Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

РЕФЛЕКСИВНО-ОЦІНЮВАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ У ЦІЛІСНІЙ СТРУКТУРІ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Тематика: ПСИХОЛОГІЯ




Гончаровська, Галина, Національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка (Україна, м. Тернопіль) кафедра практичної психології, асистент,

e-mail: galja_from_ua@ukr.net

Анотація

У статті теоретично обґрунтовано зміст та значення рефлексивно-оцінювального компоненту готовності студентів-психологів до майбутньої діяльності з дітьми дошкільного віку. Зазначено, що рефлексивні вміння утворюють органічний комплекс: пізнання власних індивідуально-психологічних особливостей, оцінка свого психічного стану, а також здійснення різностороннього сприймання й адекватне пізнання особистості дитини. Проведено теоретичний аналіз основних показників цього компоненту готовності, а також розкрито його значення у формуванні уявлень майбутніх спеціалістів про себе, про оточення; вплив рефлексії на процес самопізнання, самосвідомості і на характер майбутньої взаємодії з дітьми. Зазначено, що зміст і система роботи психолога в дошкільному закладі зумовлюють низку основних вимог до організації його діяльності з дітьми: високий професіоналізм; відповідальність спеціаліста за результати діагностико-корекційної роботи; розуміння, що робота з дітьми, які мають проблеми у розвитку емоційної сфери, вимагає вибору нестандартних методів і форм роботи; анонімність у роботі. Наголошено на необхідності в процесі здобуття освіти у вищому навчальному закладі створити сприятливі умови для формування рефлексивно-оцінювального компоненту готовності у суб’єктів навчальної діяльності.

Ключові слова: готовність, рефлексивність, рефлексійні уміння, рефлексивно-оцінювальний компонент.

 

REFLECTIVE-EVALUATIVE COMPONENT IN THE INTEGRAL STRUCTURE OF THE READINESS OF FUTURE PSYCHOLOGISTS FOR PROFESSIONAL WORK

Honcharovska, Halyna, National pedagogical University named after Volodymyr Hnatiuk (Ukraine, Ternopil), Department of practical psychology, Assistant,

e-mail: galja_from_ua@ukr.net

Summary

The article theoretically substantiated the content and significance of the reflective-evaluative component of readiness of students-psychologists to future work with children of preschool age. Reflexive skills form an organic complex: a knowledge of their individual psychological characteristics, the assessment of his mental state, as well as the implementation of diverse perception and adequate knowledge of the child’s personality. A theoretical analysis

of the main indicators of this component, and explains its importance in shaping the views of future specialists about yourself, about others, the influence of reflection on the process of self-discovery, identity and the nature of future interactions with children. It is noted that the content and work of the psychologist in preschool determine the number of basic requirements to the organization of its activity with children: professionalism; specialist’s responsibility for the results of the diagnostic-remedial work; understanding that work with children with problems in development of the emotional sphere, requires unconventional methods and forms of work; anonymity in the work. The need is emphasized in the learning process in higher education to create favorable conditions for the formation of the reflective-evaluative component of preparedness on the part of subjects of educational activity.

Key words: readiness, reflexivity, reflexin skills, reflective-evaluative component.

 

Сьогодні активно обговорюється проблема формування готовності до діяльності за обраним фахом. Особливий інтерес до підготовки психологів обумовлений підвищенням соціальної значущості цієї професії, розширенням сфери застосування. Зокрема, механізм формування готовності майбутніх психологів до здійснення корекції емоційного розвитку дітей дошкільного віку складний, у його основу закладено зв’язки між мотивами навчально-професійної діяльності, професійними позиціями, знаннями, сенсожиттєвими орієнтаціями, емоційно-вольовими, психофізіологічними процесами та явищами в структурі їх професіоналізму. У зв’язку з цим виняткового значення набуває підготовка майбутніх психологів у вищому навчальному закладі, від якої залежить продуктивність психологічної освіти. Складність роботи психолога з дітьми дошкільного віку обумовлена необхідністю постійного тісного контакту із дитиною та близькими з нею дорослими. Це висуває особливі вимоги до його ціннісно-смислової сфери, змістові аспекти якої визначають як конструктивні, так і деструктивні особливості його професійної діяльності, формування психологічної готовності (чи не готовності) до неї, впливають на успішність фахової підготовки.

