Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

СПЕЦИФІКА ВИКОРИСТАННЯ ВЕБ-САЙТІВ У ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ





Павло Струнін, кандидат політичних наук, доцент кафедри політології та міжнародних відносин Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля

УДК 329

Проаналізовано ефективність використання Інтернет-ресурсів політичними партіями в Україні. Визначено тенденцію до інтенсифікації застосування Інтернету в передвиборний період.

Ключові слова: політична партія, віртуалізація, Інтернет, офіційний веб-сайт, електоральний процес, виборча кампанія.

Проанализирована эффективность использования Интернет-ресурсов политическими партиями в Украине. Определена тенденция к интенсификации применения Интернета в предвыборный период.

Ключевые слова: политическая партия, виртуализация, Интернет, официальный веб-сайт, электоральный процесс, избирательная кампания.

The efficiency of use of Internet resources by political parties in Ukraine are analyzed. The trend of intensification of use of the Internet during the election period are defined.

Key words: political party, virtualization, Internet, official website, the electoral process, the electoral campaign.

 

У сучасному демократичному суспільстві громадяни активно цікавляться політикою, роботою органів управління всіх рівнів і типів. Інтернет може бути використаний як засіб завоювання політичними партіями сильних позицій у політичному житті країни, тобто може брати участь у формуванні демократичного політичного простору. Перенесена в мережевий простір політична боротьба перетворює Інтернет не тільки на один із важливих інструментів проведення цієї боротьби, в засіб політичної соціалізації громадян, а й на інструмент маніпулювання свідомістю людей. У політичній боротьбі використовуються такі переваги Інтернету, як: швидкість; практично необмежений обсяг розміщуваної інформації; швидкість в отриманні даних про кількість осіб, які отримали інформацію; можливість інтерактивного спілкування і розміщення мультимедійних

продуктів; скорочення витрат, пов’язаних з діяльністю; широта впливу; можливість систематизації інформації.

Політична функція Інтернету відповідно до концепції західного дослідника Т. Вестена полягає в забезпеченні постійного суспільно-політичного дискурсу з можливістю електронного зворотного зв’язку в реальному часі між владою і громадянами. При цьому громадяни стануть менш залежні від державних чиновників, експертів, політичних організацій, груп інтересів, асоціацій та ЗМІ в питаннях збору та обміну інформацією. Мережа здатна мобілізувати політичну участь громадян у політиці. У найбільш ідеальній формі прогнозується картина самоврядування за допомогою електронного опитування громадської думки без будь-якої участі професійних політичних комунікаторів [1].

Проблема підвищення ефективності використання Інтернет-простору політичними партіями перебуває в полі зору ряду зарубіжних і вітчизняних учених. Так, серед західних політологів відзначимо А. Аеленда, Д. Бімбера, К. Вейлера, Р. Девіса, М. Корнфілда, А. Коррадо, Р. Маурера, С. Файєрстоуна. Ця тема знаходить також відображення в роботах російських дослідників — Г. Акопова, М. Волохонської, С. Дюкіна, І. Кисліциної, І. Негодаєва, С. Туронка, В. Хорольського, С. Черняховського, І. Шатіна. Українські вчені, зокрема О. Горошко, С. Денисюк, О. Маліс, Ю. Шве да досліджують віртуальний вимір функціонування політичних партій. Однак поза увагою політологів залишається питання підвищення ефективності використання Інтернет-ресурсів політичними партіями і саме це визначає мету нашої статті — визначити специфіку застосування Інтернету релевантними політичними партіями в Україні.

Крім тенденцій до персоніфікації та технологізації сучасного політичного процесу, відзначаємо загальну тенденцію до віртуалізації влади. Так, російський дослідник Д. Іванов стверджує, що сучасна боротьба за політичну владу — це боротьба образів, створених рейтингами й імід жмейкерами. Політичні інститути, які сформувалися в епоху індустріального суспільства, являють собою комплекс норм, що визначають способи постановки і вирішення проблеми завоювання влади. В епоху постіндустріального суспільства ці базові компоненти політичних практик симулюються, викликаючи віртуалізацію інститутів — виборів, держави, партій [2]. Саме в процесі виборчої кампанії найбільш яскраво проявляється віртуальний характер політики, оскільки у ході політичної кампанії відбувається формування певного уявного світу, який за деяких обставин (перемозі конкретного кандидата, партії) може знайти риси реальності та втілитися в життя. Отже, віртуалізація виборів означає представлення образів кандидатів та їхніх виборчих програм за допомогою засобів масової інформації й інших інформаційних технологій у вигляді симулякрів — образів-копій того, що не існує в реальності.

