Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Республіка Болгарія після трьох років членства в Європейському Союзі





         Іван Осадца, м. Чернівці
         УДК: 327(497.2):061.1ЄС

 

        Не зважаючи на складність процесу членства РБ в ЄС, ця балканська країни стала певним каталізатором між провідними європейськими країнами та країнами балканського регіону, які прагнуть вступити в Євросоюз. Це свідчить про її регіональне лідерство у Південно-Східній Європі і майбутні перспективи в ЄС, чим вона і намагається вдало скористатися. Тому важливим для майбутнього процесу вступу України в Євроспільноту буде залучення підтримкою нашої держави у цієї балканської країни.
         Ключові слова: Республіка Болгарія, Європейський Союз, балканський регіон, Південно-Східна Європа.

 

        Несмотря на складность процесса членства РБ в ЕС, эта балканская страна стала катализатором между сильными европейскими странами и странами балканского региона, которые пытаются вступить в Евросоюз. Это свидетельствует о её региональном лидерстве в Юго-Восточной Европе, будущих перспективах в ЕС, чем она и пытается воспользоваться. Поэтому для Украины, как страны возможного кандидата в Европейский Союз, очень важно суметь договорится о поддержке Болгарии своих евроустремлений.
         Ключевые слова: Республика Болгария, Европейский Союз, балканський регіон, Юго-Восточная Європа.

 

         Not because of complication of process of membership of RB in EU, this Balkan countries became a certain catalyst between the leading European countries and countries of the Balkan region, which aim to enter into European Union. It testifies to its regional leadership in South-east Europe and future prospects in EU, what it tries successfully to avail. Therefore important for the future process of entry of Ukraine in Euroassociation there will be bringing in support of our state at this Balkan country.
        
Key words: Republic of Bulgaria, European Union, Balkan region, South-east Europe.

 