Можна констатувати той факт, що в процесі професійної підготовки в основному мало звертається увага на структурні компоненти і показники готовності студентів до діяльності у сфері дошкільної освіти, хоча вони відіграють чи не найважливішу роль у їх професійному становленні. Тому важливе теоретичне і прикладне значення має поглиблене вивчення структури готовності студентської молоді, зокрема майбутніх психологів, а також обґрунтування умов та засобів формування готовності до професійної діяльності з дітьми дошкільного віку. Незважаючи на наявність великої кількості наукових праць із цієї проблеми, вона залишається не вирішеною. У зв’язку з цим метою нашого дослідження є визначення умов та засобів формування рефлексивно-оцінювального компоненту готовності до здійснення корекції емоційного розвитку дітей дошкільного віку.

Проблема готовності широко представлена в психології, найбільш розроблене поняття готовності в галузі педагогічної психології (О. Абдуліна, К. Вербова, Л. Долинська, В. Крутецький, Ф. Ні коленко, Г. Радчук, В. Сластьонін, Т. Яценко та ін.). Структурні компоненти й показники готовності до певної діяльності визначають (Г. Балл, А. Деркач, Л. Овсянецька, В. Семиченко, В. Сластьонін та ін.), до певної спеціальності (Є. Климов, Н. Кузьміна, Б. Теплов та ін.), рівні сформованості психологічної готовності визначені (М. Боришевський, Д. Кандибович, Л. Кондрашова, О. Коропецька, Л. Орбан, О. Мешко та ін.). Низка дослідників проблеми готовності до майбутньої діяльності (І. Дубровіна, С. Максимов, В. Панок, Л. Петровська, Н. Пов’якель, Н. Чепелєва та інші) підкреслюють провідну роль самопізнання особистості, наголошуючи, що саме активна рефлексія дає змогу здійснити процес становлення майбутнього фахівця активним, творчим і особистісно значущим процесом.

Враховуючи, що готовність майбутніх психологів до здійснення корекції емоційного розвитку дітей дошкільного віку, розглядається нами як їх усвідомлений, активно-діяльнісний стан, який забезпечує їх особистісну й професійну самореалізацію та самоактуалізацію при вирішенні психологічних проблем дитини дошкільного віку на основі компетентності, високого професіоналізму, глибоких знань дошкільної психології, умінь проведення корекційної роботи з дітьми, у яких наявні порушення емоційної сфери, ми вважаємо, що важливим є рефлексивно-оцінювальний компонент готовності. Виокремлений нами компонент передбачає самооцінку майбутнім фахівцем своєї професійної підготовки та відповідальність за процес розв’язання професійних завдань за оптимальним зразком. Рефлексивні вміння утворюють органічний комплекс: пізнання власних індивідуально-психологічних особливостей, оцінка свого психічного стану, а також здійснення різностороннього сприймання і адекватне пізнання особистості дитини.

Відомі науковці (Г. Абрамова, М. Бадалова, Р.Овчарова, Н. Пов’якель та ін.) серед найбільш важливих професійних складових особистості психолога виокремлюють рефлексивність. Н. Пов’якель зазначає, що рефлексивні компоненти самосвідомості майбутнього спеціаліста є невід’ємною складовою професійної готовності до діяльності в галузі практичної психології, оскільки вони не тільки спрямовують процес мислення і прийняття рішення, але й забезпечують регулювання і саморегулювання діяльності та поведінки, збереження психофізичного й енергетичного потенціалу фахівця. Такий підхід дозволяє розглядати професійну рефлексію як регулюючий і стабілізуючий балансовий механізм у діяльності практичного психолога [2].

У цьому контексті особливу увагу варто приділити професійній самооцінці. Зокрема, С. Семенова називає професійну самооцінку частиною особистісної самооцінки, яка формується й актуалізується в контексті професійної діяльності і змістовно спрямована на якості, які є важливими та необхідними у предметно-професійній діяльності [4]. Відтак, важливого значення набуває дослідження самооцінки професійно значущих якостей майбутніх психологів. Як стверджує Г. Радчук, рефлексивна адекватна самооцінка професійно значущих якостей особистості є одним з найважливіших критеріїв успішності професійного становлення, а отже, і необхідною умовою ефективного професійного самовизначення. Самооцінка професійно значущих якостей особистості є специфічною самооцінкою щодо певних проявів, якостей і можливостей особистості. На думку вченої, самооцінка професійно значущих якостей особистості є спеціальним, професійно орієнтованим відбиттям загальної самооцінки і дає можливість проектувати себе в майбутнє через усвідомлення теперішнього [3].

