Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Міжетнічні відносини на Закарпатті: побудова етносоціонічної моделі





               Михайло ЗАН, (доцент кафедри політології факультету суспільних наук Ужгородського національного університету, кандидат історичних наук,

mykhailo_zan@mail.ru

                ДК 94(477)

 

У статті аналізуються проблеми міжетнічних відносин на Закарпатті. Дослідження ілюструє результати прикладного застосування етносоціонічної теорії. Автор вказує на відмінність цих результатів від попередніх студій. Акцентується увага на особливому потенціалі етносоціоніки в побудові моделей міжетнічних відносин регіонального, національного та глобального масштабів.

Ключові слова: етносоціоника, соціотип, інформаційний метаболізм, етнос, міжетнічні відносини, Закарпаття.

 

 В статье анализируются проблемы межэтнических отношений в Закарпатье. Исследование иллюстрирует результаты практического применения этносоционической теории. Автор указывает на отличие данных результатов от предшествовавших исследований. Акцентируется внимание на особом потенциале этносоционики в построении моделей межэтнических отношений регионального, национального и глобального масштабов.

Ключевые слова: этносоционика, социотип, информационный метаболизм, этнос, межэтнические отношения, Закарпатье.

 

This article touches the problems of interethnic relations in Transcarpathia. The investigation illustrates the results of practical usage of ethnosocionic theory. The author points out the peculiarities of the given results and the former ones. It draws attention to the special potention of the ethnosocionics  in constructing the models of interethnic relations of regional, national and global scopes.

Key words: Ethnosocionics, Socio-type, Informational Metabolism, Ethnos, Interethnic Relations, Transcarpathia.

 

Міжетнічні відносини вивчаються на основі конкретних теоретико-методологічних засад. Спектр останніх доволі різноплановий: від простого емпіричного спостереження та опису до соціологічних методик кольорового тесту М. Люшера та визначення міжетнічних дистанцій за шкалою Е. Богардуса. Проблеми міжетнічних стосунків, власне на Закарпатті, вже вивчались подібним чином. Насамперед, згадаємо про наукові праці О. Пеліна, І. Миговича, М. Макари, Т. Клинченко, В. Бедзіра та ін. Результати цих досліджень нами проаналізовані в контексті висвітлення історіографічного аспекту проблеми міжетнічних стосунків на Закарпатті 90-х рр. XX ст. [12].

Мета цієї студії полягає у побудові етносоціонічної моделі міжетнічних стосунків на Закарпатті. Для цього потрібно вирішити наступні завдання:

              1)     розкрити предмет етносоціоніки як інтегративної науки про типологію та закономірності взаємодії соціотипів певних етнічних систем (спільнот);

              2)     окреслити вектори інформаційного метаболізму (соціотипи) українців та національних меншин краю;

              3)     визначити симетричність/асиметричність відносин досліджуваних етносів; 

              4)     показати особливості результативності етносоціонічної методики у порівнянні із результатами попередніх досліджень міжетнічного контактування на Закарпатті;

              5)     з'ясувати потенціал етносоціоніки у побудові моделей міжетнічних відносин регіонального та глобального вимірів.

1. Насамперед, зауважимо, що етносоціоніка виникла на стику етнології і соціоніки. Етнологія є наукою про етноси, їх культуру та побут, етнічні стереотипи та механізми виникнення, функціонування і взаємодію етнічних спільнот (етногенез і етнічні процеси) [24, с. 10-11]. Виникнення соціоніки як окремої галузі гуманітарного пізнання пов'язано з ім'ям литовської дослідниці А. Аугустинавичюте. Вона вдосконалила типологічну модель К. Юнга. А. Аугустинавичюте розглянула його типологію в аспекті взаємодії (стосунків) між типами. Її типологія та закони взаємодії типів і складають предмет вивчення соціоніки [1; 2; 3; 23, с. 206-245].

Згодом інші дослідники розширили предмет соціоніки. Від вивчення закономірностей взаємовідносин окремих людей вони спрямували методологічні потенції соціоніки на осягнення типологічної моделі окремих соціальних та етнічних груп. Ще в кінці 80-х років XX ст. А. Букалов запропонував описувати інтегральні типи інформаційного метаболізму окремих етносів та держав, використовуючи відповідні соціонічні моделі. Він запропонував концепцію психоінформаційного простору етносу [8, с. 7; 10]. Етнос, при такому підході, є фундаментальною структурою об'єднання людей на основі єдиного психоінформаційного поля. Це поле підтримується та відтворюється в просторі і часі окремою етнічною системою (спільнотою).

