Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

КОНТЕНТ НОВИХ МЕДІЙ: МІЖ ЯКІСТЮ ТА ТЕХНОЛОГІЄЮ





Афанасьєва (Горська), Катерина, кандидат філологічних наук, доцент, Київський національний університет імені Тараса Шевченка (м. Київ, Україна), Інститут журналістики, кафедра електронних видань і медіа-дизайну, доцент,

e–mail: pravo–media@ukr.net

Анотація

Стаття присвячена проблемам трансформацій у медіа-виробництві під впливом технологічного розвитку медійної сфери. Дигіталізація суспільства не лише внесла корективи у манеру споживання контенту користувачами, а й посприяла переходу багатьох із них з категорії пасивної аудиторії до самостійного генерування та поширення контенту. Легкий доступ до інформації та знецінення медійного (у першу чергу новинного) контенту змушує ЗМІ оперативно реагувати на виклики сучасного медіа-ринку та адаптуватися до його потреб. Втім різні медіа вирішують цю проблему по-різному: одні роблять ставку на нішевий контент, інші,потураючи мас-культурі, «йдуть» за лайками користувачів та релевантними для пошукових систем характеристиками медіа-продукту. Автор статті задається питанням: чи можливо збереження якісного контенту в теперішніх умовах? На основі аналізу медійного ринку з’ясовується наскільки технологічні інновації позначились на якості медіа-контенту та оцінити вплив від їх експансії.

Ключові слова: медіа-контент, нові медіа, якість контенту, дигілізація, конвергенція, громадянська журналістика, медіа технології.

NEW MEDIA CONTENT: BETWEEN QUALITY AND TECHNOLOGY

Afanasieva (Horska),Kateryna, Candidate of Philological Sciences, Associate Professor, Taras Shevchenko National University of Kyiv (Kyiv, Ukraine), Institute of Journalism, Department of new media and mediadesign, Associate professor,

e–mail: pravo-media@ukr.net

Summary

The article is devoted to the problems of transformations in media production due to technological development of media sphere. Digitalization society not only made adjustments in the manner of consumption of content by users, but also contributed to transition many of them from the category of passive audience for to generators and circulating content. Easy access to information and impairment media (especially news) content compels the media to respond quickly to the challenges of the modern media market and adapt to their needs. However different media deal with this problem in different ways: some rely on niche content, others indulging mass culture following for user’s likes and guided by search’s relevant characteristics of media content. The author asks the question: is it possible to preserve the high quality content in these conditions? Based on the analysis of the media market turns as technological innovation affected the quality of media content and assess the impact of their expansion

Key words: media content, content quality, digitalization media, convergernce, new media, media technology, quality of journalism.

 

Конвергентні перетворення зумовили глобальні трансформації у медіа виробництві у цілому та позначились на самому контентові медій. Особливу роль у цьому процесі відіграли нові технології, що стрімко увірвались у медіасферу, спричинивши незворотні зміни, починаючи від технічного арсеналу журналіста та закінчуючи ціннісними його орієнтирами. Контент ЗМІ при цьому зазнав найбільших потрясінь, балансуючи між стандартами якості та технологічними експериментами, як між молотом та ковадлом. Багато дослідників вважають, що в умовах глобалізації та масовізації контенту, останній суттєво втрачає у якості. Сучасний стан ринку медійної продукції доволі влучно описує О. Калмиков, зауважуючи, що: «масова культура вимиває з ринку культуру елітарну, «попса» підмінює собою класику, та примушує останню, аби вижити, приміряти на себе «попсову» обгортку, називаючи її популяризацією та риторикою постмодерну» [1].

Метою нашою статті є аналіз трансформаційних процесів у сфері медіа-виробництва, що позначились змінами у контентному наповненні нових медій. Ми маємо намір визначити, наскільки залежним сьогодні є медіа-продукт від нових комунікаційних технологій та оцінити вплив від їхньої експансії. У ході аналізу особлива увага приділятиметься з’ясуванню шляхів вирішення дихотомічного паліативу між якістю та технологічною залежністю медіа-контенту. Трансформаційним процесам у медіа приділені роботи вітчизняних науковців — В. Іванова, В. Різуна, В. Владимирова та ін. Проблематику нових медій у цілому та контенту зокрема вивчає багато зарубіжних дослідників (Н. Дейвіс, М. Брігс, Б. Франклін). Оцінюючи перспективи нових медій, німецький дослідник Р. Стобер виділяє три етапи еволюції медіа під впливом технологічної революції у галузі: 1 етап — інноваційні зміни носіїв інформації, каналів поширення (технологічний етап), 2 етап — введення нових медіа у соціальне та культурне середовище та розробка нової економічної моделі, 3 етап — дифузія двох попередніх (нових технологій та нового культурного та комунікаційного середовища). На його думку, подібні інноваційні зміни відбуваються шляхом адаптації вже існуючих функції до нових умов та екзаптації — еволюції існуючих характеристик та виконання ними вже нових функцій [2]. Беручи за основу підхід Р.Столбера, далі ми розглянемо зміни, що відбулись у ЗМІ в контексті їхнього впливу на медіа-виробництво (див. табл. 1).

