Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

МАНІПУЛЯЦІЯ ЦІННОСТЯМИ ТА ЗАСОБИ УБЕЗПЕЧЕННЯ МОЛОДІ ВІД РУЙНАЦІЙНИХ ІДЕОЛОГІЧНИХ ВПЛИВІВ





              Валентин Молодиченко, кандидат геолого - мінералогічних наук, проректор Мелітопольського державного педагогічного університету

 

Резюме: аналізуються маніпулятивні технології та принципи, а також засоби убезпечення від них сучасної молоді

Ключові поняття: особистість, молодь, культура, цінності, виховання, маніпуляція свідомістю.

 

Через стрімкий розвиток інформаційної цивілізації все більшої актуальності набуває проблема маніпуляції свідомістю людей. Найбільш вразливою соціальною категорією є молодь, адже саме вона найгостріше сприймає суспільні проблеми і, не маючи життєвого досвіду для усвідомлення та аналізу їх причин та наслідків, легко впадає в оману стосовно істинності тих чи інших подій.

Явище маніпуляції в цілому є негативним і шкідливим, адже передбачає представлення неправдивих відомостей з метою нав'язування певної, необхідної меншості, програми поведінки. Навряд ця програма закладається у підсвідомість молодої людини задля її блага. Маніпуляційні технології відносяться до людини як до предмета, бездуховної істоти. Інакше втратиться сама суть маніпуляції. А таке відношення суперечить сутності людини. Отже, ми вважаємо маніпуляцію цінностями та контроль над свідомістю і поведінкою людей діями недопустимих і небезпечних. Але, на жаль, автор цієї роботи не може в рамках однієї статті подолати всі причини маніпуляції і заборонити її як таку. Він у змозі лише зробити аналіз даного феномену, посилаючись на спеціалістів з маніпулятивного впливу, розкриваючи його прийоми і способи, виводячи їх з інформаційної тіні, адже політтехнологи не поширюють своїх секретів так, як вони це роблять із чутками та ідеологічними гаслами.

Саме слово «маніпуляція» має коренем латинське слово manus - рука (manipulus - пригорща, жменя, від manus й ple - наповнювати). У словниках європейських мов слово тлумачиться як дії з об'єктами із певними намірами, цілями (наприклад, ручне керування, огляд пацієнта лікарем за допомогою рук і т. д.). Мається на увазі, що для таких дій потрібна спритність і вправність. У техніці подібні пристрої для керування механізмами, які ніби є продовженням рук (важелі, рукоятки), називаються маніпуляторами. А той, хто працював із радіоактивними матеріалами, знайомий із маніпуляторами, що просто імітуютьлюдську руку.

Звідси пішло й сучасне переносне значення слова - спритне поводження з людьми як з об'єктами, речами. В Оксфордському словнику англійської мови маніпуляцію (manipulation) загалом визначено як дію з об'єктами зі спеціальними намірами, з певною метою, як ручне управління, рух, який здійснюють руками. У переносному значенні словник тлумачить маніпуляцію як «акт впливу на людей або управління ними».

Таким чином, термін «маніпуляція» є метафорою і вживається в переносному значенні: вправність рук у поводженні із речами перенесена в цій метафорі на спритне управління людьми (і, звичайно, вже не руками, а спеціальними «маніпуляторами»). Відмітимо, що із самого початку це поняття обмежує набір способів управління, який розуміється як маніпуляція, - ним позначається тільки управління зі спритністю і навіть приховане управління.

Метафора маніпуляції складалася поступово. Психологи вважають, що важливим етапом у її розвитку було позначення цим словом фокусників, які працюють без складних пристосувань, руками («фокусник - маніпулятор»). Мистецтво цих артистів, які керують девізом «вправність рук і ніякого шахрайства», засноване на властивостях людського сприйняття й уваги - на знанні психології людини. Своїх ефектів фокусник - маніпулятор домагається, використовуючи психологічні стереотипи глядачів, відволікаючи, переміщаючи й концентруючи їхню увагу, діючи на уяву - створюючи ілюзію сприйняття. Якщо артист володіє майстерністю, то помітити маніпуляцію дуже важко.

