Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Систематика наукового знання на основі кваліметрії





                Віталій Циба, доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри соціальної роботи Університету «Україна»

УДК 371

 

У попередній нашій публікації (Освіта регіону. - 2010. - № 4.) читач мав змогу ознайомитися з теорією вимірювання якісних змін - кваліметрією. Опубліковано немало розробок класифікацій наук, але без серйозного обґрунтування їх класотвірних основ. Запропоновано систематику знань у формі теорій ієрархічно ускладнюючих систем, а не у формі класифікації традиційних наук. Тому дана розробка систематики наукового знання на основі кваліметрії є актуальною, насамперед, у системі освіти.

Ключові слова: кваліметрія, класифікація наук, система, системний аналіз, стратифікація, теорії систем.

 

В предыдущей нашей публикации (Освіта регіону. - 2010. - № 4.) читатель имел возможность познакомиться с теорией измерений качественных изменений - квалиметрией. Опубликовано немало разработок классификаций наук, но без серьезного обоснования классообразующих оснований. Предложена систематика знаний в форме теорий иерархически усложняющихся систем, а не в форме классификации традиционных наук. Поэтому данная разработка систематики научного знания на основе квалиметрии является актуальной, прежде всего, в системе образования.

Ключевые слова: квалиметрия, классификация наук, система, системный анализ, стратификация, теории систем.

 

In previous our publication (Osvіta regіonu. - 2010. - № 4.) a reader was in a position to become acquainted with the theory of measuring of quality changes - by qualimetrics. Quite a bit developments of classifications of sciences are published, but without the serious ground of classification grounds. Systematization of knowledges is offered in the form of theories of the systems hieratically becoming complicated, but not in the form of classification of traditional sciences. The therefore given development of systematization of scientific knowledge on the basis of qualimetrics is actual, foremost, in the system of education.

Key words: qualimetrics, classification of sciences, system, systems analysis, stratification, theories of the systems.

 

Теорія кваліметрії тісно пов'язана з методологічним принципом системного підходу у пізнанні об'єктивної реальності. В загальній теорії систем наукова картина світу структурована у вигляді ієрархії систем від найпростіших фізичних і до найскладніших соціальних. Принцип стратифікаційної структуризації виражає послідовне включення систем нижчого порядку в системи вищого порядку складності, що рівносильно впорядкуванню їх на стратифікаційній шкалі у формі вузлової лінії відношень мір (Геґель) з вузлами в точках якісних переходів між ускладнюючими формами організації матерії.

В еволюційному розвитку наук з поглибленням пізнання і неминучою диференціацією предметів їх вивчення виникла потреба в класифікації  традиційних і новостворених наук. Таку спробу класифікації наук, використовуючи принципи матеріалістичної діалектики у пізнанні явищ, зробив Ф. Енгельс [1]. Пізніше академік Б. М. Кедров продовжив таку розробку класифікації традиційних наук, проте без чіткого обґрунтування її класотвірної основи [2, 3]. За його концепцією, «в даний час загальна класифікація наук ґрунтується на розкритті взаємозв'язку трьох головних розділів наукового знання: природознавства, суспільних наук і філософії» [4, т. 3, с. 581]. Класифікація наукового знання у вигляді розгалуженої мережі традиційних наук, кількість яких становить декілька тисяч, хоча і охоплює все наукове знання, але не завжди має достатньо логічну стрункість через відсутність або неможливість чіткого визначення границь предмета вивчення науки як такої внаслідок умовності поділу багатьох царин знань на самостійні науки та довільності їх диференціації - одним словом, через відсутність єдиної системотвірної основи. Дійсно, в загальній класифікації наук є найрізноманітніші варіанти виникнення і формування предметів їх вивчення. Серед них є такі, як лінгвістика, біофізика, геохімія й інші, що утворилися на стику суміжних наук, або ж як кібернетика, наукознавство, генетика, біоніка й інші, що виділилися з традиційних наук або утворилися як нові. При цьому часто змінюється коло завдань «материнських наук», і в їх назви вкладують новий смисл. До числа якнайдавніших належать такі науки, як фізика, філософія, математика й інші. Слово «фізика» означає «природа». Раніше ця наука містила всі відомості про природу, у тому числі і про живу. Згодом ця царина знань оформилася в самостійну науку - біологію. У філософії в міру уточнення її специфічної проблематики сформувалися як самостійні науки теорія діалектики, історія філософії, етика, естетика й інші. Математика, що була мовою лише фізики, нині проникає у біологічні й суспільні науки, підводячи їх під категорію точних.

