Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Зміст і структура компетентності професійного спілкування майбутніх маркетологів





                Марина Акічева, аспірантка Інституту вищої освіти АПН України

УДК 339.13.012.1

 

У статті проведено аналіз змісту та структури компетентності професійного спілкування майбутніх маркетологів. Визначено компоненти, які відповідають сформованості компетентності професійного спілкування майбутніх маркетологів у процесі фахової підготовки.

Ключові словакомпетентність, компетентність професійного спілкування, майбутні маркетологи, компоненти.

 

В статье проводится анализ содержания и структуры компетентности профессионального общения будущих маркетологов. Определено компоненты, которые отвечают сформированности компетентности профессионального общения будущих маркетологов в процессе профессиональной подготовки.

Ключевые словакомпетентность, компетентность профессионального общения, будущие маркетологи, компоненты.

 

The article deals with the analysis of maintenance and structure of competence of the professional communication by future marketing specialists. Certainly components which answer formed of competence of the professional communication of future marketing specialists in the process of professional training.

Key wordscompetence, competence of the professional communication, marketing specialists, components

 

Актуальність теми та постановка проблеми. В Україні підготовку майбутніх маркетологів здійснюють понад 100 вищих навчальних закладів, хоча аналіз ринку праці показує, що роботодавців не зовсім задовольняє той рівень вмінь та навичок, що їх має випускник. Особливо це стосується таких комунікативних труднощів, як невміння подати себе та відсутність навичок проведення презентації, нездатність ефективно спілкуватися з людьми та невміння грамотно скласти звіт та іншу ділову кореспонденцію, зокрема й іноземною мовою.

Підготовка маркетологів у вищих навчальних закладах ґрунтується більшою мірою на оволодінні студентами фундаментальними спеціальними та професійними знаннями у процесі вивчення навчальних дисциплін, проте формуванню компетентності професійного спілкування, що є одним зі індикаторів здібностей, які стосуються професії маркетолога, під час фахової підготовки значної уваги не приділяють.

Отже, слід проаналізувати зміст підготовки майбутніх маркетологів у вищих навчальних закладах з метою формування у студентів компетентності професійного спілкування.

Метою статті є визначення структури та змісту компетентності професійного спілкування майбутніх маркетологів.

Аналіз останніх публікацій засвідчив, що дослідженню компетентності у ході спілкування присвячено значну кількість праць (В. Захарова, І. Петровської, С. Петрушина, Є. Руденського, Н. Хрящевої, В. Черевко та багатьох інших авторів). Однак проблемі компетентності професійного спілкування майбутніх маркетологів приділяється не дуже багато уваги. Так, формуванню та розвитку іншомовних мовленнєвих умінь і навичок майбутніх маркетологів присвятили свої праці А. Дашковська та І. Ромащенко. Педагогічні основи формування маркетингової культури у навчально-виховному процесі досліджує Н. Примаченко. А. Войчак та Т. Примак акцентують увагу на розробленні освітньої системи підготовки у вищих навчальних закладах маркетингових комунікаторів тощо.

Виклад основного матеріалу. Професія маркетолога має специфічний характер, адже включає значну кількість професійних робіт, які здатен виконувати випускник зі спеціальності "Маркетинг" залежно від того, чи має він досвід роботи та чи пройшов менеджерську підготовку [6]. Звідси, маркетолог може працювати відповідно до кваліфікаційних характеристик таких професій, як: викладач; методист з економічної освіти; консультант з маркетингу, з економічних питань; економіст зі збуту, з планування; начальник відділів збуту, матеріально-технічного забезпечення; директор підприємства; рекламний агент; брокер; менеджер з реклами, персоналу, зі зв'язків з громадськістю та інше.

А. Войчак та Т. Примак акцентують увагу на розробленні освітньої системи підготовки у вищих навчальних закладах нової для України маркетингової професії - маркетингових комунікаторів, основним завданням яких є "створення тривалих партнерських зв'язків між ринковими суб'єктами" [7, с. 27].

