Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Оздоровчий потенціал музики дзвонів





             Рецензія на науково - методичний посібник Богдана Кіндратюка  «Духовне здоров'я школярів і музика дзвонів: етнопедагогічний аспект».

 

        В тезах представлено рецензію науково6методичного посібника Б. Кіндратюка «Духовне здоров'я школярів і музика дзвонів: етнопедагогічний аспект» задля популяризації результатів дослідження прикарпатського науковця. Ним уперше в українській етнопедагогіці розглядається проблема зміцнення духовного здоров'я школярів засобами музики церковних дзвонів. На широкій джерельній базі по6новому висвітлено історію їхнього запровадження та використання з часів Руси6України, показано місце дзвонінь у церковному обряді  й народних звичаях, шляхи залучення нинішніх дітей і підлітків до сприймання дзвонової музики на уроках валеології, літератури, музики й інших заняттях, у позакласній і позашкільній роботі.

 

Проблема духовності, духовної «цілісності», духовного здоров'я чи не на всіх етапах розвитку людства була однією з центральних у самопошуках. Абсолютно не випадковою, а також такою, що продовжує пошуки видатних представників минулого (Платона, Арістотеля, Я. Коменського, Г. Сковороди, В. Вернадського) та сучасних науковців (Ю. Білодіда, І. Климишина), стала поява на світ науково - методичного посібника українського кампанолога з Івано - Франківська Б. Кіндратюка «Духовне здоров'я школярів і музика дзвонів: етнопедагогічний аспект». Рецензія цієї праці й стала метою пропонованого допису задля популяризації результатів дослідження доцента кафедри педагогіки імені Богдана Ступарика Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Проблему зміцнення духовного здоров'я школярів учений пропонує вирішувати за допомогою перевіреного віками методу - зцілення душі музикою церковних дзвонів. Б. Кіндратюк, спираючись на широку джерельну базу, по - новому висвітлює історію їх появи, запровадження та використання з часів Русі - України, демонструє місце дзвонінь у церковному обряді та народних звичаях, вказує на шляхи залучення нинішніх українських школярів до сприйняття дзвонової музики на уроках валеології, літератури, музики та інших навчальних дисциплін, на можливість її використання у позашкільній і позакласній роботі. Можна стверджувати, що подана на рецензію розвідка - одна з актуальних, надзвичайно сучасних, наукових, сміливих і довгоочікуваних відповідей на пошуки педагогів, психологів, почасти й медиків щодо альтернативних методик збереження духовного здоров'я майбутнього України, адже вперше в етнопедагогічній науці пропонується вирішення цієї проблеми засобами музики церковних дзвонів.

Науково - методичний посібник складається зі вступу, трьох розділів, післямови (українською та англійською мовами), нотографії, дискографії, списку використаних і рекомендованих джерел, іменного покажчика та додатка.

У вступі Б. Кіндратюк обґрунтовує необхідність появи аналізованої праці, наголошуючи при цьому на важливості проблеми зміцнення здоров'я школярів етнопедагогічними засобами, зокрема відроджуваними церковними дзвоніннями. Вчений пропонує не лише так зване фізичне загартування музикою, а й наголошує на збереженні та відновленні саме духовного здоров'я, адже загальновідомо, що в здоровому тілі - здоровий дух.

Перший розділ цієї праці - «Етнопедагогічний потенціал зміцнення духовного здоров'я дітей і підлітків у сучасних умовах» - привертає увагу широкої педагогічної громадськості до обґрунтованої щойно проблеми. Так, у підрозділ 1.1 «Феномен здоров'я в контексті педагогічної валеології» - на підставі аналізу статистичних даних наголошується на потребі вирішення надактуального завдання шкільної освіти - «Виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців)» [1, 8]. Ці проблеми покликана вирішити нова міждисциплінарна галузь науки - педагогічна валеологія. У цьому ж підрозділі посібника висвітлюються структура й складові духовного здоров'я, яке в роботі трактується у світлі запозичення його з духовної літератури (використовується переважно в релі гійному сенсі), водночас наголошується на збагаченні корпуса понять аналізованої дефініції новими категоріями. Підрозділ 1.2 «Оздоровча цілісність української етнопедагогіки» обґрунтовує звернення до етнопедагогіки задля розширення спектра її оздоровчих впливів шляхом аналізу «скарбниці народної практичної філософії» - прислів'їв і приказок з відповідної тематики, а також акцентує на особливій ролі у виховній практиці народу релігійних традицій та церковного обряду.