Подібні постулати в рамках теорії етносу були запропоновані і відомим етнологом Л. Гумільовим. На основі концепції пасіонарності він обґрунтував гіпотезу етнічного поля як біофізичної реальності [11, с. 367-374]. Етноси, завдяки психоінформаційному полю, не зникають, навіть в умовах розірваності історичної долі та під впливом різних культур. Якщо Л. Гумільов вказував на "ритми полів", то А. Букалов у своїх дослідженнях акцентує увагу на закономірностях взаємодії інтегральних типів інформаційного метаболізму (соціотипів) окремих етносів і держав [5; 6; 7; 9]. В Україні проблеми етносоціоніки ретельно досліджує І. Каганець (Миро Продум), ілюструючи свої дослідження на сторінках часопису "Перехід-IV" та узагальнивши їх у праці «Нація золотих комірців. Психоінформаційна концепція України» [13; 14; 15; 20].

Таким чином, етносоціоніка є інтегративною наукою про типологію та закономірності взаємодії соціотипів певних етнічних спільнот. Типи інформаційного метаболізму (соціотипи) визначаються на основі тестування. Згідно шкал «логіка -етика», «сенсорика - інтуїтивність», «екставерсія - інтроверсія», «раціональність - ірраціональність» загалом нараховується 16 соціотипів. Для зручності оперування вони мають власні псевдоніми. Наприклад, логіко-сенсорний інтроверт має псевдонім «Горький», сенсорно-етичний екстраверт - «Наполеон», етико-інтуїтивний інтроверт - «Достоєвський», логіко-інтуїтивний екстраверт - «Лондон» і т. д.

Визначивши соціотипи певних етнічних спільнот, можна зв'ясувати їх відносини за шкалою "симетричність/асиметричність". При симетричних відносинах партнери обмінюються інформацією на рівних умовах, відносини є взаємними, хоч і мають різні модуси. Це - дуальні, родинні, ділові, міражні, дзеркальні, конфліктні відносини, стосунки активації, тотожності, квазітотожності, повної протилежності, напівдоповнення, супер-Его. При асиметричних відносинах обернений зв'язок послаблений і можна говорити не про обмін інформацією, а про її передачу в одному напрямку, однобічному впливі [1, с. 236]. Це - відносини соціального контролю і соціального замовлення.

Зауважимо також, що вищесказане не означає, що всі члени певної етнічної спільноти мають такий самий соціотип, що й інтегральний тип етносу. Інтегральний тип є, так би мовити, "душею народу", уособлює його етностереотипні характеристики. В середовищі ж етносу можуть (і мають) існувати представники всього спектра типів інформаційного метаболізму. Більш того, певні історико-етнографічні регіони етносу можуть мати власні соціотипи. Окремі соціальні групи етносу мають як свою ментальність, так і власний соціотип. І це закономірно, коли розглядаємо подібні проблеми з позицій системного підходу.

Адже лише багатовимірність, мозаїчність та системність зв'язків всередині етносу забезпечує його динамічне функціонування. Тобто, мозаїчності етносу (в етнографічному плані) та соціальній стратифікації (у соціологічному ракурсі) відповідає багатовимірність типів інформаційного метаболізму (в етносоціонічному вимірі). Таке status quo, у свою чергу посилює резистентність (опірність) етносу асиміляційним процесам, зумовлює емпіричну фіксацію етнологами перебігу етнічних процесів та фаз етногенезу окремих етнічних спільнот.

З одного боку, соціологи вказують на існування в середовищі етнічних спільнот селян, робітників, "інтелігенції", бізнесменів, держслужбовців, окремих контркультурних та злочинно-кримінальних угрупувань, неформальних структур і т. д. З іншого, етнологи фіксують існування етнографічних груп (лемки, бойки, поліщуки) та субетносів (гуцули, кубанські козаки, русини Пряшівщини та Воєводини) в рамках мозаїчності українського етносу. Отже, бачимо принципово різну "систему наукових координат" соціології у порівнянні з етнологією. Якщо перша ставить акценти на вивченні соціальних структур, то друга в її примордіальній парадигмі вказує на доцільність вивчення складного комплексу проблем мозаїчності етносу, що має соціобіологічну, історико-генетичну природу.

