Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Розвиток духовних цінностей студентів у ході вивчення дисциплін гуманітарного циклу: результати експериментального дослідження





         Плавуцька Ольга Петрівна, аспірантка Тернопільського національного педагогічного  університету імені Володимира Гнатюка
         УДК: 373.211

 

         У статті здійснено узагальнення результатів формувального експерименту щодо розвитку духовних цінностей студентів у процесі вивчення дисциплін гуманітарного циклу.
        
Ключові слова: духовні цінності, духовність, духовний розвиток особистості.

 

         В статье обобщены результаты формирующего эксперимента развития духовных ценностей студентов в процессе изучения дисциплин гуманитарного цикла.
        
Ключевые словадуховные ценности, духовность, духовное развитие личности.

 

         The results of the forming experiment about the development of the students' spiritual values in the process of studying of the Humanities are summarized in the article.
        
Key words: spiritual values, spirituality, spiritual development of personality.

 

        Девальвація духовних цінностей, втрата інтересу до духовних ідеалів, моральний занепад суспільства виливається у катастрофічні наслідки: підвищення рівня злочинності, алкоголізму, наркоманії,збільшення самогубств, абортів, кількості розлучень, поширення венеричних захворювань, виникнення нових форм узалежнення, таких як телевізійна, комп'ютерна, ігрова залежність і т.ін. Це ставить перед освітою завдання переосмислити свою роль у формуванні особистості. На цьому наголошується у Державній національній програмі "Освіта" («Україна XXI століття») [1], яка базовим методологічним принципом реформування освіти визначає забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості. Національна доктрина розвитку освіти визнає розвиток особистості головною метою, ключовим показником і основним важелем сучасного прогресу[2]. З-поміж пріоритетних напрямків державної політики щодо розвитку освіти визначається особистісна орієнтація освіти, формування національних та загальнолюдських цінностей, вказується на проблему духовності як складової частини національної системи виховання, яке "спрямовується на залучення громадян до глибинних пластів національної культури і духовності, формування у дітей та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної та світової культури" .
         Метою статті є узагальнення результатів формувального експерименту щодо розвитку духовних цінностей студентів у процесіі вивчення дисциплін гуманітарного циклу.
Проблеми духовності досліджувались у працях вітчизняних та зарубіжних вчених. Так, духовним цінностям присвятили свої дослідження С.Андреєв, І.Бех, О.Вишневський, С.Гончаренко, З.Залевська, В.Знаков, В.Кремень, Г.Кузнецова, Г.Максимов, П.Моченов, Д.Чернілевський та ін. Питання розвитку духовних цінностей як складової частини національної системи виховання досліджували Ю.Азаров, М.Грушевський, М.Драгоманов, Я.Коменський, Я.Корчак, М.Монтесорі, І.Огієнко, С.Русова, О.Савченко, В.Сухомлинський, К.Ушинський, Г.Щукіна. Філософське обґрунтування проблеми духовної самореалізації розглядається у працях Т.Адуло, В.Баранівського, Л.Буєвої, В.Діденко, А.Комарової, С.Кримського, В.Ксенофонтової, Д.Лихачова, С.Пролєєвої, П.Симонової, В.Стрєлкової, В.Федотової, П.Щербаня та ін. Аналізували духовні цінності з релігійних позицій М.Бердяєв, О.Вишневський, Ф.Достоєвський, І.Ільїн, П.Флоренський, Т.Шарден та ін.
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури ми визначили поняття духовні цінності як особистісний феномен, як якісну характеристику особистості, що зумовлена внутрішньою потребою пізнання світу, себе, з'ясування сенсу свого життя. Беручи до уваги позиції науковців щодо проблеми розвитку духовних цінностей особистості та аналізуючи результати емпіричного дослідження, ми виділили такі педагогічні умови розвитку духовних цінностей студентів:
        - реалізація аксіологічного підходу у відборі навчального матеріалу з урахуванням особливостей виховного впливу дисциплін гуманітарного циклу (звернення до джерел класики, духовних надбань людства, науково-мистецьких досягнень українського та європейських народів, шедеврів світового мистецтва);
        - створення сприятливого психо-емоційного клімату на заняттях з дисциплін гуманітарного циклу (гармонізуючий вплив особистості викладача як носія духовних цінностей; проведення психологічних тренінгів з метою усунення перешкод розвитку духовних цінностей; використання зразків класичної музики швидкого темпу з мажорним забарвленням з метою моделювання емоцій радості тощо);
        - кордоцентричне спрямування ціннісних орієнтирів студентів шляхом формування умінь розпізнавати метафоричні духовні смисли (використання семантично складних та багатопланових текстів притч, побудованих за принципами багатоярусної семантики, коли одні й ті ж ознаки на різних структурно-смислових рівнях мають різний зміст).
         Реалізація аксіологічного підходу у відборі навчального матеріалу полягає в тому, що зміст фахових дисциплін необхідно доповнювати інформацією культурологічного характеру, яка повинна відображати духовні надбання людства, що здатні витончувати сприйняття й мислення студентів, зверненням до джерел класики, науково-мистецьких досягнень українського та європейських народів, шедеврів світового мистецтва. Для цього ми проаналізували особливості виховного впливу звернень всесвітньо відомих людей, які вважаються носіями духовних цінностей, і виділили такі особливості їхнього впливу на свідомість людей, як: рух від буквального до духовного; використання символів; особистісне звернення; націленість на розширення свідомості шляхом демонстрування недостатності его-потягів у досягненні щастя; рух від цінності інтелекту до цінності серця. Саме ці особливості враховувались при відборі навчального матеріалу. Створення сприятливого психо-емоційного клімату полягає у використанні елементів емоційної саморегуляції на академічних заняттях, а саме гармонізуючого впливу особистості викладача як носія духовних цінностей, проведення психологічних тренінгів з метою розвитку духовних цінностей, використання класичної музики, поезії, фольклору. Духовність особистості викладача проявляється через взаємоповагу, емпатію, перцептивні взаємини, педагогічний оптимізм, безумовну віру в духовний-моральний, фізичний, інтелектуальний потенціал студента, уміння бачити результати своєї педагогічної праці в думках, вчинках, емоціях, життєвих смислах і досягненнях студентів, здатність до подиву, радості, відкритості почуттів, професійна рефлексія, професійна гідність, інтелігентність, шляхетність, мудрість, досвід.
