Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

ООН та УКРАЇНА: співробітництво та перспективи реформування





Марина Зигор, здобувач Інституту економіки та міжнародних відносин Ужгородського національного університету

УДК 316.334

 

У статті аналізуються основні напрями діяльності ООН, перспективи реформування ООН та співпраці України з цією глобальною міжнародною організацією.

Ключові слова: ООН, основні напрями діяльності ООН, перспективи реформування ООН, участь України в діяльності ООН

 

В статье анализируются основные направления деятельности ООН, перспективы реформирования ООН и сотрудничества Украины с этой глобальной международной организацией.

Ключевые слова: ООН, основные направления деятельности ООН, перспективы реформирования ООН, участие Украины в деятельности ООН

 

This article analyzes the main activities of the UN, UN reform and the prospects of Ukraine’s cooperation with this global international organization.

Key words: United Nations, the main activities of the UN, the prospects for UN reform, Ukraine’s participation in UN activities

 

Серед глобальних міжнародних організацій, в яких Україна є повноправним членом, у першу чергу необхідно виділити ООНта організації системи ООН: Економічну і Соціальну Раду ООН, Організацію ООНз питань промислового розвитку, Міжнародну організацію праці, Міжнародне агентство з питань атомної енергетики, Міжнародний ва лютний фонд тощо. [2; 6].

Співпраця України з цією глобальною міжнародною організацією має довгу історію. Українська Радянська Соціалістична Республіка була одним із перших членів ООН, і українська делегація брала участь в Установчій конференції ООН у Сан-Франциско в 1945 році.

Після здобуття незалежності Україна, будучи правонаступницею УРСР, послідовно розвиває свою діяльність в ООН та утверджується у світовому співтова ристві як миролюбна держава, що прагне до політичного вирішення будь-яких конфліктів. Україна бере активну участь у миротворчій діяльності ООН, у тому числі й в операціях ООН з підтримки миру. Це пояснює ініціативу з боку України при підготовці Міжнародної конвенції з захисту миротворчого персоналу [1].

В 2012 році Україна відзначила 20-ту річницю участі у миротворчій діяльності ООН. За весь цей час близько 34 тисяч українських миротворців «служили» під прапором ООН в більш ніж 20-ти ООНівських операціях.

24 березня 2011 року представники установ системи ООН та Уряду України підписали Рамкову програму партнерства Уряду України — ООН на 2012–2016 роки. Новий п’ятирічний документ визначив стратегічні напрями співробітництва та партнерства між системою ООН та Урядом України та прийшов на зміну Рамкової програми допомоги ООН для України на 2006–2010 роки [7].

Ця Рамкова програма стала результатом консультацій з Групою установ системи ООН в Україні, Урядом України, громадським суспільством та іншими зацікавленими сторонами.

Україна перебуває у стані швидких змін в економічній, політичній та соціальній сферах. Рамкова програма є результатом динамічного процесу встановлення пріоритетів на основі співучасті країни, всеохоплюючого підходу та консультацій із зацікавленими сторонами.

Впровадження Рамкової програми партнерства Уряду України — ООН на 2012–2016 роки стало якісно новим кроком співпраці України з ООН, оскільки вперше наголос робиться на принципі партнерства та ведучої ролі української сторони у визначенні пріоритетів та цілей допомоги з боку ООН, а також спільної відповідальності за досягнення результативності співпраці, що завдяки авторитету організацій системи ООН стимулюватиме інших донорів та інвесторів до розвитку взаємовигідного партнерства з Україною.

На основі аналізу ситуації в країні та діалогу з українським урядом, система ООН визначила чотири потенційні сфери співпраці на період 2012–2016 рр. В інтересах забезпечення й досягнення максимальної узгодженості, ефективності та дієвості допомоги, ООН і Уряд України провели роботу по зіставленню проблем національного розвитку з конкурентними перевагами ООН, після чого на семінарі з визначення пріоритетів Рамкової програми, ООН та Уряд України обговорили та узгодили

потенційні сфери партнерства, які визначали:

— стале економічне зростання і подолання бідності;

— соціальний розвиток;

— врядування та управління;

— навколишнє середовище та зміна клімату.

