Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Глобальне громадянське суспільство як чинник формування української самоврядності





Алла Шаповалова, аспірантка кафедри глобалістики, політології та міжнародних

комунікацій Університету «Україна», м. Київ;

головний спеціаліст Департаменту міжнародного співробітництва, інвестиційного розвитку

та з питань європейської інтеграції Міністерства регіонального розвитку та будівництва України

УДК 313.32

 

У статті наведені класичні теоретичні концепти громадянського суспільства, показано, що

демократія передбачає суттєве розмежування між громадянським суспільством і державою, всебічно

висвітлюються загрози, з якими стикаються демократичні інститути при здійсненні динамічних суспільних перетворень, розкривається складність і суперечливість умовотворчого впливу процесів глобалізації

 на формування структур місцевого самоврядування України.

 

Ключові словаглобалізація, громадянське суспільство, місцеве самоврядування, публічна влада, вплив, розбудова, розвиток, формування і фактори.

 

Постановка проблеми. На зламі тисячоліть процеси суспільної модернізації набули загальнопланетарного значення. В їх складному, багатовекторному розвитку особливе місце посідають динамічні зміни, пов'язані з формуванням глобального громадянського суспільства. За визначенням відомої англійської газети «Таймс», найпопулярнішим терміном, яким користувались політики, представники бізнесу, викладачі, вчені, пересічні мешканці, стало «громадянське суспільство», яке, за оцінкою даного видання, є «своєрідним символом 90-х років минулого століття» [1].

Особливої актуальності проблеми громадянського суспільства набули в країнах, де відбуваються радикальні демократичні перетворення, пов'язані з реформуванням тоталітарної спадщини. Україна є виразним представником цих процесів, адже тут створено унікальний фон для дослідження трансформаційних перетворень та ролі політичного транзиту на різних етапах становлення демократичних структур громадянського суспільства. В унікальних умовах України, зауважує відомий український політолог В. Фесенко, «глобальне громадянське суспільство, так би мовити, проводить свою експансію» [2, с. 27].

Аналіз останніх досліджень і публікацій дає змогу стверджувати, що вітчизняні дослідники В. Андрущенко, В. Бебик, Є. Гуренко, А. Карась, С. Кириченко, Ю. Красін, А. Колодій, В. Лісовий, М. Михальченко, Р. Павленко, І. Пасько, Я. Пасько, Ф. Рудич, Г. Щедрова внесли свій достойний вклад у дослідження громадянського суспільства.

У доробку українських дослідників наголошується на ролі і значущості різних добровільних утворень, які обстоюють ідеї громадянського суспільства. У їхній теоретичній спадщині розглядається еволюція поглядів на сутність громадянського суспільства, аналізуються історичні та національні модифікації, досліджуються тенденції розвитку громадянського суспільства в демократичних перетвореннях України, а також підкреслюються особливості, складності та протиріччя українського ментального соціального та культурного розвитку в контексті формування громадянського суспільства.

Україна дещо затрималась із формуванням «контурного скелета» громадянського суспільства і дещо відстала від східноєвропейських тенденцій. Тому запізніла реальна політична ситуація суттєво вплинула на пізнавальні та дослідницькі процеси, пов'язані з європейськими тенденціями активного перетворювального впливу глобального громадянського суспільства. Це надає можливість виокремити названі проблеми як невирішені завдання. Без сумніву, така ситуація зумовила постановку завдання цієї статті, пов'язаної з дослідженням умовотворчих чинників прискореного формування української самоврядності під впливом глобального громадянського суспільства та загальноєвропейських і світових стандартів.

Ураховуючи впливовість глобального громадянського суспільства на українську дійсність, вітчизняні дослідники особливу увагу зосереджують на вивченні змісту родового поняття «глобальне громадянське суспільство». При дослідженні його головну увагу учені приділяють інституційній особливості та враховують межі окремих національних спільнот, а також розкривають специфіку, пов'язану з неурядовим характером названих структур. Звичайно, не залишають поза увагою і міжнародне, або транскордонне, співробітництво.

