Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Педагогічні заходи підвищення рівня свідомості студентів щодо збереження власного здоров’я





         Олександра Марків, здобувач Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова
         УДК 376.337

 

         У даній статті порушується питання підвищення ефективності застосування педагогічних прийомів впливу на мотивацію студентів до збереження власного здоров'я; визначити місце і роль педагога у регулюванні фізичного та психологічного стану студентів у розрізі суспільних, соціально-економічних та особистих факторів впливу. 

          Ключові слова: соціально-психологічне здоров'я, роль викладача, здоровий спосіб життя, педагогічні прийоми.

 

Статья поднимает вопрос повышения эффективности применения педагогических приемов влияния на мотивацию студентов относительно сохранения собственного здоровья; определяет место и роль педагога в регулировании физического та психологического состояния в сфере общественных, социально-экономических та личностных факторов влияния.

          Ключевые слова: социально-психологическое здоровье, роль преподователя, здоровый способ жизни, педагогические приемы.

 

          In this article the question of pedagogical  influence methods application efficiency increase on  students" motivation according to their own health maintenance is affected; to define teacher"s role and place in adjusting physical and psychological students" condition in personal, social and economical  factors of influence.

          Key words: social and psychological health, teacher"s role, healthy way of life, pedagogical methods.

 

 

Актуальність досліджуваної теми визначається новими підходами до збереження власного здоров'я студентами як важливої серед основних мети сучасної освіти. Адже суспільний рух - негатив і активні соціальні зміни - викликають у молоді імпульси стурбованості й неблагополуччя, створюючи при цьому кризу у відносинах суспільства з підростаючим поколінням. Прояви такої кризи дуже різні, серед сновних: відчуження - нерозуміння неформалів, явище молодіжної субкультури, контркультури, нетрадиційність сексуальної орієнтації; масовість - якісне вираження неформальності, масова культура, межа між нормою та аномалією; неблагополуччя благополучних - не кожен здатен стати відомим,  але кожен потрібний суспільству. Зауважити легко, скільки довкола людей не то хворих, та явно нездорових, від яких випромінюється неспокій, невлаштованість, неадекватність. Цей синдром можна охарактеризувати як «неблагополуччя благополучних»; розгубленість дорослих - відсутня філософія виховання для всіх, вона індивідуальна. А дальше: стан природного середовища (його забрудненість, радіація, астрономічні процеси); стан соціально-економічного середовища - відчуття непотрібності у власній державі, безперспективність працевлаштування після закінчення ВУЗу, очікування низької заробітної плати, скорочення працівників на підприємствах, безробіття; надмірний вплив новітніх технологій - компютериманія, що переходить у залежність.

І накінець, характер харчування, розпорядок дня, якісний бік само-навантаження з метою запам'ятовування найбільше інформації, риси характеру та темпераментність як визначник підлягання під уплив шкідливих звичок (тютюнопалінння, алкоголізм, наркоманія) - створюють певний бар'єр для правильного способу життя - життєдіяльності людини з урахуванням особливостей і можливостей свого організ­му, забезпечення соціально-економічних і біологічних умов для його розвитку і збере­ження, тобто відчуття норми у власному існуванні.

Метою даної статті  є визначення найбільш суттєвих аспектів досліджуваної проблеми як педагогічної, визначити роль педагогів і освіти взагалі у процесі формування здорового молодого покоління.

    За основне завдання виноситься - допомогти студентам зрозуміти важливість норми навантаження та відпочинку для їхнього життя, унормувати баланс між навчанням, підзаробітком та дозвіллям.

Соціальний поступ останніх років стрімко змінює стратегії діяльності всіх верств суспільства. Звичайно освіти це теж торкнулося: бальна система оцінювань знань, перехід на 11-річне навчання в школі (а сьогодні, можливість повернення до десятирічок), Болонський процес, незалежне тестування, скасування ряду вищих навчальних закладів через їх невідповідність, зміна умов вступу, новітні технології у навчанні - комп'ютеризація та інтернет... - вимагають від  молодих людей абсолютної мобільності, сконцентрованості, постійного творчого  пошуку новинок та матеріального покращення свого становища. Провідні освітні чиновники та ті, хто задають моду у навчанні не завжди задумуються над тим, а чи справді ми готові до змін?, чи достатня матеріальна база?, чи є належний рівень сприйняття новацій?, наскільки виправданими є апробації?

Неможливість прийняття соціального новаторства часто виводить молодих людей за поле суспільства, а це - наркомани, злочинці та ін. На переконання спеціалістів, такими психологічно надламаними люди стають через дискомфорт і напруженість, психологічне виснаження, непорозуміння у сім'ї та інше.

