпотез дослідження полягала в тому, що на розвиток конкретної вольової якості впливає усвідомлення людиною її значення, провідної ролі серед інших властивостей особистості. Результати кореляційного аналізу цю гіпотезу не підтвердили.

На рівні значущості (p < 0,05) виявлені такі зв’язки: ініціативність позитивно корелює з оцінкою важливості життєрадісності (r = 0,26) і творчості (r = 0,28); цілеспрямованість (по шкаліг енералізації) і наполегливість від’ємно корелюють з оцінкою важливості витримки(r = -0,32; r = -0,25), самовладання (по шкалі генералізаці) від’ємно корелює з оцінкою самостійності (r = -0,27), сміливість (по шкалі генералізації) від’ємно корелює з оцінкою ініціативності (r = -0,25). На рівні значущості (p < 0,01) підтвердився лише обернений взаємозв’язок між цілеспрямованістю (шкала генералізації) та оцінкою витримки.

Цікавими виявилися кореляційні зв’язки між самими оцінками важливості особистісних рис (p < 0,01). Оцінки важливості дисциплінованості і прагматизму збільшуються з віком. Оцінка доброти позитивно корелює з оцінкою чесності (r = 0,41). Усі інші кореляції від’ємні: прагматизм з чесністю (r = -0,35), доброта — з дисциплінованістю і самостійністю (r=-0,30 і r=-0,40). Від’ємні кореляції оцінки життєрадісності з оцінками наполегливості (r=-0,30), сміливості (r=-0,26) і самостійності(r=-0,26); а також комунікабельності з наполегливістю (r=-0,29) і сміливістю (r=-0,24). 

Кластерний аналіз вольових даних по шкалах опитувальника якостей чітко виявив існування трьох кластерів, профілі яких подані на рис. 3. 

 

Перший кластер умовно назвемо «цілеспрямовані-вольові», до нього увійшли 36% досліджуваних, більше половини з них становлять аспіранти. У другий кластер — «слабовільні» — увійшли 17% досліджуваних. Третій кластер — найбільший (47% досліджуваних), за структурою він схожий на перший, проте висока цілеспрямованість сполучається з середньо вираженими іншими вольовими якостями; умовно його можна назвати «цілеспрямовані з середньою волею». У всіх трьох групах сміливість отримала найменші бали.

За допомогою однофакторного дисперсійного аналізу і тесту Шеффе перевірено наявність відмінностей між кластерами у ранжуванні цінностей особистісних властивостей. Статистично значущих відмінностей в оцінках властивостей не виявлено, окрім однієї — чесності. «Слабовільні» чесність оцінюють нижче (6,9 балів), ніж «цілеспрямовані с середньою во лею» (9, 4 бали). «Вертикальний» кластерний аналіз для 22 змінних показав існування двох незалежних кластерів. У перший входять всі десять шкал опитувальника для діагностики вольових якостей, другий становить повний набір властивостей особистості, який пропонувався для ранжування; тобто наявність у людини певних вольових якостей не пов’язана з усвідомленням нею їх важливості.

Цей результат також підтвердив факторний аналіз: у склад виявлених семи факторів входять окремо або показники по шкалах опитувальника, або показники оцінок.

Отже, проведене пілотне дослідження виявило цікаві і дещо несподівані співвідношення у структурі вольової організації особистості. Звісно, на даному етапі ми можемо говорити лише про тенденції, оскільки запитань більше, ніж відповідей. Не слід також забувати, що отримані результати чинні у межах цієї конкретної групи досліджуваних; тим не менше вони дають змогу чітко окреслити шляхи подальшого більш глибокого вивчення цієї теми.



Номер сторінки у виданні: 206

Повернутися до списку новин