Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЕКТ ЯК ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОЇ ІНФОРМАТИКИ: РЕКЛАМНИЙ ТА PR АСПЕКТИ





               Валерій Іванов, доктор філолологічних наук, професор, завідувач кафедри реклами та зв'язків з громадськістю Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Олена Дудко, студентка II курсу магістратури Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

УДК 007: 001.2

 

В статті розглядається соціальний проект як поняття соціальної інформатики та його використання рекламістами та піарниками, виокремлено та проаналізовано різницю між соціальним проектом у піарі та в рекламі.

Ключові слова: соціальний проект, соціальна інформатика, реклама, піар, зміна суспільного дисбалансу.

 

В статье рассматривается социальный проект как понятие социальной информатики и его использование рекламистами и пиарщиками, выделены и проанализированы различия между социальным проектом в пиаре и в рекламе.

Ключевые слова: социальный проект, социальная информатика, реклама, пиар, изменение общественного дисбаланса.

 

This article describes the social project as a concept of social science and its use in public relations and advertising, and highlights the difference between social projects in public relations and advertising.

Key words: social project, social science, advertising, public relations, changing social imbalances.

 

Актуальність дослідження. Соціальна інформатика вивчає процес виробництва інформації, перетворення її у знання та вміння, а також збереження та використання інформації і знань задля оптимізації процесу досягнення тих завдань, із якими доводиться стикатися у соціумі. Вона є однією із найменш досліджених дисциплін науки «Соціальні комунікації». Подальше ретельне вивчення інфраструктури соціальної інформатики, розробка її основних категорій та понять, дослідження їх тлумачень надасть змогу спростити процеси пізнання інформації, вироблення нових знань, здобуття нових умінь, які стимулюватимуть суспільний прогрес.

Соціальне проектування є однією із категорій соціальної інформатики, а соціальний проект - одним із понять цієї дисципліни. Успішність соціальних проектів, що реалізуються в українському суспільстві, дасть змогу досягти завдань, необхідних для подальшого

прогресу.

Метою дослідження є розкрити особливості реалізації соціального проекту в рекламних та PR кампаніях. Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- охарактеризувати зв'язок соціальної інформатики із рекламою та піаром;

- виокремити та проаналізувати різницю між соціальним проектом у піарі та в рекламі;

- виявити етапи створення соціального проекту;

- уточнити різницю між соціальним проектом у рекламі та соціальною рекламою.

Об'єктом дослідження є соціальний проект як поняття соціальної інформатики.

Предметом дослідження є рекламний та PR аспекти існування соціального проекту як поняття соціальної інформатики.

Методологічна основа дослідження. У своїх теоретичних засадах дослідники виходили з ідей сучасних теоретиків у сфері соціальних комунікацій (В. Бебик, Г. Горбенко, Д. Огілві, Г. Почепцов, Є. Ромат) та економіки (М. Старіков). Осмислюючи стратегію дослідження, вибір методів і методику його реалізації, автори керувалися думкою про важливість детального аналізу феномену соціального проекту в рекламі та в піарі. Авторів дослідження цікавить, у першу чергу, соціальний проект як поняття соціальної інформатики та його значення в рекламі та в піарі.

Новизна дослідження полягає у постановці конкретних нових завдань і зумовлюється отриманими результатами. Автори характеризують соціальний проект як одне із понять соціальної інформатики, яке дотичне до реклами та зв'язків із громадськістю. Прописуються етапи створення соціального проекту та аналізуються помилки, які призводять до утопічності соціального проекту в рекламі та в піарі.

Практичне значення одержаних результатів. Автори сподіваються, що отримані результати допоможуть полегшити процес творення та реалізації соціального проекту в рекламі та у зв'язках із громадськістю, нададуть можливість рекламістам та піарникам ураховувати фундаментальні проблеми, з якими доводиться стикатися під час здійснення кожного окремого соціального проекту.

Основна частина.