З огляду на вказані обставини виникає потреба говорити про здатність молодого організму, в якому тільки-но починає формуватися особистість адекватно сприймати чи не сприймати вимоги до програм навчання, вибір засобів досягнення цілей. Рівень такої здатності - це нещо інше як рівень психологічного здоров'я студенства. Тобто, здоров'я прямо залежить від мотивації людиною пріоритетів своїх потреб і бажань, можливості об'єктивно оцінювати їх реальність відносно власного способу життя.

Саме поняття психологічного здоров'я (цей термін уведений лише нещодавно І.В.Дубровиною) довгий час входило в базовий зміст психічного здоров'я як його частина, і досвід психопатології необґрунтовано застосовувався у відношенні психіки нормальної людини. Однак сучасна наука розмежовує сфери психічного і психологічного здоров'я. Це різні галузі: різний їхній інструментарій, критерії визначення норми, шляхи і методи корекції порушень. Психологічні відхилення більш оборотні, їхня своєчасна діагностика і грамотна корекція покликані допомогти людині виробити засоби саморегуляції, що дозволяють їй справлятися з внутрішніми проблемами самостійно, до того як ці проблеми набудуть необоротного характеру. [  4  ]

У Національній доктрині розвитку освіти одним із пріоритетних напрямом є пропаганда здорового способу життя. Найбільш дискусійним є питання про шляхи формування психологічно здорової особистості студента. На жаль, проблеми психологічного здоров'я серед молоді розглядаються у сучасних дослідженнях непослідовно, фрагментарно. А від успішного психологічного забезпечення оптимізації соціально-психологічного клімату в групах великою мірою залежить ефективність навчання спеціалістів. Викликати мотивацію у студентської молоді до збереження власного здоров'я - важливе завдання педагогів. І хоч ця проблема більше стосується вікової психології,  вона безперечно є  педагогічною. Тому, що сьогодні зростає роль школи і вищої школи у зв'язку з посиленням негативних явищ у молодіжному середовищі. Без активної і вмілої участі викладачів у профілактиці соціальних хвороб важко розраховувати на успіх формування здорового, у фізичному і психічному відношенні, молодого покоління. Формулу такого впливу можна вивести наступним чином:

       -      осмислення своїх недоліків і розробка компенсаторних прийомів;

       -      виявлення індивідуальних переваг і відпрацювання власного стилю діяльності;

       -      складання і реалізація програм професійного розвитку і самовираження.

Окрім зовнішніх подразників (вплив середовища, досвід аналогічних випадків, матеріали журналів, публікації), активне місце у процесі регулювання психологічного і фізичного стану студента займає педагог. Незалежно від особливостей предмету, який він викладає, кожен педагог мусить переслідувати соціальну мету - вказувати на незамінимість кожного студента як індивідуальності, його потрібність, не принижувати гідності; приділяти увагу не тільки навантаженням на студентів, але і їх відпочинку. Однак, щоб викладач справді досягнув певного рівня авторитету для студентів, його присутність у їх житті можна умовно поділити на такі рольові позиції:

      1.  Викладач - джерело інформації. На цьому етапі викладач для студентів перших курсів або на початку викладання предмета може виявитися за межами своєї індивідуальності, його особисті якості можуть навіть не фіксуватися або сприйматися негативно. Тобто, з боку студентів це виглядатиме так : їх не завжди цікавить думка викладача, оцінка ситуації, його інтерпретація певних фактів; викладач - як носій знань.

        2.  Викладач - інтерпретатор інформації, референт. Тепер студент звертається до викладача не стільки за інформацією, скільки за тим, як готові знання правильно  використати у певній ситуації. А отже, наявне особисте диференціювання.

        3.  Викладач - як абсолютний авторитет. Його думка визнається докорінно вірною, йому авансується довіра, на нього готові рівнятися у поведінці і наслідувати життєву позицію, його слово - як спонука до дії при заздалегідь очікуваному успіхові.

        Третій етап присутності особи викладача у житті студентів дуже важливий саме для нашого дослідження. Бо  тепер можна виховувати врівноважених, упевнених в собі, здорових спеціалістів, впливати на правильність їх поведінки, спонукати до правильного способу життя, підтримувати і налаштовувати на позитив; правильно визначати рівень навантаження залежно від вікових можливостей, здійснити корекцію ціннісних орієнтацій студентів у напрямі підвищення їх відповідальності за стан власного здоров'я та дотримання норм і принципів здорового способу життя; вибудувати моделі організації виховної (соціальної) роботи серед студентства.