Із сказаного виходить, що предмети вивчення окремих традиційних наук не завжди характеризуються достатньою цілісністю, щоб предмети їх вивчення можна було розділити і класифікувати, не побоюючись надмірних перекриттів і зберігши їх специфіку. Відповідно до принципу відображення, в даній систематиці наукового знання використано системний підхід, за яким для систематизації наукового знання вибрані не предмети традиційних наук, а предмети теорій систем матеріального світу, які внаслідок своєї природної структури і місця в загальній структурі світобудови характеризуються цілісністю. Звідси цілісність притаманна і описуючим їх теоріям. У кожній теорії для характеристики відповідної системи використовується ряд традиційних наук. Супідрядний характер систем дає можливість розташувати відповідні теорії систем за рівнями складності, що зумовлює певне розташування пов'язаних з ними традиційних наук, що можна розглядати як «класифікацію наук» (схема). Таким чином, класифікація традиційних наук прив'язана до систематики теорій систем, яка, в свою чергу, є відображенням систематики відповідних систем матеріального світу [5].

Систематика систем вичерпує матеріальний світ у всьому його обсязі і різноманітності та заснована на існуючому в ньому порядку, структурності. Системотвірною основою впорядкування наукового знання у вигляді теорій матеріальних систем служить інтенсивна характеристика складності, що виражає ступені якостей рівнів організації матерії з доповнюючою її екстенсивною характеристикою, що виражає обсяг відповідної якісної форми.

Проаналізуємо докладніше принцип структуралізації наукового знання на базі концепцій кваліметрії і її типології шкал.

Багатоступінчата родовидова ієрархія ділить речовий світ на страти, кожна з яких одночасно є класом однорідних одиниць, тобто «тотожних за певною ознакою одиничних об'єктів» відносно фіксованого родового номіналу якості (скажімо, зерно), який класифікується на підкласи одиниць з фіксованими видовими номіналами якостей (жито, пшениця і т. д.). Кожному рівню відповідає страта i - го порядку (сорт зерна). Перехід множини одиниць одного рівня в множину одиниць наступного рівня може відбуватися поступово через проміжні ступені, що безперервно змінюються, або ж стрибком із фіксацією ступеня певного рівня. За наявності стрибкоподібних переходів відбувається різка трансформація одиниць множини на кожному рівні, що формує їх ієрархію. Завдяки стрибкоподібним переходам є можливість виразити речовий світ у вигляді номінально - класифікаційно - стратифікаційного «дерева». Структура його виражає впорядкування класів і страт з їх кількісним наповненням у ряди, які суть номінальні (класифікаційні), ординальні (стратифікаційні) і кардинальні (кумулятивні) шкали.

Проаналізуємо особливості співвіднесення різних типів шкал на схемі. Вертикальна вісь являє собою ординальну шкалу ступенів інтенсивності якостей. Горизонтальна вісь суть кардинальна шкала, значення на якій виражають чисельність елементів (елементарних систем) на кожному рівні і кожного номінала. У загальному випадку окремому рівню відповідає множина елементів, яка розпадається на декілька класів. На шкалі інтенсивності даний рівень вироджений, що означає розщеплення відповідного йому родового номіналу (атом; зерно; робітник) на видові номінали якостей, яке можна розглядати як номінальну шкалу (водень, гелій, кисень і т. д.; жито, пшениця, ячмінь і т. д.; слюсар, столяр, токар і т. д.). Саме в такій системі координатних шкал розміщується весь речовий світ, а разом з ним - усі сфери наукового знання як відображення відповідних сфер реальності.

Проте задамося питанням, який змістовий (фізичний, біологічний, соціальний) смисл інтенсивної властивості, за якою проводиться стратифікація наукового знання, і який змістовий смисл екстенсивнихвластивостей і номіналів якостей, відповідних кожній страті? Щоб відповісти на нього, проаналізуємо суть організації матерії в системи.

