Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Сучасні підходи викладання іноземних мов на не філологічних спеціальностях вищих навчальних закладів

Тематика: ПЕДАГОГІКА




Лариса Дудікова, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мов Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова

УДК 378.147:378.046.4 (477)

 

У статті досліджуються сучасні підходи викладання іноземних мов на не філологічних спеціальностях вищих навчальних закладах. Аналізуються «спеціальні цілі» з вивчення іноземних мов та розвиток комунікативних навиків з підготовки фахівців зі спеціальностей: медичного, економічного юридичного, технічного та інших напрямів у формі безпосередніх усних контактів (доповідей, семінарів, дискусій тощо).

Ключові слова: іноземна мова, комунікативні навики, спеціальні цілі, методичні матеріали, лексичні вправи, структурно-семантичні відмінності, комунікативна компетенція

 

В статье исследуются современные подходы преподавания иностранных языков на не филологических специальностях высших учебных заведений. Анализируются «специальные цели» изучения иностранных языков и развития коммуникационных навыков подготовки профессионалов специальностей: медицинского, экономического, юридического, технического и других направлений в форме непосредственных устных контактов (докладов, семинаров, дискуссий и т. п..).

Ключевые слова: иностранный язык, коммуникационные навыки, специальные цели, методические материалы, лексические упражнения, структурно-семантические отличия, коммуникационная компетентность

 

The article investigates the modern approaches to the teaching of foreign languages at non- philological departments of higher education establishments. It analyzes the «special purposes» of the foreign language learning and the development of communication skills within the training of professionals of different specialties: medical,economic, legal, technical and other destinations in the form of a direct speaking contact (reports, seminars, discussions, etc.).

Key words: a foreign language, communication skills, special purpose, teaching materials, vocabulary exercises, structural and semantic differences, communication competence

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок

з важливими науковими та практичними завданнями

Вивчення іноземних мов на не філологічних спеціальностях є важливим аспектом формування професійного та світоглядного рівня студентів вищих навчальних закладів і наступною ланкою вивчення іноземної мови на базі середньої школи та процесі безперервного навчання іноземній мові.

Сучасні інтграційні процеси в Україні відкривають можливості студентам ознайомлення і безпосередньої участі в культурних, економічних, медичних та інших досягеннях світової цивілізації. Тому першочергове значення в цьому процесі відіграє вивчення та знання іноземної мови, як засобу спілкування і є важливим інструментом для інтеграції студентів та засобом відкриття і пізнання світу та інновацій з професійного напряму підготовки.

 

Аналіз останніх досліджень, в яких започатковане розв’язання

даної проблеми та на які спирається автор

На сучасному етапі багато науковцій-філологів займаються проблемами вивчення іноземної мови на не філологічних спеціальностях та розроблення методик серед яких: Г. П. Савченко, Л. Б. Котлярова для юридичних спеціальностей Є. В. Мірошніченко, Л. Ф. Манякіна та інші для економічних спеціальностей, перекладом технічних термінів та специфікою спілкування фахівців техничного напряму О. Б. Тарнопольський, І. М. Гришина, Г. О. Ємельянова, військовослужбовців – І. С. Онисіна, І. Н. Угрюмова, Р. Г. Зайцева. Значних досягнень в розробці методик навчання іноземній мові студентів медичних спеціальностей досягли М. А.Задорожна, О. П. Петращук та ін.

 

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми,

яким присвячується ця стаття

Окрім досягнутих позитивних результатів у січасній вітчизняній методиці навчання іноземним мовам для спеціальних цілей існує цілий ряд недослідженних напрямів, які потребують вирішення і тому можуть слугувати полем для досліджень українських та зарубіжних науковців. У статті розкриваються особливості навчання іноземної мови, що викоритосується в професійній підготовці фахівців не філологічних спеціальностей.

 

Формування цілей статті(постановка завдання)

Мета цієї статті – розкрити особливості вивчення іноземних мов студентами не філолгічних спеціальностей і показати основні форми та методи викладання іноземної мови і її вплив на професійний рівень підготовки.

Виклад основного матеріалу з повним обґрунтуванням отриманих результатів

Сьогодні навіть важко уявити вищу школу без вивчення іноземної мови. Мета навчання іноземним мовам у вищих навчальних закладах на не філологічних спеціальностях спрямована на оволодіння мовленевою компетенцією з іноземної мови для спілкування в усіх основних сферах людської діяльності. При цьому відповідна увага повинна приділятися навчанню мові спеціальності, іншими словами для спеціальних професійних цілей[6].

Уперше вислів «англійська мова для спеціальних цілей» був введений викладачами-методистами англовоних країн, а згодом він почав використовуватися ахівцями з вивчення інших іноземних мов, хоч відмінності між поняттями «англійська мова для спеціальних цілей» або «французька мова для спеціальних цілей» немає, тому, що методика навчання будь-якої іноземної мови включає три основні компоненти:

– соціально-психологічний;

– педагогічно-методичний;

– лінгвістичний [1].