Принагідно зауважимо, що в науковій літературі майже не досліджено умовотворчий вплив глобального громадянського суспільства на процеси демократизації. Окреслена проблема стала об'єктом дослідження в цій науковій статті із визначеним пріоритетом місцевого самоврядування, яке, будучи представлене в контурному скелеті громадянського суспільства, водночас виступає елементом структурної системи державного управління. Саме структурне перетинання місцевого самоврядування становить особливе концептуальне значення для дослідження впливу процесів глобалізації на цей важливий інститут демократичних перетворень.

Дослідження умовотворчого впливу громадянського суспільства є науковим доробком у працях відомих зарубіжних авторів, які вивчають сам феномен громадянського суспільства як у загальносвітовому вимірі, так і в єдинокраїновому трактуванні. У цьому контексті найбільшої уваги заслуговують роботи Д. Кіна «Демократія і громадянське суспільство», й «Громадянське суспільство і держава» та «Громадянське суспільство. Старі образи: нове бачення». Автор акцентує увагу на тому, що громадянське суспільство передусім зосереджує увагу на свободі індивідів від насилля, на важливості надання групам та індивідам вільно в рамках закону визначати і виражати у різночинний спосіб свою соціальну ідентичність; використовувати свободу комунікацій; поширювати та підтримувати ринкові загальнодоступні елементи виробництва; зберігати модернізовані демократичні традиції; запроваджувати особливий тип політичної системи, в якій взаємодіють інститути публічної влади громадянського суспільства і держави як два необхідних елемента.

Важлива умова подібної форми правління в рамках дуалітету «держава - громадянське  суспільство» - наявність періодичних виборів, партійної конкуренції, принципу більшості та правопорядку. За такої форми правління недопустимо: самонадійливий пошук вищої істини і єдино правильних рішень та існування універсальних імперативів. Тут повинно встановлюватись суто плюралістичне панування у філософському і політичному сенсі [3, с. 20-21].

Глобальне громадянське суспільство, за визначенням В. Бебика, розглядається як «планетарна сукупність усіх громадян світу, їх вільних об'єднань і асоціацій, пов'язаних суспільними відносинами, що перебувають за межами новостворюваної глобальної держави, її директивного регулювання і регламентації, але гарантуються й охороняються згаданими вище політичними структурами глобальної держави» [4, с. 162].

Концепти глобального громадянського суспільства своїми цінностями пронизують різні напрями глобалізації, що стосуються діяльності мережі міжнародних неурядових організацій. Вони відчутно проявляються у збільшених розмірах та складності структур формальних і напівформальних громадських груп і організацій з різних країн. Змістовним проявом концептів глобального громадянського суспільства з боку підсилюючих зв'язків між міжнародними неурядовими організаціями та від міжнародних кампаній громадянських активістів. Наступним форматом концентрованого вираження концептів є фіксація через них об'єднуючої ресурсної бази організації з різних країн світу в ім'я спільної мети. Йдеться про, наприклад, об'єднання неурядових структур в боротьбі за мир, або проведення спільних акцій в рамках єдиної світової мережі Міжнародної Федерації Прав Людини, яка об'єднує представників з 70 країн світу, або акції міжнародного неурядового антиглобалістського руху.

У фундаментальній монографії Анатолія Карася розглядаються концептуальні засади формування громадянського суспільства у класичних теоріях і класичних інтерпретаціях. У дослідженнях України в ретроспективі зближення з Європою через стадії формування громадянського суспільства автор наголошує на визначеності України «Чи соціального маргінесу? Чи самоврядної спільноти?» [5, с. 444].

Перспектива розвитку громадянського суспільства передбачає вирішення багатьох політичних і соціальних проблем, від яких залежить нова конструкція демократії в Україні, в потенціалі якої є права людини, громадська свідомість, цивілізаційне розуміння державної влади. «Україна дедалі, - зауважує автор, - гостріше переживає несподіваний дратівливий парадокс: зростає тривога, що посилення формальної української влади з року в рік дедалі більше стає загрозою для української національно_культурної ідентичності. Рівночасно поглиблюється розкол між владою і народом, що характеризується посиленням недовіри до державних інституцій. Якщо таку тенденцію не усунути, виникає цілком реальна загроза делегітимізації влади з боку суспільства» [5, с. 445].