За термодинамічним уявленням мимовільний процес локалізації рухомої матерії в системи, тобто процес організації матерії (в замкнутих або квазізамкнутих системах з фізично нейтральних елементів) повинен бути протиприродним у тому розумінні, що всякі неоднорідності, структуровані локалізації є нерівноважними станами, які прямують до рівноважних (до хаотичних з розпадом структурності) як більш вірогідних. Рівноважний стан характеризується збільшенням величини ентропії, яка є мірою дисипації енергії, «пониження її якості», мірою «дезорганізації» матеріальних утворень. Організація, структуралізація матерії виявляється в протилежній, синергетичній, тенденції - у виникненні менш вірогідних з погляду термодинаміки станів матеріальних утворень зі зменшенням величини ентропії, що супроводжується підвищенням «якості енергії», тобто спрямованого зосередження її в «організованих формах». Інакше ще говорять, що зростає негентропія або синтропія такої системи або зростає кількість вміщуваної в ній інформації як міри «неоднорідності» в розподілі енергії (або речовини) в просторі або в часі [6, с. 53; 7; 8]. Фізичний смисл поняття інформації в шеннонівському розумінні, якій властиві адитивність, кумулятивність, У. Р. Ешбі визначив як кількість різноманітності [9]. Але зростання якості енергії в процесі «організації» матерії супроводжується появою нових стійких форм зростаючої складності. Збільшення кількості різноманітності на нижніх рівнях «організації» матерії (що вимірюється кількістю інформації), завдяки хвильовим властивостям матерії і урівноваженню різних фізичних сил, призводить до стабілізації системи, до стану рівноваги, що і фіксується нами як народження нової якості

(множини з новим номіналом якості) на рівні неживої природи [10]. Далі, завдяки генетичному механізму відтворювати собі подібні утворення (редуплікація біополімерів, поділ клітин, статеве і вегетативне розмноження організмів), виникають нові стійкі системи на рівні живої природи [11]. Завдяки механізму задоволення біогенних потреб живих організмів для підтримки стану гомеостазу в зовнішньому середовищі утворюються стійкі біологічні системи. Над ними розташовані соціальні системи ще вищого рівня організації, що включають як елемент людину - біосоціальну істоту, наділену свідомістю. Стійкість соціальних систем визначається гармонізацією економічних, політичних, культурологічних відносин в суспільстві, втілених в законах, що забезпечують оптимальну життєдіяльність народу щодо задоволення їх матеріальних і духовних потреб (індивідуальних і командно - групових) з ґарантією миру і прав людини.

            Таким чином, процес формування стійких станів матерії в міру ускладнення її організації, структуралізації відображає ступені якісних стрибків на шкалі зростання якості енергії, утворюючи врешті - решт всю світобудову.

Як розуміти сутнісний смисл інтенсивної властивості, що відображає зростання якості енергії?

Якісно кількісне розмаїття речового світу описується кількістю різноманітності, що характеризується екстенсивною величиною негентропії або кількістю інформації через властиву їй адитивність, кумулятивність. Таким чином, субстанцією гранично простої множини, що характеризує ієрархію систем речового світу, є інформація (подібно тому, як для якісно різноманітних товарів загальною субстанцією є абстрактна споживна вартість), і, отже, будь - який системний об'єкт характеризується показником інформаційної потужності. Ускладнення систем матеріального світу супроводжується підвищенням густини інформації, що припадає на одиницю маси або енергії, що і виражає суть зростання якості енергії. Інтенсивну властивість у вигляді відношення кількості інформації (кількості різноманітності, за Ешбі) до маси назвемо складністю організації або структуралізації матерії. Ця характеристика має властивість потенціалу і показує ступінь інтенсивності інформаційного вмісту данного системного утворення. Накопичення кількості інформації в межах однієї якості, тобто на одному еквіпотенційному рівні, збільшує обсяг інформації I, але ще не збільшує ступінь складності С систем цього рівня. Просування вгору за шкалою ступенів складності структуралізації матерії означає стрибок з кожного попереднього еквіпотенційного рівня на кожний наступний з новим значенням ступеня якості. Шкала складності структуралізації матерії є вузловою лінією відношень мір (Геґель) - міри інформації і міри маси (або енергії). Показник інформаційної потужності W будь - якого системного утворення дорівнює сумі добутків показника складності організації С (інтенсивної величини) на кількість інформації I (екстенсивної величини):

Інформаційний критерій дозволяє кількісно оцінювати ступінь складності систем. Наприклад, за підрахунками повну кількість інформації в молекулі білка становлять 4,5 біти на амінокислотний залишок [12].

Проаналізуємо наведену схему систематики наукового знання: спочатку систематику систем (онтологію), а потім теорій систем (гносеологію). В лівій частині схеми показано розташування матеріальних систем у порядку їх супідрядності на шкалі складності структуралізації матерії, а в правій частині - їх відображення у формі теорій.