Відрізняються вони лише третім компонентом, повязаним із специфікою структури та лексичного складу кожної конкретної іноземної мови.

Термін «англійська мова для спеціальних цілей» виник в 60-х роках ХХ століття. Основною причиною активізації процесів навколо вивчення іноземних мов було завершення другої світової війни та зростання науково технічного і економічного прогресу у відносинах іншомовних країн учасників війни. Особливою популярністю користувалися мови держав економічних лідерів таких як Сполучені Штати Америки, Англія, Франція тощо. Особливо на популяризацію англійської мови відіграли Англія та США як партнери СРСР у візвольній війні від фашизму [1, с. 213].

У результаті позитивних змін які відбулися після Великої Вітчизняної війни виникла необхідність у фахівцях зі знанням агнлійської мови. Не менш вагомим аргументом в цьому напрямі лишається і те, що громадяни почали цікавитися життям тих хто проживав успішно та комфортно за межами СРСР. Всі розуміли, що саме англійська мова є ключем в міжнародних ділових стосунках, технологічному розвитку, обміну досвідом в різних галузях народного господарства і тому числі в досягненнях медицини, яка на той час була далеко попереду медицини Радянського Союзу.

Усі ці зміни, а особливо міжнародних відносин сприяли переосмисленню мети вивчення іноземних мов. Хоч до цього періоду вивчення іноземних мов було одним із обовязкових атрибутів вищої школи, АМале майже ніколи не поставало питання, щодо її застосування в професійній практиці.

Саме зміна мотивації вивчення іноземних мов та розроблення методик з її вивчення зробили можливими проведення багатопланових досліджень в цьому напрямі не лише як одного із аспектів виконання університетської програми навчання, але і як одного із шляхів розширення меж професійної підготовки, базуючись на іноземному досвіді, де знання мови є обовязковим елементом читання, перекладу та спілкування на мові оригіналу.

Це спонукало до введення відповідних змін в лінгвістичних та соціально-психологічних аспектах вивчення «загального курсу іноземної мови». Якщо головною метою вивчення іноземної мови лін гвістами була орфографія, то завдяки новій мотивації вивчення перемістилося в площину використання її в реальному професійному спілкуванні з фахівцями відповідної галузі знань. На підставі цього дослідники та викладачі-практики зробили висновок, що оскільки сфера спілкування економістів відризняється від особливостей комунікації лікарів, тому і знання англійської мови повинно базуватися на специфічних професійних потребах кожної з галузей.

Зважаючи на вище зазначене, можна констатувати, що іноземна мова по різному знаходить своє застосування у спілкуванні фахівців різних професій, то в навчанні можна моделювати процес їх реальної комунікації, звузивши широкий діапазон мови до конкретних потреб студентів різних спеціальностей і тим самим полегшити процес оволодіння іноземною мовою для професійних цілей.

Вивчення іноземної мови для спеціальних цілей можна виділити чотири напрями:

– іноземна мова для спеціальностей технічного спрямування;

– іноземна мова для спеціальностей економічного спрямування;

– іноземна мова для спеціальностей соціально-гуманітарного спрямування;

– іноземна мова для інших спеціальностей.

Кожен напрям у свою чергу, поділяється на спеціальності:

– іноземна мова для академічних цілей( науковців конкретної спеціальності);

– іноземна мова для спеціалістів кожної професії, що відноситься до напряму [3].

Акцентуючи увагу на вивченні іноземної мови «для спеціальних цілей» слід визнати, що на часі це те, що зараз необхідно як основа для методичної і дидактичної розробки. Саме це узгоджується з сучасним підходом до навчання: оволодіння іноземною мовою на не філологічних спеціальностях вищих навчальних закладів в зв’язку з конкретною фаховою необхідністю.

Викладачі-методисти з розроблення курсів з вивчення іноземних мов тільки віднедавна стали користуватися поняттям «іноземна мова для спеціальних цілей», до цього існувало поняття «іноземна мова для немовних спеціальностей» [6].

Проголошення Україною незалежності та взяття курсу на євроінтеграцію кардинально змінили підходи до викладання та навчання іноземним мовам у вищих навчальних закладах. Методика викладання стала базуватися на розробках зарубіжних методистів. У 1998 році за підтримки Британської Ради в Україні був розроблений курс «Ділова англійська мова», але це частково вирішило питання досконалого оволодіння англійською мовою тільки для спеціальностей економічного напряму. Професійна спрямованість вивчення іноземних мов на не філологічних спеціальностях ставить низку завдань із розвитку професійних навиків у студентів: оволодіння професійною лексикою, вміння комунікативних навиків професійного спілкування, формулювання власної точки зору на професійну тематику, тощо.

Головним і пріоритетним завданням вивчення іноземних мов є розвиток комунікативних здібностей, тобто навчання мові як реальному засобу спілкування між фахівцями різних країн та різних галузях знань.