На нашу думку, вивчення типів інформаційного метаболізму власне етнічних спільнот засвідчить глибинні процеси формування і функціонування етноментальних установок та сутність інтеретнічних контактів певних регіонів, їх даність, окреслить конкретні напрямки профілактики потенційної міжетнічної конфліктності.

               2. Яким чином описати соціотипи українців та національних меншин краю? Для цього ми використовували як результати інших студій, так власні етносоціонічні тестування досліджуваних спільнот.

Більшість дослідників визначають соціотип українського етносу як етико-інтуїтивний інтроверт (псевдонім «Достоєвський») [13; 18, с. 785-793; 20, с. 52-54; 21, с. 19-26; 25, с. 42-47]. Цей тип характеризується наступними рисами: доброта, естетичність, емоційне переживання та співчуття до інших, мрійливість, фантазії, гармонія в близькому оточенні, сім'ї, довіра до людей, м'яка врівноваженість та спокійна поведінка. У повсякденних справах представники цього типу щирі, гнучкі, здатні до пристосування. Але якщо погрожують їх внутрішнім принципам, то вони ніколи не поступляться [20, с. 53; 21, с. 20-24]. Подібним соціотипом описується етнопсихологія білорусів. Носіями цього інтегрального соціотипу також є шотландці, каталонці, італійці, хорвати [13, с. 41].

               Етико-інтуїтивний екстраверт («Гамлет») - тип інформаційного метаболізму угорського етносу. Для цього типу притаманні працелюбність, велика відповідальність у роботі, частіше лагідність по відношенню до жінки та дітей (сімейних цінностей). Характерна спокійна вдача «на людях», але в екстремальних ситуаціях від стриманості не залишається нічого. Наявне прагнення своєрідної високомірної манери поведінки [3, с. 253-255; 23, с. 221].

                Для росіян притаманний інтегральний тип інтуїтивно-етичного інтроверта («Єсенін») [18, с. 785-793]. Преставники  цього типу досить емоційні, не ховають власних почуттів. Емоції проявляють за власним «покликом душі». Схильні до переоцінки негативних моментів та до глибинної стурбованості з приводу майбутнього, меланхолії. «Єсенін» сердечно гостинний, підтримує близьких людей душевним співчуттям. Простота у спілкуванні, відкритість, щирість, співчутливість до чужого горя характерні для росіян.

Етико-сенсорний екстраверт («Гюго») - інтегральний тип румун. Характерні риси: яскраві емоції, ілюстрація владності, активність, комунікабельність, працелюбність, консервативність. «Гюго» не любить доказувати, а хоче, щоб йому вірили на слово. На допомогу інших не сподівається, сім'я для нього головне в житті [23, с. 217-218].

Для циган характерний тип сенсорно-етичного екстраверта («Наполеон»). Цей тип відрізняється мобільністю, активністю, готовністю до змін, прагненням до конкретної практичної діяльності. Не тільки не ховає своїх почуттів, але і пишається ними. Оптимістичний. Перед складною ситуацією не відступає, а прагне відразу її вирішити. З його логікою не можливо сперечатись. У стосунках з іншими людьми безцеремонний. Ініціативність цього типу така велика, що ніяка критика його не засмучує. Навпаки, критика заспокоює, бо вказує, що його діяльність певним чином поціновується [23, с. 226-227].

               Тип інтуїтивно-логічного інтроверта («Бальзак») притаманний словакам. Назовні представники типу стримані, естети, у почуттях постійні, глибокі аналітики. «Бальзаки» виключно відповідальні, їм чужі нереальні бажання та мрійливість. Прагнуть не конфліктувати, толерантно вирішувати проблеми суспільного буття [23, с. 228].

Німці представляють тип  логіко-сенсорного інтроверта («Горький») [2, с. 70-117]. Це тип реаліста, який не піддається іллюзіям, логічний. Йому притаманна холодна розсудливість, витримка в переслідуванні цілей, властивість переносити у зв'язку з цим труднощі. Відрізняється синтетичним складом розуму, проявляє терпіння і добросовісність у вивченні подробиць, мужньо стійкий у боротьбі. Завжди однаково спокійний, методичний, педантичний. Досить замкнутий і скритний. У спілкуванні ненав'язливий. Впертий і безкомпромісний. Тактичний, відчуває людей, але відноситься до них як до виконавців.