Для успішного виконання професійної діяльності до майбутніх маркетологів висувають певні вимоги щодо особистісних якостей, характеристик та професійної компетентності, зокрема й до компетентності професійного спілкування, оскільки вся діяльність маркетолога, незалежно від професії, яку він обирає, тісно пов'язана із налагодженням контактів, веденням переговорів та знанням психології спілкування.

Кваліфікаційний комітет УАМ (Українська асоціація маркетингу) визначає особистісні характеристики маркетолога залежно від базового та управлінського рівня. Стосовно професійного спілкування це: навички ділового спілкування, публічних виступів; вільне володіння українською та російською мовами, знання правопису та фахової термінології; володіння англійською мовою, зокрема фаховою термінологією; вміння вести документацію, грамотно формулювати письмові пропозиції тощо; навички проведення публічних заходів (презентацій, прес-конференцій тощо).

Крім того, аналіз кваліфікаційних характеристик професій, за якими майбутній маркетолог може працювати, дає змогу виділити такі вимоги до знань щодо професійного спілкування, як знання основ психології спілкування, соціології та етики професійних відносин, конфліктології, риторики, основ організації зв'язку із засобами масової інформації. Він має бути ознайомлений з прийомами та методами ведення переговорів; знати відповідні стилі літературного та ділового мовлення; норми та етикет організації проведення ділових заходів, зустрічей, прийомів, нарад тощо.

Поняття комунікації в маркетинговій діяльності має особливе значення, адже ототожнюється, насамперед, з поняттям «маркетингові комунікації». До засобів маркетингових комунікацій належать реклама, прямий маркетинг, зв'язки із громадськістю, стимулювання збуту, спонсорство, участь у виставках та ярмарках та інше, що вимагають від маркетолога компетентності у питанні професійного спілкування.

Розглядаючи компоненти компетентності професійного спілкування маркетологів, виділимо загальні складові, характерні для компетентності взагалі (Л. Бірюк, О. Бобкова, Н. Жукович-Дородних, О. Гура, В. Захаров, І. Зимня, С. Петрушин, В. Черевко, Н. Хрящева та інші). Аналіз літератури дав змогу виділити такі компоненти компетентності: а) емоційний; б) мотиваційний; в) когнітивний; г) ціннісно-смисловий; д) поведінковий.

Проаналізувавши поняття професійного спілкування маркетологів та складові щодо компетентності взагалі, визначимо такі компоненти, що відображають структуру компетентності професійного спілкування майбутніх маркетологів. До них належать: мотиваційно-ціннісний; когнітивно-пізнавальний; комунікативно-особистісний; діяльнісно-поведінковий компоненти.

Будь-яка діяльність відбувається під впливом мотивів, адже спрямована на досягнення певних цілей. Так само і спілкування (за О. Бодальовим) розгортається під впливом мотивів, що спонукають його учасників ставити перед собою певні цілі і досягати їх.

Як взаємозв'язок трьох ланок, розглядав спілкування В. Мясищев [9], тобто це саме спілкування, ставлення до нього і поводження як спосіб поведінки суб'єктів спілкування. На важливому значенні особистісно-ціннісного аспекту спілкування наголошує С. Братченко [5], виділяючи в ньому ціннісні орієнтації, смислові настанови та мотиви.

У професійному спілкуванні менеджерів, як зазначає В. Лівенцова [8], проявляються передусім два основні типи ціннісних орієнтацій: 1) орієнтація на досягнення високих кінцевих результатів діяльності; 2) орієнтація на людей, формування сприятливих міжособистісних стосунків у колективі.

Стосовно професійної діяльності маркетологів, то ціннісні орієнтації спрямовані, передусім, на споживача, на виявлення його потреб та підтримування тривалих та ефективних ділових відносин. Споживачем в цьому разі є клієнт, посередник, постачальник, фірма, країна та інші. Тому тільки ціннісне ставлення до споживача, побудова професійного спілкування на основі ціннісної орієнтації на людину сприятиме ефективним діловим відносинам.

