Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Психологія застосування форм міжнародного піару





                Олена Дудко, студентка магістратури Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

УДК 327.88

 

У статті розглядаються психологія здійснення різних форм міжнародного піару, виокремлено та проаналізовано психологічні механізми впливу під час здійснення кожної із форм міжнародного піару.

Ключові слова: міжнародний піар, форми міжнародного піару, психологічні особливості впливу, інформаційні операції, психологічні операції, дипломатія, інформаційне співробітництво.

 

В статье рассматриваются психология осуществления различных форм международного пиара, выделены и проанализированы психологические механизмы воздействия при осуществлении каждой из форм международного пиара.

Ключевые слова: международный пиар, формы международного пиара, психологические особенности влияния, информационные операции, психологические операции, дипломатия, информационное сотрудничество.

 

The article deals with psychology of the various forms of international PR, selects and analyzes the psychological mechanisms of action during each of the forms of international PR.

Key words: international public relations, forms of international PR, the psychological features of influence, information operations, psychological operations, diplomacy, information cooperation.

 

Актуальність дослідження. Починаючи із середини ХХ сторіччя, триває бурхливий розвиток інформаційних технологій, які набули глобального характеру. В цій ситуації все більш вразливими стають національні уряди як учасники системи міжнародних відносин, яких глобальним акторам вдається підкорювати власній волі через застосування міжнародних PR - технологій. Такі інформаційні технології втілюються у форми ефективного впливу на цільові групи, розташовані в різних країнах. Дослідження та вчасна ідентифікація прихованих дій з міжнародного піару різних суб'єктів міжнародної діяльності, які вони застосовують на території держави - об'єкта, дає змогу цій державі запобігти інформаційній експансії.

Мета статті - розкрити психологію застосування форм міжнародного піару.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- виокремити та класифікувати форми міжнародного піару;

- розкрити суть психологічних особливостей під час застосування кожної з форм міжнародного піару;

- виокремити психологічні механізми впливу під час здійснення кожної із форм міжнародного піару.

Об'єктом дослідження є форми застосування міжнародного піару.

Предметом дослідження є психологічний аспект у формах міжнародного піару.

Методологічна основа дослідження. У своїх теоретичних засадах дослідниця виходить з ідей сучасних українських теоретиків у сфері соціальних комунікацій та політології (В. Бебик, В. Іванов, О. Литвиненко, Є. Макаренко, М. Рижков, М. Ожеван, Г. Почепцов, Г. Сащук, О. Стариш, А. Чічановський). Однак специфіку здійснення форм міжнародного піару, націленого на впровадження в країні - об'єкті інформаційної експансії, не виокремлено та не досліджено в повному обсязі.

Новизна дослідження полягає у постановці конкретних нових завдань і зумовлюється отриманими результатами.

На сьогодні теоретиками у сфері міжнародних інформаційних відносин ще не виокремлено та не досліджено чіткої структури міжнародного піару. Однак, беручи до уваги проблеми, з якими стикаються практики міжнародних PR - акцій під час роботи з різними об'єктами, автор вважала за необхідне класифікувати та проаналізувати основні форми міжнародного піару та виокремити в них психологічні аспекти впливу.

Практичне значення одержаних результатів. Охарактеризовані у статті психологічні аспекти форм міжнародного піару можуть надалі стати підґрунтям для розробки специфічних впливів різного характеру, що можуть застосовуватися до об'єктів. Виокремлення та характеристика особливостей форм міжнародного піару дає можливість практикам відповідно до них корегувати свою міжнародну піар - діяльність.

Основна частина. Зовнішній (міжнародний) піар - це діяльність із винайдення, встановлення та корегування зв'язків з громадськістю на території багатьох держав, які виступають суб'єктами міжнародних відносин. Міжнародний піар є видом міжнародних інформаційних впливів, так само, як і міжнародна реклама. Під час дій рекламного характеру суб'єкти міжнародної діяльності замовляють в ЗМІ позитивні повідомлення про себе, свою діяльність та свої товари. Під час піар - акцій вони встановлюють/корегують ті зв'язки, які є між ними, та тими, кого вони розглядають як об'єкти під час своєї діяльності.