Дослідження категоріально - поняттєвого апарату «Соціальної інформатики» є дуже важливим для науки соціальні комунікації. Адже соціальна інформатика не лише вивчає комплекс проблем, пов'язаних із походженням, розвитком та функціонуванням інформаційних процесів у соціумі, але й надає можливість корегувати ці процеси у різних сферах життя суспільства.

Одними із основоположних категорій соціальної інформатики є соціальне моделювання та соціальне проектування. Ключовий елемент соціального моделювання та соціального проектування, який є спільним для цих процесів, - це творення моделі, яка є необхідною складовою пізнання, тобто ключовим елементом у процесі перетворення інформації в якісне знання. Результат соціального моделювання - це така модель, яка реально існує, яка вже пройшла апробацію, а ось результат соціального проектування - це модель, яку ми намагаємося наблизити до дійсності та запропонувати до втілення [3].

Піар та реклама базуються на інформаційних впливах. За допомогою реклами та піару замовник надає потрібним йому об'єктам конкретну, заздалегідь визначену інформацію, яка надалі має стати знанням об'єктів і стимулювати їх до потрібних замовнику дій. Соціальна інформатика як наука має можливість суттєво поповнити інструментальну понятійну базу науки про рекламу та науки про зв'язки із громадськістю. Адже деякі поняття соціальної інформатики досить широко використовуються рекламістами та піарниками під час впливу на цільові аудиторії замовників рекламних та PR - акцій. Одним із таких ключових понять є соціальний проект.

Соціальний проект - це поняття, яке широко використовується у соціумі, і є дуже популярним у суспільних науках. У соціальній інформатиці соціальний проект слід розуміти як матеріальну чи нематеріальну ідеальну модель, яка не є реальною і яка ще може бути реалізована. Для того, аби її реалізовувати, потрібно відповісти на питання, як і для чого вона має бути реалізованою.

В ідеалі, соціальний проект створюється для того, щоб стимулювати певні позитивні соціальні зміни. Ці зміни замислюються, плануються, отримують обґрунтування. В державі соціальні реформи найчастіше за все підкріплюються (або й навіть повністю складаються) з набору соціальних проектів, націлених на великі за масштабами прогнозовані суспільні зміни після їх реалізації. Особливістю цих державних соціальних проектів є схильність до небезпеки перегляду, скасування або ревізії із обставин, які пов'язані з особливостями функціонування вищих рівнів влади (наприклад, пішов у відставку уряд, який розпочав реалізацію низки соціальних проектів, а на зміну йому прийшов уряд, який їх скасував).

Найбільш поширеними є такі проекти, що зачіпають інтереси невеликих груп людей, наближені до їхніх повсякденних проблем і менш залежні від загальнополітичної обстановки в Україні. Особистість автора проекту, проектна культура і проектна методологія його команди надають індивідуальні риси кожному проекту протягом усієї його реалізації - від появи задуму до прояву віддалених наслідків. Проміжок часу між моментом появи проекту і моментом його ліквідації становить життєвий цикл проекту. У технології управління проектами це - вихідне поняття для дослідження фінансування робіт за проектом і прийняття відповідних рішень [12].

В українських реаліях найчастіше соціальні проекти не стимулюють позитивних соціальних змін, а лише спрямовані на те, аби переконати аудиторію, сформувати чийсь позитивний імідж (політика, бізнесмена, структури і т. д.). Наприклад, безліч політиків в Україні після того, як отримують високі державні посади, скликають прес - конференцію і заявляють про «небачені досі позитивні реформи», які вони найближчим часом реалізують. Однак ті соціальні проекти, які пропонуються, є часто дуже відірваними від українських реалій життя і тому не мають шансів на втілення. В результаті пересічні громадяни в Україні вже не вірять у можливість здійснення швидких позитивних реформ. Для того, аби переконати їх у протилежному, необхідно реалізувати хоча б кілька потужних державних соціальних проектів.