У другому розділі праці - «Дзвонарське мистецтво в житті українців» - висвітлюється історія запровадження церковних дзвонів у Русі - Україні, її значення в цьому процесі, показана особлива роль дзвонарів у мистецтві гри та поважне місце, яке займали церковні дзвони та дзвоніння в народних обрядах і громадському побуті. Зокрема, підрозділ 2.1 - «Історія дзвонів в Україні» - репрезентує історію впровадження цих прадавніх ідіофонів на теренах нашої держави. Характерною рисою цієї структурної одиниці посібника є наскрізне національне спрямування викладеного матеріалу, зміст якого послідовно, аргументовано спростовує застарілі (але з наполегливою впертістю й далі пропаговані низкою науковців) догми, ідеологічні стереотипи щодо шляхів поширення дзвонарства на теренах власне України, трактування його як явища власне українського, а не тільки «русского» мистецтва. Мова йде передусім про ак звані історичні інтерпретації дзвонів із позиції російської методології історії. У підрозділі 2.2 «Дзвони й дзвоніння в церковному обряді» - подано уставні засади українських дзвонінь, їх класифікацію за призначенням, докладно описано сутність благовісту та власне дзвоніння. Підрозділ 2.3 «Дзвонарі та мистецтво дзвонінь» розкриває роль і місце дзвонарів, до яких ставились високі вимоги у дзвонарській культурі. Б. Кіндратюк, знову ж таки, підкреслює специфіку виконання саме українських майстрів (серед яких були й жінки), використовуючи спогади, народознавчі матеріали та оригінальні твори визначних українських музикознавців, етнографів, письменників. У підрозділі 2.4 «Церковні дзвоніння в народних обрядах і громадському побуті» здійснено аналіз «соціальної» функції церковних дзвонінь. Зокрема, висвітлюючи їхню роль в обрядовому культі українців, наголошується на регулятивному аспекті церковних дзвонінь за допомогою різних музичних побудов. На широкому етнографічному матеріалі автор посібника репрезентує також «магічну» роль дзвонів і його частин, бил, клепачок у різних регіонах України для задоволення особистих потреб, у весільних та похоронних обрядах, під час природних катаклізмів, епідемій, воєн тощо. Крім цього, у підрозділі 2.4 змальовано традиції залу$ чення дітей, підлітків, молоді до дзвонарського мистецтва, а також пропонується аналіз широкого використання самого слова$образу - символу «дзвін» упродовж історії України середини XIX-XX ст.

Власне, методичне спрямування має 3 - й розділ посібника - «Сприймання музики дзвонів і оздоровча культура школярів». Зокрема, у підрозділі 3.1 «Шляхи залучення школярів до сприймання музики дзвонів як засобу оздоровлення особистості» виокремлено напрями формування компетентності дітей і підлітків у сфері використання дзвонової музики як чинника зміцнення фізичних і духовних сил. Підрозділ 3.2 «Вивчення фоль клору й творів української літератури - основа сприйняття музики церковних дзвонів» відображає можливості музики дзвонів у системі оздоровчого потенціалу української етнопедагогіки. Гіпотеза дослідження підсилюється аналізом творів цілої низки майстрів красного письменства, підкреслюється сприйняття чутливою вдачею прозаїків, поетів дзвонінь, узвичаєне ставлення до них. При цьому пропонується виділяти ситуації, змальовані у творах, коли музика дзвонів, разом з іншими складовими богослужіння, здійснює стабілізуючий вплив на самопочуття особистості. У підрозділі 3.3 «Підготовка школярів на уроках музики, історії та інших заняттях до сприймання церковних дзвонінь» здійснено спробу показати можливості інших навчальних дисциплін у популяризації предмета дослідження рецензованої роботи. Цей підрозділ включає виокремлення й аналіз шляхів формування в учнів готовності до слухання дзвонарських композицій через дидактичні ігри, виконання музичних творів, використання на уроках цікавих фактів з історії українського дзвонарського мистецтва, наведених у посібнику. Останній параграф посібника «Організація позакласної та позашкільної роботи щодо оздоровлення учнівської молоді засобами дзвонарського мистецтва» пропонує низку варіантів використання дзвонінь задля зміцнення духовного здоров'я школярів: організацію спільних тематичних заходів, педагогічних акцій, присвячених формуванню відповідного ставлення до дзвонів, їх збереження як мистецьких пам'яток тощо.

