Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Структура вищої освіти США на сучасному етапі розвитку суспільства





                Людмила Кнодель, доктор педагогічних наук, професор кафедри теорії та практики перекладу Університету «Україна»

УДК 378

 

У статті розглядаються основні характеристики системи вищої освіти в США. Автор стверджує, що вища освіта в США формувалася за регіональною ознакою, а не за національною.

Ключові слова: вища освіта, бізнес - адміністрування, програма МВА, коледж, університет.

 

В статье рассматриваются основные характеристики высшего образования в США. Автор утверждает, что высшее образование в США формировалось по региогальноиу признаку, а не по национальному.

Ключевые слова: высшее образование, бизнес - администрирование, программа МВА, колледж, университет.

 

Fundamental characteristics of higher education in the USA have been reviewed in the article.The author contend that the higher education in the USA has come into being on the regional basis but not on the national one.

Key words: higher education, business - administration, programm MBA, college, university.

 

Актуальність статі полягає у тому, що США - одна із країн, що бурхливо розвиваються. Рівень економічного розвитку постійно і стабільно зростає. Країні притаманний низький рівень безробіття та інфляції, стрімкий розвиток технологій. Американський досвід формування професійної освіти буде дуже корисним для України.

Мета статті - показати, як формувалася система вищої освіти у США.

Американські дослідники стверджують, що розвиток вищої освіти в цій країні був започаткований у 1636 році відкриттям Гарвардського коледжу вільних мистецтв. Протягом наступних років розпочалося навчання в коледжах Вільямса і Мері, Йєльському, Дартмутському, Прінстонському та Колумбійському. Всі ці заклади були приватними, створеними з ініціативи місцевих підприємців та представників самоврядування.

Упродовж ХVIІ-XIX ст. відбулися істотні зміни в системі освіти, однак, рівень вищої освіти США до початку Другої світової війни був досить низьким. Хоч у країні налічувалося 1756 університетів, у яких навчалося 1,5 млн. студентів, не всі ці заклади відповідали стандартам вищої школи [3].

Станом на 1940 рік у штаті Нью - Йорк налічувалося тільки чотири державні коледжі зі 150 наявних. Перший державний університет було створено лише в 1948 р. у зв'язку з прийняттям серії законодавчих актів із питань освіти.

Таким чином, вища освіта в США формувалася за регіональною ознакою, а не за національною. Місцеві органи влади самостійно вирішували питання організації вищих освітніх закладів та розробляли свої системи управління ними. Окрім того, Департаментосвіти США як окреме федеральне міністерство було сформовано тільки в 1979 р., до того часу проблемами розробки загальної політики у сфері вищої освіти та контролю за діяльністю навчальних закладів відав Департамент охорони здоров'я, освіти та соціального забезпечення.

Сучасна система вищої освіти країни розвивалася на базі коледжів вільних мистецтв [3]. Навчання в них проводилося за чотирирічною та дворічною програмами, остання з яких була запроваджена в першій половині ХХ століття. Зазначене нововведення істотно збільшило чисельність студентів, але не трансформувало освітню систему відповідно вимог технічного та економічного прогресу. Американці підходять до освіти із властивим для них прагматизмом. Для них навчальні програми та курси - це товар, що різниться за якістю та ціною.

У період ХІХ-ХХ століть було вжито ряд важливих заходів, спрямованих на встановлення відповідності між підготовкою фахівців у вищій школі США та потребами промисловості. У зв'язку з цим, університети почали відступати від широкої загальноосвітньої підготовки спеціалістів, на яку орієнтувалися впродовж тривалого періоду [2].

Початок процесу розмежування підходів до організації вищої освіти у країні датований другою половиною ХІХ століття. Значною мірою це було зумовлено прийняттям «Акту Морілла» Конгресом США в 1862 році, який зобов'язував заклади вищої освіти країни здійснювати підготовку майбутніх випускників до професійної діяльності на виробництві. Окрім того, уряд країни виділив у кожному штаті землі з державного резерву на створення навчальних закладів, які забезпечуватимуть підготовку фахівців із сільського господарства та інженерії [4].

Саме в цей час виокремилися два напрями - офіційна освіта і матеріальна, представлені відповідно І. Гербартом та Г. Спенсером. Офіційна освіта - це типово американська освіта ХVIIІ ст., спрямована на загальноосвітню підготовку особистості, яка в новому столітті не відповідала тогочасним вимогам економіки країни. Випускники коледжів були відірвані від виробництва, тому їх спершу додатково навчали, а опісля вони розпочинали свою трудову діяльність. Деякі промислові підприємства створювали свою систему курсової підготовки фахівців вузького профілю [3].

