Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

МОДЕЛЬ ЕМПАТІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ





                Дмитро Гнєзділов, аспірант кафедри експериментальної та диференціальної психології Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова

УДК 159.9. 367

 

Сучасні дослідження емпатії включають різноманітні, іноді протилежні підходи до розуміння та вивчення означеного феномену. Найбільш суттєвий вклад у розвиток теорії та практики означеного питання зроблений представниками гуманістичної психології.

Ключові слова: емпатія, конгруентність, конгруентна емпатія, ідентифікація, канал емпатії, раціональний канал емпатії, емоційний канал емпатії, інтуїтивний канал емпатії.

 

Современные исследования эмпатии включают разнообразные, иногда противоположные подходы в понимание и изучение отмеченного феномена. Наиболее существенный вклад в развитие теории и практики данного вопроса сделан представителями гуманистической психологии.

Ключевые слова: эмпатия, конгруэнтность, конгруэнтная эмпатия, идентификация, канал эмпатии, рациональный канал эмпатии, эмоциональный канал эмпатии, интуитивный канал эмпатии.

 

Modern researches of empation are included by various, sometimes opposite approaches in understanding and study of the noted phenomenon. The most substantial contribution to development of theory and practice of this question is done the representatives of humanism psychology.

Key words: empation, congruent empation, authentication, channel of empation, rational channel of empation, emotional channel of empation, intuitional channel of empation.

 

На даний даний момент у зарубіжній та вітчизняній психології існує достатня кількість досліджень з проблем емпатії, історії її розвитку [1; 2; 3 та ін.]. В дослідженнях пропонуються численні моделі, стадії, етапи та рівні емпатійного процесу, а багатозначність терміна «емпатія» примушує дослідників використовувати більш однозначні, ні їхню думку, поняття, такі, як ідентифікаціч, «співпереживання», «конгруентність» тощо.

У більшості сучасних досліджень за поняттям «емпатія» стоїть різний зміст, іноді навіть протилежний його первинному смілу. Сам термін прийшов у наукову психологію на початку XX ст. із філософії. Т. Ліппс у своїй концепції естетичного виховання описував процес розуміння витворів мистецтва, об'єктів природи, а пізніше - і людини [цит. за 7]. У концепціях емоційної емпатії (Т. П. Гаврилова[1], Л. П. Стрєлкова [6], A. P. Goldstein, G. Y. Michaels [7]та ін.) йдеться про різні види емпатії, які іноді інтерпретуються як рівні емпатії, а саме: 1) емоційна реакція у відповідь за типом зараження, примітивна емоційна ідентифікація; 2) співпереживання і співчуття як складніші форми співучасті в емоціях іншого, розділення їх. Дж. Мід визначав емпатію як здатність до прийняття ролі іншої людини [цит.за 7]. На наш погляд, найбільший внесок у розвиток теорії емпатії зроблений К. Роджерсом. Зокрема, це стосується виділення трьох суттєвих особливостей емпатійного процесу. Йдеться, по - перше, про збереження в емпатійному процесі власної позиції того, хто емпатує (назвемо його умовно суб'єктом емпатії), збереження психологічної дистанції між ним і тим, кого емпатують (назвемо його умовно об'єктом емпатії), або, іншими словами, відсутність в емпатії ототожнення між переживаннями суб'єкта та об'єкта емпатії (що власне і відрізняє даний процес від фенотипично схожого процесу ідентифікації), по - друге, наявність в емпатії співпереживання (яким би за своїм знаком не було переживання об'єкта емпатії), а не просто емоційно - позитивного ставулення (симпатії) суб'єкта емпатії до об'єкта; по - третє, динамічний (процес, дія), а не статичний (стан, здатність) характер феномена емпатії.

Разом з тим, концептуальна відмінність емпатії та ідентифікації підкреслювалися низкою авторів, зокрема, Дж. Уоткінсом, Н. Раскіним та ін. Т. Меррі зазначав, що особлива якість емпатії, яка робить її творчим способом буття в терапії, полягає в тому, що вона дозволяє нам увійти до особистісного емоційного світу іншої людини, неначебто ми були цією іншою людиною (без втрати якості «неначебто») [8].

За Ю. Б. Гіппенрейтер, для найбільш повного та глибокого розуміння емпатії, необхідне введення нової дефініції, яка надає можливість більш однозначного розуміння емпатії в природному значенні, а саме «конгруентної емпатії» [2].