Наявність професійної схильності спеціаліста до рефлексії сприяє тому, що психолог може відчувати суттєві зміни у власному світогляді, у своїх поглядах на оточуючих його людей, їхню поведінку. Такі зміни не завжди задовольняють його. Але вони відбуваються і мають позитивні результати для особистості психолога. Варто бути готовим до таких змін і приймати їх належним чином. Досвід підготовки психологів до діяльності з дітьми дошкільного віку показує, що існуюча традиційна система навчання не забезпечує повною мірою формування професіонала, котрий здатний на високому рівні виконувати свої обов’язки, які постають перед ним у процесі практичної діяльності із зазначеною віковою категорією. Повноцінне психологічне забезпечення супроводу дитини у дошкільному закладі є важливим моментом і набуває великого значення у подальшому житті підростаючої особистості. Тому зміст і система роботи психолога в дошкільному закладі зумовлюють низку основних вимог до організації його діяльності з дошкільниками: високий професіоналізм при застосуванні специфічних методів і прийомів впливу на особистість дитини та її поведінку; висока відповідальність спеціаліста за результати діагностико-корекційної роботи та за надані ним рекомендації; розуміння, що робота з дітьми, які перебувають у складній життєвій ситуації, у стані депресії, стресу, конфлікту, мають певні органічні або психічні захворювання, вимагають вибору нестандартних методів і форм роботи; анонімність у роботі та необхідність дозованого надання інформації фахівцям різного профілю, батькам, дітям.

Н. Чепелєва зазначає, що в процесі підготовки психологів у вищому навчальному закладі основна увага звертається на оволодіння студентами певною системою теоретичних знань, засвоєння зовнішніх вимог, спеціальних умінь, технік. Однак професія практичного психолога є специфічною, вона спрямована на надання психологічної допомоги передусім дітям, батькам та іншим оточуючим дитину дорослим. Ця спрямованість передбачає те, що основним інструментом його роботи, окрім тестів, спеціальних методик, має виступати власна особистість спеціаліста: самооцінка, цінності, образ себе та навколишнього тощо [6].

Питання щодо умов і засобів формування рефлексивно-оцінювального компоненту готовності майбутніх психологів виник у нас в результаті вивчення рівня розвитку рефлексії, самооцінки готовності до професійної діяльності у студентів 4–5 курсів психолого-педагогічних відділень вишів (методика А. Карпова [1]). Аналіз показників (рис. 1), свідчить, що у більшості обстежуваних виявлено середній рівень розвитку рефлексії (71%).

 

Для цих досліджуваних характерним є часткове усвідомлення своїх специфічних характеристик, поверховий рефлексивний аналіз інформації, який здійснюється не з власної ініціативи, а під впливом обставин або інших людей. Отримані результати вказують на те, що досліджувані використовують середній (репродуктивний) рівень рефлексування, який проявляється в стихійному, неорганізованому характері протікання рефлексивних процесів, можливим є емоційне реагування особистості на ситуацію, без пошуку раціонального способу її вирішення. Результати експериментального дослідження вказують на те, що в системі вищої освіти необхідно створити умови, які б стимулювали прогресивний розвиток особистісної рефлексії як механізму самопізнання та саморозуміння, результатом якого є розвиток особистості, формування людини як суб’єкта життєдіяльності, який самостійно вибирає свій життєвий шлях.

Навчання у виші, як етап професійного становлення, орієнтоване на засвоєння наукових знань, умінь і навичок, особистісних здібностей. Підготовка спеціаліста повинна орієнтуватися на зміну ціннісних орієнтацій, які, на думку А.Фонарьова, в професійній діяльності лежать в основі мотивів, які визначають спрямованість активності особистості у професійній поведінці в цілому та орієнтації людини на різні сторони самої професійної діяльності (на зміст, процес, результат тощо) або на фактори, які лежать за межами професійної діяльності (заробіток, пільги тощо) [5]. Рефлексивно-оцінювальний компонент готовності характеризує майбутнього психолога з точки зору його вміння аналізувати результати своєї діяльності, усвідомлення ним свого реального рівня професійної підготовки до реалізації корекційної роботи з дітьми дошкільного віку, а також усвідомлення потреби і активності в професійній самоосвіті, самовдосконаленні. З метою вивчення механізму оцінювання студентом самого себе, своїх якостей, можливостей, положення серед інших людей ми використали окремі шкали методики «САМОАЛ» Е. Шострома в модифікації Н. Каліної і А. Лазукіна. Зокрема, за шкалою «Саморозуміння» 26% респондентів виявили високий рівень розуміння себе, своїх бажань і потреб, у них відсутнє відділення від власної сутності. У більшої частини респондентів (54%) середні показники за цією шкалою, що свідчить про те, що в деяких ситуаціях ці респонденти проявляють невпевненість, мають певну мету в житті, розуміють її важливість, але, можливо, дещо недооцінюють свої можливості до її реалізації. Низький бал за шкалою саморозуміння отримали досліджувані (20%), які невпевнені, орієнтовані на думку оточуючих. Аналогічна тенденція спостерігається у показниках за шкалою «Аутосимпатія». Високий рівень спостерігається у невеликої кількості студентів (31%), що вказує на те, що у незначної частини майбутніх спеціалістів добре усвідомлювана позитивна Я-концепція, а відтак і стійка адекватна самооцінка. Переважає середній рівень (54%) показників за цією шкалою, що свідчить про недостатній рівень самосприйняття, спостерігається ситуативне вміння приймати свої недоліки. Можливо майбутні спеціалісти під час здобуття знань у виші прагнуть вийти за межі своїх можливостей, оволодіти новими прийомами взаємодії з дітьми дошкільного віку, але це відбувається не систематично і не до кінця усвідомлено. Низькі показники за цією шкалою у досліджуваних старшокурсників (15%) свічать про недостатній рівень прийняття себе, невміння відчувати свою самість, а відтак і рефлексувати.