Матеріальна освіта обґрунтовувала необхідність не тільки теоретичної, а й практичної підготовки з певного фаху до початку трудової діяльності.

При цьому зростання матеріальних статків працюючих ставилося в залежність від їхніх фахових знань та навичок виконання виробничих функцій.

Таким чином, ідеї американського прагматизму знайшли своє відображення при формуванні нового матеріального напряму в педагогіці.

У США більше 3,5 тис. коледжів, тому вибір зробити досить важко. Є кілька видів коледжів: дворічні технічні (Technical Colleges), початкові (Junior Colleges) і місцеві (Community Colleges), а також коледжі чотирирічного навчання, які за статусом прирівнюються до ВНЗ. Останні можуть бути як самостійними вищими навчальними закладами, так і входити до складу університетів. Державні коледжі підтримуються державою або місцевими органами влади. У кожному із 50 американських штатів є як мінімум один державний університет і зазвичай кілька державних коледжів. Деякі з них мають слово «Державний» у своїй назві [1].

Приватні коледжі мають самостійне управління, тому вартість навчання звичайно вища, а кількість студентів менша, ніж у державних освітніх закладах.

Випускники дворічного коледжу звичайно переводяться на чотирьохрічне навчання в інші коледжі або університети для одержання ступеня бакалавра протягом двох або більше років.

На думку Л. В. Чорної, всі навчальні заклади США, які здійснюють підготовку фахівців на основі середньої освіти, належать до вищих або «після середніх». Термін «після середні» відповідає тому рівню в структурі освітньої системи США, який іде після середньої школи. «Після середні» навчальні заклади - це ті заклади, які визнані освітніми громадськими чи приватними організаціями та провідними університетами [3].

З огляду на дані обставини, систему вищої освіти країни формують однорічні, дворічні та трирічні інститути чи коледжі, які здійснюють підготовку фахівців різного профілю на рівні молодшого спеціаліста, на додаток до чотирирічних коледжів і університетів [2].

Справедливим буде твердження про те, що система вищої освіти США - це сукупність навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців різних освітньо - кваліфікаційних рівнів до професійної діяльності за всіма напрямами на базі середньої освіти. Системі вищій освіти США притаманні певні характеристики, одна з яких - самостійність вищих навчальних закладів, яка проявляється у підходах до формування їх організаційної структури, визначення мети діяльності та розробки навчальних планів підготовки і робочих навчальних програм дисциплін [3].

Керівництво вищою освітою у країні є децентралізованим, оскільки, відповідно до 10 - ї поправки до Конституції США, вся система освіти підпорядкована органам управління окремих штатів. За даних обставин система освіти в туризмі вирізняється розмаїттям навчальних закладів, освітньо - професійних програм і форм підготовки при порівнянні одного штату з іншим.

Community College - це дворічний коледж. Ком'юніті коледжі обслуговують регіон, у якому розміщуються, звичайно це місто або округ. Багато студентів живуть вдома, а не в гуртожитку. Багато які з Ком'юніті коледжів також пропонують ESL або інтенсивні програми вивчення англійської мови.

Місцеві коледжі, як правило, мають договори з державними ВНЗ свого штату про зарахування студентів, і пройдені в коледжі курси йдуть до заліку університетської програми. Професійні школи навчають студентів за такими спеціальностями: мистецтво, музика, інженерна справа, бізнес та інші професії. Деякі школи є частиною університетів. Інші - самостійні школи. Деякі з них видають дипломи магістра.

Жодна інша країна не може похвалитися такою кількістю й розмаїтістю вищих навчальних закладів, як США - одних університетів там більше 150, а число коледжів із чотирирічними, вузівськими програмами навчання перевищує 1900. Другою її ознакою є переважаюча кількість вищих приватних закладів у порівнянні з державними. Дві третини університетів США є приватними [4].

Американські ВНЗ діляться на приватні й державні. І ті, й інші можуть бути різного рівня, причому від їх престижності залежить, зокрема, процедура відбору та прийому абітурієнтів, а також вартість навчання. І в чотирирічному коледжі, і в університеті можна одержати ступінь бакалавра.

За 4 роки студент повинен освоїти близько 30 дисциплін. Перший і другий курси приділяються одержанню базових знань, третій та четвертий - вивченню спеціальних дисциплін. Навчальні плани американських ВНЗ відрізняє можливість максимально широко комбінувати предмети на вибір. Для одержання ступеня необхідно набрати задане число залікових аудиторних годин (кредитів), а також мати середній бал (Graduate Points Averiage, GPA) не нижче певного рівня [4].