        Але найважчим є не процес розповідей про правильний здоровий спосіб життєдіяльності, а власне заохочення молоді до відвідування таких заходів, на яких про це розповідають (семінари, виховні години, тренінги...). Звичайно, що в урочний час, коли важливість отримання знань залежить від часових рамок, створювати виховні моменти для детального розкриття досліджуваної теми не завжди виходить. Усе ж виховна мета заняття повинна містити важливі для життєдіяльності студентів постулати. Формуванню активної життєвої позиції, що сприяє формуванню духовного і фізичного здоров'я, допомагає розвинута система зв'язків з громадськими організаціями, закладами культури, медицини, фізкультури і спорту. Оптимізація навчально-виховного процесу, впровадження в практику  міжгалузевих наукових досліджень з проблеми зміцнення здоров'я, удосконалення фізичної та психологічної підготовки до активного життя і професійної діяльності на принципах, що забезпечують оздоровчу спрямованість та індивідуальність підходів, використання різноманітних форм рухової активності та інших засобів фізичного удосконалення - такі основні принципи сучасної освіти в Україні.

        Відтак, досягнення позитивного результату з формування ціннісного ставлення до власного здоров'я та удосконалення культури зміцнення фізичного та психічного здоров'я студентської молоді відбувається за умов, що у ВНЗ працює збудована схема орієнтування студента на здоровий спосіб життя (стратегія орієнтування). Стратегія орієнтування студента на здоровий спосіб життя передбачає реалізацію педагогічних умов. Педагогічна стратегія орієнтування студента на здоровий спосіб життя включає в себе дії викладача ознайомчого, рекомендуючого, підтримуючого характеру, направлені головним чином на інформування студента про здоровий спосіб життя, адекватне оцінювання їм свого способу життя, активізацію здоров'язберігаючої діяльності, збагачення досвіду здорового способу життя. У педагогічному дослідженні умови мають вигляд: доповнених науковою інформацією навчальних програм з фізичного виховання, педагогіки, психології та охорони праці та безпеки життєдіяльності, які забезпечують отримання студентами необхідної інформації по вдосконаленню культури зміцнення власного здоров'я, вимоги до організації навчально-виховного процесу, середовища, в якому здійснюється процес вирішення педагогічних задач; наявність правил та відношень, що забезпечують реалізацію мети педагогічного впливу. [3 ].

Виходячи з викладеного можемо змоделювати педагогічні напрямки впливу на соціально-психологічне здоров'я студентів, яке визначається рівнем самооцінки, саморегуляції, самореалізації - власне рівнем адекватного ставлення до життєвих ситуацій.

     Серед педагогічних прийомів  упливу на формування особистості студентів найбільш дієвими у плані збереження соціально-психологічного здоров'я виділимо: планування,  організація,  проведення і контроль за навчально-виховним процесом; вимога - як метод педагогічного впливу на свідомість вихованця з метою викликати, стимулювати або загальмувати окремі види його діяль­ності (вимога-прохання, вимо­га-довіра, вимога-схвалення, вимога-порада, вимога-натяк, умовна вимога, вимога в ігро­вому оформленні, вимога-осуд, вимога-недо­віра, вимога-погроза).

Педагогічні методи впливу на свідомість студентів, що викликають мотивацію до збереження власного здоров'я:

-  використання наукових досліджень та впровадження сучасних психолого-педагогічних технологій формування здорового способу життя студентів у  виховний процес освітнього закладу;

-  організація та проведення науково-методичних конференцій, науково-практичних семінарів, інших методичних заходів з розповсюдження та застосуванням науково-практичних знань, передового педагогічного досвіду з проблеми здорового способу життя, культури здоров'я.

Болтівець С. І. напрацював базу досліджень, назвавши її терміном педагогічна психогігієна як галузь теоретично обґрунтованої та методично забезпеченої педагогічної діяльності створює умови для збереження рівноваги та взаємоузгодженості середовищних впливів суспільно-родинного гомеостазу як генези загальносуспільного й особистісного спрямування індивідуального розвитку дітей і підлітків. Психічна норма відображає узагальнений зміст мети виховання та освіти і визначені цією метою виховні й освітні ідеали. Отже, зміст навчання й виховання - нормоутворюючий чинник, який забезпечує продуктивність процесу сенсоутворення (вибору сенсу, його набуття) особистості. Гармонійна пізнавальна процесуальність зумовлюється, з одного боку, продуктивністю сенсоутворюючої функції виховання та освіти, а з іншого - педагогічною ефективністю функціонування загальносуспільного заохочувально-спонукального механізму освітньої процесуальності. Цілісність, безупинність і взаємовідповідність структури освітньої процесуальності особистості - важливий педагогічний показник якості її психічного здоров'я. [ 2].

Рівень соціально-психологічного здоров'я молодої людини визначається здатністю адекватно сприймати себе та оточення;  до розумного планування життєвих цілей; усвідомлено здійснювати вчинки; відповідністю емоційних реакцій силі та частоті зовнішніх подразників; задоволенням сім'єю [5], навчальним колективом, викладачами та керівництвом; урівноваженістю, впевненістю в собі та позитивному налаштуванні.



Номер сторінки у виданні: 307

Повернутися до списку новин