Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

ПРАВДИВІСТЬ ЯК УМОВА БЛИЗЬКОСТІ





                Наталія Бондар, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Запорізького національного технічного університету

УДК 159.9

 

Для студентської молоді правдивість є невід'ємною характеристикою близьких стосунків. Правдивість партнера значно важливіша за власну і оцінюється вище, ніж власна. У досліджуваних недостатньо сформовані навички конструктивного повідомлення правди.

Ключові слова: правдивість, близькі стосунки, студентська молодь

 

Для студенческой молодежи правдивость является неотъемлемой характеристикой близких отношений. Правдивость партнера значительно важнее собственной и оценивается выше. У испытуемых недостаточно сформированы навыки конструктивного сообщения правды.

Ключевые слова: правдивость, близкие отношения, студенческая молодежь

 

Truthfulness is integral characteristic in the description of close relations for student's youth. The partner's ability to tell truth is considerably more important than own and its estimation is higher. Skills of constructive truth telling are not formed enough in this sample of student's youth.

Key words: veracity, close relations, student's youth

 

З погляду польової парадигми у психології, яка розвивається в роботах Г. Уілера [3], близькість є «відкриттям однією людиною внутрішнього світу іншої й сприйнятливість до нього», тобто під близькими розуміються такі стосунки, основна мета учасників яких полягає в тому, щоб максимально знати внутрішній світ один одного, ділитися відчуттями, підтримувати процеси саморозуміння і розвитку один одного. Близькість, таким чином, є необхідною умовою не тільки психологічного, а й соматичного здоров'я людини. Наше дослідження присвячене такому аспекту близьких стосунків, як правдивість, яка є їх невід'ємною складовою.

Головною умовою близькості є емпатія, тобто входження в суб'єктивний світ іншої людини, переживання окремих її почуттів і узгодження з ними своїх дій. Іншою умовою близькості є ведення перемовин про процес взаємин у кожний конкретний момент: чого я потребую, що почуваю, розповідаючи про себе; як відчуваю відповіді партнера, яким уявляю його внутрішній стан. Цілком зрозуміло, що умовою близькості є правдивість, чесність партнерів один до одного. Правда - це «повітря» близьких стосунків, вона зберігає їх живими і рухливими. «Чиста правда нам здається світлою, однак, немов повний місяць, приховує вона й темну сторону. Вона засліплює, сіяючи» [4, с. 147]. Темною стороною правди є її ризикованість: говорити правду - означає ризикувати довірою, той, хто говорить правду, повинен бути впевнений, що правда буде сприйнята добре.

За всіх обставин приховування правди про себе сприймається близькою людиною як втрата. Неправда не тільки роз'єднує, вона також позбавляє можливості співпереживати і розділяти із кимось життя. Неправда також віднімає перевагу у того, кого обманюють, реагувати на «актуальні» стосунки, на те, що дійсно відбувається. Неправда миттєво створює дистанцію між її відправником та її одержувачем. Неправда означає, що від близької людини відвертаються, не дозволяють їй знати про те, що відбувається, тобто будь - яка неправда руйнує близькість [1].

Однак навіть якщо провинений прекрасно знає, що за неправду буде покараний набагато сильніше, ніж у випадку визнання, неправда може залишатися дуже звабною, оскільки визнання приносить негайні та певні втрати, у той час як неправда пропонує можливість уникнути будь - яких втрат взагалі. І перспектива запобігання негайного покарання може виявитися настільки привабливою, що брехун недооцінить можливих наслідків. Усвідомлення того, що визнання провини було б кращою політикою, звичайно приходить занадто пізно, коли обман триває так довго та обростає такими подробицями, що визнання навряд чи вже може сприяти відчутному зменшенню покарання [2].

Надмірне почуття провини призводить до болісних переживань, що підривають найбільш фундаментальне почуття, почуття гідності. Інша причина, з якої ті, хто говорять неправду, недооцінюють значення каяттів совісті, полягає в тім, що недостатність однократного обману стає очевидною тільки через деякий час, коли раптом стає явним, що тепер неправда повинна повторюватися знову й знову, обростати всі новими й новими подробицями, хоча б для того, щоб не розкрився первісний обман.

Таким чином, метою нашої роботи є емпіричне дослідження феноменології правдивості у близьких стосунках студентської молоді.

Для реалізації мети дослідження ми розробили анкету «Мої близькі стосунки», до якої увійшли питання про особливості близьких стостунків, про ступінь важливості такої їх характеристики, як правдивість; про те, наскільки правдивість реалізується у близьких стосунках.

У дослідженні взяли участь 15 юнаків і 38 дівчат у віці 19 - 25 років, студенти Запорізького національного технічного університету, всього - 53 досліджуваних. Для обробки даних застосовувалися методи математичної статистики: описовий, порівняльний і кореляційний аналіз.