В основі ієрархічної структури світобудови проявляється субстанція у вигляді фізичних полів. Ядерні сильні і слабі взаємодії, електромагнітні і гравітаційні сили формують матеріальні локалізовані утворення. Різноманітність їх структур від мікроскопічних до макроскопічних масштабів зумовлена відмінністю в їх дальнодії, внаслідок чого один тип сил у різних за протяжністю об'єктах виявляється домінуючим.

Найдрібнішими утвореннями речовини є елементарні частинки, хоча не виключено, що і вони складаються із структурних елементів - кварків. Деякі з елементарних частинок під впливом ядерних сил утворюють складніші системи - ядра. Оскільки останні електрично не нейтральні, то в результаті захоплення ними електронів утворюються атоми. В наступних системах також домінують електричні сили. Атоми об'єднуються в молекули за допомогою хімічних зв'язків. Наступній сходинці за складністю відповідають тіла, де разом з міжатомними і міжмолекулярними силами електричної природи виявляються сили взаємодії мас - гравітаційні. І нарешті, на космічних відстанях небесні тіла взаємодіють завдяки силам гравітації. Перелічені фізичні системи розташовані схематично у вигляді сходинок нахилених сходів. Річ у тому, що ці системи можна розташувати, з одного боку, по горизонталі, оскільки кожна з них є результатом початкового формування речовини силами незалежних першоджерел різної природи, а з іншого - по вертикалі, оскільки системи, утворені з перевагою сил близькодії входять складовими частинами в системи, утворені силами великої дальнодії, і, отже, виступають відносно них як складніші. Всі ці системи є замкнутими, оскільки стійкість їх є результат того, що інерційний рух тіл, що їх утворюють, урівноважений дією відповідних потенційних сил; але не ізольованими, бо, скажімо, ядра - нейтральні в розумінні дії ядерних сил не нейтральні електрично і гравітаційно; атоми і молекули нейтральні електрично, але не гравітаційно.

Одна із сходинок на схемі, що відповідає молекулам, є висхідною для побудови вертикальної ієрархії так званих біологічних систем (живих). Подальші сходинки систем з достатньо вираженою індивідуальністю відповідають клітинам, організмам і їх об'єднанням (спільностям), включаючи суспільство гомо сапієнс як вищу форму організації істот, наділених свідомістю. Кожна із цих систем включає ієрархію підсистем, основні з яких вказані на схемі. Поміщена в прямокутник соціальна система - суспільство - також має ієрархічну структуру - від особи і малої групи (команди) і до міждержавних об'єднань. Зауважимо, що клас ссавців, до якого належить людина, має своєю підсистемою психіку, вища форма якої у людини наділена свідомістю.

Живі (і соціальні) - це так звані відкриті системи, стабільність яких характеризується рухомою рівновагою за рахунок енергетичного обміну (як у вигляді речовини, так і у вигляді поля) із «живильним» ціннісним середовищем. Живі системи разом із середовищем утворюють замкнуті системи, як, наприклад, екологічна система або космонавт разом із системою життєзабезпечення.

Наступна після молекул сходинка на схемі, що відповідає тілам, може бути висхідною для побудови ієрархії штучних систем типу живих. Відмітна властивість живого - самовідтворення - не має місця у фізичних тіл. Тому синтез систем, що моделюють функції живих організмів, здійснюється штучно. Ряд технічних систем можна розглядати як моделюючі фізичні або розумові операції людей, що спільно з ними виконують і доповнюють функції людини в її трудовій діяльності. Штучні системи цього типу віднесемо до розряду кібернетичних у широкому розумінні цього терміна.

Повна сукупність усіх систем - природних і штучних - є єдиною системою матеріального світу, всієї світобудови. Зазначимо, що в ієрархічній структурі світобудови матеріальні системи на вищих рівнях повторюють деякі закони будови і функціювання систем на нижчих рівнях у новій якості (саме наявність інваріантів в ізоморфних системах різної природи зумовило створення загальної теорії систем).

Охарактеризувавши об'єкти реального світу (онтології), перейдемо до розробки систематики наукового знання (гносеології).

За матеріалістичною, як і за ідеалістичною, філософією, внутрішній і зовнішній світи людини відображають один одного, і наші знання є продуктом відображення картини світу в результаті пізнання. «Характеризуючи картину світу, слід зазначити, що вона є не хаотичною сукупністю знань, а цілісною системою, яка визначається структурою самого матеріального світу, співвідношенням властивих йому об'єктивних законів» [13, с. 13].