У нашому дослідженні рефлексія майбутніх психологів розглядається як системна категорія, яка складається з двох взаємопов’язаних підсистем: сукупності уявлень студента про особливості ефективної професійної діяльності та сукупності уявлень про себе як суб’єкта професійної діяльності. У цьому контексті для становлення високопрофесійного фахівця-психолога важливою є робота над собою, спрямована на самопізнання, саморозвиток та активізацію особистісного потенціалу; наявність професійно значущих особистісних якостей, міри їх сформованості.

Провівши теоретичний аналіз результатів досліджень науковців з цієї проблеми, а також після проведення власного експериментального дослідження, ми вбачаємо необхідність застосування ефективних методів для розвитку рефлексивного потенціалу майбутніх фахівців, підвищення рівня самооцінки готовності до професійної діяльності, оволодіння навичками цілісного аналізу взаємодії та спілкування з дітьми дошкільного віку, самоаналізу вмінь та навичок здійснення корекційної роботи з ними. Ми вивчали закономірність формування рефлексивно-оцінювального компоненту готовності до майбутньої діяльності в умовах впливу діяльнісних, емоційно-чуттєвих, комунікативних засобів. Тільки спеціально організоване навчання у виші сприятиме підвищенню рівня готовності майбутніх психологів до ефективної діяльності. Важливим є проектування освітнього маршруту та організації навчального процесу як умови і засобу суб’єктного становлення студентів і викладачів в єдиному просторі взаємодії. Одним із дієвих методів у цьому напрямі ми пропонуємо використання комплексу соціально-психологічних тренінгів, завдяки яким здійснюється формування у студентів-психологів необхідних особистісно-професійних знань та вмінь взаємодії з дітьми дошкільного віку. Під час проведення тренінгу ефективно вирішуються питання розвитку важливих якостей особистості, відбувається переосмислення чи зміна внутрішніх установок, стереотипів.

З метою активізації у студентів рефлексивного аналізу навчальної діяльності, процесів самоаналізу та самопізнання, формування навичок самодослідження, інтересу до самого себе, ціннісного ставлення до своїх думок, переживань ми пропонуємо студентам вести зошит самопізнання. Цей вид роботи сприяє осмисленню студентами свого внутрішнього світу, свого «Я», усвідомленню причин та наслідків власних дій. Особливо ефективними є записи у цьому зошиті після проведення практичних занять із дисципліни «Дошкільна психологія» на базі дошкільного закладу. Студенти-психологи мають можливість проаналізувати свою взаємодію із дошкільниками, визначити рівень своїх знань, виявити недоліки. Важливого значення ми надаємо такому способу організації взаємодії із викладачами, як спільне обговорення тем курсових та дипломних робіт, надання консультацій та методична допомога при проходженні різного виду практик на базі дошкільних закладів.

Висновки. Сучасні вимоги до підготовки спеціалістів у сфері дошкільної освіти зумовлюють необхідність постійного вдосконалення освітнього процесу у вищих навчальних закладах. Завдяки створенню сприятливих психолого-педагогічних умов, правильній організації навчального процесу, використанню широкого спектра інноваційних форм та методів навчання можливе досягнення високого рівня готовності студентів-психологів до майбутньої професійної діяльності з дітьми дошкільного віку. Вибір найбільш ефективних сьогоднішнім потребам психологічної галузі методів навчання сприятиме підготовці професійних, компетентних фахівців, готових надавати кваліфіковану допомогу особистості для забезпечення її повноцінного формування.

Перспективи подальших досліджень у цьому напрямку ми вбачаємо у пошуку оптимальних шляхів формування рефлексивно-оцінювального компоненту в структурі готовності до майбутньої діяльності у студентів-психологів.



Номер сторінки у виданні: 72

Повернутися до списку новин