Якщо виписати ті визначення, які дають авторитетні закордонні дослідники явищу маніпуляції, то можна виділити головні, родові ознаки її. По - перше, це - вид духовного, психологічного впливу (а не фізичне насильство або погроза насильства). Мішенню дій маніпулятора є дух, психічні структури людської особистості.

Однією із перших книг, безпосередньо присвячених маніпуляції свідомістю, була книга соціолога із ФРН Герберта Франка «Людина, якою маніпулюють» (1964). Він дає таке визначення: «Під маніпулюванням у більшості випадків варто розуміти психічний вплив, що здійснюється таємно, а отже, і на шкоду тим особам, на яких воно спрямовано. Найпростішим прикладом тому може слугувати реклама».

Отже, по - друге, маніпуляція - це прихований вплив, факт якого не повинен бути помічений об'єктом маніпуляції. Як зауважує Г. Шіллер, «Для досягнення успіху маніпуляція повинна залишатися непомітною. Успіх маніпуляції гарантований, коли особа, якою маніпулюють, вірить: усе, що відбувається, - природно й неминуче. Коротше кажучи, для маніпуляції потрібна фальшива дійсність, в якій її присутність не буде відчуватися». Коли спроба маніпуляції розкривається й це викриття стає досить широко відомим, акція звичайно згортається, оскільки розкритий факт такої спроби завдає маніпулятору значних збитків. Ще більш ретельно приховується головна мета - так, щоб навіть викриття самого факту спроби маніпуляції не привело до з'ясування далеких намірів. Тому приховання, утаємничення інформації - обов'язкова ознака, хоча деякі прийоми маніпуляції містять у собі «граничне саморозкриття», гру в щирість.

По - третє, маніпуляція - це вплив, який вимагає значної майстерності і знань. Зустрічаються, звичайно, талановиті самородки із потужною інтуїцією, здатні до маніпуляції свідомістю інших людей за допомогою примітивних засобів. Але розмах їхніх дій невеликий, обмежується особистим впливом - у родині, у бригаді, у роті або банді. Якщо ж йдеться про суспільну свідомість, про політика, хоча б місцевого масштабу, то, як правило, до розробки акції залучаються фахівці або хоча б ті, у кого є спеціальні знання, почерпнуті з літератури або інструкцій. Оскільки маніпуляція суспільною свідомістю стала технологією, з'явилися професійні працівники, які володіють цією технологією (або її частинами). Виникла система підготовки кадрів, наукові установи, наукова й науково - популярна література.

Ще одна важлива, хоча й не настільки очевидна ознака: до людей, свідомістю яких  маніпулюють, ставляться не як до особистостей, а як до об'єктів, особливого роду речей. Маніпуляція - це частина технології влади, а не вплив на поводження друга або партнера.

У вже згаданій книзі «Людина, якою маніпулюють» підкреслюється ця особливість маніпуляції як психічного впливу: «Він не тільки спонукає людину, що перебуває під таким впливом, робити те, чого бажають інші, він змушує її хотіти це зробити».

Звідси стає ясною досить неприємний бік справи. Будь - яка маніпуляція свідомістю є взаємодією. Жертвою маніпуляції людина може стати лише в тому випадку, якщо вона виступає як її співавтор, співучасник. Тільки якщо людина під впливом отриманих сигналів перебудовує свої погляди, думки, настрої, цілі - і починає діяти за новою програмоюі - маніпуляція відбулася. А якщо вона засумнівалася, наполягала на своєму, захистила свою духовну програму, вона жертвою не стає. Маніпуляція - це не насильство, а спокуса. Кожній людині дана свобода духу і свобода волі. Виходить, вона навантажена відповідальністю - встояти, не впасти в спокусу. Одна із надійних ознак того, що в якийсь момент здійснюється велика програма маніпуляції свідомістю, полягає в тому, що люди раптом перестають прислухатися до розумних доводів - вони начебто бажають бути обдуреними. Ще О. І. Герцен дивувався тому, «як мало можна взяти логікою, коли людина не хоче переконатися».