Основною метою нашого дослідження виступає виділення основних каналів здійснення емпатійного акту та його внутрішньої структури, оскільки ми розглядаємо емпатію як стійку комплексну особистісну властивість, яка виконує регулюючі, комунікативні та життєвозабезпечуючі функції. В структурі емпатії ми (услід за В. В. Бойко) вирізняємо декілька каналів, а саме: 1) раціональний канал, який характеризує спрямованість уваги, сприйняття та мислення суб'єкта, що виражає емпатію, на сутність іншої людини - на її стани, проблеми, поведінку. Це спонтанний інтерес до іншого, який сприяє подальшому емоційному та інтуїтивному відображенню партнера. В раціональному компоненті емпатії відсутня логіка або мотивація інтересу до іншого, партнер привертає увагу власною буттєвістю; 2) емоційний канал емпатії, який фіксує здібність суб'єкта емпатії емоційно резонувати з оточенням - співпереживати, братии співучасть тощо. Емоційна чуйність у данному випадку стає засобом «входження» в енергетичне поле партнера. Зрозуміти його внутрішній світ, спрогнозувати поведінку та ефективно вплинути можливо лише у тому випадку, якщо у суб'єкта емпатії розвинений означений канал; 3) інтуїтивний канал емпатії свідчить про здібність суб'єкта бачити поведінку партнерів, діяти в умовах дефіциту вихідної інформації про них, спираючись лише на досвід, який є у підсвідомості. На рівні інтуїції завершуються та узагальнюються різні відомості про партнерів.

За допомогою регресійних рівнянь нами моделювалася структура взаємин між параметрами емпатії у доліджуваних. Кожну модель було представлено у вигляді діаграми, де безпосередньо вимірюваним змінним відповідають прямокутники, а змінним, які безпосередньо в дослідженні не вимірювалися, - кола. За допомогою інтегральних показників визначалося, наскільки теоретична модель, представлена на діаграмі, в цілому відповідає експериментальним даним. Таких показників було вибрано декілька.

Найбільш проста, на наш погляд, дворівнева модель, де змінні другого рівня детермінуються змінними першого рівня (модеруючі чинники емпатиних проявів). Дана модель у вигляді діаграми представлена на рисунку 1. Показники узгодженості даної моделі були такими:  2 = 4,633, df = 3, р = 0,201; CFI = 0,968; RMSEA = 0,052; RMR = 0,055. Таким чином, представлену модель можна вважати відповідною аналізованим даним. Діаграма ілюструє пряму залежність усіх показниківканалів емпатії від ідентифікації в емпатії та установках, що сприяють її, і зворотну їх залежність від показника проникаючої здатності в емпатії. Відповідно, парадокс полягає в тому, що роль

проникаючої здатності у даної вибірки негативна. Видно, це пов'язано із тим, що активніше впровадження у внутрішній світ іншої людини сприймається досліджуваними як порушення дистанції, що соціально регламентується, в спілкуванні, необхідній субординації із співбесідником, і тим самим певною мірою перешкоджають її емпатичному збагненню з їхнього боку.

Для того, щоб добитися для моделі більшої узгодженості, необхідно здійснити її структурні перетворення. Одним із можливих шляхів вирішення даної проблеми є встановлення ієрархічних взаємин між параметрами в межах кожного із рівнів. Так, на першому рівні - рівні модеруючих чинників - можливе виділення двох підрівнів: базового параметра, що визначає значення інших параметрів. Якщо ж допускається, що два модеруючі чинники детермінують третій і при цьому корелюють один із одним, то показники узгодженості даних моделей для будь - якого поєднання модеруючих чинників відповідатимуть приведеним в моделі 1. Тим самим, поліпшення моделі не буде досягнуто.

У першому випадку порівняємо інтегральні показники при таких поєднаннях показників на підрівнях: ідентифікація детермінує розвиток проникаючої здатності в емпатії і установках, що сприяють емпатії (2 = 6,931, df = 4, р = 0,140; CFI = 0,942; RMSEA = 0,061; RMR = 0,068), проникаюча здатність в емпатії детермінує розвиток ідентифікації і установок, що сприяють її (2 = 12,615, df = 4, р = 0,013; CFI = 0,831; RMSEA = 0,104; RMR = 0,116), установки, що сприяють емпатії, детермінують розвиток проникаючої здатності в емпатії й ідентифікаціях ( 2 = 4,672, df = 4, р = 0,323; CFI = 0,987; RMSEA = 0,029; RMR = 0,055). Таким чином, остання модель є більш узгоджена, ніж модель 1.

Відповідно, можна висунути гіпотезу, що роль установок, що сприяють емпатії, є визначальною в розвитку, як ідентифікації, так і проникаючої здатності. Проте, аналіз теоретичних концепцій показує, що саме ідентифікація виділяється як провідний механізм при засвоєнні цінностей і норм мікросоціального оточення.