Слово «піар» є збірним поняттям, вживається у чоловічому роді і включає в себе інформацію, яка подається задля: а) винайдення зв'язків, якщо вони ще не встановлені, та їх побудову між замовником та об'єктом; б) якщо зв'язки вже є, то корегування цих зв'яків у відповідності із баченням замовника. Піар походить від англійського «public relations» - «зв'язки із громадськістю». Діяльність піарника полягає у формуванні зв'язків між суб'єктом «А» та об'єктом «В» таким чином, як цього хоче суб'єкт «А», який виступає замовником послуги.

Форми міжнародного піару є вираженням процесу здійснення міжнародних PR - акцій, це сукупність прийомів та засобів міжнародного піару. Застосування кожного конкретного прийому та засобу спирається на психологічні мотиви та ресурси об'єктів. Тому автор пропонує розглядати такі форми міжнародного піару:

1. Інформаційні операції як форма міжнародного піару. Вперше термін «інформаційна операція» був сформований у США. Його введення в обіг було продиктовано необхідністю знайти відповідну дефініцію для дій руйнівного характеру щодо інформаційних систем супротивників [12].

У жовтні 1998 року Міністерство оборони США вводить у дію «Об'єднану доктрину інформаційних операцій» (спочатку ця публікація називалася «Об'єднана доктрина інформаційної війни»), де формулюється визначення відмінностей у поняттях «інформаційна операція» та «інформаційна війна»: «Інформаційна операція - це дії, що вживаються з метою зробити важким збір, обробку, передачу та зберігання інформації інформаційними системами противника при захисті власної інформації та інформаційних систем», «Інформаційна війна - це комплексний вплив (сукупність інформаційних операцій) на систему державного і військового управління протилежної сторони, її військово - політичне керівництво, яке вже в мирний час призводило б до прийняття сприятливих для сторони - ініціатора інформаційного впливу рішень, а в ході конфлікту повністю паралізувало б функціонування інфраструктури управління противника» [13]. Отже, інформаційні операції є одним із ключових елементів інформаційної війни. Іншими словами, з набору різних інформаційних операцій складається кожна конкретна інформаційна війна.

Інформаційній війні притаманні ще такі особливості. «Інформаційна війна має наступальні й оборонні складові, але починається з цільового проектування і розробки своєї «Архітектури командування, управління, комунікацій, комп'ютерів і розвідки», що забезпечує особам, які приймають рішення, відчутну інформаційну перевагу у всіляких конфліктах» [5].

Інформаційна операція - це ключовий елемент ведення інформаційної війни, суть якого зводиться до застосування дій руйнівного характеру щодо інформаційних систем об'єкта міжнародного піару. Задля того, аби отримати доступ до таких систем, недостатньо лише володіти специфічними знаннями щодо особливостей функціонування технічного, програмного та організаційного забезпечення на території об'єкта міжнародного піару. Важливо знайти підхід до людей, які створюють, використовують та є відповідальними за це забезпечення. Мотивація для них може бути як матеріальною (пропозиція конкретних суспільних благ в обмін на допомогу в руйнації систем), так і нематеріальною (шантаж, обіцянка слави і т. д.).

Збій в інформаційних системах призводить до програшу держави під час боротьби за свої інтереси на міжнародній арені. Наприклад, науковці Є. Макаренко, М. Рижков, М. Ожеван зазначають, що «рівень урядових рішень, передбачення і випередження подій залежать від якості інформації, якою володіє система. Недостатність або недостовірність інформаційного забезпечення може породжувати кризогенні проблеми у міжнародних відносинах» [стор. 23, 1]. Через надання недостовірної інформації владним особам під час збою в інформаційній системі держави зумовлюється така їхня поведінка, яка потрібна замовникам конкретних міжнародних PR - дій.

2. Психологічні операції як форма міжнародного піару. Науковець Г. Почепцов у своїх роботах так розмежовує інформаційні та психологічні війни: «Інформаційні війни виходять сьогодні на авансцену ймовірних варіантів впливу. При цьому ми будемо розрізняти два можливих напрями у цій галузі: інформаційні та психологічні війни. У першому випадку об'єктом виступають комп'ютери та інформаційні системи, в другому - індивідуальна і масова свідомість» [cтор. 78, 10]. Тому з'явилась необхідність розмежувати інформаційні операції та психологічні операції.