На тенденцію до перетворення політичних партій на симулякри звертає увагу український партолог Ю. Шведа. Він пише, що сучасний «електоральний» підхід до політичних партій не сприяє перетворенню їх на повноцінний та авторитетний інститут політичної системи. Цю тезу підтверджують дані соціологічного опитування, проведеного Центром Разумкова з приводу рівня довіри громадян до політичних партій. Так, у грудні 2001 р. 74,9% опитаних вважали, що українські політичні партії не виконують своїх функцій у суспільстві, тоді як у квітні 2003 р. з таким твердженням погодилося 77,5% респондентів. Відсоток громадян, які повністю не довіряють і скоріше не довіряють політичним партіям, з 2001 р. до 2013 р. коливався від 79,5 до 70,1 %, а частка респондентів, яка повністю довіряє і швидше довіряє коливалася від 12,4 до 20,5 % [3]. Таким чином, дослідник робить висновок, що деформується сама сутність партії як політичного інституту, який уже не так спрямовує свою діяльність на подання або захист інтересів громадян, як на задоволення вузькокорпоративних інтересів своїх фінансових донорів. Орієнтацію політичних партій на інтереси виборців можна вважати символічною [4].

Зазначимо, що особливу роль в існуванні подібної тенденції відіграє Інтернет. Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р. визначає Інтернет як всесвітню інформаційну систему загального доступу, яка логічно зв’язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, що визначений міжнародними стандартами. Останні статистичні дані говорять про тенденції до неухильного зростання користувачів цієї мережі. Так, за оцінками компанії Іn Mind Factum group, рівень проникнення Інтернету в Україні на кінець 2012 р. становить 43,5% (приблизно 19,7 млн осіб). Тоді як прес-служба Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації повідомляла, що кількість активних користувачів мережі Інтернет на початок 2012 р. Становила 13,9 млн осіб, а у 2011 р. — 11,3 млн осіб [5]. Отже, доступність і стабільно зростаюча популярність цього засобу масової комунікації дозволяє його широко використовувати в суспільно-політичній діяльності.

Інтернет з технічного боку дозволяє збільшувати обсяги інформації на основі різних типів комунікації, нарощувати інформаційний ресурс і розширювати комунікативний простір. Можливості Інтернету найбільш повно можуть бути реалізовані в демократичному суспільстві, оскільки воно зацікавлене у зростанні обсягів інформації, її постійній зміні, зумовленій розширенням комунікаційного простору. Таким чином, Інтернет є невід’ємною частиною механізму функціонування демократії.

Найбільш ефективним Інтернет-об’єктом, який може використовувати політична партія для отримання популярності серед потенційних виборців і спонсорів, донесення власних ідеологічних принципів, виступає веб-сайт. Сайт політичної партії при раціональному використанні здатний забезпечити реалізацію таких традиційних функцій партії, як артикуляція і агрегація, соціалізація і мобілізація. Не розвиваючи свою комунікативну політику в Інтернеті, партії ризикують частково втратити свою функціональну дієздатність, ставши лише формальним медіатором між громадянським суспільством і владою. Сайт партії може служити ефективним інструментом перед виборної боротьби, реалізуючи такі функції, як: зміцнення бренду, поширення інформації, збір коштів (фандрайзинг) і економія витрат, партбудівництво, створення партійних груп.

Однією з найбільш ефективно реалізовуваних функцій сайту партії виступає поширення і зміцнення партійного бренду. Українська дослідниця Л. Хорішко вважає, що саме партійний бренд можна розглядати як своєрідну унікальну пропозицію політичної партії, розраховану на конкретні соціальні групи та інших політичних суб’єктів, завдяки чітко визначеній структурі, закономірностям функціонування і конкретної діяльності з формування способів і методів її практичної реалізації, яке сприяє оптимізації функціонування політичної партії. Партійний бренд виступає одним із основних ресурсів у політичній конкурентній боротьбі за владні повноваження. Таким чином, він виступає фактором, що дозволяє політичній партії мати стабільний електорат і бути активним суб’єктом політичних процесів, тим самим підвищуючи рівень їх технологізації, тобто раціоналізації та оптимізації [6, с. 170].

Ефективність політичного бренду вимірюється такими характеристиками: сила бренду, тобто здатність домінувати в межах певного політичного простору, відповідність бренду потребам та інтересам аудиторії, здатність збільшувати кількість прихильників і сфери впливу, рівень підтримки громадськості та ймовірність вибору нею конкретного політичного суб’єкта за наявності інших альтернатив, ступінь популярності політичного бренду, що вимірюється кількісними характеристиками [7].