Для організації широкої краєзнавчо - пошукової та науково - дослідної роботи школярів із національної кампанології Б. Кіндратюком впорядковано іменний покажчик і список використаних та рекомендованих джерел із проблеми. Як засіб плекання шанобливого ставлення до музики дзвонів і підготовки до її сприйняття автор пропонує насамперед педагогам - музикантам, студії відображення у творчості українських композиторів і музикознавців, в українських народних піснях церковних дзвонів і дзвонінь, репрезентовані у нотографії та дискографії посібника. Результати науково - методичної розвідки покликані популяризувати аналізовану проблему, залучати до збирання та використання тих музичних творів, в яких імітуються церковні дзвоніння, якомога ширші кола фахівців і зацікавлених аматорів.

Доречним і таким, що вдало доповнює подане на рецензію дослідження, вважаємо додаток «Мелодії, що виконують куранти дзвіниці Києво - Михайлівського Золотоверхого монастиря». Варто наголосити й на підсилюючому ефекті сприйняття предмета дослідження вміщеними ілюстраціями й фотографіями (наприклад, фото Львівських Святоюрівських дзвонів, зокрема 1341 та 1933 років; бил, клепачок з різних регіонів України; кахлів, картин, фрагментів з ікон, ілюстрацій до книг, емблем, значків, пам'ятників із зображенням дзвонів тощо).

Виданий під грифом Міністерства освіти і науки України, Академії педагогічних наук України, Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та Науково - методичного центру «Українська етнопедагогіка і народознавство», посібник побачив світ у Івано - Франківському видавництві «Лілея - НВ» у 2005 р. тиражем 1000 примірників. Праця Б. Кіндратюка адресована викладачам і студентам світських і релігійних навчальних закладів, учителям і школярам, «усім, хто цікавиться дзвонарським мистецтвом і хоче навчитися творити дзвонову музику». Як зазначає сам дослідник, пропонована читачеві книга може стати «своєрідним поштовхом до глибоких студій у сфері української кампанології, музикології та етнопедагогіки з метою остаточного виділення засобів зміцнення духовного здоров'я особистості» [1, 2-7].

Завершуючи рецензію науково - методичного посібника «Духовне здоров'я школярів і музика дзвонів: етнопедагогічний аспект», потрібно наголосити на тому, що Б. Кіндратюку вдалося репрезентувати широкій громадськості свого роду педагогічну інновацію у царині збереження духовного здоров'я школярів, віднайти і повернути в широкий обіг цілий пласт маловідомих і невідомих фактів з кампанології. Аналізована праця, на наш погляд, повинна зайняти поважну нішу в популяризації етнографічних досліджень українського дзвонознавства, яке, у свою чергу, покликане стати не тільки запорукою глибокого наукового осмислення фактів розвою національного дзвонарського мистецтва, національного та громадянського виховання школярів, а й фактором зміцнення їх здоров'я.

        Водночас автору не вдалося уникнути кількох прикрих описок, і подекуди текст потребує редагування (наприклад, с. 2, 125). Проте висловлене зауваження не знижує наукової вартості дослідження Б. Кіндратюка. Воно, без сумніву, є завершеним, цілісним дослідженням, новизна та практична значущість якого не викликають сумніву. Тому насамкінець відзначимо, що реалізація принципу поєднання сучасної педагогічної теорії та народно$педагогічної практики направду сприяє використанню унікального потенціалу музики дзвонів як нічим не замінного засобу зміцнення духовного здоров'я школярів.

 

         В тезисах представлено рецензию научно6методического пособия Б. Кондратюка «Духовное здоровье школьников и музыка колоколов: этнопедагогический аспект» для популяризирования результатов исследования научного деятеля с Прикарпатья. Он впервые в украинской этнопедагогике рассматривает проблемы укрепления духовного здоровья школьников музыкой церковных колоколов. Используя шпрокую базу источников, автор поновому раскрывает историю применения; обозначенного метода со времен Руси6Украины; показано место и роль колокольного звона в церковных обрядах и народных традициях, пути привлечения современных детей и подростков к восприятию колокольной музыки на уроках валеологии, литературы и других занятиях, а также во внеклассной и внешкольной работе.



Номер сторінки у виданні: 133
Автор:

Повернутися до списку новин