Орієнтація на діяльність є не менш важливою у професійному спілкуванні маркетолога, оскільки має безпосередній зв'язок із ціннісною орієнтацією на споживача. Позитивне ставлення маркетолога до своєї професійної діяльності, до фірми чи підприємства, де він працює, є фактором, що впливає на формування позитивного іміджу, а отже, сприяє конкурентоспроможності та тривалим відносинам зі споживачами.

Крім ціннісних орієнтацій, спрямованих на діяльність та споживача, визначаємо орієнтацію майбутнього маркетолога на себе, адже стійка мотивація до саморозвитку та особистісного професійного зростання, на думку О. Бобкової [3], є одним із вагомих чинників з точки зору удосконалення професійної діяльності спеціаліста-маркетолога.

Таким чином, мотиваційно-ціннісний компонент компетентності професійного спілкування маркетологів розглядають як орієнтацію: а) на себе (мотивація до формування власного позитивного іміджу через самовдосконалення); б) на інтереси професійної діяльності, її кінцеві результати; в) на людей, формування сприятливих міжособистісних стосунків та визначення мотивів поведінки споживачів щодо прийняття рішень про купівлю товару або послуги тощо.

Когнітивно-пізнавальний компонент пов'язаний із наявністю знань з тієї чи іншої сфери професійної діяльності, орієнтованістю у ситуації професійного спілкування, залежно від конкретних професійно-комунікативних цілей. Щодо професійного спілкування маркетологів, то цей компонент включає знання психології спілкування, риторики, етики та культури ділового спілкування, фахової термінології та основ діловодства.

•1.       Психологія спілкування. (Знання бар'єрів та конфліктних ситуації тощо, що можуть виникати під час спілкування). Упередженість, заздалегідь сформовані настанови, гостре бажання захистити свою думку, пошук будь-яких можливостей обстояти свої позиції, недовіра, непоступливість виступають бар'єрами, які важко подолати на шляху переконання, адже люди сприймають інформацію вибірково, нерідко при цьому не усвідомлюючи, через які фільтри її відсіюють. Бар'єри, що впливають на це, пов'язані з минулим досвідом, переконаннями, інтересами, цінностями, оточенням, настановами, очікуваннями, спогадами тощо. Майбутній маркетолог має бути поінформованим про ці бар'єри, зокрема про ті, які здатні ускладнити взаєморозуміння з конкретною аудиторією, про способи запобігання та розв'язання конфліктних ситуацій і таке інше.

•2.       Основи риторики. Вони потрібні маркетологові у його професійній діяльності, адже якісна презентація, яка є складовою такої маркетингової комунікації, як зв'язки із громадськістю, є показником успішності та формуючим елементом позитивного іміджу не тільки презентатора, а й самої фірми чи підприємства, яке він представляє. Мистецтво виступу презентатора-оратора ґрунтується на його загальній культурі, належній ґрунтовній професійній підготовці, вмінні та навичках усного мовлення, психологічній готовності до конкретного виступу, знаннях та розумінні можливостей даної аудиторії, впевненості у собі.

•3.       Етика та культура ділового спілкування (і не лише власної країни, а й інших країн). Знання культури, звичаїв та етики ділового спілкування зарубіжних країн запобігає виникненню бар'єрів, зумовлених розбіжностями ділового спілкування, менталітетом та особливостями країн. Це дасть змогу налагодити тривалі та результативні комерційні відносини.

•4.       Фахова термінологія. Спеціальні галузеві терміни становлять понад 60% професійної лексики фахівця, решту посідає загальнонаукова термінологія та загальновживані лексеми.

•5.       Основи діловодства, які є обов'язковою складовою професійного спілкування маркетолога, оскільки обумовлюються потребами професійної діяльності.