Науковець О. Литвиненко це так аргументував: «тема інформаційної підтримки антипартизанської боротьби і взагалі інформаційних операцій в конфліктах низької інтенсивності знайшла докладне висвітлення в багатьох роботах. Проблема ж спеціальних у вузькому сенсі психологічних операцій є набагато менш дослідженою. Доцільно розглядати такі види спеціальних у вузькому сенсі психологічних операцій: 1. Операції, спрямовані проти суб'єктів, які приймають рішення (ОПР); 2. Операції, спрямовані на дестабілізацію політичної (економічної) обстановки; 3. Операції, спрямовані на компрометацію, нанесення шкоди опонентам» [стор. 44, 8]. Психологічні операції є одним з ключових елементів психологічної війни, бо з набору різних психологічних операцій складається кожна конкретна психологічна війна.

Науковець Г. Сащук пропонує наступну класифікацію джерел інформаційно - психологічного впливу: «1. Держава (органи управління та інші державні структури і установи, у тому числі іноземні); 2. Суспільство (різноманітні громадські, економічні, політичні та інші організації, у тому числі зарубіжні; різні соціальні групи - формальні і неформальні, сталі та випадкові, великі й малі, у тому числі за місцем проживання, роботи, навчання, служби, проведення дозвілля тощо); 3. Окремі особистості (у тому числі представники державних і громадських структур, різноманітних соціальних груп і т. п.)» [стор. 190, 11].

Виходячи з цього, психологічні операції здійснюються до цих джерел. Науковець В. Іванов пише, що лідери думок є першочерговою цільовою аудиторією для впливу, адже вони є посередниками у поширенні думок та ідей у маси [стор. 167, 4]. Отже, під час здійснення психологічних операцій потрібно впливати на лідерів думок кожного з вищезазначених джерел. Наприклад, це чиновники першого рангу в державі, представники недержавних організацій і т. д.

Психологічна операція - це ключовий елемент ведення психологічної війни, суть якого зводиться до застосування дій психологічноінформаційного характеру до об'єкта міжнародного піару.

3. Дипломатія як форма міжнародного піару. Дипломатія - один із важливих засобів реалізації цілей зовнішньої політики та її завдань [стор. 5, 3]. Проведення зовнішньої політики й дипломатії передбачає наявність суверенної держави - повноправного учасника міжнародних відносин чи принаймні автономного державного політичного утворення, яким в історії України була, наприклад, Запорізька Січ. Суть процесу дипломатії в науковій теорії часто розуміється як пошук консенсусу під час переговорів.

Особливістю дипломатії в системі міжнародних відносин є те, що вона носить міжособистісний характер, тобто здійснюється між особистостями, які представляють різні країни - дипломатія відбувається при безпосередніх контактах цих особистостей, при їхній взаємодії (спілкуванні, тобто переговорах). Таку особливість використовують у власних цілях піарники під час здійснення міжнародних PR - акцій. Вони, впливаючи безпосередньо на психологію дипломата країни - об'єкта, можуть зумовити здачу ним інтересів його країни. Для цього до дипломатів можна застосувати психологічний тиск (або спокусити вигодами, або залякати і т. д.)

Дипломатія є найбільш цивілізованим засобом зовнішньої політики, який полягає у безпосередньому міжособистісному контакті (міжособистісній комунікації) представників різних держав. Ще однією особливістю дипломатії є те, що дипломати здійснюють між собою переговори та шукають консенсус, який задовольнить усіх. Дипломат: а) чітко розуміє інтереси співрозмовника; б) намагається запропонувати такий обмін, який співрозмовник вважатиме рівноцінним. Піарник через лідерів думок країни - об'єкта може сформувати хибну думку в громадян щодо їхніх інтересів - наприклад, для того, аби зумовити тиск громадськості на дипломатів і примусити їх здавати справжні інтереси країни - об'єкта.

