Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Механізм трансформації образності до понятійного оволодіння іноземної мови у традиційній та сучасній психологічній науці





        Мильнікова Наталія Григорівна, аспірантка ДВНЗ «Переяслав-Хмельницкий Державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
         УДК 378+159.953

 

       В статті представлений загальний огляд праць вітчизняних психологів, у яких робляться спроби розкрити механізм трансформації образності до понятійного оволодіння іноземної мови у традиційній та сучасній психологічній науці.
        
Ключові слова: асоціації, значення, образ, опанування, поняття, сприймання, уявлення.

 

         В статье представлен обзор трудов отечественных психологов, которые расскрывают механизм трансформации образности до понятийного овладения иностранным языком в традиционной и современной психологической науке.
        
Ключевые слова: ассоциации, значение, образ, овладение, понятие, восприятие, представление

 

        The article shows the general review of the works of Ukrainian and Russian psychologists which display the mechanism of transformation the imagine to conception mastering the foreign language in traditional and modern psychological sciences.
        
Key words: association, meaning, imagine, mastering, conception, perception, idea.

 

         На сучасному етапі розвитку наукової думки існують різні моделі, що з'ясовують ефективність оволодіння іноземною мовою. Особливого значення вони набувають тепер в умовах невпинного нарощування потенціалу знань. Асимметричні концетуальні моделі - когнітивна и гносеологічна, знаходяться між собою в відношеннях доповнення: антропоцентриська (іконична) і системоцентрична (індексально-знакова). Іконічна картина світу, формується з опорою на особистісний досвід, етнічні константи, архетипічні образи колективного несвідомого внаслідок чого виникає розуміння. Галунов запевняє, що існує два способи обробки інформації: цілісний і сегментний. Сегментний спосіб - розпізнавання повідомлення випереджає процес виділення часових складників, що відповідають лінгвістичним одиницям (фонемам) визначення характеристик і ідентифікація цих складників. Цілісний - базується на співставленні сигналів, що зберігаються в пам'яті еталонами акустичного образу цих слів. При цьому механізм цілісного сприйняття можливий тільки при наявності в пам'яті акустичних еталонів для кожного слова. В процесі сприйняття задіяні два способи обробки інформації, що забезпечує високу швидкість і надійність впізнавання.[12,с.156]
        Постановка проблеми. слово - це місце зіткнення вершин двох трикутників, двох суб'єктивних значень, кожне із яких містить в собі індивідуальний досвід, особистісні значення, власні інтерпретації -зауважували В. фон Гумбольдт і О.А. Потебня, що в більшій мірі залежить від усвідомлення механізму трансформації образності до понятійного оволодіння іноземної мови, бо як вказував О.М.Раєвський, встановлюючи взаємовідношення чуттєвого і раціонального в змісті слова можливі найрізноманітніші сполучення абстрактно - понятійного та конкретно-образного, чуттєвого змісту мислення і тільки внаслідок розкриття своєрідності цього сполучення можливе правильне розуміння смислового змісту слова, яка дозволяє відбирати і проводити категорізацію всієї інформаціі, що поступає із зовнішнього світу в процесі пізнання та інтегрує її в єдине ціле - структуру суб'єктивного значення.[9,c.76]
         Метою статті є теоретичне дослідження механізму трансформації образності до понятійного оволодіння іноземної мови, що забезпечує необхідне опанування смисловим змістом слова у процесі мовного розвитку. З'ясування основної передумови не тільки формально-логічного визначення понятійної сторони цього змісту, а й усвідомлення тієї сторони, яка являє собою конкретно-чуттєве в ньому.
О.А Потебня розрізняє в слові зовнішню форму - звукову оболонку, зміст, що виражений через звук і внутрішню- етимологічне значення слова. Внутрішня форма лексеми - це уявлення, що виникає в зв'язку з словом і показує як уявляється людині його власна думка...є центром образу, один із його однак, що домінує над всіма іншими . Це «той спосіб, при якому виражається зміст слова».[8,с.160]
        Тітченер Е. відзначав, що знаходячись під постійним напливом все нових вражень, ми відмічаємо і помічаємо лише найменшу їх частину. Тільки ця частина зовнішніх вражень і внутрішніх відчуттів, що виділяється нашою увагою, виступає в вигляді образів, фіксується пам'яттю, становляться поняттям.
       А.А. Лєонтьев вказував, що поняття об'єднує в собі безпосередньо ситуативне відображення дійсності і свідоме (рефлексивне) відображення [6,с.116]. Основою формування поняття є образне переживання, емоційний тон, які представлені у вигляді конотативного значення та чуттєвої тканини.