Головна умова успішної маніпуляції полягає в тому, що в переважній більшості випадків громадяни не бажають витрачати ні розумових сил, нічасу на те, щоб просто засумніватися в повідомленнях. Багато в чому це відбувається тому, що пасивно зануритися в потік інформації набагато легше, ніж критично сприймати кожен сигнал. На це ніяких сил не вистачить, якщо молода людина не опанувала до автоматизму деякий набір контролюючих «розумових інструментів», які немовби самі собою, без зусиль свідомості й волі, аналізують інформацію за однією ознакою: чи є в ній симптоми маніпуляції поведінкою.

Коли йдеться про механізми маніпулятивного впливу на молоду людину, мається на увазі, що один суб'єкт психічної активності своїми діями може викликати потрібну йому психічну (душевно - духовну) активність іншого суб'єкта психіки, а саме: певні відчуття, уявлення, спогади, думки, почуття, ставлення, вольові дії тощо. Найбільш відомими є такі механізми, як переконування, навіювання, примушування, санкціонування, вправляння, наслідування, психічне зараження тощо. В науці, практиці й

побуті термін «переконування» використовується у його двох значеннях, а саме, як: а) система поглядів, уявлень, яких «я» дотримуюсь, з якими я погоджуюсь, які «я» ототожнюю із собою, оскільки вважаю їх продуктом власної діяльності, які мають під собою певну аргументацію і можуть бути логічно доведені; б) певний спосіб впливу, який передбачає аргументоване і логічно витримане доведення істинності того чи іншого положення, думки, оцінки. Для того, щоб об'єкт переконуючого впливу «повівся» так, як того прагне його суб'єкт, слід, насамперед, вивчити та врахувати інтереси і рівень готовності адресата до сприйняття інформації, яка пропонується у процесі переконування. Важливо також забезпечити можливість адекватної передачі повідомлення адресату, зробити так, щоб останній зосередив на цьому повідомленні свою увагу, зрозумів і прийняв його сутність, сформував і закріпив прийнятий зміст у вигляді нової настанови і на її основі почав діяти [1, с. 215]. При цьому переконуючий вплив можна вважати ефективним, якщо молода людина, на яку він був спрямований, привласнює і може протягом відносно тривалого часу утримувати його зміст, якщо прагне того і в такій мірі, що і в якій мірі їй пропонує суб'єкт впливу, виявляє здатність самостійно відтворювати логіку аргументування, внутрішню готовність як саморефлексії відстоювати і активно поширювати привласнений зміст. Отже, механізм переконування передбачає, з одного боку, цілеспрямований, усвідомлюваний характер маніпулятивного впливу, застосування аргументів та фактів, дотримання логіки доведення і обґрунтування, апелювання до істинності та значущості, а з іншого - свідоме ставлення реципієнта до змісту інформації, що йому пропонується, і до способу її подання. Основне

призначення цього механізму - змінити (перетворити чи зміцнити) переконання реципієнта, викликати у нього відчуття і розуміння неможливості жити за іншими змістовими сценаріями. Механізм переконування ґрунтується, з одного боку, на доказовості (переконливості), тобто на аргументах, що підтверджують істинність і значущість для реципієнта того, що йому пропонують, а з іншого - на самостійному, свідомому, критичному ставленні того, кого переконують, до того, що йому пропонується прийняти.

Ефект переконуючого впливу залежить від: а) власної дійсної переконаності суб'єкта впливу з метою переконання інших; б) готовності суб'єкта до застосування переконуючого впливу; в) зовнішніх умов, необхідних для здійснення переконування (сприятливе оточення, відсутність факторів, що відвертають увагу тощо); г) визнання суб'єктом впливу права об'єкта впливу на власні переконання, на критичну позицію і опір; д) прояву належного рівня зацікавленості, уважності і критичності з боку об'єкта впливу до відповідної інформації.

На відміну від переконування, механізм навіювання не потребує аргументації на користь істинності і значущості для об'єкта впливу, непередбачає критичного ставлення до інформації. За наявності навіювання для здатної до певних станів особистості достатньо було навіть незначного приводу, щоб розвинулась хвороба. Особлива велика роль навіювання в духовному зціленні. Американський філософ і психолог В. Джемс (1842-1910) зазначав, що це слово «обросло» таємницею. «Насправді «навіювання» - це лише інша назва сили ідей, оскільки вони впливають на віру і поведінку людини» [див: 2, 53 - 61]. Однак ідеї по - різному впливають на людей: тут не останню роль відіграють і умови, і час. Зазвичай, найбільш дієвою, навіювальною силою наділені ті ідеї, які мають силу одкровень. Відомий німецький богослов, психолог А. Грюн розмежовує негативні та позитивні самонавіювання. Основним чинником негативних самонавіювань є духовні вади, які внутрішньо пожирають нас, нівелюють позитивний настрій і формують відповідні помисли.