Для євреїв характерний тип логіко-інтуїтивного екстраверта («Лондон»). Цей інтегральний тип представляє  невтомного трудівника. Він започатковує, втілює в життя новаторські практичні ідеї. Любить демонструвати власну цілеспрямованість. Оптиміст. Постійно демонструє позитивні емоції. Йому легко контактувати із незнайомцями. Прагне викликати у співрозмовника певну реакцію, інакше не отримує враження про його душевний стан [23, с. 224].

3. Проблема симетричності/асиметричності стосунків між вказаними інтегральними типами етнічних спільнот представлена нами в таблиці. Тип відносин між етносами можна дізнатись за допомогою відповідного перетину стовпчика і рядка наступної таблиці.

 

ЕТНОСОЦІОНІЧНА МОДЕЛЬ МІЖЕТНІЧНИХ ВІДНОСИН

НА ЗАКАРПАТТІ (як авторська гіпотеза - М. З.)

 

 

"Розшифруємо" позначення відносин, що наводяться у таблиці.

Симетричні стосунки:

+ Д - дуальність - відношення підтримки, взаємного доповнення;

+ А - активація - підвищують активність один одного;

= Т - тотожність - відносини одинакових типів, ідеально для конкретної загальної справи;

= Дз - дзеркальність - краще спілкуватись не «один на один», а з іншими членами соціонічної квадри (чотирьох типів);

Нд - напівдоповнення - трохи гірші стосунки за дуальні відносини;

Пп - повна протилежність - думають та діють виходячи із різних позицій;

Кт - квазітотожність - багато суперечностей, хоча і не буває гучних сварок;

-К - конфліктність - постійно прагнуть «вчити» один одного;

Ро - родинність - зовні схожі, але не вистачає відвертості, оцінюють один одного як «егоїстів»;

Се - супер-Его - добрі відносини, поки обидва партнери піклуються один про одного, коли ж проходить сварка, конфлікт стає гучним;

Ді - діловитість - добре розуміють один одного, але не можуть підтримати один одного морально;

Мі - міражність - добрі відносини для відпочинку, спільна ж практична діяльність не приносить бажаного результату.

Асиметричні стосунки:

К - відносини соціального контролю. Підконтрольний відчуває себе досить незвично. Контролер для підконтрольного є дотошним у дрібницях, і саме в тих питаннях, на яких останньому не хочеться загострювати увагу:

> К - підконтрольний (ваш тип збоку таблиці, а тип партнера - зверху) - у взаємовідносинах потрібно зберігати певну делікатність;

< К - контролер - він існує для того, щоб підконтрольний краще усвідомлював власні вади; ставлення та репліки контролера вразливі виключно для вас;

С - відносини соціального замовлення. Замовниик активізує "виконавця", але для реалізації цього імпульсу потрібна певна дистанція від замовника.

> С - "виконавець" - він сам знає, що потрібно робити для вирішення проблем замовника, йому потрібно дати більше свободи для дій;

< С - замовник - корисно вчитись у нього та шукати сферу реалізації імпульсу, який отримано від замовника (але не фанатично, як у випадку симетричних стосунків).

Зауважимо, що етносоціоніка дає, насамперед, розуміння комплексу етноментальних установок того чи іншого етносу (єдності функціонування емоційного, поведінкового і когнітивного компонентів менталітету). Етносоціоніка засвідчує даність (свого роду "призми") ставлення одного етносу до іншого. І, як бачимо, спектр цей досить широкий. Якщо інші дослідження емпірично фіксують "добрі" або "погані" відносини або ж міжетнічні дистанції та їх динаміку, то етносоціоніка зміщує акценти на розуміння більш глибинної природи типології відносин систем-спільнот.

Більше того, їх сутність, згідно досліджень С. Грофа, пов'язана із біоенергоінформатикою (психотронікою). С. Гроф говорить про "базові перинатальні матриці" (БПМ - I-IV), що проявляються в чотирьох типічних матрицях (кластерах чи патернах). А. Бойко пов'язує БПМ із природою визначеності соціонічних квадр як спогадів біологічного народження або програмування базової духовної субстанції [10, с. 54-59, 62-68]. Подібні дослідження, однак, потребують подальшого детального вивчення задля можливості більш конкретного теоретичного узагальнення.