Природно ієрархії матеріальних систем зіставити з ієрархією традиційних наук, предметом вивчення яких вони є. Але при спробі такої класифікації виявляється, що частина існуючих наук охоплює декілька систем, а частина їх, особливо суспільних, - лише окремі їх сторони. Тому поставимо у відповідність ієрархії матеріальних систем наукові царини, які назвемо теоріями відповідних систем, як це і показано на схемі. Адже розробка систематики наук полягає не в розташуванні традиційних наук, а в систематиці наукового знання по суті, а саме - в систематиці теорій матеріальних систем за шкалою вузлової лінії відношень мір інформації і маси (або енергії), або, що те ж саме - за шкалою складності структуралізації матерії. Тому на схемі систематики теорій наукового знання під назвою кожній з них наведено приблизний перелік традиційних наук.

За системного підходу до опису реального світу теорія будь - якої матеріальної системи включає сукупність знань про закони, що відображають їх просторову структуру, дію в часі, енергетичну взаємодію їх елементів (компонент) і рівень складності, виражений через інформаційний вміст як міри якості енергії системи, відповідній її оптимальній структурі. Наприклад, часове рівняння Шредінгера описує атомні системи. При виключенні з нього часу воно перетвориться в рівняння для стаціонарних систем, що відображає тільки просторові структури. В результаті його розв'язання одержуємо енергетичний спектр і розподіл густини ймовірності електронів у просторі. Зміна системи в часі полягає в переході її з одного стаціонарного стану в інший при поглинанні або випромінюванні кванта енергії. Організація частинок в атомній системі характеризується певною інформаційною потужністю або сумарною негентропією, відповідної даній формі структуралізації матерії. Також у разі складніших систем має місце співвідношення між цими параметрами. Наприклад, у сфері економіки робота підприємства як соціально - економічної системи описується документацією щодо технології виготовлення продукції, штатним розкладом і т. п. Все це відображає структуру підприємства. При щомісячному випуску однієї і тієї ж кількості виробів система перебуває в стаціонарному стані. Оскільки це відкрита система, що перебуває в рухомій рівновазі, то обмін сировиною, продукцією й іншими видами енергії і речовини не порушує її значення негентропії, не міняє її інформаційну потужність. Удосконалення устаткування або перехід підприємства на нову технологію із збільшенням кількості та підвищенням якості виробів у результаті додаткових енергетичних (фінансових) витрат означає перехід системи з одного стаціонарного стану в інший або ж розвиток системи в часі у бік зростання негентропії.

Однією з особливостей ієрархічної систематики наукових теорій є те, що взаємодія реальних систем і підсистем на послідовних рівнях ієрархії, зумовлює перекриття предметів вивчення відповідних теорій. Тому кожна система вивчається відповідними теоріями (і пов'язаними з ними традиційними науками) «зверху», «ззовні», тобто з позиції складнішої системи, елементом (компонентом) якої вона є (точка зору макропідходу в пізнанні), і «знизу», «зсередини», тобто з позиції підсистем, що є елементами (компонентами) даної системи (точка зору мікропідходу в пізнанні). Підхід до вивчення поведінки систем «ззовні» є описовим (модель «Чорного ящика»), і для пояснення сутності явища необхідна інтерпретація механізмів його будови і функціювання «зсередини». Наприклад, вважаючи атоми неділимими, що розрізняються за валентністю як властивості вступати в хімічні реакції, Менделєєв відкрив періодичний закон елементів (макропідхід). Проте повне розуміння причин будови таблиці елементів прийшло з розробкою теорії атома квантовою механікою (мікропідхід). Другий приклад: вивчення теплових явищ привело до формулювання трьох начал термодинаміки (макропідхід), трактування яких дано статистичною фізикою (мікропідхід). Третій приклад: спадковість у живій природі спочатку була встановлена як передача сукупності властивостей рослинами і організмами з покоління в покоління за допомогою генів (макропідхід), а розшифровка інформаційного коду спадковості в генах і механізму передачі її була дана пізніше з відкриттям подвійної спіралі ДНК (мікропідхід). Ті ж макро- і мікропідходи мають місце і в пізнанні систем на вищих рівнях складності ієрархії систем, тобто в пізнанні психологічних і соціальних систем. «Природно припустити: аналогічно тому, як успішний розвиток біологічних наук повинен ґрунтуватися на фізиці і хімії, так і розвиток науки, про закони, що лежать в організації суспільства, повинні ґрунтуватися на науці про вищу нервову діяльність людини» [14, с. 107].

