Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НОВОГО ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО МІСЦЕВІ ВИБОРИ»





Малиновський  Валентин, доктор політичних наук, професор, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки (Україна, Луцьк), кафедра політології та державного управління, професор

valentyn.volyn@gmail.com

АНОТАЦІЯ

У статті здійснено аналіз нового Закону України «Про місцеві вибори». Наголошено на особливостях вказаного Закону, його відмінностях від попереднього Закону, а також суспільно-політичних умовах, котрі вплинули на ці особливості. Особлива увага зосереджена на новаціях, запроваджених цим законодавчим актом. У табличній формі показано основні характеристики вказаного Закону. На основі місцевих виборів, проведених 25 жовтня 2015 р., проаналізовано позитивні та негативні аспекти

вказаного Закону, котрі вплинули на виборчий процес, результати виборів та формування місцевих рад. У підсумку зроблені відповідні висновки, які зводяться до того, що, незважаючи на суттєві недоліки, складну систему визначення переможців пропорційної системи, новий Закон все ж став кроком уперед в еволюції місцевого виборчого законодавства. Разом з тим, він потребує серйозного доопрацювання в частині тих положень, котрі виявилися проблематичними в реалізації (наприклад, ґендерна квота, недосконалий механізм відкликання депутатів).

Ключові слова: місцеві вибори, партії, виборча система, місцеве самоврядування, місцева рада, депутат, виборці.

 

BASIC DESCRIPTIONS OF NEW LOW OF UKRAINE «ON LOCAL ELECTIONS»

Malynovskyi Valentyn, doctor of political sciences, professor, Eastern national university of Lesia Ukrainka (Ukraine, Kyiv), Department of political science and public administration, Professor,

valentyn.volyn@gmail.com

SUMMARY

The article analyzes the new Law of Ukraine «On local elections». Emphasized the features mentioned Law, his differences with the previous law, but also social and political conditions that impact on these features. Special attention is focused on the innovations introduced by this statute. In tabular form showing the main characteristics of the said Act.

Analysis of the local elections on October 25, 2015 and political conditions in which they are conducted. Emphasized the positive and negative aspects of the electoral process and their impact on the election results and, consequently, the formation of local councils.

In the end, made the appropriate conclusions, which are reduced to the fact that, despite significant shortcomings, a complex system of determining the winners of the proportional system, the new Law is still a step forward in the evolution of local election laws. However, it requires a serious revision of the provisions that were problematic in implementation (eg gender quota, mechanism imperfect recall of deputies).

Key words: local elections, the party, electoral system, local government, local council, deputy, voters.

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими науковими завданнями. Дослідження механізмів формування представницьких органів місцевого самоврядування — каналу реалізації народного суверенітету та основи демократичного ладу держави та суспільства, є особливо важливим зараз, коли в Україні проходить реформа децентралізації влади з розширенням повноважень муніципальної влади та триває робота над внесенням відповідних змін до Конституції України. У цьому зв’язку наукове дослідження виборчих систем, на основі яких формуються місцеві ради, є актуальним завданням вітчизняної політичної науки у контексті необхідності вироблення пропозицій щодо вдосконалення Закону України «Про місцеві вибори».

Аналіз останніх джерел і публікацій. Хоча до теми місцевого виборчого законодавства періодично зверталися науковці і практики державного будівництва, однак вона все ще залишається недостатньо дослідженою, а тому, безумовно, потребує більш серйозної уваги. Зазначеній проблематиці присвячені лише окремі дослідження, серед яких слід назвати такі [1].

Невирішена частина загальної проблеми. У контексті вироблення концептуальних засад формування представницьких органів місцевого та регіонального самоврядування важливе місце займає дослідження місцевого виборчого законодавства, яке безпосередньо впливає на якість депутатського корпусу та керівний склад органів місцевого самоврядування. Однак дослідження Закону України «Про місцеві вибори» від 14.07.2015 р. № 595 (далі— Закон) та результатів місцевих виборів 25 жовтня 2015 р. у політичній науці лише започатковується. Саме цій проблемі присвячується зазначена стаття.

Метою статті є аналіз основних положень указаного Закону та характеристика його позитивних та негативних аспектів.