Соціальний проект повинен бути підтвердженим реальним планом. «План - проект передбачає наукове обґрунтування й опис можливих станів у майбутньому, а також альтернативних шляхів і термінів досягнення цього стану. Проектування - вид пізнавальної діяльності людини, спрямований на формування прогнозів розвитку об'єкта, на підставі тенденцій його розвитку. Такий підхід до управління повинен відповідати на два головні питання: що вірогідніше за все можна чекати в майбутньому і яким чином змінити умови, щоб досягти цього стану?» [стор. 32, 6]. Тому під соціальним проектом як поняттям соціальної інформатики будемо розуміти пропозицію до втілення комплексу дій із метою змінити якийсь суспільний дисбаланс і, як результат, призвести до гармонії, задовольнити бажання обраної аудиторії, на яку розрахований конкретний соціальний проект.

В реальності дуже часто спроба піарників змінити дисбаланс призводить до ще більшого дисбалансу. До цього може призвести навіть одна якась неправильна дія із комплексу дій, з яких складається конкретний соціальний проект. Наведемо приклад із світового досвіду, докладно описаний економістом М. Старiковим: «Яким чином США допомагають голодуючим Африки?». Спочатку американці галасливо, із постійним оприлюдненням коментарів представників держави в ЗМІ, виділяють великі суми на продовольчу допомогу голодуючій Африці. Влаштовується ціле шоу, із показом фотографій та фільмів жахливого змісту. Схожі на скелети африканські діти ледь пересувають ноги і лежать обліплені мухами.

Кошти збирають благодійні організації, які активно залучають до цього зірок американського шоу - бізнесу, але основну масу грошей виділяє уряд США. Це мільйони і мільйони доларів, на які закуповуються продукти в американських фермерів, проплачується робота американських кораблів, які везуть цю гуманітарну допомогу в Африку.

Таким чином, американці популяризують своїх зірок шоу - бізнесу, дають приховану дотацію своєму аграрному сектору, своїм фермерам, робочі місця для моряків і портових робітників. Але проблема в тому, що ця американська гуманітарна допомога потім продається в Африці. Продається за демпінговими цінами - і дешева заморська їжа сповна винищує в африканських країнах місцевих виробників. Африканські фермери не можуть конкурувати із продуктами дотованих Вашингтоном гігантів сільгосппродукції США. У результаті колишні фермери і селяни самі переходять до розряду злиденних і голодних і самі стають отримувачами американської допомоги. Їжа, що підкошує місцевого виробника, пливе до Африки під благородним гаслом порятунку голодуючих. Як можна відмовитися приймати від США продукти для голодуючих дітей? Це означає їх убити! Вбивці дітей! Приблизно такі заголовки прикрасять перші шпальти західних газет, поруч із великими кольоровими фото дитячих трупів, - у разі, якщо Африка відмовиться брати участь у даному соціальному проекті уряду США» [стор. 248 - 249, 14].

Отже, такий соціальний проект завдяки участі піарників сформував у більшості людей світу позитивне ставлення до благодійних акцій США на підтримку голодуючих. Люди бачать у журналах у різних куточках світу фотографії американських зірок поряд із бідними африканськими дітьми і жертвують свої гроші. Тобто, успішно реалізовується зовнішня картинка соціального PR - проекту. В цілях такого соціального проекту заявлено бажання допомогти голодуючим Африки, змінити суспільний дисбаланс, який полягає у їхньому недохарчуванні. Не було враховано, що демпінгові ціні на продукти харчування можуть призвести до неконкурентноспроможності африканських фермерів. У результаті реалізації такого соціального проекту посилився дисбаланс в африканському суспільстві - насправді реалізація соціального проекту призвела до суттєвої залежності бідних країн Африки від іноземної гуманітарної допомоги. Можливо, ліпший ефект мав би соціальний проект, який дозволив би зібрати гроші для дотацій африканським фермерам на перші 2 - 3 роки - задля того, аби вони «встали на ноги»? В ідеалі, піарнику, реалізуючи конкретний обраний проект, потрібно всебічно підходити до проблеми, яку він намагається вирішити завдяки конкретному соціальному проекту. В реальності - робота піарника націлена на реалізацію інтересів замовників, які мають інші пріоритети.