       Це значення є не певним знанням про об'єкт, а емоційним ставленням до цього об'єкта, що пов'язане із особистісним переживанням, соціальними установками, стереотипами та іншими емоційно насиченими та мало структурованими формами категоріального узагальнення. Формування цього значення неодмінно пов'язане із афективною сферою індивіда і є необхідною умовою для успішної інтелектуальної діяльності людини. [4]
       В процесі сприйняття об'єктів реального світу, психологи розрізняють два рівня: поверховий і ядерний. Поверховий рівень сприйняття поставляє сенсорний материал, що дозволяє будувати гіпотезы про сутність об'єкта, що сприймається і коректується раніше засвоєною і суспільно затвердженою системою перцептивних еталонів и нормативно- пізнавальних дій. Ядерний рівень -це рівень формування сутності об'єкта, що сприймається, формування уявлення про нього, яке складається із знань, вироблених суспільною практикою.[9,c.54]
       В створенні наочних образів тих чи інших конкретних об'єктів приймають участь процеси сприймання, спостереження, що виступають як перцептивні дії. Процеси пам'яті стають специфічними діями (мнемічними, репродуктивними). В умовах, коли є ціль створити образи об'єктів, ситуацій, які особистість безпосередньо не сприймала, приймають участь процеси уяви стають імажінативними діями. Провідну роль у засвоєнні системи понять відіграють мислительні дії. Поняття- це продукти мислительного пізнання людьми об'єктивної дійсності. Важливу роль відіграють зовнішні і внутрішні мовні дії.[5,c.426], бо ці знання не тільки конструюються в індивідуальній свідомості, але і є надбанням тільки цієї індивідуальної свідомості до тих пір, поки не виникає необхідність «передати» его іншим членам суспільства.[9,c.54]
         При появі певної потреби в понятті, тільки в процесі якоїсь осмисленої цілеспрямованої діяльності, спрямованої на досягнення певної мети або розв'язання певного завдання, може виникнути і сформуватися поняття. вказували М.Ах і Римат, націлюючи на продуктивний і творчий характер в виникненні поняття. Використовуючи чуттєву основу досвіду на новій основі, створюючи складні форми сприймання, що включені в вербальнологічні коди, складні форми логічної довільної пам'яті, активної уваги і логічного мислення [7,с.603], тоді комплекс певних звуків набуває певного значення: отже воно перетворюється в слово чи поняття. Якщо не було б цього функціонального моменту - взаєморозуміння, - то ні один комплекс звуків не міг бути носієм значення, і таким чином не виникло ні одного поняття.[11,с.76 ]
        На думку Б.Ф.Ломова базовим в системі образного відображення є рівень сенсорно-перцептивних процесів, що виникає в умовах безпосередньої дії предметів і їх властивостей на органи чуття і мають просторово-часову локалізацію.
Наступною ступінню є формування уявлень, що виникають без безпосередньої дії предметів на органи чуття людини. Де мають місце елементарні узагальнення і абстракції, селекція ознак об'єкта, їх інтеграція і трансформація, проходить схематизація предметного образу за рахунок виділення одних ознак і редукування інших. Проходить перетворення сукцессивного перцептивного процесу в симультанний образ. Те, що людина сприймала послідовно, трансформується в миттєву розумову картинку.
        Третій рівень когнітивних процесів -рівень понятійного відображення це рівень раціонального пізнання. На якому як би розриваються обмежені рамки індивідуального досвіду. І предметність індивідуального пізнання опосередковується через оперування поняттями, що склалися в процесі розвитку суспільства. Для упредметнення результатів узагальнення і абстрагування, для використання їх в комунікації використовуються знакові системи, правила. [3,c.13-16]
        Л.С.Виготський наголошував, що спочатку йде утворення синкретичних образів. Перший синкретичний образ, який утворює значення слова, є образом випадкової групи предметів, що утворюється на основі просторових або часових зустрічей окремих елементів, безпосереднього контакту або складнішого відношення, котре виникає між ними у процесі безпосереднього сприймання. В цей час керується не об'єктивними зв'язками, які вона відкриває в речах або явищах, а суб'єктивними, котрі визначаються власними враженнями, справленими на неї. Загальне значення формується не в результаті виділення об'єктивних ознак властивих предметам, а на підставі того спільного, що виступає у загальному враженні дитини від предметів при їх сприйманні. На більш високому рівні в основі значення слова лежать зв'язки, які є результатом не поодинокого сприймання, а утворюються внаслідок об'єднання предметів, група яких була створена раніше. Наступний етап, на думку вченого, характеризується здійсненням узагальнення відповідно до об'єктивно існуючих зв'язків між предметами чи явищами в основі якого лежить добір за ознакою функціонального доповнення - „ ...це є узагальнення на основі співучасті узагальнюваних предметів в єдиній практичній операції на підставі їх функціонального співробітництва" [ 1, c.137-140 ].
        