Виклад основного матеріалу. За роки незалежності в Україні були апробовані основні види виборчих систем, від мажоритарної до пропорційної, однак вони так і не забезпечили адекватного суспільним запитам політичного представництва в органах місцевого і регіонального самоврядування та професійного, відповідального депутатського корпусу. Запроваджена Законом України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 10 липня 2010 р. №2487-VІ змішана (мажоритарно-пропорційна) виборча система щодо виборів до міських, районних та обласних рад була викликана недосконалістю попередньої пропорційної системи із закритими партійними списками, що не виправдала суспільних очікувань. Проте і вона не стала кроком уперед у розвитку муніципальної влади, про що детальніше у статті автора [3]. Зважаючи на це та одну з основних вимог Революції гідності щодо «перезавантаження» органів місцевого самоврядування, український парламент змушений був вдатися до чергової зміни місцевого виборчого законодавства. Черговий пошук оптимальної виборчої системи завершився ухваленнямВерховною Радою 14 липня 2015 р. Закону України «Про місцеві вибори». Вінухвалювавсяу нестабільній політичній обстановці, нашвидкоруч, спричинив гарячі дискусії та викликав бурхливу критику з усіх боків: політиків, політологів, експертів, журналістів, громадськості. Зокрема, заступник голови Центральної виборчої комісії А. Магера назвав цей закон «імпортованим з Росії секонд-хендом» і калькою із закону, що застосовувався на виборах до законодавчих зборів Санкт-Петербурга 2011 року [2].

Ухвалення зазначеного Закону фактично за місяць до початку виборчого процесу та призначення парламентом 17 липня місцевих виборів на 25 жовтня [6] наклало додаткові труднощі щодо проведення цих виборів. Найперше це стосувалося підготовки членів виборчих комісій та роз’яснення основних положень Закону виборцям. Провести якісну роботу з цих питань у короткий термін було практично неможливо. У результаті значна частина членів виборчих комісій не була належним чином підготовлена до організації голосування. З іншого боку, непоінформованість громадян щодо особливостей складної виборчої системи стала однією з причин низької явки виборців.

На жаль, парламенту не вдалося вирішити ще одну вкрай болючу для вітчизняного виборчого процесу проблему — обмежити політичну рекламу. Особливості здійснення передвиборної агітації у формі політичної реклами мали бути визначені змінами до закону, який встановлює питання реклами [5, c. 24]. Однак Верховна Рада так і не спромоглася їх ухвалити, що зберегло нерівні умови для учасників виборів.

Уперше за весь період незалежності вибори відбулися не на всій території держави. Зважаючи на військові дії в Донецькій та Луганській областях та наявність тимчасово окупованої території Криму, що унеможливлювало забезпечення стандартів проведення виборів Організації з безпеки і співробітництва в Європі, провести вибори на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також окремих територіях Донецької та Луганської областей було неможливим. Це передбачалося п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону [5, c. 24].

Основними новаціями Закону стали такі:

– пропорційна виборча система з відкритими списками щодо виборів до міських, районних та обласних рад;

– проведення виборів старост;

– мажоритарна система абсолютної більшості виборів міських голів у містах, кількість виборців у яких дорівнює або є більшою, ніж 90 тисяч;

– відновлення інституту самовисування на посади сільських, селищних, міських голів, кандидатів у мажоритарних округах;

– підвищення виборчого бар’єру до 5%;

– встановлення ґендерної квоти не менше 30% представників однієї статі;

– встановлення механізму відкликання депутатів місцевих рад та місцевих голів за народною ініціативою (див. табл. 1).

Джерело: таблиця складена автором з використанням Закону [5]

 

Вибори, що відбулися 25 жовтня 2015 р., показали позитивні і негативні аспекти Закону. До недоліків слід віднести:

Уперше в практиці проведення місцевих виборів в Україні Закон не передбачав подання партіями та кандидатами у депутати передвиборних програм. У результаті цього, при виборі свого кандидата чи політичної сили виборці змушені були орієнтуватися не на пропоновані місцеві політики, а на інші, менш важливі чинники, переважно утилітарного характеру.

Закон не передбачав публічних виступів кандидатів у депутати за рахунок бюджетних коштів у ЗМІ, що негативно вплинуло на обізнаність електорату та його свідомий вибір, адже можливістю виступів на телебаченні та публікаціями в друкованій пресі скористалися лише платоспроможні кандидати та заможні партії. Це також поставило кандидатів у нерівні умови. Закон не передбачив розміщення друкованих відомостей про кандидатів у депутати на виборчих дільницях, що також негативно вплинуло на свідомий вибір громадян.

Незважаючи на те, що відповідно до ч. 3, ст. 4 Закону представництво осіб однієї статі у виборчих списках кандидатів у депутати місцевих рад у багатомандатних виборчих округах мало становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку, окремі місцеві організації партій не виконали цю норму закону. Відповідно питання дотримання «гендерної квоти» зумовило численні конфлікти під час реєстрації кандидатів у депутати.