        Політики і громадяни нових членів ЄС сподіваються, що вступ в цю організацію дозволить їм покращити умови життя і в перспективі зрівнятися з країнами Західної Європи. Швидка модернізація менш розвинених країн-членів ЄС є офіційною метою політики цієї організації. Основним критерієм членства в ЄС залишається якість життя, а це для будь-якої демократичної країни базовим принципом розвитку, зокрема і для України.
        Питання приєднання, неприєднання або ж нейтралітету у зовнішній політиці України досить часто турбують українське суспільство. Важливим у цьому контексті буде досвід країн-членів ЄС, що зовсім недавно стали членами євроспільноти. Два роки це досить малий термін для оцінки позитивних і негативних моментів вступу РБ в ЄС, але перші висновки можна однозначно зробити [1, c. 56].
         Дослідженням питання розширення ЄС займалися різні науковці. Особливе місце становлять дослідники, які описують у своїх працях шосте розширення ЄС, після якого в члени євроспільноти потрапили дві східноєвропейські держави Румунія і Болгарія. Їх можна образно поділити на три групи: болгарські і румунські, західні, вітчизняні, до яких належать українські і науковці з колишнього Радянського Союзу. Особливо слід виділити українських та болгарських дослідників. До болгарських варто віднести Г. Карасімеонова, І. Кристєва, І. Баєву, Ж. Желєва, а до українських - І. Варзара, М. Примуша, М. Мілова, В. Бурдяк, Л. Прокопець. Як і українські, так і болгарські науковці вказують на важливість приєднання Болгарії до ЄС. Не зважаючи на ті складнощі, що виникають у спілкуванні між офіційними Брюсселем і Софією, все ж слід використати історичний шанс, наданий болгарському суспільству європейськими політиками. Адже варто визнати той факт, що на момент вступу болгарське суспільство не відповідало європейським стандартам.
        Вступ РБ в НАТО і успішне завершення переговорів з ЄС дають можливість назвати 2004 р. європейським роком Болгарії. 15 червня 2004 р. Болгарія закінчила переговори з ЄС. Шлях цієї балканської країни до об'єднаної Європи був доволі складним. Країна вручила офіційну заявку про бажання вступити в ЄС 16 грудня 1995 р. Базуючись на думці Європейської комісії від червня 1997 р. з приводу заяви Болгарії і Європейського парламенту від грудня того ж року, на зустрічі у верхах в Люксембурзі 12-13 грудня 1997 р. Європейська рада прийняла рішення почати перемови щодо приєднання Болгарії в ЄС. Офіційно їх початком було проголошено 15 лютого 2000 р. на першому засіданні двохсторонньої Міжурядової комісії на рівні міністрів закордонних справ. В наступні чотири роки Болгарії вдалося вирішити всі переговорні питання.
       За даними одного із соціологічних опитувань в Болгарії напередодні вступу країни до ЄС лише 4% громадян країни оцінювали свої знання про Європейський Союз як достатньо вагомі при 71% підтримці вступу країни в євроспільноту. Щоправда, з наближенням можливого вступу країни до ЄС та під час членства відсоток громадян, які володіли достатньо добре інформацією про ЄС, значно виріс. Взагалі суспільні настрої болгар за останні майже 20 років притерпіли серйозних змін. Спочатку ЄС виглядав для болгар як дещо далеке, як "земля обітована", де вони "непрошені гості". Причиною цього було почуття неповноцінності, а також той факт, що Болгарія впродовж багатьох років була ізольованою від європейських держав. В результаті політичних змін в 1997 р., коли до влади прийшли демократичні сили на чолі з І. Костовим, ідеї про членство в НАТО і ЄС стали більш реалістичні. Ще одним вагомим аргументом на користь вибору болгарським суспільством європейського вектору розвитку стало запрошення у владу колишнього монарха країни Симеона Сакскобурготскі (Симона Другого) у 2001 р. він вдало підхопив естафету від попереднього уряду І. Костова та зумів закінчити процес набуття Болгарією асоційованого членства в НАТО і ЄС. З того часу в суспільстві продовжують переважати позитивні настрої щодо європейського і євроатлантичного майбутнього країни.
         В результаті приєднання у короткі терміни (після розширення в 2004 р.) Румунії і Болгарії ЄС накликав на себе критику, спричинену сумнівами багатьох європейських експертів і політиків в їх економічній спроможності і відповідності демократичним стандартам [4, с. 17]. Прихильниками даної позиції були в основному багаті країни-члени ЄС, які не бажали дотувати економіки менш розвинених країн. Після двох років членства РБ в ЄС політики провідних країн Союзу знову говорять про непродуманість та поспішність рішення надання асоційованого членства Румунії і Болгарії у 2004 р.