Науковець Є. Ромат визначає організацію всіляких заходів подієвого характеру як «один із засобів і прийомів піару» [11]. Особливі події («spesial events») - це проведення піарником презентацій і заходів співучасті [стор. 153, 4]. Розробка, впровадження та інформаційна підтримка соціальних проектів піарником визначається як вид спеціальних подій, якi є одним з напрямів роботи піарника.

Часто буває й так, що соціальні проекти, які створюються, є неминуче утопічними, - бо ресурси, з яких виходить їхній автор, ніяк не дозволять їх навіть реалізувати. Наприклад, неминуче нереальним виявився соціальний проект, який запропонував 6 серпня 2009 року тодішній президент Віктор Ющенко. Він під час засідання на тему підготовки до нового навчального року в Україні поставив завдання за рік забезпечити всі сільські школи України комп'ютерами та автобусами. Контекст, в якому Президент України оголосив про реалізацію такого соціального проекту, був описаний журналістами так: «Програма «Шкільний автобус», яка повинна була завершитися в 2009 році, не виконана. Тому дітям 3 тисяч українських сіл 1 - го вересня знову доведеться добиратися до школи пішки за кілька кілометрів. У цьому президент звинувачує і місцеву владу, і Кабінет міністрів. Одне із головних завдань на наступний рік те ж саме - за рік забезпечити автобусами всі райони Україні, а також комп'ютеризувати всі школи України» [1].

Під час пропозиції до реалізації такого масштабного державного соціального проекту одразу зрозумілою ставала його утопічність. По - перше, в Україні не було, та й досі, через півтора роки, немає фінансових ресурсів для його реалізації. По - друге, через шість місяців після такої заяви в Україні до влади повинна була прийти нова команда нового президента. Як відомо, нова політична команда в Україні завжди спочатку кілька місяців розставляє нових людей на посадові місця, потім - кілька місців вивчає стан справ і лише потім вирішує, чи потрібно виконувати соціальні проекти, запропоновані минулою владою. За таких обставин соціальний проект, запропонований Віктором Ющенко, ніяк не міг бути втіленим у життя за один рік.

Натомість одразу була зрозумілою потенційна успішність іншого соціального проекту тодішнього президента Віктора Ющенко, яка полягала в задоволенні бажань конкретної аудиторії. Президент у грудні 2009 року перед Новим роком подарував комп'ютер та 20 тисяч гривень багатодітній сім'ї з Вінницької області, яка, крім своїх 2 - х дітей, взяла на виховання ще 9 дітей і мала від держави щомісяця 16 тисяч гривень на їхнє утримання [15]. Тим самим президент, по - перше, реально змінив на краще життя в окремій сфері у конкретних дітей визначеної сім'ї, і, по - друге, своїм прикладом надав стимул іншим багатим та впливовим особистостям допомагати дітям, і по - третє, ще раз прозвучало, що взяти дітей на утримання в Україні означає мати від держави на них щомісячні доплати.

Однак, логічно, що в інших багатодітних сімей з'явилися негативні емоції: «А чому Президент прийшов із подарунками не до нас?». Існує ризик, що участь Віктора Ющенка у такому соціальному проекті могла погіршити його імідж серед багатодітних сімей України, адже імідж - це зв'язок конкретних емоцій (позитивних, негативних чи нейтральних) із конкретною особою, предметом чи явищем дійсності, про імідж якого ми говоримо. Для того, аби нейтралізувати такий потенційний ризик, піарслужба Президента України мала заздалегідь продумати інформаційний привід для пояснення: чому Віктор Ющенко пішов саме до цієї сім'ї (наприклад, дітей тільки - но взяли на утримання, чи діти є обдарованими, чи ще щось)? Але такого інформаційного приводу тоді не було надано.