Взаємодію систем, а разом з нею і взаємозв'язок відповідних теорій, можна прослідкувати за глибиною всієї ієрархічної світобудови. Разом з теоріями конкретних систем опосередковано супідрядні і традиційні науки, причому пізнання явищ на стику систем породжує суміжні науки. Наприклад, діяльність групи людей (сфера соціології) може бути порушена хворобою деяких з них. Ця хвороба може бути пов'язана з ненормальним розвитком клітин, скажімо, мозку (сфера біології), яка, у свою чергу, викликана дефектами в макромолекулах клітин, які можуть містити в своїх ланцюжках радіоактивні ізотопи атомів, ядра яких схильні до розпаду (сфера фізики). Отже, відповідні науки через супідрядність теорій систем, у даному прикладі - соціальна психологія і ядерна фізика - зв'язані між собою опосередковано через ланцюжок проміжних наук, таких, як генетика, біохімія, молекулярна і атомна фізика.

Розташована поряд з ієрархією живих систем на схемі ієрархія штучних систем нині перебуває в стадії формування. Найпростішіз них моделюють елементарні операції фізичної праці, а найскладніші - операції розумової праці людини. Вивченням і розробкою таких систем   займається кібернетика в широкому розумінні предмета її вивчення, включаючи ряд технічних і медичних наук.

Наукове знання про всі матеріальні системи складає наукову картину світу. Осмислення її є предметом філософії. Водночас у матеріальних системах в їх розвитку від нижчих форм до вищих повторюються деякі закони в новій якості. Виділяючи інваріанти в ізоморфних і гомоморфних явищах різного ступеня складності, загальні для цих явищ закони будови, функціювання і розвитку вивчає загальна теорія систем.

Особливе місце в систематиці наукового знання займають логіка, лінгвістика і математика. Джерелом знань є матеріальний світ, і закономірності його вивчають конкретні науки, користуючись як інструментом для позначення понять, операцій, чисельностей як елементів відображення реального світу - символами логіки, лінгвістики і математики. В міру пізнання світу на зміну якісним описуванням властивостей систем за допомогою логічних розмірковувань приходять кількісні математичні співвідношення. «Математика - це мова плюс розмірковування, це якби мова і логіка разом», - писав відомий фізик Р. Фейнман [15, с. 169]. Нині достатньо глибоко пізнані фізичні системи. Зараз наступив період досить інтенсивного проникнення людського знання в таємниці біологічних систем, а також соціальних. «Не слід думати, що поняття, які нині доводиться використовувати в інтуїтивному плані, завжди залишаться в такому положенні, - писав відомий математик А. А. Ляпунов. - В міру розвитку науки її внутрішня логічна основа постійно вдосконалюється. З часом єдиний логічний фундамент математики охопить, звичайно, і ці поняття. Проте гальмувати розвиток тих галузей, які на ці поняття спираються, виходячи з того, що ці поняття ще не обґрунтовані на базі логічного фундаменту всієї математики, звичайно, недопустимо. Є всі підстави вважати, що в міру математизації науки одночасно з включенням одних понять у загальну систему понять математики виникатимуть нові інтуїтивно - змістові і неформалізовані поняття. Такі царини, як психологія і соціологія, теж поступово охоплюються процесом математизації. І було б вкрай дивно, якби при цьому вдалося обійтися системою понять, що вже склалися» [16, с. 48].

З огляду на те, що логіка, лінгвістика, математика носять універсальний характер і виконують інструментальну функцію відносно до конкретних наук, вони віднесені на схемі до розряду інтертеорій.

Пізнання і осмислення всієї наукової картини світу здійснює філософія. Звідси на схемі філософія, як особлива наука, розташована над усією системою наукового знання, вказуючи, з одного боку, на виконання нею онтологічної функції, тобто осмислення загальної філософської картини світу, а з іншого - на виконання нею гносеологічної функції, тобто відображення буття в свідомості.        

Таким чином, на основі виконаної стратифікації і класифікації систем матеріального світу і використання концепцій кваліметрії в аналізі наукової картини світу була розроблена нинішня систематика наукового знання. Застосування каліметрії в пізнанні світобудови поглиблює можливості поглиблення і поширення освіти.



Номер сторінки у виданні: 235

Повернутися до списку новин