        Трансформація образності до поняття за О.В.Скрипченком, відзначається чотирма етапами:
        - етап сприймання що відбувається на основі аналізу, порівняння та узагальнення об'єкта сприймання.
       - активність особистості, яка сприймає об'єкт. Безпосередній вплив подразника на органи чуття не забезпечує його сприймання - для одержання перцептивного образу необхідна ще й зустрічна активність особистості;
       - єдність змісту і форми образу сприймання. Так, сприймання тексту передбачає виділення лексичної і граматичної форми та смислового його змісту. Сприймання лексичної, граматичної і фонетичної мовної форми полегшує розуміння тексту;
       - аперцепція, тобто залежність змісту сприймання від минулого досвіду особистості, її інтересів, установок, вікових й індивідуальних особливостей.
       На першому рівні - особистість спираться на загальні положення, представлені у вигляді готових штампів чи правил. Вони є абстракціями оскільки були заучені в готовому вигляді без порівняння, аналізу та узагальнення конкретних мовних ситуацій. Таке засвоєння абстрактних положень дозволяє в деяких межах оперувати словом. Проте, таке оперування носить поверховий характер. Ця поверховість має свою психологічну основу у відсутності належного співвідношення абстрактно-узагальнених і конкретно-образних знань про ситуації вживання слова, належного взаємозв'язку між абстрактним і конкретним, між словом і образом. Правильне співвідношення абстрактно-узагальнених і конкретно-образних компонентів поступово складається на другому, третьому і четвертому рівнях усвідомлення ними значення слова. Проте, лише на четвертому рівні співвідношення слова і образу набувають такого змісту, при якому учні можуть користуватися різнорідними уявленнями, конкретизуючи вживаність окремого слова і його поєднання у словосполучення та висловлювання .[13, c.7-8]
         С.Х. Раппопорт [10, с. 219-227]. виділяючи сприйняття, які можуть перетинатись, чергуватися , мінятися місцями наголошує, що перша фаза - перед комунікативна - вона готує ту «загальну аперцепцію», без якої неможливе розуміння . Цю фазу не можна зафіксувати в часі: так чи інакше , але вона охоплює майже все наше життя. Наслідком цієї фази є формування загальної психологічної настанови і настанови - перед готовності до контакту з даним матеріалом. Друга фаза -комунікативна. Вона поділяється на низку стадій. Перша з них відзначається створенням у реципієнта «попередньої емоції», яка посилює, або гальмує, послаблює мобілізуючу, спрямовану дію попередньої окремої настанови. Друга стадія комунікативної фази - формування образів і опанування їх значень, оволодіння інформацією. Цю стадію дослідник визначає як «синтез спостережень і переживань у цілісне уявлення про дійсність, у роздуми про неї й оцінювання». Ця стадія органічно переходить у наступну, третю, - посткомунікативну. Тут відбувається осмислення прочитаного, побаченого, почутого, пережитого та передуманого. На етапі функціонування третьої стадії відбувається розвиток образного мислення особистості.
       Сприйняття візуальної інформації (образів) і складних подій має складну структуру : для її інтеграції і опрацювання необхідні макроправила: як на рівні сприймання, так і на рівні події, мовленнєвого акту і розуміння мови. Інформація повинна функціонально організовуватися і редукуватися. Організація її є ієрархічною. За кожним соціальним контекстом закріплений набір можливих фреймів, які в свою чергу задають велику кількість позицій , функцій, властивостей і відношень для учасників комунікації- членів соціуму. Більш того, конвенціальна природа соціальної взаємодії сама сприяє утворенню епістемічних фреймів з метою їх наступного використання як ефективного засобу організації нашого більш загального знання про соціальні фрейми.