Отже, під час здійснення соціального проекту є пріоритетним визначення піарником цільової аудиторії, її інтересів та проблем. Чим меншою є цільова аудиторія - тим іноді легше виявляється з нею працювати. Як пише науковець В. Бебик, цільові соціальні групи беруть на себе виконання певних суспільних функцій, що потребує внутрішньої консолідації системи соціальної комунікації, і, звичайно, особливої групової пам'яті [стор. 49, 2]. Найбільш успішними в подальшій реалізації виявляються соціальні проекти, які спочатку апробуються на невеликій кількості осіб - представників соціальної групи чи на невеликій території. Світовий досвід підказує можливість введення соціальних змін у державі через поступове впровадження соціальних проектів у деяких регіонах України, а згодом - на території всієї країни. Наприклад, перший заступник голови Адміністрації Президента України Ірина Акімова оголосила про соціальний проект в реформуванні системи охорони здоров'я, який буде протягом трьох років реалізовуватися в Донецькій, Вінницькій, Дніпропетровській областях [16]. Це робиться, по - перше, через брак ресурсів для одночасної реалізації соціального проекту на великій території, по - друге, для всебічного вивчення можливих негативних ефектів від реалізації соціального проекту та для їх мінімізації.

Успішним виявився соціальний проект Фонду Віктора Пінчука, реалізований улітку 2010 року. Фонд відібрав на конкурсній основі та проплатив проїзд, харчування та проживання 50 активних молодих студентів зі всієї України, які працювали протягом невеликого часу на території 4_х заповідників України - прибирали там сміття, озеленяли, пололи бур'яни, косили траву і т. д., не отримуючи за це зарплати. Таким чином, Фонд Віктора Пінчука організував дозвілля 50 представників цільової аудиторії, яка навчається у найкращих ВНЗ України, і популяризував через них себе [13].

Є дві фундаментальні проблеми, які піарникам треба враховувати під час складання соціального проекту і які можуть вплинути на подальшу реалізацію проекту:

А) врахувати ризики - потрібно спрогнозувати, як кожен із елементів соціального проекту може вплинути на бажаний результат;

Б) оцінити ресурси, які надаються для реалізації соціального проекту - потрібно чесно відповісти на питання: «Чи реально, використовуючи ці ресурси, реалізувати даний проект?».

Пересічним громадянам здається, що дуже успішними є соціальні проекти, які реалізують в Україні відомі особистості щодо збору грошей для дитячих будинків. Вони, використовуючи своє ім'я, під час різних заходів збирають пожертви від багатих людей. Однак чи вдається їм тим самим досягти позитивних змін у хоча б якомусь суспільному дисбалансі? Співробітники дитячих будинків Київської області розповідають, що діти - сироти там уже мають достатньо іграшок та солодощів. Головні проблеми цих дітей - це невизначеність їхнього сьогодення та майбутнього: де жити після 18 років? Де навчатись і як потім знайти роботу? І т. д. Тобто, навіть ці соціальні проекти, які реалізуються у сфері зв'язків із громадськістю і покликані вирішити якийсь суспільний дисбаланс, не можуть вирішити головних проблем сиріт. Натомість, їм удається задовольнити бажання обраної аудиторії (багатих та відомих людей, які беруть участь у реалізації даного проекту) бути названими меценатами та спонсорами.

Як вважають теоретики та практики піару, соціальний проект має бути спрямований на вирішення однієї чи кількох проблем обраних соціальних груп.

Зазначимо, що суть соціального проекту полягає в пропозиції зробити бажане дійсним. Для створення соціального проекту потрібно пройти такі етапи:

1) Зробити дослідження і визначити, якою є дійсність в обраній сфері;

2) Виокремити, в чому суть бажаних змін;

3) Прописати комплекс дій для зміни нині дійсного на бажане.