При дослідженні громадянського суспільства на особливу увагу заслуговує його політологічний контекст. Для того, щоб установити основні параметри, зміст і характер відносин між компонентами, що утворюють громадянське суспільство, необхідно відштовхнутися від сутності політичного режиму, наявності в ньому правової держави та сукупної характеристики суспільства, зрілих громадян із високим рівнем економічної, соціальної, духовної, політичної культури, які взаємодіють з державою заради спільного блага. З погляду соціальної структури, базою цього суспільства є середній клас, а духовною основою виступає плюралізм ідей і думок, толерантність, критичне ставлення до дійсності, раціоналізм і гуманізм [6, с. 14].

Здійснення демократичних перетворень неможливе без дотримання діалектики рівноваги між демократизацією держави і демократичним забезпеченням у межах громадських організацій, які функціонують на засадах самоуправління і саморегуляції. Діалектика їх взаємовідносин органічно пов'язана, коли мова йде про створення демократичної політико_адміністративної системи. У даному разі слід прийняти до уваги дві сторони одного завдання, як зауважує В. Токовенко, а саме: «громадянське суспільство, як розвинута система недержавних соціальних структур, інституцій та відносин не може існувати в рамках старої номенклатурно - етатичної держави, що здатна або розчавлювати, або брати під свій повний контроль будь - яку громадську організацію. Разом з тим і будь_яка істинно демократична політико_адміністративна система, яка лібералізує значну частину сфер суспільного життя і залишає їх під опікою механізмів соціальної самоорганізації» [7, с. 35-37].

Україна отримала складну посттоталітарну спадщину, яка постійно стримуватиме процес формування позадержаних інституцій, які виступатимуть основою архітектоніки громадянського суспільства. Дослідження умов його становлення обов'язково вимагатиме врахування цих негативних чинників. «Вивчення сучасного стану громадянського суспільства в Україні, - зауважують автори відомої монографії Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, - свідчить про імовірність кількох сценаріїв його розвитку. Перший - згортання громадянського суспільства і реставрація в тому чи іншому вигляді тоталітарного режиму, другий - консервація на тривалий час чинного стану речей і відповідно авторитарних методів управління, третій - поступовий еволюційний розвиток і зміцнення громадянського суспільства. Останній сценарій на сучасному етапі є найімовірнішим, проте не можна виключати і двох перших» [6, с. 22].

Серед сучасних науковців існують різноманітні трактування умовотворчих чинників, необхідних для формування громадянського суспільства. З одного боку, громадянське суспільства - це суспільство активних громадян, з іншого - це відповідний спосіб прояву взаємодії держави і суспільства, де існують різні інституції, які можуть взаємодіяти, а можуть і протистояти одна одній. Відтак громадянське суспільство - це конкретний спосіб інституалізації демократії і сфера для добровільного об'єднання громадян з метою реалізації їхніх інтересів.

Громадянське суспільство - це особливий феномен для публічної сфери, де ті чи інші суб'єкти шляхом активної добровільної діяльності забезпечують реалізацію власних цілей в тих чи інших сферах суспільного життя. Враховуючи суттєвий вплив пострадянських рудиментів на українських теренах, початкові процеси формування громадянського суспільства в умовотворчих впливах мають дещо суперечливий характер. Спостерігається чітко визначена залежність діяльності відповідних структур громадянського суспільства у відповідних політичних напрямках. Здавалося б, структури громадянського суспільства мають аполітичний характер, але, враховуючи їх активний формуючий вплив, політичні структури всіляко їх підпорядковують або використовують задля досягнення своїх кон'юнктурних політичних завдань. До цієї важливої сфери має відповідний стосунок і система державних органів. Держава не управляє такою діяльністю; ця діяльність не піддана впливу з боку певних прихованих урядових центрів, як це було за часів соціалізму. Ми маємо справу із дещо особливою моделлю участі в публічному житті

На підставі проведеного дослідження можна визначити поняття «громадянське суспільство» як сукупність відповідних структур і організацій, які об'єднують окремих громадян задля прояву ними активної громадської позиції, ініціативи і самореалізації через реалізацію відповідних груп інтересів. Вони діють в автономному незалежному від держави режимі, користуючись широкою палітрою правонормативних засад, визначених державою та своїми власними рішеннями. Діяльність структур громадянського суспільства має неполітичний характер і користується достатнім впливом у соціальні процеси, що відбуваються на територіальному єдинокраїновому та глобальному вимірах.