         Проведення психологічних тренінгів здійснювалось з метою корекції проблем в спілкуванні, станів неврівноваженості, тривожності, низького рівня емоційної зрілості, невпевненості у собі, неадекватної самооцінки та агресії, що є значною перешкодою у розвитку духовних цінностей особистості. Такі вправи є ефективними, якщо їх проводити з використанням музичних творів. На сьогодні за результатами досліджень науковців ми можемо стверджувати, що повільний темп з мінорним забарвленням звучання моделює емоцію печалі, повільний темп з мажорним забарвленням моделює емоційний стан спокою, розслаблення, задоволення, швидкий темп з мінорним забарвленням моделює емоцію гніву, а швидкий темп з мажорним забарвленням моделює емоцію радості. Тому залежно від ситуації, мети її корекції ми використовували різні музичні твори.
        Кордоцентричне спрямування ціннісних орієнтацій студентів визначається глибиною проникнення духовних ціннісних орієнтацій у мислення людини, її думки та відношення до навколишнього світу. Крім того, кордоцентричне розуміння духовної мудрості вимагає особливого способу роботи свідомості, певної трансформації смислів. Для передачі етичної суті явищ ми використовували семантично складні та багатопланові тексти притч, побудовані за принципами багатоярусної семантики, коли одні й ті ж ознаки на різних структурно-смислових рівнях мають різний зміст. Тому необхідною умовою розвитку кордоцентичного спрямування ціннісних орієнтацій студентів ми вважаємо формування умінь розпізнавати духовні метафоричні смисли.
       Ефективність педагогічних умов перевірено під час формувального експерименту на базі Галицького інституту імені В'ячеслава Чорновола в умовах навчально-виховного процесу протягом 3 років (2006-2009рр.)
       За результатами констатувального експерименту нами виявлено рівні сформованості духовних цінностей студентів (за Б.Братусем): егоцентричний, групоцентричний, просоціальний, духовний. Егоцентричним рівнем сформованості духовних цінностей володіють студенти, які прагнуть до власної значущості, вигоди, престижу, групоцентричним - студенти, які ототожнюють себе з певною групою (родина, народ, нація, клас, партія), які є для неї цінними приналежністю до неї, просоціальним - студенти, для яких кожна людина виступає самоцінною, рівною з точки зору прав, свобод, обов'язків, духовним - студенти, які усвідомлюють себе та інших не як смертних істот, а як істот особливого роду, пов'язаних між собою співвідносно з духовним світом. Результати тестування засвідчили, що переважній більшості студентів притаманний групоцентричний рівень сформованості духовних цінностей.
       У структурі духовності ми виділили п'ять компонентів (мотиваційний, цільовий, когнітивний, емоційний, вольовий). Реалізація мотиваційного компоненту грунтується на позиції М.Михайлова про родову потребу людини в самореалізації; здійснення цільового компоненту передбачає формування християнського ідеалу любові (за Г.Ващенком [3]); емоційний компонент тлумачиться за концепцією Т.Кириленка [4] про самотворення власних емоційних переживань як зародку духовних вимірів особистості; когнітивний компонент ми розглядали у контексті теорії про моральне самопізнання (Н.Вознюк [5]), а вольовий компонент пояснюємо концепцією вольових детермінант особистості за І.Бехом [6]. На основі структури духовності та рівнів сформованості духовних цінностей студентів виділено критерії та показники розвитку духовних цінностей студентів.
        1. Мотиваційний компонент: критерій - наявність мотивації: показник - потреба у духовних цінностях, мотив до чинення добра.
        2. Цільовий компонент: критерій - духовний ідеал;показник - наявність чи відсутність духовного ідеалу.
       3. Когнітивний компонент: критерій - переконаність у ціннісних орієнтаціях; показник - наявність переконань у відстоюванні духовного ідеалу.
       4. Емоційний компонент: критерій - емоційне переживання духовних вчинків; показник - вияв емоційного переживання духовних вчинків.
       5. Вольовий компонент: критерій - вольове зусилля; показник - здійснення вольового зусилля.
         З метою дослідження системи цінностей особистості ми використали адаптований варіант методики «Ціннісні орієнтації", розробленої М.Рокічем. Автор поділяє ці цінності на термінальні, або цінності-цілі та інструментальні, або цінності-засоби. Термінальні цінності він визначає як переконання в тому, що якась кінцева ціль індивідуального існування (наприклад, щасливе сімейне життя, мир в цілому світі) з особистої та суспільної точки зору є вартими того, щоб до неї прагнути; інструментальні цінності він визначає як переконання в тому, що певний спосіб дій (наприклад, чесність, раціоналізм) є і з особистої , і з суспільної точок зору таким, якому надається перевагу в будь-якій ситуації.
        Формувальний експеримент дав змогу апробувати ефективність педагогічних умов та реалізувати модель розвитку духовних цінностей студентів у процесі вивчення дисциплін гуманітарного циклу. Заняття проводились в чотири етапи: духовно-аксіологічний, духовно-когнітивний, духовно-емоційний та духовно-креативний. Духовно-аксіологічний етап передбачає активізацію ціннісно-смислової сфери свідомості студентів шляхом постановки екзистенційних запитань, результатом чого стає переструктурування цінностей і орієнтація на самосвідомість; духовно-когнітивний етап включає процес сприйняття, мислення, пізнання, розуміння і пояснення інформації, явищ та подій з врахуванням їх духовної сутності, що активізує прагнення самовдосконалення; духовно-емоційний етап орієнтується на емоції, почуття, душевний стан студентів, позитивне забарвлення якого досягається шляхом доброзичливого ставлення одне до одного, підтримки, створення комфортного психологічного клімату, в результаті чого активізується духовна мотивація поведінки та прагнення до саморефлексії; духовно-креативний етап полягає у формуванні власної позиції студентів у розвитку духовних цінностей, що актуалізує процес самовдосконалення молодих людей.
         Аналіз результатів контрольного зрізу формувального експерименту засвідчив значні переваги респондентів експериментальної групи у розвитку мотиваційного компонента - високий рівень - 42% в експериментальній групі проти 20% в контрольній групі; цільового компонента - високий рівень - 47% проти 16% в контрольній групі; емоційного компонента - високий рівень - 38% проти 16% в контрольній групі; когнітивного компонента - високий рівень - 56% проти 21% в контрольній групі; вольовий компонент - 36% проти 15% в контрольній групі.
Кількісно рівень розвитку духовних цінностей студентів визначався за наступними критеріями: коефіцієнтами розвитку мотиваційного (Км), цільового (Кц), емоційного (Ке), когнітивного (Кк), вольового (Кв) компонентів.
        Кожний коефіцієнт розраховувався за формулою, де В - високий рівень вияву показника; С - середній рівень; Н - низький рівень; З- загальна кількість критеріїв:

         Для зручності обчислення ми об'єднали групоцентричний та просоціальний рівні розвитку духовних цінностей у середній рівень розвитку духовних цінностей.
        Таким чином, у контрольній групі (далі - КГ)

        В експериментальній групі (далі ЕГ)      

        Для зручності проведення обчислень було виведено середнє арифмептичне необхідних показників:

        Якщо 0 ≤ Ктс < 0, 33, то рівень розвитку духовних цінностей студентів є низьким; якщо 0, 33 ≤ Ктс < 0, 66 - середнім; якщо 0, 66 ≤ Ктс ≤ 1 - високим.

       Отже, рівень розвитку духовних цінностей в КГ залишився середнім, а в ЕГ став високим, про що свідчить коефіцієнт рівня розвитку духовних цінностей.
        Рівні розвитку духовних цінностей студентів
(за результатами формувального експерименту)
       У результаті експериментальної перевірки продуктивності реалізації моделі розвитку духовних цінностей підтверджено гіпотезу дослідження про можливість розвитку духовних цінностей студентів у процесі вивчення дисциплін гуманітарного циклу за таких педагогічних умов: аксіологічний підхід до реалізації навчального матеріалу; створення сприятливого психо-емоційного клімату; кордоцентричне спрямування ціннісних орієнтацій студентів шляхом формування умінь розпізнавати метафоричні духовні смисли.
         Отож, формувальний експеримент підтвердив ефективність запропонованих педагогічних умов розвитку духовних цінностей студентів у процесі вивчення дисциплін гуманітарного циклу. Проте наше дисертаційне дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми. Актуальними є питання: психолого-педагогічна готовність працівників вищих навчальних закладів до створення належних умов для розвитку духовних цінностей студентів, педагогічні засади розвитку духовних цінностей учасників освітнього процесу, аксіологізація змісту підручників. Необхідним є також обмін досвіду з розвитку духовного особистісного потенціалу, духовної самореалізації особистості з іноземними науковцями.


Номер сторінки у виданні: 149

Повернутися до списку новин