        Інформація, що поступає не тільки організується, але і одночасно редукується до макроструктур зразу декількох рівнів. Так, послідовність дій людини може бути розглянута як одна глобальна дія, для характеристики якого значимим є тільки загальний очікуваний від нього результат або його глобальний зв'язок , як він бачиться самій діючій особі. Ця макро редукція є можливою завдяки конвенціальному знанню , що входить у фрейми, і визначає, які глобальні дії з якими умовами, компонентами і послідовностями асоційовані. Ірархічна структура епістемічних фреймів в сою чергу робить можливим гнучкий і швидкий аналіз всіх рівнів і компонентів, що беруть участь в розумінні даної соціальної взаємодії. Що стосується більш високого рівня, то ми також маємо загальне знання про структуру дії - кожна послідовність накладається на це глобальне уявлення, і ми можемо фокусувати увагу на результатах, які мають значимість і наслідків (цілей) дій.[2,c.38]
        Саме в процесі такої діяльності виникає пізнання культури/слова и включення змісту в свій внутрішній «образ світу» в цілому, і в змістову структуру слова, зокрема. [9,c.76]
        З позиції діяльнісного підходу О. A. Леонтьєв стверджував, що опанування матеріалом має місце там і тоді, де діяльність людини керується свідомою метою засвоїти певні знання, навички, вміння й форми поведінки та діяльності. Як специфічний вид діяльності вона стає можливою лише на певному щаблі розвитку психіки людини, коли остання стає спроможною регулювати свої дії свідомо поставленою метою.с.109
        Виходячи з основних закономірностей процесу навчання й прийнятої структури пізнавальної діяльності: мета => мотив => об'єкт => зразок => операція => результат => оцінка => корекція - розрізняють такі етапи: констатація, мотивація, осмислення, застосування та перенос.
        На етапі констатації виявляється наявний рівень сформованості певного прийому. Для цього активно використовуються опитування, спостереження, бесіди й письмові роботи.
На етапі мотивації створюється атмосфера зацікавленості учнів в опануванні прийомів розумової праці. Тут корисно докладно проаналізувати кілька робіт або завдань, які містять типові помилки в застосуванні певного прийому, а потім указати на них.
Етап осмислення прийому й правил його реалізації передбачає з'ясування суті прийому та усвідомлення правил самостійного використання його на практиці.
        На етапі застосування прийому передбачається активне самостійне відпрацювання його учнями при виконанні класної й домашньої робіт, розв'язанні стандартних і творчих задач (колективно або індивідуально). Помічено, що в умовах активної пошукової діяльності способи навчальної роботи формуються значно швидше, ніж при простому одержуванні готових знань та їх безпосередньому відтворюванні.
Підсумковим у формуванні прийомів навчальної діяльності є етап переносу прийому на інші теми і предмети. Прийнято розрізняти два види переносу: ближній та дальній. Ближній перенос потребує вміння самостійно застосовувати певний прийом при вивчанні іншої теми того самого предмета. Дальній перенос вимагає від учня вміння переносити прийоми роботи на інші предмети, а також у різні види позакласної й позашкільної роботи. Як наслідок такого переносу стає можливим і узагальнення прийому як найвищий щабель його інтеріоризації.
Застосування прийомів розумової діяльності поступово набуває згорнутого скороченого характеру: тобто, якщо на початку розумова дія здійснюється повністю розгорнуто, за елементами й під контролем свідомості, то в постійному виконанні вона автоматизується, стає звичною навичкою й вже не потребує пильного контролю з боку суб'єкта.