Сугестії (навіювання) за методами і намірами в координатах маніпуляції свідомістю поділяються на прямі (імперативні) та опосередковані, навмисні і ненавмисні. Саме сугестія, зокрема художнього тексту (літературна сугестія) переважно є явищемненавмисним, опосередкованим через власне художній текст. Це свого роду несвідомий комунікативний діалог, у ході якого суб'єкт намагається навіяти, передати іншому суб'єкту власні відчуття, переживання, викликати у нього емоції, схожі до тих, які спонукали відповідного суб'єкта до створення тексту. На свідомому суб'єкт отримує певний імпульс зовні - переживає певне емоційне потрясіння, яке вводить його у стан, названий І. Я. Франком «станом чистого натхнення» [3, 72 - 83], далі вступає у дію закон асоціативної пам'яті, активізуючи несвідоме. Водночас у свідомості емоція набирає рис образу, для передачі якого даний суб'єкт добирає вербальні засоби втілення. Процес їх добору є справою активізованого несвідомого, в обхід свідомості. Таким чином, завдчки знаковій природі слова активізуються периферійні смисли, виникають нові несподівані оригінальні метафори. Досить чіткою ілюстрацією в контексті маніпуляції свідомістю відіграє навернення, завдяки якому перед молодою людиною відкривається можливість пізнати свої приховані глибини. Серед сучасної молоді дуже популярними є різноманітні містичні течії, які обіцяють розкрити внутрішні можливості особистості. Здебільшого - це секти, які дуже успішно використовують маніпулятивні технології для збільшення кількості своїх прихильників. Навернення, відродження, набуття благодаті і віри, досягнення внутрішнього світу - все це вирази, що означають поступовий чи миттєвий процес, яким роздвоєна і усвідомлююча себе недостойною і нещасною душа приходить до внутрішнього об'єднання, до усвідомлення своєї праведності і до відчуття щастя: вона знаходить тверде опертя у своїй вірі в реальність того, що їй відкрили її релігійні переживання. Такі внутрішні душевні перевороти виносять на поверхню приховані можливості людської душі, які вражають своєю емоційною насиченістю.

Навернення пов'язане із внутрішнім, особистісним станом молодої людини. При цьому особистість не лише усвідомлює пограничні можливості свого буття, але й здійснює прорив до трансцендентально - релігійних вимірів: посередником у цьому процесі виступає підсвідомість. Як наслідок - змінюються не лише помисли, дії людини, а й змінюється навколишній світ. Відтак особистість піднімається до статусу принципу, оскільки людина, найбільш це стосується молоді, творить себе, свій життєвий світ усіма своїми вимірами, включаючи сферу підсвідомого. У структурному відношенні компонентами навіювання та навернення виступають почуття, уявлення, віра, досвід, які, взаємодіючи одне з одним, динамізують сходження особистості до рівня Абсолюту і визначають її поведінку. При цьому глибокі та радикальні зміни, які відбулися на теренах України, актуалізують вироблення нової парадигми в поясненні сутності людини, особливо людини молодої, її місця та ролі в суспільстві, де одним із визначальних чинників є релігійний. Загальна картина стану різних релігій і віросповідань у нашій країні (православ'я, уніатство, мусульманство, католицизм, новітнірелігійні рухи тощо) є підґрунтям для міжконфесійної боротьби і виховання релігійних фанатиків як своєрідної зброї в цій боротьбі. Так, наприклад, «Велике Біле Братство» в Україні цілеспрямовано втягувало у свої лави пересічних людей, невдоволеннихрізким зниженням життєвого рівня, що при формуванні образу зовнішнього ворога асоціювалося суспільною свідомістю із рухом «білих братів». Сьогодні в Україні створено підґрунтя для масової євангелізації громадян з метою популярізації гностико - окультних теорій як потягу до створення таємних містичних товариств та орденів, як «уламків таїнств древніх». Такі «популістські» ідеї фальсифікованої маніпуляції свідомістю почали свідомо впроваджуватись у маси пропагандистською машиною як засіб досягнення й утримання існуючої влади.