Вплив глобального громадянського суспільства на розвиток процесів, пов'язаних із формуванням інституцій самоврядності, залежить від «основного способу організації, упорядкування та регулювання відносин між усіма елементами соціальних структур суспільства» [8, с. 9].

Відомий вітчизняний політолог О. Бабкіна звертає увагу на те, що пов'язано з урахуванням початкового етапу становлення демократичних засад, недосконалістю правової системи та її суперечністю, зумовленою декларованими нормами та реальними можливостями їх втілення, які створюють системні ускладнення такого характеру, як:

«- недостатній розвиток стійких елементів громадянського суспільства;

- відсутність необхідної кількості активних соціальних суб'єктів демократичної трансформації суспільства;

- недостатній рівень політичної і правової культури як усього суспільства, так і його еліти;

- певна безсистемність і невпорядкованість законодавства» [8, с. 11].

Використання факторного аналізу як чинника, що забезпечує умовотворчий вплив громадянського суспільства на місцеве самоврядування передбачає з'ясування природи та змісту чинників, що зумовлюють діяльність системи місцевого самоврядування. Аналіз їх взаємодії передбачає з'ясування компонентної бази.

У науковій літературі достатньо широко висвітлені різні аспекти факторного аналізу місцевого самоврядування як різновиду публічної влади. Зокрема, В. Пархоменко виокремлює зовнішні внутрішні чинники. Зовнішніми чинниками, на його думку, виступають вищі органи державної влади та спеціальні структури, які безпосередньо опікуються питаннями місцевого самоврядування, та зарубіжні і міжнародні організації, які сприяють розвитку демократії. Внутрішні чинники - це система органів та посадових осіб місцевого самоврядування, різні об'єднання, асоціації, що забезпечують захист інтересів цього інституту [9, с. 224, 232].

На наш погляд, найбільш виважений факторний аналіз місцевого самоврядування як системи суспільної реальності здійснено відомим науковцем В. Куйбідою. Ним запропонована відповідна типологізація факторів, а саме: розподіл на фактори розвитку і фактори розміщення, які дають змогу врахувати «динамічні зміни цієї суспільної реальності в часі та особливості розвитку залежно від розташування в просторі» [10, с. 96].

У висновку проведеного дослідження зазначимо, що сучасні глобалізаційні тенденції насамперед пов'язані з процесами формування інститутів громадянського суспільства. Тому демократизація, яка стала основним змістом трансформаційних перетворень в Україні, пов'язана з використанням величезного потенціалу умовотворчих чинників глобального громадянського суспільства. Діюча політична та фінансова криза в країні дещо затримує формування «контурного скелета» громадянського суспільства, інститути якого поки що не набули сталого розвитку.

Автором запропонований факторний аналіз дослідження умовотворчого впливу глобального громадянського суспільства на місцеве самоврядування. При цьому встановлено відповідну діалектику взаємопереходу внутрішніх і зовнішніх чинників розвитку місцевого самоврядування, а також факторів розвитку й факторів розміщення, які враховують географічні, історичні, соціально - політичні та соціокультурні компоненти.

 

В статье представлены классические теоретические концепты гражданского общества,

показано, что демократия предполагает существенное разделение между гражданским обществом

и государством, всесторонне освещены угрозы ,с которыми сталкиваются демократические

институты при осуществлении динамических общественных преобразований, раскрыты

сложности и противоречия, связанные с влиянием процессов глобализации на формирование структур

местного самоуправления Украины.



Номер сторінки у виданні: 57

Повернутися до списку новин