Що саме ілюструє нам таблиця етносоціонічної типології міжетнічного контактування в краї? Проаналізуємо відносини українців з національними меншинами краю в контексті етносоціоніки.

Стосунки українців із угорцями визначаються як "повна протилежність". Відзначимо, що це - симетричні відносини. Їх сутність проявляється в повному нерозумінні мотивів і методів діяльності один одного. Вони не можуть діяти за спільними планами. Стосунки українства із росіянами детально проаналізовані В. Пасічником [18]. Цей тип відносин описується як "квазітотожність". Це відносини різних спільнот. Вони "можуть користуватись порадами, але не можуть вчитись один від одного" [1, с. 262]. Відносини із румунами визначаються як "міражні". Типам, які мають подібні стосунки притаманні спільні інтереси, є розуміння і співчуття. Але не має активної і ефективної взаємодопомоги [3, с. 176]. Цигани виявились "контролером" українців. Це - тип асиметричних відносин, коли "підконтрольний" сприймає "контролера" досить насторожено і відчуває деяку тривожність. З іншого боку, існування "контолера" посилює психологічну мобілізацію "підконтрольного", який самовдосконалюється через першого. Словаки виявились "замовником" для українців. Це - тип стосунків, коли "виконавець" (українці) сприймає запас соціально значимої інформації. "Замовник" демонструє "виконавцю", що жити можна інакше і без тих нав'язливих проблем, які переслідують останнього [3, с. 189]. Відносини "супер-Его" (українці - німці) означають тип стосунків взаємної конкуренції і взаємної зацікавленості. Ці відносини стабільні до тих пір, поки існує дух змагання і не шкодять конфлікні ситуації. Українсько-єврейські стосунки визначають типом "напівдуальні". Цей тип відносин розрахований для тривалих життєвих дистанцій. Це - мирні, але доволі оманливі відносини. Насамперед, через сприймання один одного в різних суспільних ролях, "кожен займається своєю справою", немає належної кооперації зусиль. Відносини українців із білорусами є "тотожними", в силу належності до одинакових інтегральних соціотипів. Перспективний момент - взаємна передача "свіжої" інформації, оскільки вони думають і діють в одинакових "системах координат". Тобто, ці відносини сприятливі для обміну етнокультурною інформацією.

Наступні інтеретнічні зв'язки в етносоціонічному контексті представлені в таблиці. Це - відносини дев'яти найбільш поширених етнічних спільнот. Ми не будемо детально їх аналізувати, оскільки неможливо представити такий об'ємний етносоціонічний дискурс в рамках невеликої статті.

Ми свідомі того, що ця студія є лише вступом до детального вивчення функціонування етносоціонічної моделі міжетнічних стосунків на Закарпатті в просторово-часовому вимірі. Подальші наукові розвідки засвідчать можливі певні похибки в нашому теоретичному екскурсі зазначеної проблеми. Наразі спрямуємо увагу на особливостях результативності етносоціонічної методики у порівнянні з результатами попередніх досліджень міжетнічного контактування на Закарпатті.

4. Соціологічні дослідження проблеми міжетнічних відносин на Закарпатті, що проводились у 1994-1996 рр. відділом соціальних проблем Карпатського регіону Інституту соціології НАН України, засвідчили міжетнічні дистанції етнічних спільнот краю. Студії вчених-суспільствознавців І. Миговича і М. Макари зафіксували великі етнодистанції щодо циган, євреїв та «кавказців» [17, с. 111-112]. Соціолог О. Пелін вказував на збільшення міжетнічних дистанцій між угорцями і русинами за період 1995-1998 рр., на порушення «етнічних паритетів» між русинами і словаками та угорцями, на високу толерантність євреїв і т. д. [19, с. 77-82].

Закарпатський журналіст В. Бедзір на основі експертного опитування 23 респондентів виявив дистанціювання від циган краю та помітне упередження до румунів, толерантність респондента-єврея; короткі етнодистанції росіян, євреїв, угорців і значні дистанції словаків і русинів. Дослідник показав взаємну упередженість угорців і румунів краю, русинів до росіян [4, с. 356-357].