Економічний аспект впливу технологій на виробництво контенту пов’язаний із спрощенням та розширенням доступу до них. Цифрові ґаджети у поєднанні з поширення медіа-платформ дозволяють кожному користувачу, який володіє бодай базовими знаннями щодо поводження із смартфоном та комп’ютером, відчути себе справжнім ньюзмейкером, центром спільноти, підвищити повагу до себе, свій статус та врешті просто реалізують необхідність у самовираженні. Поява нового потужного конкурента для ЗМІ на медіа-ринку в особі власної аудиторії змусили їх переглянути підходи до принципів роботи. Якщо у традиційних медіа контент та його економічна складова були чітко відокремлені, то проблеми його монетизації у нових медіа вивели економічну основу діяль ності на перший план. Масове безкоштовне виробництво аматорського контенту призвело до часткового знецінення контенту медійного. «Відкритий діалог», що забезпечують соціальні мережі та інші комунікаційні майданчики представникам аматорської журналістики, суттєво зміцнив їх позиції у медійному секторі інформаційного простору. Ключові ознаки якості також зазнають змін.

Неупередженість як традиційна журналістська установка сьогодні нехтується відвертим суб’єктивізмом громадянських журналістів, матеріали яких сприймаються аудиторією з більшою довірою. Близькість до читача (за мовою, поглядами, життєвими установками) на практиці стає вагомішим аргументом за вивірені факти та стилістично бездоганні мовні звороти тексту професійного. Зростаючий потік різнопланової інформації, що із легкістю можна отримувати, не звертаючись до медій, змушує останніх демонструвати дива продуктивних потужностей. Оскільки обсяги інформації, що здатна генерувати редакція, не можуть конкурувати із контентним наповненням мережі, у хід йдуть альтернативні моделі — обробка інформаційних масивів партнерських ресурсів, контентна конвергенція із соціальними мережами та інтернет-сервісами типу YouTube, рерайта, навіть відвертий плагіат.

У цих умовах економічна модель нових медіа почала будуватися на принципі «більше та дешевше». Експансія «масового» контенту на ринку та, головне, запит на нього з боку публіки змушує журналістів підвищувати продуктивність, нерідко на шкоду якості. Дигілізація та конвергенція також позначились і на виробництві медіа-контенту, особливо у питанні зміщення вимог до журналістських компетенцій з аксіологічних у бік маркетингових та технологічних. Універсальний журналіст за Д. Рендалом «повинен вміти інформувати та розважати, редагувати, макетувати, розбиратися у тонкощах оформлення та вміти керувати редакцією, здатний сприймати нові технології, а також створювати та продавати» нові медіа [3, c. 4]. Та чи вдасться сучасному журналістові стати справді універсальним за теорією Д. Рендала? Редакційна практика нових медій не дає впевненості у тому, що одна людина може уособлювати такий широкий набір якостей та компетенцій. З одного боку, технологічні інновації змушують працівників ЗМІ адаптуватися до нових викликів. Опанування нових ґаджетів та лікнепи з використання соціальних мереж як джерела для отримання інформації — ось цілі, які ставить перед собою кожен репортер, що прагне утриматися на посаді в нинішній нелегкий для медіаіндустрії період. Одвічний конфлікт поколінь у редакції, що раніше пролягав по лінії досвід/інновації, сьогодні перейшов у площину якість/знання технологій. Старий ешелон журналістів, що вже зробили собі ім’я та здобули повагу читача, сьогодні потребують тех-

нічної допомоги, аби «вийти» на нову мережеву аудиторію. Ґрунтовна аналітика та публіцистика, що неспішно споживалась за післяобіднім чаюванням, втрачає свої ціннісні переваги на екрані смартфону. Звичайно, якийсь відсоток споживачів ностальгуватиме за газетою, але не за якістю її контенту, а за втратою якості читання як естетичного досвіду. Як відмічають деякі експерти, усталеної культури споживання інформації на теренах України радянського періоду не було, а інформація ніколи не сприймалась як невід’ємне основоположне право людини. В результаті утворився розкол між старою гвардією споживачів та новим поколінням «цифрової» людини, що не рефлексує на запах свіжої газетної фарби, синхронізуючи життєві ритми із звуками нових повідомлень на телефоні та клацанням клавіатури під пальцями. Нова екранна культура споживання інформації сповідує оперативність, «читання на ходу», що диктує свої умови для написання матеріалів. Фрагментарність подачі, велика кількість картинок, інтерактивні елементи та відеоряд — всі ці невід’ємні атрибути cучасної мультимедійної публікації спрямовані на зацікавлення аудиторії та залучення її до інтерактивного діалогу. Водночас подібні загравання із споживачем, що подекуди нагадують гру у забаганки із маленькою дитиною, призводять до ситуації, в якій ЗМІ йдуть на повідку у читача, свідомо обмежують інформаційний потік неглибокою, інтелектуально вихолощеною інформацією. Як приклад добровільної залежності від аудиторії О. Вартанова згадує зростання ролі краудфандингу, що покликаний фінансувати аудиторією журналістські проекти, в першу чергу, цікаві для самих читачів, а не для професійних редакцій ЗМІ [4]. На думку О. Калмикова, «оскільки головним критерієм журналістського продукту є його можливість потенційного продажу, то медіа спільнота буде зацікавлена у зниженні вимогливості споживача», при цьому «чим нижче культурний рівень споживача, тим нижче може бути якість продукції» [1]. Д. Лойд, директор Ройтерського інституту вивчення журналістики, пояснює зниження запиту аудиторії на якісний контент тим, що справді глибокий матеріал, написання якого потребує багато часу, так само «багато часу вимагає і від аудиторії, щоб (його. — Прим. авт.) прочитати чи подивитись та, крім того, зрозуміти» [5].