Науковець Г. Почепцов зазначає, що практика піару також полягає в проведенні запланованих програм дій, які мають служити не лише інтересам організації, а й суспільним інтересам [стор. 32, 9]. Ознаки вищої майстерності для піарників - пропонувати такі соціальні проекти, реалізація яких надасть можливість стимулювати прогрес, допомагати цільовим групам у покращенні їхнього життя, одночасно реалізовуючи інтереси замовників, які це фінансують. Це має бути основною місією здійснення соціального проекту.

Рекламісти постійно створюють соціальні проекти для аудиторії, запевняючи її, що саме їхній рекламний продукт зможе вирішити проблеми аудиторії, якою виступають великі, малі соціальні групи. Говорячи про «соціальний проект у рекламі», не слід його плутати із поняттям «соціальна реклама».

Адже, як визначено у статті 1 Закону України «Про рекламу», «соціальна реклама - інформація будь - якого виду, розповсюджена у будь - якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку» [5]. Ключовими є останні слова - вона «не має на меті отримання прибутку». Коли ми говоримо про рекламу, то розуміємо, що вона стимулює збут конкретного товару протягом конкретного часу. Адже у визначенні реклами в цьому Законі говориться про формування та підтримку інтересу цільової аудиторії, а інтерес - це певна потреба, яка виступає як ціль діяльності [стор. 170, 8]. В контексті реклами інтересом цільової аудиторії повинно виступити бажання придбати конкретний товар у конкретній кількості у визначений проміжок часу.

«Терміну «соціальна реклама» за кордоном відповідають поняття «некомерційна реклама» та «суспільна реклама». В першому випадку мається на увазі реклама, яка проплачується некомерційними інститутами та спрямована на залучення уваги до справ суспільства, а в другому - суспільна (соціальна) реклама, яка пропагандує якесь позитивне явище» [cтор. 16, 10]. Тобто соціальна реклама створюється та розміщується організаціями, які не ставлять перед собою ціль продавати якийсь товар. Як зазначає науковець Г. Горбенко, «можна з упевненістю стверджувати, що соціальна реклама пропонує чи демонструє «правильну модель» поведінки людини і «правильний спосіб» життя в цілому. Тому вплив соціальної реклами на розвиток і формування певних норм моралі суспільства загалом не можна перебільшити» [стор. 271, 4]. Соціальна реклама намагається вирішувати проблеми соціуму, надаючи поради.

Однак зовсім інші поради розміщуються у рекламі, націленій на комерційний збут товару. Наприклад, один із класичних методів написання рекламних текстів - це метод «зло та його подолання», суть якого полягає в наступному: «Описується проблема. Потім - описується шляхи її вирішення, тобто те, що треба для цього негайно зробити. Змальовується те, що буде, якщо ми цього не зробимо. Це є класичним методом написання рекламних текстів» [стор. 82, 4]. Тобто, рекламіст у створеній рекламі пропонує втілення комплексу дій із метою змінити якийсь суспільний дисбаланс і, як результат, призвести до гармонії, задовольнити бажання обраної аудиторії, на яку розрахований його текст. Іншими словами, рекламіст, як і піарник, також використовує соціальний проект, але вже задля того, аби змалювати цільовій аудиторії, яка є потенційними покупцями, що її проблему можна повністю чи частково вирішити, придбавши товар.

Практично неможливо виміряти співвідношення реальних та утопічних соціальних проектів на будь - якому рекламному ринку. Адже для цього треба було б зробити дослідження: який відсоток товарів, у рекламі про які обіцяють зробити озвучене бажання цільової аудиторії дійсним, насправді вирішує її проблеми? Наприклад, у рекламі господині в холодній воді замочують плями десятилітньої давнини й одразу отримують «білосніжну скатертину», цукерки дарують «райську насолоду», дезодоранти «втамовують запах 24 години на добу», шампунь збільшує кількість волосся на 50% та робить його «ніжним та шовковистим», і т. д. Це є ідеальним чи реальним? Бо не можна виключати, що 99% аудиторії дійсно отримає «райське насолодження» чи на 50% збільшить у себе кількість волосся і т. д.