Зважаючи на особливості Закону, окремі виборчі округи залишилися без обраних депутатів, натомість інші представлені двома депутатами. Це пов’язано з тим, що кількість кандидатів, які отримають депутатські мандати, визначається згідно з кількістю голосів, поданих безпосередньо за конкретного кандидата в окрузі. До рад проходять лише ті кандидати від партії (що подолала виборчий бар’єр), котрі отримали найбільшу підтримку у відсотковому значенні у своєму окрузі, порівняно зі своїми однопартійцями в інших округах. Це призвело до того, що окремі кандидати, які зайняли перше місце у своєму виборчому окрузі, не стали депутатами, адже отриманий ними відсоток голосів був меншим, ніж у їхніх колег по партії в інших округах. Натомість окремі кандидати з інших партій, які не перемогли на своїх округах, отримали депутатські мандати, оскільки набраний ними відсоток голосів був вищим, ніж в однопартійців з інших округів.

Вибори вчергове підтвердили недоцільність виключного права висування кандидатів у депутати лише від політичних партій до міських рад незалежно від кількості виборців. У результаті цього положення у малих містах, де відсутні розвинені партійні осередки, виникли проблеми з кандидатами у депутати. На нашу думку, пропорційну виборчу систему з партійними списками доцільно застосовувати у містах, а також селищах міського типу з кількістю виборців більше 10 тисяч.

Не виправданим, на нашу думку, є гарантоване право кандидата під першим номером у партійному списку на депутатський мандат у разі подолання цією партією виборчого бар’єру. Доцільно, щоб усі кандидати були поставлені в рівні умови, а керівники місцевих партійних організацій доводили свої лідерські компетентності у боротьбі. Такий підхід став би додатковим механізмом оновлення партійної номенклатури та стимулював внутрішньопартійну конкуренцію на місцевому рівні.

Зважаючи на те, що остаточне рішення про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою приймає вищий керівний орган партії відповідно до партійного статуту, передбачений Законом механізм не забезпечить реального відкликання депутатів за ініціативою громадян.

До позитивних аспектів Закону можна віднести:

Завдячуючи пропорційній системі з відкритими партійними списками, кардинально зменшилася політична корупція під час формування партійних списків, адже, окрім першого номера у списку, зникли будь-які гарантії щодо здобуття депутатського мандата.

Нарешті виборці отримали право вибору не лише партії, а й конкретного кандидата, чого раніше вони були позбавлені за пропорційною виборчою системою із закритими партійними списками. Пропорційна система усунула болючу проблему перманентних проміжних виборів у мажоритарних округах через дострокове припинення повноважень депутатами. Значно зменшилися порушення виборчого законодавства, зокрема практика підкупу виборців. Позитивну роль у цьому відіграли внесені Верховною Радою України у жовтні 2014 р. зміни до ст. 160 «Підкуп виборця, учасника референдуму» Кримінального кодексу. Адже кримінальну відповідальність за підкуп несе не лише кандидат чи його представник, а й виборець, який прийняв пропозицію, обіцянку неправомірної винагороди чи її одержав [4].

Кардинально оновився депутатський корпус місцевих рад. Наприклад, у новому складі Волинської обласної ради залишилося лише 22 депутати або 34,3 % минулого скликання, у Луцькій міській раді — лише вісім депутатів (19 %) шостого скликання.

Суттєво зменшився кількісний склад місцевих рад. Зокрема, Волинська обласна рада з 80 депутатів зменшилася до 64, у містах обласного значення замість 162 депутатів працюватиме 146, але особливе зменшення депутатського корпусу відбулося у районних радах, в яких замість 832 депутатів у новому скликанні працюватиме 534. Для прикладу, Горохівська районна рада з 80 депутатів зменшилася удвічі.

Висновки. Незважаючи на зазначені вище недоліки, складну систему визначення переможців пропорційної системи, на думку автора, новий Закон все ж став кроком уперед в еволюції місцевого виборчого законодавства. Адже, завдячуючи саме цій системі, вдалося суттєво оновити депутатський корпус місцевих рад, що вселяє надію на запровадження в органах місцевого самоврядування сьомого скликання нових форм і методів діяльності, проведення реформи з децентралізації влади та розширення повноважень місцевого самоврядування. Разом з тим варто зазначити, що Закон потребує серйозного доопрацювання в частині тих положень, котрі виявилися проблематичними в реалізації (наприклад, гендерна квота, недосконалий механізм відкликання депутатів). Також доцільно вдосконалити пропорційну виборчу систему з відкритими партійними списками. Саме на ці аспекти мають бути спрямовані подальші наукові розвідки.



Номер сторінки у виданні: 33

Повернутися до списку новин