Говорячи про новинний контент, І. Костера Мейхер констатує, що він втратив свою монополію. Так звана популяризація новини стала установкою маркетологів, спрямованою на професійну журналістику. Незалежність та достовірність як стандарти якості сьогодні оспорюються, а соціалізований контент поступається зоною впливу «видовищному» як з точки зору контексту, так і - мультимедійності подачі конвергентного контенту. Це змушує журналістів експериментувати із формою, використовуючи увесь можливий технологічний арсенал. В результаті симбіоз оперативності, ексклюзивності, інтерактивності та розваги — характеристики, що на перший погляд не можуть органічно поєднуватись, має орієнтацію й на інтелектуальні еліти й на масового читача водночас [6]. Співвідношення якості та популярності, що досягається у нових медіа здебільшого через технологічну парадигму, багатьма медіа-експертами, сприймається як дихотомія, за якої збільшення уваги до одного з компонентів неодмінно призведе до втрати позицій другого. Іншими словами, якість медіа-контенту кожною редакцією розуміється по-своєму, а загальноприйняті стандарти якісної журналістики втратили свою виключну роль як суспільного вихователя [6]. Мас-культура підмінює елітарну, а тривіалізація та навіть «мильнізація» контенту подається як нова «культурна концепція демократичного суспільства». І. Костера Мейхер вживає термін «суспільна якість», як індикатор ступеня, в якому контент медій дає аудиторії розуміння демократії як «культурної та політичної системи норм, цінностей та практики» [7].

Однак далеко не всі фахівці сфери мають такий песимістичний настрій щодо подальшої технологічної експансії у медіях. Я. Засурський визнає технологічний детермінізм ЗМІ, однак наголошує, що «технічні засоби самі по собі не визначають змістовий бік комунікацій», натомість дають розвиток медійній стороні комунікаційної діяльності [8]. Очевидно, що якісний журналізм без грошових інвестицій у процес неможливий. Засилля ж масового контенту призводить до перенасичення ним частини аудиторії, особливо тієї, що потребувала і потребуватиме інтелектуального чтива. Розуміння того, що від якості медіа-текстів залежить і рівень самої медійної сфери в цілому, спонукає журналістів не опускати руки. Сьогоднішній споживач має унікальні можливості для організації свого медійного простору як у формі традиційного масового інформування, так і інтерактивного діалогу. Вибір на користь того чи іншого контенту обумовлюється багатьма факторами, серед яких якість продовжує відігравати не останню роль. Проблеми точності, достовірності інформації та професіоналізму залишатимуться слабкою стороною аматорської журналістики, а отже, як мінімум, бажання відділити цінну інформацію від інформаційного шуму, яким рясніють соціальні мережі та безкоштовні ресурси, може стати достатньою мотивацію для вибору споживача на користь якісного медіа-контенту.

Висновки. Медіа-контент та його виробництво змінюється під впливом економічних, технологічних та суспільних факторів. Забезпечення основної функції інформування нині перебирають на себе інші учасники медіа ринку. Тож журналістика змушена стрімко змінюватись, аби не втратити свою аудиторію та задовольняти її інформаційні потреби. Дилема визначення оптимального балансу синергії якості та нових медійних технологій кожною редакцією вирішується по-своєму. Одні роблять акцент на вірності традиціям професіоналізму, інші вбачають подальші перспективи нових медій у широкому використанні технологічних можливостей представлення інформації. Дін Страткмен зауважує, що спроби підпорядкувати журналістську діяльність маркетингу так і не «змогли зламати закон фізики в журналістиці: аби робити свою роботу якісно, журналісту потрібний час на роздуми» [9]. Очевидно, що боротьба за читача продовжиться і надалі. В умовах перенасичення інформацією та безкоштовної журналістики розуміння якості контенту потребує переосмислення, аби ідеологічні радянські перекоси у контентному балансі не змінилися новими економічними, які засновані на бажанні медій виробляти якомога більше контенту із мінімальними витратами.



Номер сторінки у виданні: 67

Повернутися до списку новин