         Щерба зауважував, що початком опанування іноземною мовою служить пусковий момент. Він може бути стимульований зовні, так і внутрішніми процесами, що визвані потребами індивіда. Він включає в дію послідовність трьох взаємопов'язанних процесів: процес побудови образу, результату, дії; процесс смислового програмування; процес реалізації смислової програми. Кожний із цих процесів створює відповідний продукт: образ - результат дії; процес смислового програмування - змістову програму; процес реалізації смислової програми - висловлення. Цілеспрямований процес, що складається з операцій, які грають роль засобів для розв'язання основної задачі. Само по собі заучування слова і співвідношення їх із предметами не приводять до утворення поняття; потрібно , що виникло завдання , яке не може бути розв'язане інакше, як за допомогою утворення понять.
         Механізм реалізації образу в діях людини відбувається за допомогою перетворення енергії зовнішнього подразнення в факт свідомості, що характеризує процес виникнення відчуттів. Властивості об'єкта «кодуються» в нервових процесах, створюють своєрідну нервову модель, що є фізіологічною основою образу...В мозку нервові процеси «декодуються», виникає суб'єктивний образ... Образ предмета означається словом і тим самим стає фактом свідомості людини... Відповідність образу об'єктові завжди відносна...Вона залежить від потреб суб'єкта його активного вибіркого ставлення до тих чи інший об'єктів, від попереднього досвіду, від певної внутріщньої організації, яка складається в процесі його життя і діяльності. Внаслідок взаємозв'язку об'єктивного і суб'єктивного відбувається аналітико-синтетична робота мозку, що приводить до утворення перцептивних уявлень. Перцептивні уявлення активізують мислення.[5, c.27-34] На основі яких здійснюються спеціальні форми образного (візуального) мислення, продуктом якого є наочні поняття. Мозок дорослої людини, здатен виробляти і зводити в систему велику кількість нових зв'язків , що мають відношення до другої мови. Якщо їх вироблення буде здійснюватись природним і ефективним шляхом, то ці системи (або декілька систем) нейронних звязків зможуть функціонувати в мозгу і психиці людини не перемішуючись і не в режимі інтерференції, а параллельно і незалежно. ці зв'язки утворюються в наслідок багаторазової і багатофакторної дії зовнішніх подразників на органи відчуття і через них - на систему анализаторів: складний нервовий апарат, що включає в себе механизми від первинний рецепторів до коркових зон головного мозга и здійснює функцію аналізу і синтезу подразників (сприймання мови); для вироблення нервових зв'язків.
        Утворення зв'язків здійснюється також в наслідок неодноразового відтворення мовленнєвих сигналів. Але не стільки частота дії, скільки багатство і різносторонність стимулів, є визначальним для вироблення великої кількості необхідних нейронних зв'язків. Мовний сигнал не поступає в мозок ізольовано в вигляді мовних знаків, він завжди супроводжується великою кількістю екстралінгвістичних стимулів, і в його сприйнятті працюють зразу всі види аналізаторів. Фонетичні, граматичні, лексичні явища постійно акомпануються великою кількістю чуттєвих і рухових відчуттів, в наслідок чого виробляються нейроні зв'язки, що відповідають за мовну здібність і являють не тільки «систему потенціальних мовленнєвих правил», але її сплав з внутрішніми чуттєво-руховими кодами. Приймаючи мовленнєвий код, мозок через комплекс відчуттів і уявлень постійно шукає зміст в інформації, що надходить, саме тому нейронні звязки , що утворюються ними отримали назву змістовних.[7, с. 603]
        Висновок: Отже, оволодіння іноземною мовою здійснюється на базі внутрішнього світу при взаємодії цілого комплексу психічних факторів, які визначають успішність діяльності. Рух думки і в логічному, і в образно-символічному мисленні йде від чуттєво-конкретного пізнання об'єктів дійсності до абстрактного. Але , якщо результатом логічного мислення є подальший рух від абстрактного до конкретного, то в образно-символічному мисленні - від абстрактного думка спрямовується до смислової конкретності, що досягається іншим способом-абстрагування, узагальнення. Таким чином формується система наукових понять , що виражають сутність предмета, як об'єктивної реальності.



Номер сторінки у виданні: 170

Повернутися до списку новин