Це дає нам підставу вважати, що базовим підрівнем рівня, що вивчається, виступає саме параметр ідентифікації в емпатії. Він визначає розвиток установок в емпатії, які, у свою чергу, формують проникаючу здатність. Описана регресійна модель (модель 2) має оптимальні для всіх можливих комбінацій показників данного рівня характеристики узгодженості ( 2 = 4,672, df = 4, р = 0,323; CFI = 0,987; RMSEA = 0,029; RMR = 0,055), за якими вона значно перевершує модель 1. На підставі цієї моделі, зображеної у вигляді діаграми на рисунку 2, можливо виділити ієрархію модеруючих чинників. На другому рівні - рівні каналів емпатії можливе виділення як двох, так і трьох підрівнів. Виходячи із положення В. В. Бойко, базовим каналом емпатії, що визначає розвиток двох інших, є раціональний канал. Отже, можливі три типии взаємин між параметрами другого підрівня: раціональний канал детермінує як інтуїтивний, так і емоційний канали ( 2 = 3,929, df = 2, р = 0,140; CFI = 0,962; RMSEA = 0,070; RMR = 0,052), раціональний канал детермінує емоційний канал, який, у свою чергу, детермінує інтуїтивний ( 2 = 0,648, df = 2, р = 0,723; CFI = 1,000; RMSEA= = 0,000; RMR = 0,019), раціональний канал детермінує інтуїтивний, який, у свою чергу, детермінує емоційний ( 2 = 0,398, df = 2, р = 0,820; CFI = 1,000; RMSEA = 0,000; RMR = 0,016).

Вибір останнього варіанта, як найбільш адекватного стосовно до досліджуваної вибірки, натрапляє на істотне зауваження: моделі зі шляхами детерміації каналів «раціональний - інтуїтивний - емоційний» та «раціональний - емоційний - інтуїтивний» приблизно рівноцінні за критеріями згоди. Тобто, перевага однієї із них веде до відкидання іншої і, тим самим, може внести спотворення в розуміння внутрішньої структури емпатичної поведінки доліджуваних. Усе це вимагає побудови моделі, заснованої на кількох інших принципах. Очевидно, що емоційний та інтуїтивний канали в ієрархії компонентів емпатії займають однаковий ступінь, а також, формуючись раціональним каналом, перебувають у взаємозв'язку один із одним. Модель, що враховує вищезгадані допущення і зображена у вигляді діаграми, представлена на рисунку 3.

Відповідність представленої моделі емпіричним даним була якнайкращою в порівнянні із моделями 1 і 2 ( 2 = 0,039, df = 1, р = 0,844; CFI = 1,000; RMSEA = 0,000; RMR = 0,006), таким чином дану модель можна вважати підсумковою (модель 3).

Примітка 1. Знаком * відмічені статистично значущі коефіцієнти (p < 0,05).

На підставі моделі 3 можна пояснити той парадоксальний факт, що у досліджуваних підвищення значень проникаючої здатності супроводжувалося зниженням вираженості двох інших каналів емпатії - емоційного та інтуїтивного. Тобто, проникаюча здатність є по суті «надбудовою» над модеруючими чинниками і не є остаточно інтегрованою у структуру емпатії. Цей параметр здатний зробити певний вплив на вторинні канали емпатії, але не на базовий - раціональний - канал.

Таким чином, такою, що найбільш адекватно відображає внутрішню структуру емпатичної поведінки досліджуваних, була модель 3. Ієрархія першого рівня - чинників, що модерують емпатичні прояви, - складалася із трьох підрівнів: ідентифікація визначала розвиток установок, що сприяють емпатії, які, у свою чергу, сприяють формуванню проникаючої здатності. Ієрархія другого рівня - емпатичних проявів - складалася із двох підрівнів: раціональний канал емпатії формував розвиток двох взаємозалежних каналів емпатії: інтуїтивного і емоційного.

Необхідно вказати, що коефіцієнти детермінації для залежних змінних як в моделі 3, так і у інших моделях були дуже низькими

(R2 = 0,013 - 0,112).

Отже, розвиток уявлень в психологічній науці про емпатію є неоднозначним та дискутивним, йде від розуміння її як реагування відчуттями на відчуття до афектно - когнітивного процесу розуміння внутрішнього світу іншого в цілому. Сучасний підхід до емпатії як складної інтегральної властивості особистості основний акцент робить на оновленні даної дефініції або диференціації її складових компонентів (у проблемному полі нашого дослідження - основних каналів емпатії).



Номер сторінки у виданні: 157

Повернутися до списку новин