Етносоціолог Т. Клинченко апробувала етносоціологічну методику дослідження етнодистанцій та міжетнічної толерантності за шкалою Е. Богардуса серед респондентів-учнів міст Ужгорода, Берегова і Чопа. Результати, незважаючи на значні вікові кореляції респондентів, засвідчили ідентичність висновків з результатами студій І. Миговича, О. Пеліна, В. Бедзіра. Дослідження також зафіксувало значну "закритість" для представників інших етносів краю серед угорської учнівської молоді [16, с. 90-91].

Подібні етносоціологічні студії є вкрай важливими для розуміння стану та динаміки міжетнічних відносин краю, враховуючи соціально-політичний та соціально-економічний клімат певного історичного періоду. Проте, ці дослідження ілюструють власне соціальну-економічну та суспільно-політичну природу "упередженості" та "толерантності" етносів.

Саме суспільно-політичними або соціально-економічними причинами (еміграція) можна пояснити перехід німців краю із "лідера міжетнічних відносин" в "ізолянти" [19, с. 81]. Вони змінили ставлення до української держави як суспільно-політичного інституту, до рівня власного матеріального добробуту. Але ті німці, які не емігрували і далі мирно проживають в краї, не змінили свого ставлення до своїх односельців-українців. Тобто, не можна ставити знак рівності між соціально-політичними орієнтаціями та етнопсихологічними стереотипними показниками, будуючи при цьому принципово нову модель міжетнічних відносин, що трансформувалася за три роки. Те саме стосується тези про угорські "кроки назустріч" русинам [19, с. 78]. Це цілком вірно, якщо брати до уваги "кроки" окремих організацій, товариств і т. п. Але загальний тонус взаємовідносин двох етносів (угорців і русинів-українців) зберігається протягом історичного часу. В основному він відповідає (в аспекті етносоціоніки) симетричний стосункам "повна протилежність". Власне існування у середовищі українців прихильників  угрофільської (так само русофільської чи чехофільської - М. З.) орієнтації, засвідчує типове явище етномаргінальної ідентичності, яка мимоволі стає цільовою групою дослідників русинства на Закарпатті. Ці явища детально досліджені в етнологічній науці [22, с. 156-157].

Тобто прикладні соціологічні студії дають можливість відповіді на питання "як" (реальні історичні події і явища, етнічні процеси, етногенез). А етносоціоніка дає підстави для розуміння відповіді на питання "чому" (глибинні етноментальні чинники явищ і процесів).

5. Враховуючи вищевказане, сформулюємо доречне запитання: яким є, власне, потенціал етносоціоніки у побудові моделей міжетнічних відносин у прикладному (малих колективах, групах), регіональному (області, адміністративно-господарські ареали) і глобальному (держави, цивілізації, історико-етнографічні провінції) масштабах?

На нашу думку, теоретико-методологічна база етносоціоніки повинна пройти апробацію від складання "етносоціонічної мозаїки" окремих колективів до створення етносоціонічних моделей глобального виміру. Наразі (в теоретичному плані) можемо стверджувати, що етносоціоніка дає вагомі підстави для розв'язання наступних перспективних і практичних завдань:

-  врахування етноментальних установок у трудових традиціях та співпраці окремих етнічних спільнот;

- проведення етносоціонічного моніторингу (тестування), вибору оптимального ділового партнерства та співпраці між діловими колами різних держав;

- оптимізації конфліктних ситуацій у багатонаціональних трудових колективах, на рівні міжнародних економічних та політичних відносин;

- вивчення закономірностей складання етносоціонічної моделі міжетнічних контактів у межах окремих областей, адміністративно-господарських регіонів, історико-етнографічних зон, етнічних територій, держав, історико-етнографічних провінцій, локальних цивілізацій.

Таким чином, дослідження міжетнічних відносин в етносоціонічному вимірі дає вагомі теоретико-методологічні переваги. Насамперед, через зосередження акцентів на етноментальних установках окремих етнічних спільнот у міжетнічних контактах. Побудована таблиця типології стосунків між різними інтегральними соціотипами етнічних спільнот краю засвідчує глибинні призми міжетнічних відносин. Результати етносоціонічної студії показують можливість відповіді на питання "чому" (а не "як") етноси по-різному контактують між собою. Подальші дослідження вказаних проблем, на наше переконання, засвідчать реальність моделювання і оптимізацію міжетнічних стосунків як в регіональних, так у загальнонаціональних та глобальних масштабах.



Номер сторінки у виданні: 185
Автор:

Повернутися до списку новин