         Щодо членства Болгарії в ЄС, то можна з впевненістю говорити про те, що в національному суспільстві завжди існував консенсус. Цю ідею з самого початку підтримували всі болгари. В епоху демократичних змін мінялися уряди, але пріоритети болгарської зовнішньої політики залишалися незмінними - членство в ЄС і НАТО. Винятком є поява в болгарському політичному просторі ультранаціоналістичної коаліції "Атака", яка завжди відстоювала ультранаціоналістичні позиції, що подекуди відображалося на небажанні вступити в ЄС і, особливо, в НАТО. Щоправда, дана формація не має відчутного впливу у болгарському політичному просторі. Такого роду єдності не вистачає Україні з часів отримання незалежності. Постійні зміни курсів у зовнішній політиці не сприяють європейським інтеграційним намаганням країни [6].
Три чверті болгар вважають, що членство в ЄС сприятливо для громадян країни. На їхню думку, в основному, це відкриття Болгарії для Західної Європи, а також великі можливості для поїздок, роботи і освіти. Найбільше єврооптимістів серед молодих болгар і людей з більш високими доходами і кваліфікацією, які в значній мірі змогли скористатися цими шансами. На це вказують результати болгарського національного опитування агентства "Альфа Рисерч", проведеного в грудні 2008 р.
         Однак, у болгарському суспільстві спостерігається сильне розчарування у зв'язку з повільним ходом змін. 75% респондентів не бачать позитивних змін у роботі судової системи, у боротьбі з корупцією й організованою злочинністю, у поліпшенні інфраструктури й підтримці сільського господарства. Люди середнього й старшого віку, люди з низькими доходами, жителі невеликих населених пунктів і сільгоспвиробники, що розраховували не стільки на поїздки закордон, скільки на зміни рівня життя, виявляються найбільш розчарованими від ефектів членства. Близько 20% болгар, що на 4% більше відповідно до даних 2007 р., їздили в країну, що є членом ЄС. Дві третини поїздок здійснювалися з метою відпочинку, екскурсії або туризму. Кожний третій декларує, що в його родині або серед його друзів є люди, що виїхали на роботу в країну-члена ЄС після 1 січня 2007 р., коли Болгарія стала повноправним членом співтовариства. Болгарська суспільна думка розділена порівно щодо питання про вплив світової фінансової кризи на співвідношення між виїжджаючими на заробітки і тими, хто повертається на батьківщину. 40% респондентів очікують, що число людей, що бажають виїхати на роботу в Європу збережеться. Майже стільки ж (39%) дотримуються протилежної думки, а саме, що болгарські емігранти повернуться через економічну рецесію й скорочення робочих місць.
        Самими серйозними для болгар, за традицією, залишаються проблеми, пов'язані з роботою. Інфляція, побоювання, пов'язані зі світовою фінансовою кризою, втратою доходів і роботи, турбують їх найбільше. 35% очікують погіршення економічної ситуації в 2009 році, близько 40% опитаних вважають, що вона не зміниться, а всього 26% сподіваються на її поліпшення. Більше оптимістичні оцінки в особистому плані - 40% респондентів думають, що й у наступному році їм вдасться зберегти свій сьогоднішній матеріальний рівень і купівельну спроможність. Традиційно низьким залишається довіра до інститутів влади. Найбільш критично болгари налаштовані до роботи парламенту, уряду й судової системи. Зберігається довіра в Болгарський народний банк і стабільність банківської системи.
        Жителі столиці, молоді болгари й представники середнього класу почувають себе більшою мірою європейськими громадянами. Це показують результати соціологічного дослідження на тему: "Суспільні настрої до кінця другого року членства Болгарії в ЄС", проведене агентством АССА-М. Приблизно 60% учасників опитування виразили оптимізм щодо європейського майбутнього країни.
        Треба, однак, відзначити, що в порівнянні з попереднім роком по цьому показнику відзначене зниження на 5%. Стільки ж респондентів уважають своє життя в особистому плані відносно успішним. Помітно понизилася в порівнянні з 2007 роком частка болгар, що стверджують, що їхня родина отримала користь від членства країни в ЄС. По цьому показнику відзначене зниження з 27 на 16%. Негативні тенденції в області єврооптимізму болгар пов'язані, у першу чергу, із протвереженням після ейфорії від приєднання, що спровокувало завеликі очікування. Результати показують, що в цьому сенсі болгари усе більше стають реалістами. Варто також врахувати і той факт, що респонденти, які заявили про особисту користь від членства в ЄС, сконцентровані в Софії, де таких 30%. Тоді як, у всіх інших регіонах країни цей показник хоча б на 5-6 пунктів нижче.
         Відповідно до результатів дослідження переважна частина болгар вважає, що Болгарія на даний момент не у виграші від членства в ЄС. У довгостроковому плані, однак, 75% респондентів думає, що, зрештою, членство в європейському співтоваристві буде корисним для Болгарії. Високі життєві стандарти, порядок і безпека, свобода переміщення, єдиний культурний простір - такі позитивні зміни, з якими болгари асоціюють членство країни в ЄС [8].