Другий щабель вищої освіти (Graduate Level) - це магістерські програми, розраховані в середньому на два роки. Серед їх слухачів близько 52% іноземців, що навчаються в США. Вищий учений ступінь - доктор філософії (Ph) - можна одержати після трьох років навчання та захисту дисертації. Як правило, на цей ступінь можуть претендувати власники ступеня магістра, але в ряді випадків у докторантуру приймають і бакалаврів.

США - батьківщина ступеня MBA (Master of Business Administration), що сьогодні користується надзвичайним попитом у всьому світі. Програми цього типу американських бізнес - шкіл дуже популярні. В США близько 60% провідних бізнес - шкіл світу, які в цілому пропонують 700 програм навчання на цей ступінь. Іноземні студенти також бажають вивчати в Америці менеджмент, економіку - тобто дисципліни, в яких американці є безперечними лідерами. Великим попитом користуються також право, медицина, фізика, інженерні та природничі науки, математика та інформатика.

Вступникам на магістерські програми необхідно витримати тест GRE (Graduate Record Examination), а тим, хто планує вивчати менеджмент та бізнес - адміністрування, - тест GMAT (Graduate Management Admission Test).

Рішення про зарахування студентів приймає спеціальна приймальна комісія або факультет того університету, на який абітурієнт збирається вступати.

Критерії, що впливають на рішення про прийом і виділення фінансової допомоги, визначаються університетом. Фактори, що впливають на результат (кількість вільних місць, конкурс, розмір фінансової допомоги тощо), міняються щороку.

У курсі навчання у коледжі студенти США звичайно вивчають широкий спектр предметів. Більшість студентів не спеціалізуються в одній спеціальності аж до магістратури.

Перші два роки коледжу називають роками «новачка» та «другокурсника». У деяких школах від новачків і другокурсників вимагають брати курси в різних областях навчання: література, наука, соціальні науки, мистецтво, історія тощо. Новачки та другокурсники відомі як «under - classmen».

«Джуніор» та «старший», або третій і четвертий роки навчання, є «старшими курсами». Такі студенти називаються «upperclassmen». Коли вони вступають на третій курс, вони повинні вибрати свою спеціальність. Студенти мають засвоїти певну кількість курсів з цього напрямку. У деяких школах, студенти також обирають «minor» (друга спеціальність). Зазвичай водночас студенти вибирають декілька додаткових, «екстра» курсів в інших галузях [3].

У кожного студента є «радник з викладацького складу», що веде курс за фахом студента. Цей радник допомагає студентові вибрати програму навчання. У міжнародного студента також буде «Радник міжнародного студента». Ця людина допомагає міжнародним студентам звикнути до життя в США, регулює візові та інші проблеми, а також організує позакласну програму.

Аудиторні заняття варіюються від великих лекцій для декількох сотень студентів до «семінарів» (дискусійні класи), у яких беруть участь лише кілька студентів.Професори зазвичай пропонують список навчальної літератури щотижня. Вони також вимагають декілька письмових звітів (робіт) протягом кожного семестру. Студенти повинні вчасно знайомитись із пропонованою навчальною літературою, щоб адекватно брати участь у дискусійних класах і розуміти матеріали лекцій. Крім того, студенти наукових факультетів і шкіл повинні проводити певний час у лабораторіях.

Кожен курс дає студентові певну кількість «кредитів» або «кредитних годин». Це число при близно дорівнює кількості годин з даного предмета, що студент проводить у класі протягом тижня. Звичайно за один курс студентові зараховується від 3 до 5 кредитів.

Повна програма в більшості шкіл звичайно оцінюється в 12 або 15 кредитних годин (4 або 5 курсів у семестр). Міжнародні студенти повинні записатися на повну програму протягом кожного семестру.

Якщо студент переводиться до іншого університету до одержання диплома, то більшість кредитів, отриманих у першому університеті, будуть зараховані в новому. Це означає, що студент може перевестися в інший університет, але закінчити його в той же або приблизно в той же час [3].

Професори ставлять кожному студентові оцінку за кожен курс. Оцінки враховують таке:

- участь в аудиторних заняттях. Обговорення, питання. Студенти повинні брати участь у дискусіях, особливо на семінарах. Це - дуже важливий фактор у визначенні оцінки студента;

- тести та перевірочні роботи протягом семестру. Зазвичай даються під час аудиторних занять;

- дослідження та лабораторні звіти;

- тести або «контрольні опитування». Іноді професор проводить неоголошене «контрольне опитування». Звичайно результати цієї роботи не дуже сильно відбиваються на фінальній оцінці, але вони стимулюють студентів до постійної роботі з теми та до гарної відвідуваності;

- фінальний іспит. Проводиться через певний час після останнього заняття курсу [4].