У досягненні визначених цілей братимуть участь 20 установ системи ООН, серед яких Програма Розвитку ООН (UNDP), Фонд народонаселення ООН (UNFPA), Дитячий фонд ООН (UNICEF), Об’єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу (UNAIDS), Міжнародна організація праці (ILO), Управління ООН з наркотиків та злочинності у Молдові та Україні, Всесвітня організація охорони здоров’я (WHO), Міжнародна організація з міграції (IOM), Світовий Банк (WB) та Міжнародна фінансова корпорація (IFC), Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO), Міжнародне Агентство з Атомної Енергії (IAEA), Конференція ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD), Європейська економічна комісія ООН (UNECE), Програми ООН з навколишнього середовища (UNEP), Організація

ООН з питань освіти, науки та культури (UNESCO), Організація ООН з промислового розвитку (UNIDO), Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, ООН — Жінки (UN Women).

Загальний орієнтовний обсяг ресурсів, які організації системи ООН передбачають виділити на реалізацію визначених цілей Рамкової програми, становить 132 млн дол. США (стале економічне зростання і подолання бідності — 12 450 дол. США; соціальний розвиток — 64 000 дол. США; врядування та управління — 21 585 дол. США; навколишнє середовище та зміна клімату — 34 730 дол. США).

 

Сфера партнерства 1: стале економічне зростання та подолання бідності.

ООН надає дорадчі послуги та експертизу з питань зміцнення інституційної та нормативно-правової бази в Україні вже з 1992 року. Проте в період 2012–2016рр. акцент у допомозі ООН буде робитися на створенні нових економічних можливостей. ООН працює у партнерстві з Урядом України над покращенням бізнесового середовища, сприянням зростанню малих і середніх підприємств, заохоченням процесів економічної інтеграції, впровадженням торгівельної політики в інтересах бідних верств населення і заходів щодо сприяння торгівлі.

Міжнародні фінансові установи, будучи частиною системи ООН, передбачають програми кредитування основних сфер діяльності Уряду. Ці базові програми включають захист банківського сектора, зміцнення управління державними фінансами, забезпечення енергетичної безпеки, підвищення енергоефективності та вдосконалення інфраструктури.

Зокрема, ООН працюватиме у партнерстві з Урядом України у напрямі подолання бідності, забезпечення економічного розвитку, розширення можливостей зайнятості населення. Можливості отримання чоловіками та жінками роботи в умовах свободи, рівності, безпечності та гідності є невід’ємним чинником викорінення бідності, покращення економічного й соціального добробуту всього населення, досягнення сталого економічного зростання і сталого розвитку. Уряд, роботодавці, профспілки та громадянське суспільство відіграють роль у сприянні гідній праці та її забезпеченні, і система ООН в Україні підтримуватиме їх у цих зусиллях [7].

Нещодавно на конференції ООН був оприлюднений рейтинг найщасливіших країн, складений економістами Колумбійського університету. Як повідомлялося, спеціалісти оцінювали «щасливість» країни за рівнем політичної свободи, соціальних гарантій та відсутності корупції.

Найщасливіші країни знаходяться в Північній Європі. На першому місці розташувалася Данія, за нею послідували Норвегія, Фінляндія, Нідерланди та Швейцарія, зайнявши відповідно другу, третю, четверту та п’яту сходинку рейтингу. Їх «коефіцієнт щастя» складає 7,6 з 10 балів.

США зайняли 11 місце, Великобританія посіла 18-те. Україна, розмістившись на 91 місці, вперед пропустила Росію (76 місце), Білорусію (62 місце), Литву (60 місце) та Казахстан (59 місце).

Найбільш нещасливими визнано Центрально-Африканську республіку та Сьєрра-Леоне, де рівень щастя складає лише 3,4 бали.

По закінченню дослідження вчені зробили висновок, що за останні 30 років світ став «щасливішим» на 0,14 балів.

 

Сфера партнерства 2: соціальний розвиток.

Згідно з Програмою економічних реформ, нерівний доступ до якісних медичних, освітніх і соціальних послуг вважається основною проблемою, яка охоплює диспропорції у доступі до таких послуг міських і сільських мешканців та вкрай обмежений доступ до медичного обслуговування бідних і соціально вразливих верств населення.