         Більша частина болгар і політична еліта не повністю ще розуміють значення членства країни в ЄС. На думку провідного політолога країни, директора Інституту політичних і юридичних досліджень Г. Карасімеонова "Це всеодно, що увійти в будинок і з сусіда перетворитися у власника". Вимоги до кожного члена євроспільноти постійно посилюються, особливо, коли країна увійшла в Союз з дефіцитом, коли це найбідніша країна в даній спільноті. Важливо також не забувати про те, що з 1 січня 2007 р. все, що робить Болгарія розцінюється як позиція ЄС. Всі члени ЄС пильно слідкують за станом речей в Болгарії.
         На думку Г. Карасімеонова три соціальних сектори в РБ переживають шок від приєднання країни до ЄС. По-перше, це органи влади на всіх рівнях, оскільки старі методики і способи адміністрування вже не підходять. По-друге, інтеграція Болгарії в ЄС зачепила особливо сильно економічні суб'єкти, задіяні в тіньовій економіці. Ну і по-третє, це пересічні громадяни країни - вони поступово усвідомлюють, що інтеграція в ЄС означає зміну менталітету, трудового етикету тощо. Але все ж таки в Болгарії формується нове покоління, яке дивиться з оптимізмом в своє майбутнє в межах ЄС. Молодь посилено оволодіває іноземними мовами. Головною проблемою сьогодні для РБ залишається модернізація політичної еліти і суспільства [3].
        Якщо в 2007 році половина болгар вважала, що приєднання до ЄС є основною причиною підвищення цін у країні, то тепер цей показник понизився до 28% респондентів, причому переважна частина з них підтримує думку, що торгівці штучно завищують ціни. На другому місці серед причин інфляції в країні болгари вказують на світову фінансову кризу, цю думку розділяють 45% опитаних. Більшість респондентів вважає проблеми Болгарії при керівництві єврофондами цілком реальними, але 42% схильні думати, що причиною такого явища може бути і схильність до сенсацій у пресі.
       Болгари залишаються на останньому місці за доходами серед європейців. Хоча певний прогрес спостерігається, зокрема середня заробітна плата по країні у 2005 р. сягала близько 160 євро, а у 2008 р. - 255 євро. Збільшилися пенсії, але збільшилися також і ціни, інфляція. І знову ж таки європейським чиновникам довелося приймати важливе рішення по вступу РБ в ЄС, зважаючи на економічну відсталість країни. Щоправда, за два роки асоційованого членства в ЄС інвестиції в країну збільшилися в рази, а економічна підтримка країн-члені ЄС дозволила Болгарії вийти на відчутно новий економічний рівень. Нажаль болгарським політикам не вдалося повноцінно скористатися з таких економічних дивідендів, країна залишається на останніх позиціях в економічному розвитку у сучасній об'єднаній Європі. Українські реалії говорять про те, що рівень економічного розвитку, запас природних ресурсів, інвестиційна привабливість дають нашій країні шанс на європейське майбутнє, але болгарський та румунський досвід не дозволяють європолітикам робити поспішні кроки відносно України.
         Політична корупція в Болгарії - це ще один важливий фактор європейського сьогодення країни. За даними ЄС, РБ є однією з найбільш корумпованих європейських країн. Взагалі, після вступу в ЄС Болгарія не приклала достатньо зусиль, щоб знизити високий рівень корупції і не зуміла справитися із злочинністю. В країні продовжується тиск на державні інститути влади по врегулюванню конфліктів інтересів. Постійні корупційні скандали в Болгарії стали звичними в останні роки, причому в цих скандалах замішані найвищі посадові особи, серед яких були помічені і колишні прем'єри країни і міністри, а політики вважаються найбагатшою верствою населення РБ.
          Болгарія стала членом НАТО і ЄС незважаючи на високий рівень корумпованості болгарського суспільства. Країні було надано шанс виправити помилки після вступу, але кардинальних змін не відбувається і до сьогоднішнього дня. Яскравим прикладом цього став недавній корупційний скандал в якому було замішано міністра внутрішніх справ Р. Петрова. Його було помічено у зв'язках з найвищими кримінальними авторитетами країни. Ситуація з міністром внутрішніх справ повністю відповідає умовам перехідного періоду, але вона зовсім не відповідає новим вимогам, які пред'являються перед Болгарією в якості члена ЄС. Це стало одним з основних факторів відставки міністра [2].
        Якщо глянути на перебіг даного корупційного випадку у Болгарії, то він багато в чому схожий на певні прояви корупції в українській політичній системі. Проте, основною відмінністю для двох країн є те, що болгарські політики все ж намагаються відповідати європейським стандартам, що звісно зумовлює відставку посадової особи поміченої в корупційних схемах. Нажаль, українським високопосадовцям вдається зберегти за собою посаду в схожих ситуаціях.