Науковець В. Іванов підкреслює значення впливу на маси з найліпшим ефектом: «Ефективність масової комунікації займає важливе місце при її вивченні. Дійсно, важливо зрозуміти шляхи досягнення найвищої ефективності задля того, щоб із найменшими зусиллями на організацію комунікації та створення контенту, досягти цільової аудиторії і отримувати необхідний результат. Ефектами зазвичай називають чинники, котрі приводять до змін суджень і установок людей, які виникли під впливом масової комунікації» [стор. 21, 7]. Можливо також застосовувати тиск суспільних мас під час впливу на дипломатів країни - об'єкта здійснення міжнародного піару.

Дипломатія - один із важливих засобів реалізації цілей зовнішньої політики та її завдань, полягає у безпосередніх контактах інформаційного характеру між офіційно уповноваженими особистостями - представниками держав.

4. Інформаційне співробітництво як форма між! народного піару. Воно виступає як тип відкритого обміну інформацією та впровадження спільних інформаційних розробок.

Створення і діяльність спільних організацій у галузі інформації за участю вітчизняних та іноземних юридичних осіб і громадян регулюються законодавством України. Якщо міжнародним договором установлені інші правила, ніж ті, які містяться в законодавстві України, що регулює відносини в галузі інформації, то застосовуються норми міжнародного договору, укладеного Україною. Міжнародне співробітництво в галузі інформації з питань, що становлять взаємний інтерес, здійснюється на основі міжнародних договорів, укладених Україною та юридичними особами, які займаються інформаційною діяльністю [6].

Наприклад, досить тісним є інформаційне співробітництво між Україною та ЄС. Національний інформаційний центр зі співробітництва з ЄС у сфері науки і технологій (НІП України) створений відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 1 серпня 2003 р. № 514 на базі ДП «Київський державний центр науково - технічної та економічної інформації». Під час відкритого інформаційного співробітництва суб'єкти міжнародної діяльності мають змогу вести пропаганду на території обраних об'єктів. Суть пропаганди полягає у розповсюдженні ідей з метою залучити прихильників і сформувати певну ідеологію [стор. 167, 4]. Під час інформаційного співробітництва йде обмін ідеями, завдання піарника - укорінити їх у свідомості обраних об'єктів.

Інформаційне співробітництво - процес відкритого обміну інформацією, під час якого виконавець міжнародних PR - дій розповсюджує та укорінює ідеї в свідомості обраних об'єктів.

Одночасне застосування під час міжнародної PR - кампанії всіх чотирьох форм міжнародного піару уможливлює досягнення найліпшого ефекту, потрібного піарнику.

Аналізуючи успішність інформаційної діяльності на території України суб'єктів міжнародної діяльності, науковці А. Чічановський та О. Стариш зазначають: «побудова незалежної держави вимагає відповідних нових методик і технологій. Запропоновані Заходом механізми як економічного, так і соціального перетворення, не говорячи вже про політичні технології поєднання інтересів як окремих країн, так і регіональних міждержавних утворень, практично дуже обмежено відповідають навіть мінімальним реальним потребам суспільств, що трансформуються» [стор. 28, 9]. Незважаючи на це, українське суспільство слідує рекомендаціям, втілює названі механізми.

Суспільна свідомість громадян країни, яка підпадає під активну дію міжнародних PR - технологій, трансформується у відповідності із завданнями, поставленими перед виконавцями міжнародного піару. Науковець В. Бебик визначає формування суспільної свідомості як один із основних видів політичних технологій [стор. 50, 2]. Тому, незважаючи на невідповідність нинішніх політичних технологій поєднання інтересів як окремих країн, так і регіональних міждержавних утворень інтересам держави, про що пишуть А. Чічановський та О. Стариш, такі технології в Україні користуються популярністю.

Висновки. Специфіка форм міжнародного піару (інформаційні та психологічні операції, дипломатія, інформаційне співробітництво) вимагає від піарника враховувати психологічні особливості. Вони, в першу чергу, полягають у знаходженні мотивації для людей, дотичних до функціонування структурних елементів об'єкта міжнародного піару, аби залучити їх до співробітництва. Мотивація може бути матеріальною та нематеріальною. Важливо також знаходити лідерів думок в країні - об'єкті міжнародного піару, які поширюватимуть ідеї, потрібні замовникам міжнародних PR - акцій, та втілюватимуть їх у суспільну свідомість. Це зумовить потрібні дії об'єктів міжнародного піару.



Номер сторінки у виданні: 192
Автор:

Повернутися до списку новин