Система ООН, її установи, програми та фонди, у партнерстві з громадянським суспільством, на-

дають рекомендації, консультації та підтримку Урядові України в його зусиллях покращити доступ до якісних медичних, освітніх і соціальних послуг.

При цьому ООН зосереджується на кількох аспектах, що стосуються доступу до медичних, освітніх і соціальних послуг найбільш знедолених дітей, молоді, схильної до ризикованої поведінки, біженців, осіб без громадянства, мігрантів, мобільних груп населення, жертв торгівлі людьми, насильства, жорстокого поводження, експлуатації та нехтування, людей похилого віку, безробітних, осіб з обмеженими можливостями, людей, які живуть із ВІЛ/СНІДом, уражені ним або піддані ризику інфікування, людей, хворих на туберкульоз. Це забезпечуватиметься шляхом надання технічної допомоги та формування дієвої політики, сприятливого законодавства, норм і стандартів надання послуг, а також розвитку потенціалу установ, що надають послуги.

В Україні велика кількість дітей (84 тис.) перебуває у різних типах інтернатних установ, що негативно впливає на фізичний та розумовий розвиток дитини і високий рівень соціальної маргіналізації та ізоляції. ООН підтримує Уряд у реформуванні системи догляду за дітьми та запобіганні розміщенню дітей в інтернатні установи шляхом надання комплексних послуг громадам, а також внесення змін до існуючих бюджетних механізмів з метою підтримки цих змін.

 

Сфера партнерства 3: врядування та управління.

ООН має кілька десятиліть досвіду надання технічної допомоги з питань врядування, особливо в контексті прав людини. ООН також дуже добре розуміє потреби осіб, які є вразливими через їх соціально-економічний, правовий або інший статус.

Належне врядування визнано важливою частиною зусиль Уряду України у сфері подолання бідності, захисту прав людини, економічного зростання та охорони навколишнього середовища і, в тому числі, допомоги у напрямах розвитку за всіма чотирма сферами партнерства, визначеними Урядом України та ООН на період 2012–2016 рр.

Забезпечення дотримання прав людини та зміцнення національних механізмів України щодо реалізації положень міжнародних конвенцій, які підписано й ратифікувано, залишається важливою частиною роботи ООН в Україні.

Допомагаючи Урядові України формувати системи відповідального та прозорого врядування, врядування, що базується на широкій участі, ООН спрямовує значну частку своїх ресурсів на забезпечення реагування таких систем урядування на потреби найбільш знедолених дітей, шукачів притулку, біженців, осіб без громадянства, мігрантів, мобільних груп населення, жертв торгівлі людьми, потерпілих від ґендерного і побутового насильства, людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, уражені ним або піддані ризику інфікування, та інших уразливих осіб.

ООН планує продовжити підтримку України в проведенні реформ державного управління, державної служби та судової влади, забезпечуючи при цьому додержання прав усіх осіб, які перебувають відповідно до законодавства України. Упродовж усього циклу Рамкової програми установи системи ООН працюватимуть у партнерстві з громадянським суспільством і різними галузевими міністерствами над питаннями боротьби з корупцією. Антикорупційні заходи Уряду України будуть підтримуватися експертною допомогою з боку ООН, яка у рамках Конвенції ООН проти корупції відіграє

ключову роль у підтримуванні антикорупційних заходів у світовому масштабі.

 

Сфера партнерства 4: навколишнє середовище та зміна клімату.

ООН вважається організацією, що вирішує питання, пов’язані зі зміною клімату та сталим розвитком довкілля. Документи ООН є джерелом та «обліковцем» міжнародного права і стандартів у цій сфері, включаючи кілька міжнародних екологічних конвенцій: ООН вважається глобальною платформою для міжурядових переговорів і дій з питання зміни клімату.

Співпраця ООН та Уряду України ґрунтується на рекомендаціях ООН, показниках стану навколишнього середовища та їх оцінках, а також на механізмі відстеження і оцінки впровадження політики. ООН діє як стратегічний партнер громад з питань підвищення рівня обізнаності та розширення доступу до інформації стосовно навколишнього середовища і його сталого розвитку.