Особливості близьких стосунків. У якості еталонних характеристик близьких стосунків ми використали описані Д. Зінкером [1]: партнери слухають один одного; мають власні думки та почуття; обмінюються своїми думками та досягають згоди; обговорюють прийняття рішень, пристосовуються один до одного; без страху погоджуються або не погоджуються один із одним; борються за те, що «гарно» та «правильно» для кожного із партнерів; діляться власним болем, інтересами, ніжністю, різноманітними потребами і бажаннями; вміють приймати «так» із подякою, а «ні» без образи; підтримують інтереси та проекти один одного; пишаються досягненнями один одного; терпимо ставляться до партнера; приходять на допомогу партнеру, якщо він її потребує. Ми запропонували досліджуваним описати, як вони уявляють ідеальні близькі стосунки. До відповідей ми використали процедуру контентаналізу і отримали результати, відображені на рис. 1.

Характеристиками ідеальних близьких стосунків наші досліджувані вважають взаєморозуміння, довіру, кохання, підтримку, повагу, відвертість, правдивість та терпіння. Як бачимо, правдивість не є домінуючою серед цих характеристик.

Задоволеність стосунками та їх параметри. Після отримання даних про задоволеність досліджуваних близькими стосунками, ми провели кореляційний аналіз (коефіцієнт рангової кореляції Спірмена) рівня задоволеності ними зі ступенем вираженості їх еталонних характеристик. Стосункам, якими задоволені досліджувані, притаманні такі характеристики: «обмінюються власними думками та дістають згоди» (r = 0,419; р = 0,01); «обговорюють прийняття рішень» (r = 0,468; р = 0,01); «пристосовуються один до одного» (r = 0,451; р= 0,01); «вміють приймати «так» із подякою, а «ні» без образи» (r = 0,447; р = 0,01); «підтримують інтереси та проекти один одного» (r = 0,3; р= 0,05); «терпляче ставляться до партнера» (r = 0,292; р = 0,01).

Важливість правдивості партнера. Як видно із рис. 2, - 91% досліджуваних стверджують, що для них правдивість партнера є важливою. Тільки для 9% досліджуваних правдивість партнера не є важливою. Як видно із рис. 3, 56% досліджуваних вважають свого партнера правдивим (із них 20,4% - повністю правдивим; 35,2% правдивим), 33,5% - «нестабільно» правдивим і тільки 10% - вважають партнера переважно не важливою, і, можливо, саме ці досліджувані вважають своїх партнерів переважно неправдивими.

Оцінка досліджуваними важливості власної правдивості в цілому співпадає з оцінкою важливості правдивості партнера, але норма правдивості «для себе» більш «м'яка», порівняно із важливістю правдивості партнера. Власна правдивість не так категорично важлива, як правдивість партнера: «дуже важлива» для 46,3% опитаних, що значимо відрізняється (тут і далі - кутовий коефіцієнт Фішера) від «дуже важливої» правдивості партнера (р = 0,05); «скоріше важлива» - для 40,3% опитаних (р = 0,05). Тобто для наших досліджуваних правдивість партнера значно важливіша за власну.

Рис. 4. Оцінка власної правдивості та правдивості партнера

 

Повністю правдивим свого партнера сприймає тільки кожен п'ятий, і тільки кожен десятий повністю правдивим вважає себе (рис. 4). Тобто повна правдивість партнера оцінюється значимо вище (р = 0,05), порівняно із власною. Ті, хто оцінює партнера як «повністю правдивого», значимо частіше (р = 0,05) оцінюють себе як «скоріше правдивих». Наші досліджувані вважають партнера повністю правдивим вдвічі частіше, ніж себе. Ця різниця є статистично значимою (р = 0,05). Цей факт можна пояснити проективною ідеалізацією партнера, яка є основою довіри на початковій стадії близьких стосунків, на якій перебуває більшість наших досліджуваних. Перешкоди правдивості у близьких стосунках. Аналізуючи відповіді досліджуваних про те, що заважає їм бути правдивими із партнером, ми виділили 3 групи факторів: 1. Збереження відносин: «правда може зруйнувати відносини» - 51% досліджуваних; «правда призводить до конфліктів» - 43,4 %; «правда засмутить партнера» - 45,3%. 2. Маніпулятивні мотиви: «не хочу мати негативний вигляд» - 24,5% досліджуваних; «втрачу переваги» - 20,8%.

3. Проективні мотиви: «партнер не хоче знати правди» - 7% досліджуваних. Причини неправдивості з партнером відображені на рис. 5.