Спілкування характеризується комунікативною, перцептивною та інтерактивною стороною (Г. Андреєва, О. Ломов), але вони не можуть повноцінно реалізуватися без особистісних комунікативних якостей, здатності до спілкування та готовності до неї. Тому розглянемо наступний компонент - комунікативно-особистісний.

Здатність до спілкування А. Батаршев [2] розглядає, передусім, як наявність розвинутих комунікативних та організаторських якостей, які є найважливішими складовими ефективності підприємницької діяльності.

Спираючись на власний багаторічний досвід І. Ромащенко [10] стверджує, що процес формування й розвитку комунікативних вмінь не відбувається самостійно: він передбачає розробку і реалізацію спеціальних найбільш поширених мовленнєвих ситуацій, які синтезують комплекс перцептивних, інтерактивних, когнітивних аспектів ділового спілкування.

Одним з центральних компонентів спілкування А. Бодальов [4] визначає міжособистісне пізнання, яке відіграє значну роль у діяльності педагога, керівника, слідчого тощо. На думку автора, в процесі підготовки таких спеціалістів необхідно формувати не тільки предметні знання, вміння та навички, а й психологічне мислення.

Перцептивна сторона спілкування характеризується високою спостережливістю, адже включає  уміння розуміти невербальні виразні рухи співрозмовника, адекватно застосовувати прийоми рефлексивного і нерефлексивного слухання, за зовнішністю визначати тип особистості співрозмовника та передбачати його реакцію на ті чи інші слова чи вчинки тощо.

Якщо розглядати персональний продаж, один із складових маркетингових комунікацій, то, як відзначає І. Альошина [1], маркетологу-продавцю потрібно планувати та відчувати реакцію кожного кандидата на покупку, щоб оперативно адаптувати презентацію до кожної з імовірних ситуацій продажу. Він має вміти слухати та відчувати стан клієнта, щоб зрозуміти його проблеми. Емпатія, відкритість, вдумливість продавця збільшують шанси на успіх угоди. Нав'язливість, некомпетентність та неорганізованість продавця знижують ймовірність продажу.

Інтерактивний аспект спілкування (за Г. Андреєвою) проявляється не лише через обмін інформацією, а й завдяки зусиллям людей, спрямованих на організацію спільної діяльності, що дає змогу партнерам реалізовувати загальну для них діяльність.

У процесі спілкування маркетолога, під час презентації, ділової угоди, рекламного звернення тощо можуть виникати дуже серйозні перешкоди, бар'єри, що ускладнюють адекватність сприйняття запропонованої інформації. Це може спричинити конфлікт та розірвання ділових відносин, тому, крім ознайомлення з існуючими бар'єрами, що можуть виникнути у процесі спілкування, потрібно розвивати комунікативні уміння, які запобігають появі бар'єрів у професійному спілкуванні маркетологів. Комунікативними є уміння: а) обирати оптимальний стиль спілкування із співрозмовником залежно від конкретної ситуації; б) запобігати і розв'язувати міжособистісні конфлікти, обираючи оптимальну стратегію поведінки у конфліктній ситуації; в) впливати на співрозмовників та наполягати на своєму, виявляти впевненість у собі; г) віднаходити емоційний контакт із співрозмовниками та налагоджувати відносини взаємної симпатії і довіри тощо.

Комунікативний аспект професійного спілкування маркетологів пов'язаний із володінням вербальними і невербальними засобами обміну інформацією, правильністю, точністю, логічністю та виразністю мовлення, здатністю чітко, зрозуміло та грамотно висловлювати думки і почуття.