Забезпечення готовності до природних і антропогенних катастроф та пом’якшення їх наслідків, зокрема заходи реагування на чорнобильську катастрофу, залишаться пріоритетом допомоги ООН Україні у сфері розвитку. ООН продовжить надавати Урядові України підтримку у зменшенні ризиків катастроф, зокрема рекомендації щодо мобілізації фінансування. Після повеней 2008 року ООН і Уряд України започаткували ініціативу щодо управління ризиками повеней, яка, поряд із програмою управління ризиками зміни клімату, буде однією зі сфер партнерства між ООН і Урядом упродовж усього циклу цієї Рамкової Програми.

ООН підтримує Уряд України в питаннях адаптації до зміни клімату. За повідомленням України до Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату, середня температура у січні підвищилася на 1,5–2,5 градуси Цельсія, що, у свою чергу, як вважається, має вплив на соціально-економічний розвиток України, включаючи коливання у виробництві зернових через вплив погодних умов.

ООН підтримуватиме Уряд України у зменшенні економічних ризиків, пов’язаних зі зміною клімату, й надаватиме рекомендації щодо того, як забезпечити стійкість різних складових соціально-економічного розвитку до зміни клімату.

ООН продовжить підтримувати Уряд України в його заходах щодо зменшення викидів, регуляторних та інституційних кроках, здійснюваних на виконання Кіотського протоколу, який Україна підписала й ратифікувала у 2004 році. Відповідно до зобов’язання України за цим протоколом, за період 2008–2012 рр. загальний обсяг викидів парникових газів в Україні не повинен перевищити рівень 1990 року (встановленого обсягу або квоти для України).

Як повідомила Україна органам Рамкової Конвенції ООН зі зміни клімату, обсяг викидів з 2004 рік становив 45% рівня 1990 року, і прогнози підтверджують, що у 2012 році обсяг викидів не перевищить рівень 1990 року.

Існує ймовірність того, що Україні не потрібно буде вживати жодних спеціальних заходів у 2012 році. ООН, її установи, фонди та програми надаватимуть Урядові України рекомендації щодо заходів, яких він може вжити для зменшення обсягу викидів. ООН є першопрохідцем у сприянні розвитку енергоефективності на глобальному рівні, що дозволяє їй підтримувати Україну в застосуванні передової міжнародної практики та знань і у вжитті заходів щодо зниження енерго-, матеріало- та вуглецемісткості. Як учасник низки міжнародних договорів з охорони довкілля, ООН продовжує виступати найважливішим партнером України з усіх питань, пов’язаних з енергоефективністю.

Рамкова програма вважається документом, до якого можуть вноситись зміни. Розвиток — це процес і він має бути чутливим до змін в економічній, політичній або соціальній ситуації в Україні. Це буде відображено під час щорічного перегляду Рамкової програми в Україні.

Спільна підсумкова оцінка Рамкової програми групою установ системи ООН та Урядом України запланована на 2016 рік. Ці оцінки результатів і впливу нададуть зворотний зв’язок і орієнтири щодо управління процесом та мають забезпечити те, щоб зусилля ООН залишалися зосередженими на національних пріоритетах, щоб були визнані досягнення та набутий досвід, щоб були усунені складнощі та нові виклики й щоб була взята до уваги найкраща практика [7].

Перед учасниками ООН постали питання необхідності реформування цієї універсальної міжнародної організації. За 67 років після прийняття Статуту ООН світ значно змінився, і Рада Безпеки ООН вже не може відповідати вимогам сьогодення [2; 3; 4].

Отже, перша група питань пов’язана з реформуванням Ради Безпеки ООН. Йдеться про необхідність розширення членського складу Ради Безпеки та її реструктуризацію. Генеральний секретар ООН пропонує збільшити склад РБ ООН до 24 осіб (нині 15) і збільшити число постійних членів РБ з 5 до 11 (право вето залишити за 5).

Серед інших пропозицій — забезпечення більшої транспарентності в роботі Ради Безпеки та вдосконалення методів її роботи; проведення консультацій із залученням широкого кола учасників, посилення впливу Комісії з прав людини шляхом перетворення її на Раду з прав людини, а також посилення контролю за фінансовою і миротворчою діяльністю ООН тощо.