Використовувати Інтернет-простір українські політики почали наприкінці 90-х роках. У 1999 р. основні кандидати на пост президента країни — Л. Кучма, О. Мороз, Є. Марчук — створили власні сайти, які були орієнтовані не на рядового виборця, а на журналістів, які могли доносити інформацію до електорату. Це було зумовлено, перш за все, нерозвиненістю Інтернет-аудиторії. За даними компанії Internetworldstats на початок 2000 р. кількість Інтернет-користувачів в Україні становила 0,4% населення (200 000 осіб) [8]. Саме тому розраховувати на активне залучення виборців через Інтернет не було сенсу. Сьогодні ситуація змінилася, і вже 43,5% дорослого населення країни виходять в мережу не рідше одного разу на місяць. Тому сьогодні провідні політичні партії створюють власні офіційні сайти, спираючись на досвід країн розвиненої демократії. Розділи, які містять сайти, досить стандартизовані: партії надають інформацію про статут і партійну програму, біографію лідера, діяльність партійної фракції (за наявності останньої), новини партії тощо. Розглянемо сайти релевантних політичних партій України.

Офіційний інформаційний портал Партії регіонів містить такі рубрики: «Про партію», «Новини», «Регіони», «Проекти», «Медіа». Сайт також містить посилання на діяльність Президента України, Кабінету Міністрів та власної депутатської фракції. Сайт пропонується трьома мовами — українською, російською, англійською. У рубриці «Про партію» можна знайти інформацію про партійне керівництво, статут, програму, умови вступу в партію, партійну символіку і систему зворотного зв’язку. На сайті розміщено багато фото- і відеоматеріалів [9].

Сайт Об’єднаної опозиції «Батьківщина» містить посилання на особисті аккаунти Ю. Тимошенко, А. Яценюка та О. Турчинова у соціальних мережах — Тwitter, Facebook. Серед основного наповнення сайту є такі розділи: «Партія», де розміщена інформація про правила вступу до лав партії, партійний статут, програму, партійну структуру, регіональні підрозділи; «Фракція», де містяться відомості про лідера, керівництво фракції та діяльність народних депутатів; «Прес-центр», який надає новини, анонси подій, фото, контакти; «Громадська приймальня», за допомогою якої можна звернутися до керівництва з метою вирішення проблем, отримати консультацію юриста тощо; «Мультимедіа», де розміщені фото- та відеоматеріали. Попередня версія сайту містила рубрики «Політичний гумор», «Плакати і карикатури», «Ігри», «Анекдоти», а також послугу установки скрінсейверу з партійною символікою. Також на сайті намагалися збирати кошти через заклик зробити внесок на підтримку політичної партії [10].

 Аналіз офіційного сайту Політичної партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка» дозволяє визначити його лідерську спрямованість — на сайті лідер партії В. Кличко коментує останні події, законодавчу базу, є можливість переадресації на його особистий блог. Рубрики сайту стандартизовані: «Про партію», «Новини», «Лідер партії», «Команда Кличка», «Фото та відео», «Регіональні організації». Також ця партія має значне представництво в соціальних мережах, використовуючи Vkontakte, Facebook та Google+. Сторінку партії можна переглядати англійською мовою, також активно використовується гіпертекстуальність, яка дозволяє переходити з цього сайту на інші [11].

Сайт Комуністичної партії України пропонується двома мовами — українською та російською, і представлений на Тwitter і Facebook. Сайт мультимедійний, гіпертекстуальний, містить такі розділи: «Новини», «Програма», «Статут», «Фракція КПУ у Верховній Раді», «Контакти», «Юри дична допомога», «Архів», «Соратники». Також на сайті можна знайти фото- та відеоматеріали, матеріали агітаційного характеру. Особливістю сайту є пропонована відвідувачам бібліотека, в якій представлена дитяча, художня література, поезія, а також матеріали з історії, політики, філософії [12].

Офіційна сторінка ВО «Свобода» також містить стандартизоване меню — там представлена інформація про партію, її діяльність, установчі та програмні документи, новини, дописи («Ми в ЗМІ», аналітика), медіа. Сайт пропонується українською та англійською мовами, а також єдиний пропонує на головній сторінці зробити фінансову допомогу на користь партії. Ця партія використовує найбільшу кількість соціальних мереж для своєї популяризації — Тwitter, Vkontakte, Facebook та Google+ [13].

Узагальнені дані про наповнення сайтів українських політичних партій надано у табл. 1.