Аналіз досліджень яскраво показав, що спеціалісти технічного профілю вивчають мову переважно для читання, розуміння та перекладу складних технічних понять і лише 10% з них в необхідній мірі володіють відповідними комунікативними навичками. Основною причиною такого стану є відсутність досконалих в методичному плані підручників з вивчення іноземних мов. Дуже часто в підручниках переважають вправи на механічне повторення, дидактичні матеріали, як правило, не спонукають студентів до самостійного аналізу, не вистачає комунікативних завдань, де від працьовуються форми спілкування [3].

Аналіз методичної літератури з вивчення іноземних мов показав, що дуже мало вузькопрофільних підручників та посібників, спрямованих на навчання «для спеціальних цілей». Методичні та дидактичні матеріали з інтенсивного навчання професійній іноземній мові вимагають подальших теоретичних розробок.

Ефективність процесу навчання та його кінцевого результату визначається методично обґрунтованою і доцільною системою практичних вправ. Знання з іноземної мови включають в себе як засвоєну готову інформацію так і знання, того що добуваються в процесі пошуку. Лінгвістичний матеріал, що підлягає засвоєнню може подаватися в підручнику як традиційними формами завдань, так і творчими вправами на задану проблемну тематику. Досліджуючи методику викладання сучасних підручників слід констатувати, що вправи в ній є виключно тренувальними і в своїй більшості одноманітними, де домінує стереотипне формулювання та штучне лексичне наповнення, інколи навіть не пов’язане із текстовим матеріалом.

Зважаючи на це, викладачам-методистам, при розробці лексичних вправ необхідно звернути увагу на те, що предметом навчання повинні стати поняття та вирази, що складають мову даної спеціальності і розвивають ті види комунікативної діяльності, що необхідні в роботі, наприклад для медиків, економістів, фізиків, інженерів-гідравліків тощо.

Великої уваги при вивченні іноземних мов слід приділяти в роботі над лексикою, яка подається переважно в словосполученнях, стійких, регулярно вживаних блоках, за допомогою яких будується мова фахівця як письмова так і усна. Готуючись зі студентами до опанування спеціальної лексики слід робити акцент на вправи, мета яких вивчити основи словотворення, ознайомити з системою синонімів і антонімів, розвивати мовну догадку на підставі інтернаціональної лексики та елементів словотворення, встановити асоціативні зв’язки на базі рідної мови [3].

Вправи з проблемним навантаженням, що розвивають вміння розпізнавати лексичні одиниці за формальними ознаками, швидко знаходити структурно-семантичні відмінності іноземної та рідної мови, змушують студентів через активний пошук до самостійних висновків, усвідомлення та стійкого запам’ятовування.

При розробках методичних матеріалів необхідно велику увагу приділяти підбору виразів та цитат, які дуже часто вживаються, що з однієї сторони ілюструють особливості граматики, а з іншої, розширяють загальнокультурний кругозір студентів і залучають їх до знання глобальних цінностей цивілізації. Оволодіння студентами лексичним матеріалом іноземної мови зі спеціальності вимагає від викладача розробки словників-мінімумів, що базуються на найчастіше вживаних в спеціальних текстах загальнонаукових та спеціально-наукових утворень «заготовок», необхідних для чіткої і точної передачі навчально-наукової інформації.

Незважаючи, в останні часи, на перевагу усного мовлення значення читання залишається дуже важливим, тому цей вид мовленнєвої діяльності дозволяє студенту не тільки черпати інформацію, а й створює засоби оволодіння усною і письмовою іноземною мовою.

Викладання іноземної мови на не філологічних спеціальностях вимагає зосередження уваги та зусиль на читанні літератури з фаху. Цілеспрямоване читання є необхідною умовою набуття студентами за порівняно недовгий проміжок часу достатнього рівня комунікативної компетенції в професійній діяльності.

Професійна спрямованість у навчанні читання відображає не тільки тематику текстів а й характер текстових вправ, що є основою виконання навчальних дій. Методичні матеріали з вивчення іноземних мов повинні базуватися на текстових вправах, що носять проблемний характер, містять в собі запитання, на які в підручнику немає готової відповіді, таким чином створюється проблемна ситуація. Саме такі вправи ставлять студентів в інтелектуальний «тупік», спонукають до аналізу та спрямовують їх зусилля зрозуміти і оцінити текстову інформацію та знайти відповідь.

Висновки і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі

Використовуючи дослідження зроблені науковцями в галузі вивчення іноземних мов на не філологічних спеціальностях вищих навчальних закладів варто зазначити, що це складний і неоднозначний процес, який потребує дуже виваженої і кропіткої роботи. Кожна спеціальність по своєму унікальна і неповторна, а тому має свою специфіку вивчення іноземних мов базуючись на профільному понятійному апараті та «спеціальних цілях».

Заучування чи відтворення текстів іноземною мовою не відповідають сучасним вимогам з підготовки професійних кадрів і на думку автора в цьому напрямі вітчизняним науковцям та викладачам-методистам доведеться не один рік працювати для розроблення методик навчання іноземним мовам для «спеціальних цілей» з професійної підготовки спеціалістів.



Номер сторінки у виданні: 251

Повернутися до списку новин