            Сукупність досліджувальних механізмів маніпулятивного впливу можна розподіляти на різні типологічні групи залежно від критеріїв, обраних для такого поділу. Зокрема, чіткий типологічний розподіл дозволяє зробити застосування критерію «свобода - необхідність», вважаючи, що одні механізми надають можливість вибору і свободу дій об'єкту впливу, а інші вимагають підпорядкуватися правилам, нормам, звичаям, традиціям і, зокрема, вимогам суб'єкта впливу. Тут ідеться про перспективні механізми впливу (зобов'язування, вимагання, санкціонування, вправляння тощо). Необхідність і доцільність застосування цих механізмів пояснюється життєвою необхідністю. Крім того, існують поняття почуття обов'язку та відповідальності, спільно прийнятого рішення, домовленості, обіцянки, клятви, які надають певне моральне чи юридичне право на застосування перспективних механізмів впливу. Альтернативу становлять так звані пропозитивні механізми впливу, сутнісна основа яких становить висловлена на адресу конкретної молодої людини чи групи пропозиція мислити і діяти певним чином, що не обмежує у свободі вибору. До цього типу можна віднести такі механізми, як інформування, переконування, доведення, роз'яснення, навіювання, умовляння, демонстрування тощо.

Основна відмінність між маніпулюванням масовою свідомістюта індивідуальним маніпулюванням у міжособистісних взаєминах - у специфіці зосередження відповідальності. Коли маніпулюють масовою свідомістю, то із мас знімають відповідальність. Кінцева мета такого маніпулювання - пасивність мас, їхня інертність, при цьому навіюють переконання «за вас думають правителі». У міжособистісній маніпуляції, навпаки, відповідальність за рішення перекладають на адресата. Є. Доценко виокремлює такі рівні маніпуляції: а) перший рівень - посилення наявних у свідомості людей необхідних маніпуляторові ідей, установок, мотивів, цінностей, норм; б) другий рівень - пов'язаний з приватними, незначними змінами поглядів на ту чи іншу подію, процес, факт, що також впливає на емоційне й практичне ставлення до конкретного явища; в) третій рівень - корінні, кардинальні зміни життєвих установок шляхом повідомлення об'єктові сенсаційних, драматичних, надзвичайно важливих для нього повідомлень.

Фахівці вважають, що за допомогою маніпуляції можна досягнути швидкої зміни життєвих установок, здебільшого на перших двох рівнях впливу. Кардинальні зміни поглядів окремої молодої людини, групи людей або соціальної спільноти вимагають, на думку вчених, комплексного впливу на свідомість упродовж тривалого часу.

Проблему маніпулювання розглядають у багатьох дослідженнях. Якщо радянські фахівці, в основному, акцентували на політико - ідеологічних аспектах, то західні дослідники підкреслювали вплив маніпулювання на моральні й інтелектуальні установки людей. На думку Х. Ортеги-і-Гассета, феномен «маніпулювання» полягає у фатальній необхідності духовної диктатури. Без духовної влади, без маніпулювання громадською думкою та людьми в суспільстві панувала б анархія, що спричинило б його розпад. Більшість людей не має власної думки, зазначає філософ. На його думку, сучасна «масова людина» не вміє мислити і не хоче цього робити, що й підтверджує історичний розвиток. Тобто можна стверджувати, що дар свободи для багатьох людей є надто важким, і виникає бажання віддати його комусь, зняти із себе відповідальність за дії та вчинки.

Коли молодою людиною маніпулюють, то, як вважає Я. Любивий, по - перше, її використовують як засіб для реалізації чиїхось корисливих цілей; по - друге, її обдурюють, не дають повністю зорієнтуватися в ситуації; по - третє, дії людини, якою маніпулюють, якщо не цілковито, то принаймні частково, не відповідають її власним корінним інтересам. Відповідність або невідповідність дій великих мас людей корінним інтересам є ключовим критерієм наявності або відсутності маніпулювання [4, 57].



Номер сторінки у виданні: 57

Повернутися до списку новин