        Незважаючи на високу підтримку членства Болгарії в ЄС, соціологічне дослідження показало й слабку зацікавленість болгар до майбутніх в 2009 р. виборів до Європейського парламенту (ЄП). 29%, або приблизно стільки ж, скільки голосували на перших в Болгарії виборах в ЄП в 2007 р., визначають майбутні в 2009 році вибори як "дуже важливі". Набагато вище інтерес до національних виборів в 2009 р. - 60% опитаних заявили, що візьмуть участь у голосуванні на виборах у болгарський парламент.
        Європейський парламент є найвищим політичним органом об'єднаної Європи, який обирається європейськими громадянами. ЄП займає ключове місце в європейській політиці. Кожних п'ять років в державах-членах ЄС організовуються наймасштабніші вибори 783 євродепутатів, які представляють понад 450 мільйонів громадян ЄС. Найбільша квота належить Німеччині - 99 місць, найменша Мальті - 6 місць. Болгарія вибирає 18 євродепутатів.
         На відміну від початкової фази європейської інтеграції, коли парламентська асамблея мала більше декоративне значення, сьогодні ЄП має важливий вплив на політику ЄС. Насамперед, він має право ініціювати зміни до європейського законодавства. Також він може змінювати або накладати вето на акти Європейської комісії. Іншими функціями ЄП є надання консультативних порад з різних питань країнам-членам ЄС. Особливо важливою функцією ЄП є контроль за видатками бюджету ЄС і затвердження чи звільнення складу Європейської комісії.
        Основною метою кожного євродепутата є захист національних інтересів в ЄП і захист інтересів ЄС в цілому. На практиці, це виглядає наступним чином - наскільки авторитетним, національно свідомим і активним буде євродепутат від країни, настільки буде вдалішим рішення на користь даної країни.
        20 травня 2007 р. вперше в Болгарії проводилися вибори до Європейського парламенту. За підсумками цих виборів РБ отримала 5 депутатів від Болгарської соціалістичної партії, 1 від Народного руху Симеон Другий, 4 від Руху за права і свободи, 5 від Громадяни за європейський розвиток Болгарії і 3 від ультранаціоналістичної коаліції "Атака" [5].
          Болгарія здійснила другий крок у справі освоєння механізмів і виконання вимог Євросоюзу. 2008 рік був другим роком членства Болгарії в цій організації. Образно кажучи, цього року відносини між ними "заскрипіли". Взагалі, це нормальний процес для країни, що тільки-но приєдналася до ЄС, країни що вже пережила ейфорію першого року членства. На місце радості прийшла реальність, було здійснено перші санкції через невиконані зобов'язань по проведенню реформ. А все це відбулося саме напередодні світової фінансово-економічної кризи. Однієї із санкцій було припинення виділення 220 млн. євро по програмах, а ще 500 млн. євро були блоковані.
        Болгарія почала ряд реформ у трьох сферах, які найбільш гостро критикувалися з боку Брюсселя. Мова йде про реформу судової системи, корупції при розподілі європейських фондів і боротьбі з організованою злочинністю. Здійснені були персональні зміни, вжиті організаційні заходи, але представники ЄС продовжують займати позицію, вважаючи все зроблене Болгарією недостатнім.
        23 липня 2008 р. В Болгарії офіційно представили кінцевий варіант докладу єврокомісії про прогрес цієї балканської країни по шести показникам в сфері правосуддя і внутрішнього правопорядку. Фактично країна отримала двійку, на думку більшості аналітиків даного докладу. Дійсно, за півтора роки членства в ЄС в країні не було проведено серйозних кроків по виконанню зобов'язань, даних Європейському Союзу.
         Такого типу євроневдачі серйозно впливають в РБ на діяльність правлячої коаліції, а саме, на оголошення вотуму недовіри уряду країни. Опозиційні лідери вдаються до певного шантажу та тиску коаліція європейськими невдачами. В Україні, де постійно відбувається критика провладної коаліції, іноді навіть без явних на те причин ситуація дещо відрізняється від болгарської, оскільки в РБ такого роду критика можлива тільки після складних, непродуманих дій, програшів на міжнародній арені цих політиків [7].
        Не зважаючи на складність процесу членства РБ в ЄС, ця балканська країни стала певним каталізатором між провідними європейськими країнами та країнами балканського регіону, які прагнуть вступити в Євросоюз. Це свідчить про її регіональне лідерство у Південно-Східній Європі і майбутні перспективи в ЄС, чим вона і намагається вдало скористатися. Тому важливим для майбутнього процесу вступу України в Євроспільноту буде залучення підтримкою нашої держави у цієї балканської країни.



Номер сторінки у виданні: 64
Автор:

Повернутися до списку новин