Щоб знайти гарну роботу, випускникові коледжу з дипломом бакалавра варто подумати промагістратуру або аспірантуру.

Академічні магістерські програми зазвичай включають історію та філософію. Одержання ступеня магістра є необхідним кроком для наступного одержання ступеня доктора. Більша частина часу в магістратурі віддається аудиторним заняттям. Кандидат на одержання ступеня магістра повинен підготувати велике дослідження, що називається «master's thesis».

Багато шкіл розглядають ступінь магістра як перший крок до вступу в докторантуру. Але в інших школах студенти можуть готуватися безпосередньо до докторантури, навіть не маючи ступеня магістра.

Для одержання ступеня доктора може знадобитися 3 або більше років. Для іноземних студентів ця програма триває п'ять або шість років [3].

Протягом перших двох років більшість кандидатів на докторський ступінь навчаються в класах і семінарах. Протягом принаймні одного року студенти виконують своє дослідження та пишуть тези або дисертацію. Ця робота викладає погляди кандидата, його розробки й дослідження, які ще не були опубліковані.

Докторська дисертація - обговорення та резюме на задану тему. Більшість університетів, що присуджують докторські ступені, також вимагають від кандидатів уміння читати на двох іноземних мовах, певної кількості занять у класі, скласти кваліфікаційний іспит та усний екзамен з тієї ж теми, що й дисертація.

Уряд США фінансує, наприклад, програми аспірантських і докторських стипендій ім. Едмунда Маски, програму ім. Фулбрайта тощо. При цьому, як правило, стипендію або грант легше одержати тим, хто збирається їхати в США на магістерську програму або в докторантуру.

МВА (Master of Business Administration) - найбільш популярний ступінь в менеджменті і управлінні. Ступінь МВА з'явився в 1902 році і з того часу користувався незмінною популярністю як мінімум на території США. Пік же популярності і всесвітнього визнання припадає на 90 - і роки. МВА - програми для бізнесменів зі стажем роботи 3-5 років. При цьому неважливо, за якою спеціальністю ви отримали раніше диплом про вищу освіту.

Сьогодні лідерами МВА - освіти, як і раніше, залишаються американські бізнес - школи, але останніми роками розрив тут між Європою і США поступово скорочується [4].

Основа системи МВА - систематизоване навчання мистецтву бізнесу. На початку XX століття Дартмутський коледж (Dartmouth College) першим зробив спробу такого навчання. Перший набір на програму М.С.S. (Master of Commercial Science) становив сім осіб. Таким чином, члени цієї «прекрасної сімки» стали першими дипломованими бізнесменами світу, а Дартмутський коледж у невеликому містечку Ганновер штату Нью - Гемпшир - колискою нового виду освіти, бізнес - школа якого зараз вважається однією із найкращих у світі [3].

МВА в класичному розумінні - це післявузівська спеціалізована професійна освіта у сфері бізнесу. Вона необхідна, якщо людина хоче присвятити себе бізнесу, набути спеціалізованих знань, навиків, зв'язків і додаткових можливостей.Коли всі ці наміри перетворюються в усвідомлену стратегію власного професійного зростання людини, тоді можна сказати, що ступінь МВА призначений саме для неї.

Такі поняття, як реклама, маркетинг, логістика, управління фінансами, підбір і стимулювання роботи персоналу, організація різних бізнеспроцесів, єдині у всьому світі. Бізнес стає все більш глобальним і інтернаціональним явищем. У сфері бізнес - освіти існують декілька наукових ступенів:

Bachelor of Business Administration (BBA) - бакалавр бізнес - адміністрування. У більшості іноземних університетів даний ступінь присуджується після чотирьох років навчання на денному відділенні.

Master of Business Administration (МВА) - магістр ділового адміністрування. Даний ступінь отримується випускниками університетів або інших ВНЗ, котрі спеціалізуються в галузі ділового адміністрування, після додаткових двох років навчання.

Doctor of Business Administration (DBA) - доктор ділового адміністрування, вищий професійний ступінь у сфері бізнес - освіти. На Заході DBA існують уже давно. В ієрархії академічних ступенів DBA (доктор ділового адміністрування) йде за МВА (магістр ділового адміністрування) і умовно прирівнюється до Ph (доктор філософії).