Дослідження веб-сайтів українських політичних партій дозволяє зробити висновок, що умовно їхній зміст можна розділити на такі блоки: інформаційний (новини, інтерв’ю, анонси, коментарі); ідеологічний (програма партії, в тому числі передвиборна, агітаційні матеріали, символіка партії); персоналістський (інформація про партійне керівництво, лідерів партії, представників в органах влади); комунікативний (громадські приймальні, зворотний зв’язок). Всі представлені сайти містять інформацію про діяльність регіональних представництв. Проте відсутня інформація з проблем партійного будівництва з метою його вдосконалення. Також існують значні проблеми з системою зворотного зв’язку — залишати коментарі можна тільки на сайті КПУ, а на сторінці УДАРу ця можливість з’являється тільки після реєстрації; запитання, надіслані через систему зворотного зв’язку, залишаються без відповідей. Таким чином, сайти українських політичних партій абсолютно не виконують свою функцію налагодження та підтримки комунікації між партією та виборцем.

Відзначимо також однотипну кольорову гаму аналізованих сайтів — три з них (сайти «Батьківщини», УДАРу, КПУ) оформлені з абсолютним домінуванням червоного кольору; два (сайти Партії регіонів та ВО «Свобода») — синього. З одного боку, ці кольори визначаються політичними психологами та маркетологами найбільш оптимальними для сприйняття політичної партії, бо налаштовують електорат на певний вибір та почуття довіри. Але, з іншого боку, червоний колір традиційно у світі використовується представниками лівих політичних партій. Тому використання його КПУ цілком виправдано, натомість він може заважити вірній ідентифікації електорату УДАРу та «Батьківщини». Синій колір є типовим для партій консервативного спрямування. В принципі і ПР, і ВО «Свобода» містять елементи цієї ідеології. Натомість спеціалісти з web-дизайну наголошують на необхідності використовувати більш складні кольорові схеми без абсолютного домінування одного кольору.

Враховуючи, що головними характеристиками Інтернет-простору є гіпертекстуальність, мультимедійність та інтерактивність, необхідно відзначити, що за першими двома показниками українські сайти виконують своє призначення. Принцип інтерактивності вимагає вдосконалення, оскільки система зворотного зв’язку часто вимагає обов’язкової реєстрації, іноді не діє і заявка залишається без відповіді. Тільки на сайті КПУ можна коментувати новини та висловлювання представників партії.

Крім використання веб-сайтів, сучасні політичні партії та окремі політики також використовують блогосферу і віртуальний простір соціальних мереж для просування певного політичного бренду чи ідеї. Наприклад, персональний блог Віктора Януковича під назвою «Щоденник Лідера» активно діяв і регулярно оновлювався під час виборчої кампанії, однак після її завершення взагалі зник з офіційного сервера «Партії регіонів».

Таким чином, найважливішою характеристикою сучасного політичного процесу виступає його віртуалізація, чому сприяє, в тому числі, масове поширення Інтернету та його активне використання політичними інститутами. Сьогодні влада без новітніх інформаційних технологій обходитися не може. Саме ефективна інформаційно-комунікаційна політична конкуренція є визначальним фактором завоювання і збереження політичної влади, а також суттєвою складовою змагального потенціалу політичної партії. Інтернет може зробити вибори відкритими, прозорими. Широке використання його в день голосування (оперативне надання інформації в мережі про хід голосування, розміщення результатів підрахунку голосів тощо) сприяє формуванню втраченої довіри виборців як до процедури виборів, так і до демократичних інститутів у цілому. Але все ж не можна не враховувати того факту, що партії можуть використовувати Інтернет як інструмент впливу на свідомість електорату, тим самим позбавляючи індивіда свободи вибору.

Сучасні політичні партії в Україні не повною мірою використовують потенціал і можливості, які містить Інтернет-простір. Активізація використання цього ресурсу відбувається тільки під час виборчих кампаній, при цьому сайти досить стандартні, недостатньо інтерактивні. Враховуючи вищевикладене, рекомендуємо політичним партіям ряд заходів, які сприятимуть підвищенню результативності їхніх сайтів:

• налагодити систему зворотного зв’язку без обов’язкової реєстрації з можливістю залишати коментарі;

• запровадити за бажанням користувача Інтернет-розсилку партійних новин електронною поштою;

• розробка і включення до змісту сайтів онлайн-опитувань, Інтернет-конференцій, віртуальних партійних з’їздів;

• обов’язкове включення форми для збору коштів на потреби партії, чому може сприяти також відкриття Інтернет-магазинів, які пропонуватимуть купівлю продукції з партійною символікою;

• використання посилань, які допоможуть здійснити перехід до певної соціальної мережі або персонального блогу лідера партії.



Номер сторінки у виданні: 239

Повернутися до списку новин