Рис. 5. Причини неправдивості із партнером

 

Найчастіше причиною неправдивості із партнером стає «турбота про близьку людину, небажання завдавати їй болю» (54% досліджуваних), «страх» (29%), зручність неправди (23%), неправдивість партнера (21%), звичка (13,5%), бажання покарати партнера (10%). Можна бачити, що серед мотивів неправдивої поведінки переважають корисливі, орієнтовані на задоволення  егоцентричних потреб. Цікаво, що кожен п'ятий досліджуваний перебуває в негласній змові із партнером - коли обидва знають про неправдивість один одного і не обговорюють це, підтримуючи таким чином фіктивну близькість. Почуття, характерні для того, хто обманює партнера, відображені на рис. 6. Можемо бачити, що для 90% досліджуваних ситуація омани близької людини пов'язана із переживанням сильних негативних почуттів, найпоширенішими з яких є провина, сором і страх. 10% досліджуваних відчувають задоволення, коли обманюють, тобто вороже ставляться до свого партнера і підтримують фіктивну близькість. Треба підкреслити, що для 11% досліджуваних характерна «анестезія» почуттів в ситуації брехні партнеру (відповіді «нічого не відчуваю»), що свідчить про виражену алекситимію і блокування усвідомлення внутрішнього досвіду.

Почуття, характерні для того, кого обманює партнер. Палітра почуттів жертв омани близької людини є досить обмеженою і передбачуваною. Найпоширенішими почуттями у такій ситуації для наших досліджуваних є сильні негативні почуття: образа - 74%; обурення, протест - 48%. Помітимо, що в цій ситуації немає тих, хто «нічого не відчуває». Стиль повідомлення правди. Як видно із рис. 7, найчастіше правду, яка може викликати негативні почуття у близької людини, повідомляють в обстановці, коли партнер не поспішає, в обстановці взаєморозуміння і контакту. Тобто більшість досліджуваних розуміють, як донести до партнера неприємну або болісну правду.

Рис. 7. Стиль повідомлення правди

 

              Але аналіз зв'язку стилю повідомлення правди із факторами оптимальних взаємин показав, що між елементами стилю повідомлення правди та факторами оптимальних взаємин спостерігається зворотний зв'язок (коефіцієнт Спірмена). Так, елемент «повідомлення правди в ситуації, коли партнер не поспішає і готовий мене слухати», зворотно пов'язаний з такими факторами оптимальних взаємин: «ділимось своїми думками і приходимо до згоди» (r = - 0,336; р = 0,05); «питаємо один одного, перш ніж приймати рішення» (r = -0,284; р = 0,05); «ділимось своїми почуттями, потребами та бажаннями» (r = -0,306; р = 0,05). Між елементом «повідомляю правду із співчуттям» та фактором «питаємо один одного, перш ніж приймати рішення» також спостерігається зворотний зв'язок (r = - 0,239; р = 0,05). Прямий зв'язок спостерігається тільки в ситуації, коли партнер потребує допомоги - тоді правда повідомляється в обстановці взаєморозуміння і контакту (r = 0,380; р = 0,05). Таким чином, наші досліджувані не вміють повідомляти правду так, щоб вона ставала засобом зближення та поглиблення відносин, хоча і знають, як це робити. Стиль повідомлення правди та задоволеність стосунками. Стиль повідомлення правди пов'язаний із задоволеністю стосунками: серед задоволених стосунками переважають ті, хто «повідомляє правду без почуття праведності та легковажності» (р=0,05); «говорить правду в обстановці взаєморозуміння» (р = 0,05) «говорить правду із співчуттям» (р = 0,05).

ВИСНОВКИ:

1. Близькість є важливим фактором розвитку індивідуальності та психологічного здоров'я, необхідною умовою близькості є правдивість.

2. Характеристиками ідеальних близьких стосунків наші досліджувані вважають взаєморозуміння, довіру, кохання, підтримку, повагу, відвертість, правдивість та терпіння. Як бачимо, правдивість не є домінуючою серед цих характеристик.

3. Для досліджуваних є важливою як власна правдивість, так і правдивість партнера, але норма правдивості «для себе» більш «м'яка», порівняно із важливістю правдивості партнера.

4. Наші досліджувані оцінюють партнера як більш правдивого, порівняно із собою. Цей факт можна пояснити проективною ідеалізацією партнера, яка характерна для початкової стадії близьких стосунків.

5. Головними перешкодами правдивості у близьких стосунках є відсутність навичок повідомлення правди таким чином, щоб вона сприяла зближенню та поглибленню стосунків. Саме тому надбання молоддю навичок відкритого, делікатного та цілеспрямованого повідомлення правди ми вважаємо «зоною найближчого розвитку» і важливою метою професійної психологічної допомоги.



Номер сторінки у виданні: 161

Повернутися до списку новин