Зазвичай МВА - освіту бажають отримати дві категорії людей. Перша категорія - менеджери середнього рівня, які хочуть рости в професійному плані і ставати керівниками. Друга категорія, яка практично подібна до першої, - це власники, співвласники і топ - менеджери різних компаній, у тому числі і найбільших банків, холдингів тощо. Якщо перші приходять для того, щоб навчатися і просуватися далі у сфері бізнесу, то другі - для того, щоб навчатися і тим самим отримати якусь гарантію того, що вони не втратять свої позиції в майбутньому[3].

MBA (Master of Business Administration) - це програма професійної вищої освіти, що дозволяє одержати ступінь магістра ділового адміністрування. Це найбільш популярна ділова міжнародна кваліфікація. Дана програма ставить на меті формування навичок висококваліфікованого менеджера з широкими та універсальними знаннями в управлінні бізнесом.

Кваліфікація з'явилася в США близько 90 років тому. Сьогодні більш ніж 1000 бізнес - шкіл, університетів, інститутів в усьому світі пропонують MBA [4].

Основна причина, чому студенти хочуть одержати МВА, - це реальна перспектива підвищення заробітної плати, а також відкриття нових можливостей у кар'єрі. Зарплата випускників МВА досягає $60-90 тисяч на рік. Якісна програма, розвиваючи особисті навички студентів і в той же час розширюючи їхні знання в сфері управління в контексті глобального бізнесу, дозволяє розширити перспективи майбутньої

кар'єри, виявити професійний потенціал.

Багато студентів, котрі одержують МВА, розглядають свою кваліфікацію як своєрідний «пропуск» для того, щоб зайняти високу посаду у великій компанії.

Програма МВА призначена, як правило, для людей, що закінчили ВНЗ і проробили якийсь час за фахом, щоб, з одного боку, отримати досвід, а з іншого боку - зрозуміти, що набутих знань уже недостатньо.

Одержання МВА дозволяє її власникові не тільки заповнити прогалини в освіті, але й значно прискорити кар'єрний ріст або змінити профіль свого роду діяльності. Тож програмою МВА зацікавлені і процвітаючі власники власного бізнесу, і менеджери великих компаній, банків, і недавні студенти, які прагнуть зробити успішну кар'єру в бізнесі.

Для того, щоб вступити на програму МВА, необхідно мати диплом про вищу освіту у будь - якій області та певний досвід роботи в бізнесі, а також пройти співбесіду й тестування. Як правило, претенденти повинні скласти загальний іспит GMAT, що являє собою ряд тестів. Студенти, для яких англійська мова не є рідною, зобов'язані також здавати тест на знання англійської мови - TOEFL.

Програми MBA можуть бути із системою fulltime, part - time або дистанційним навчанням.

Програми full - time звичайно тривають рік, у той час як система part - time становить у середньому 2-3 роки, але це дозволяє студентам, крім навчання, ще й працювати. Навчаючись дистанційно, студент самостійно вивчає дисципліни, має можливість одержати письмові рекомендації викладача й відповіді на питання, а потім здає екзамен з кожного предмета.

Навчання за системою part - time або дистанційній системі - це, насамперед, високоінтелектуальна робота й від слухачів програми потрібні значні індивідуальні зусилля й особисті зобов'язання з виконання всіх основних вимог програми. Оскільки МВА - це освіта, що має практичну спрямованість, то в ході навчання значна увага приділяється знайомству з діяльністю реальних компаній, застосовується метод «кейс - стаді», використовуються активні методи навчання (майстер - класи, ситуаційні й рольові ігри). Викладачі у бізнес - школах є не просто теоретиками, а, як правило, самі працюють у реальному бізнесі, займають керівні посади або займаються консультуванням [3].

Ступінь МВА дозволяє отримати сучасні професійні знання й навички в галузі менеджменту для організації власного бізнесу, роботи у великій компанії, в цілому для забезпечення успішного кар'єрногоросту.

Кардинальна відмінність DBA від Ph полягає в тому, що DBA розраховане, в основному, на навчання діючих топ - менеджерів, a Ph - на науковий ступінь, для одержання якого потрібно освоювати академічні дисципліни.

При цьому наявність одного із цих ступенів зовсім не визначає напрямок кар'єри, але частіше в бізнес ідуть після DBA, а в академічну сферу - після Ph.

Висновки. За задумом творців DBA, програма повинна була стати чимсь на кшталт VIP - навчан ня для бізнес - еліти. Вступники на неї вже відбулися як успішні підприємці, але їм не вистачає вміння глобально осмислювати процеси, що відбуваються в економіці. Якщо МВА вчить, як правильно керувати бізнесом, то DBA дозволяє досконально досліджувати та аналізувати бізнес - процеси і контролювати їх у компанії.



Номер сторінки у виданні: 229

Повернутися до списку новин