Проблеми розширення складу постійних членів РБ ООН, процедури голосування в РБ, зокрема використання права вето, та інші постійно наштовхуються не тільки на глибоку протидію учасників Ради Безпеки, а й на конкуренцію за гіпотетичні можливості інших країн ООН.

Так, найвпливовіші країни, що розвиваються (Бразилія, Індія, Нігерія), підтримали пропозицію про розширення складу постійних членів РБ, розраховуючи посісти в ній нові місця, їхні регіональні суперники — Аргентина, Пакистан, Єгипет — виступили проти, вони пропонують розширити склад постійних членів РБ ООН тільки за рахунок Німеччини та Японії, які роблять вагомий внесок як в бюджет ООН, що для багатьох держав є головним аргументом, так і на виконання Організацією своїх цілей і принципів (наприклад, фінансовий внесок Японії у 2005 р. покриває 19 % бюджету ООН і поступається цим показником тільки США, на які припадає 22 %). Викликала дискусію і проблема вето. Якщо більшість країн — членів ООН виступили за його скасування, то постійні члени Ради Безпеки перекреслили такі наміри. Проти надання постійного членства в РБ Японії і Німеччини категорично виступає Італія. Позиція України є суто прагматичною: вона підтримує будь-який варіант розширення Ради Безпеки ООН, що передбачатиме одне додаткове місце серед непостійних членів РБ ООН для регіональної групи східноєвропейських держав [5].

Особливість сучасного міжнародного розвитку полягає і в тому, що міжнародні проблеми дедалі більше набувають трансекторального, міжсекторального характеру. Це стосується і проблем урегулювання конфліктів, і проблем розвитку, і проблем надзвичайної допомоги. Тому невідкладне завдання ООН — забезпечити єдність цілей і дій різних департаментів та структур її системи, забезпечити комплексний підхід до розвґязання міжнародних проблем.

Сьогодні як ніколи потрібна координація дій в усіх сферах. Також назріла необхідність перебудови Секретаріату ООН, який непомірно розрісся і йде на дублювання, паралелізм, невиправдані фінансові втрати.

Очевидною стала недосконалість системи фінансування, що проявляється у хронічній фінансовій кризі ООН. Не відповідає сучасним вимогам і система контролю в ООН. Зміцніли регіональні організації, що створило умови для перерозподілу сфер дії між ними та ООН. ООН має сконцентруватися на пріоритетних напрямах, координуючи діяльність інших організацій. Серед проблем реформування ООН визначне місце пра-вомірно посідає підвищення ефективності миротворчої діяльності.

Успіх операцій з підтримання миру значною мірою залежить від швидкості їх розгортання, аби не допустити дальшої ескалації конфліктів. У цьому плані бачиться необхідним своєчасне відрядження в зону конфлікту ядра штабу місії швидкого розгортання — невеликої багатопрофільної групи для забезпечення прийому контингентів.

Позитивним є і рішення групи держав-членів взяти участь у створенні резервної бригади високого ступеня готовності. Як свідчить досвід, було б доцільним, якби Рада Безпеки при формуванні операції з підтримання миру встановлювала термін для укладання угоди про статус контингенту між ООН і урядом країни, що приймає. А до укладення такої угоди на тимчасовій основі повинна застосовуватися типова угода про статус сил розгортання [4].

Звичайно, організація створена ще в 1945 році не дуже відповідає вимогам сучасності, особливо, після розпаду СРСР і формуванням фактично однополюсного глобального співтовариства. Проте, останнім часом глобальний світ знову повертається до «природної» двохполюсної структури, на вершинах якої перебувають: західний світ на чолі із США та зміцнююча свою економічну потужність КНР.

У цих сучасних умовах, завдяки реформуванню ООН можна було б відновити її роль як провідної глобальної політичної організації світу, яка потенційно спроможна забезпечила мир, безпеку, тісну співпрацю, та підвищення ефективності міжнародної співпраці, яка, зокрема для України має принциповий характер.



Номер сторінки у виданні: 137

Повернутися до списку новин