Таким чином, сформованість особистісно-комунікативного компонента компетентності професійного спілкування майбутніх маркетологів відображується через такі критерії, як уміння: "читати" невербальні виразні рухи співрозмовника; обирати оптимальний стиль спілкування із співрозмовником в залежності від конкретної ситуації; запобігати і розв'язувати міжособистісні конфлікти, обираючи оптимальну стратегію поведінки у конфліктній ситуації; віднаходити емоційний контакт із співрозмовниками та налагоджувати відносини взаємної симпатії і довіри; володіти вербальними та невербальними засобами спілкування.

Діяльнісно-поведінковий компонент компетентності професійного спілкування полягає в умінні ефективно використовувати різноманітні засоби спілкування на основі здобутих знань та набутих навичок (за С. Петрушиним), вільному володінні вербальними та невербальними засобами соціальної поведінки (М. Ємельянов).

Як два взаємопов'язаних уміння розглядає цей компонент (Є. Руденський): це вміння знайти адекватну темі спілкування комунікативну структуру, що відповідає меті спілкування, і вміння реалізувати комунікативний задум безпосередньо у спілкуванні. Діяльнісно-поведінковий компонент проявляється і через навички емоційно-психологічної саморегуляції, тобто в умінні гостро, активно реагувати на зміни обставин спілкування, перебудовувати спілкування з урахуванням зміни емоційного стану партнерів, що вимагає наявності перцептивних та експресивних навичок.

У професійній діяльності маркетолога цей компонент проявляється у швидкій адаптації до змін поведінки співрозмовника у ході спілкування під час персональних продажів, прес-конференцій, презентацій або ділових зустрічей тощо. Зазначимо, що спілкування маркетолога не є монологічним. Воно передбачає соціально-психологічний прогноз комунікативної ситуації, дослідження споживчих цінностей та аналіз інтересів партнерів по спілкуванню. Проте прогноз не завжди буває достовірним і, звичайно, на основі знань з психології спілкування, набутому досвіду, завдяки перцептивним навичкам маркетолог зможе легко адаптуватись у непередбачуваній ситуації.

Мистецтво виступу презентатора - це не лише знання та навички, а й творча здібність презентатора, яка стосується вміння застосувати ці знання та навички в будь-який момент, коли цього потребують реальні обставини виступу. Під час персонального продажу або ділової зустрічі можлива відмова або претензія від клієнтів. Відтак маркетолог має на основі своїх знань та навичок щодо ведення переговорів зуміти повернути розмову у взаємовигідний бік, уникаючи конфліктів та непорозумінь.

Отже, діяльнісно-поведінковий компонент включає: володіння технікою спілкування, тобто вербальними та невербальними засобами, перцептивними та експресивними навичками; вміння конструктивно розв'язувати конфлікти; ситуативну адаптивністю у професійно значущих ситуаціях.

Висновки. Професійна діяльність маркетолога орієнтована, передусім, на споживача, на задоволення його потреб, тому налагодження контактів з метою утримання тривалих відносин є основними цілями фахівця з маркетингу. Однак це вимагає від майбутнього спеціаліста спеціальної підготовки, компетентності у питаннях професійного спілкування, тому формування компетентності професійного спілкування майбутніх маркетологів у вищих навчальних закладах є невід'ємною складовою якісної підготовки спеціалістів.

Отже, підготовка майбутніх маркетологів до професійної діяльності має ґрунтуватися на формуванні компетентності професійного спілкування, яка містить такі компоненти, як: мотиваційно-ціннісний (з орієнтацією на діяльність, на людину, на себе); когнітивно-пізнавальний (наявність знань з психології спілкування, риторики, етики та культури спілкування, фахової термінології та основ діловодства); комунікативно-особистісний (розвинуті перцептивні, інтерактивні та комунікативні сторони спілкування); діяльнісно-поведінковий (вільне володіння та використання різноманітних умінь та навичок ефективного спілкування).

Тому наступним етапом дослідження стане визначення умов та способів формування компонентів компетентності професійного спілкування у вищих навчальних закладах з метою удосконалення фахової підготовки майбутніх маркетологів.



Номер сторінки у виданні: 220

Повернутися до списку новин