Класик теорії реклами Д. Огілві наводить такі приклади, коли рекламісти шукають проблеми аудиторії та обіцяють, що рекламований товар їх вирішить: «Я міг би позиціонувати мило «Dove» як миючий засіб для чоловіків після брудної роботи, однак замість цього вирішив назвати його туалетним милом для жінок із сухою шкірою. Останні 25 років це діяло успішно. В Норвегії автомобілі «СААБ» не мали якогось визначеного статусу. Ми вирішили назвати їх «автомобілями для зими». Через три роки вони зайняли перше місце серед автомобілів, які підходять «для норвезьких зим» [стор. 12, 7]. Отже, визначеною аудиторією для збуту мила виявилися жінки, яким рекламіст обіцяв позбавити їх від сухої шкіри. Рекламіст знайшов аргу менти й для покупців автомобілів, які бажали зимою не мати з автомобілем проблем.

У своїх текстах рекламісти, творячи соціальний проект, надають аудиторії пропозицію до втілення комплексу дій з придбання товару, обіцяючи змінити якийсь суспільний дисбаланс (наприклад, позбавити людей страждань від якоїсь проблеми - зі здоров'ям, з відчуттям комфорту чи задоволення і т. д.) і, як результат, призвести до гармонії, задовольнити бажання обраної аудиторії, на яку розраховано конкретний соціальний проект.

Першочергова засторога для рекламістів під час творення соціального проекту - бути певними, що аудиторія згодом, після придбання товару, не відчує розчарування від того, що він не вирішив тієї проблеми, про яку говорилося в рекламі.

Головна різниця між соціальним проектом у рекламі та соціальним проектом у соціальній рекламі полягає в наступному: соціальний проект в рекламі має вигляд як обіцянки зробити для аудиторії певне її бажання дійсним, позбавити від якоїсь проблеми в обмін на придбання нею конкретного товару, а в соціальній рекламі соціальний проект має вигляд показу рекламістом певної ідеальної моделі поведінки у соціумі. В разі дотримання такої ідеальної моделі цільова аудиторія має покращити власне життя та життя інших.

Висновки. В суспільстві завжди існуватимуть проблеми, бо це виходить з особливостей організації відносин у соціумі [стор. 56, 4].

В соціальній інформатиці соціальний проект слід розуміти як матеріальну чи нематеріальну ідеальну модель, яка не є реальною і яка ще може бути реалізована. Піарники та рекламісти під час своєї діяльності творять для аудиторії такі моделі і пропонують до втілення.

Під соціальним проектом як поняттям соціальної інформатики будемо розуміти пропозицію до втілення комплексу дій з метою змінити якийсь суспільний дисбаланс і, як результат, призвести до гармонії, задовольнити бажання обраної аудиторії, на яку розраховано конкретний соціальний проект.

Розробка, впровадження та інформаційна підтримка соціальних проектів піарником визначається як вид спеціальних подій, який є одним із напрямів роботи піарника. Рекламісти постійно створюють соціальні проекти для аудиторії, запевняючи її, що саме їхній рекламний продукт зможе вирішити проблеми цільової аудиторії, якою виступають великі, малі соціальні групи.

В ідеалі, соціальний проект створюється для того, аби стимулювати певні позитивні соціальні зміни. Але, на жаль, в реальності найчастіше соціальні проекти не стимулюють позитивних соціальних змін, незважаючи на те, що позиціонуються як такі, що мають вирішити конкретний суспільний дисбаланс. Натомість вони спрямовуються лише на задоволення інтересів замовника.



Номер сторінки у виданні: 126

Повернутися до списку новин