Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

ФЕНОМЕН ПРОФЕСІЙНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ЮНАКІВ





               Главінська Олена Дмитрівна, кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної психології та психодіагностики Рівненського державного гуманітарного університету

УДК [159.923.2:331.54]:159.922.8

 

У статті проаналізовані теоретичні засади проблеми професійної самосвідомості та самоствердження особистості, чинники формування ціннісних орієнтацій та особистісної ідентичності.

Ключові слова: проблема самовизначення, професійна самосвідомість, ціннісні орієнтації, особистісна ідентичність.

           

В статье проанализированы теоретические основы проблемы профессионального самосознания и самоутверждения личности, факторы формирования ценностных ориентаций и личностной идентичности.

Ключевые слова: проблема самоопределения, профессиональное самосознание, ценностные ориентации, личностная идентичность.

 

The article analyzes the theoretical principles of problems professional identity and self - identity, the factors forming the values and personal identity.

Key words: professional identity, values, personal identity.

 

У сучасних умовах соціально - еконочіна ситуація в Україні стає все більш динамічною. Кардинально змінюється ринок праці, з'являються нові види бізнесу, орієнтовані на пошук і відбір висококваліфікованих фахівців. Важливим є той факт, що інтенсивний розвиток економіки поглибив професійні функції працівників, зумовив необхідність їхньої професійної мобільності та конкурентоспроможності, ускладнив діяльність усіх суб'єктів господарювання. Соціально - економічні суперечності зумовили необхідність вивчення проблеми професійної свідомості та самоствердження молоді.

Велика кількість наукових досліджень присвячені вивченню проблеми професійного становлення особистості, етапам цього процесу, особливостям і факторам, які впливають на його перебіг. Це роботи вітчизняних та зарубіжних психологів Б. Ананьєва, В. Бондаря, Є. Клімова, Т. Кудрявцева, С. Мартиненко, Б. Федоришина, Т. Ядришнікової, Г. Мюнстерберга, Е. Роу, Д. Сьюпера, Д. Холланда та ін.

У проблемі розвитку активності особистості і реалізації її потенціалу суттєва роль належить самосвідомості. Вивчення самосвідомості у кожен віковий період розвитку особистості має важливе практичне значення, оскільки лише із урахуванням психологічних закономірностей, їх природи та змісту можливо на науковій основі організувати виховну і розвивальну роботу із молоддю [1, с. 36]. Існує суперечність між гострою потребою юнаків у самопізнанні та нездатністю адекватно реалізувати її, наслідком чого є зниження рівня адекватності та стійкості самооцінки формування «Я» - образу. Турботу науковців, насамперед, викликають юнаки із середньою та заниженою самооцінкою. На подібних самооцінках ґрунтується середній і

низький рівні домагань. Шлях до саморозвитку та самоствердження найбільш продуктивний, якщо тип самооцінки юнаків характеризується здатністю ставити перед собою складні і достатньо віддалені цілі та докладати необхідні зусилля для їх досягнення [2, с. 168].

Постановка проблеми. Вивчення свідомості та самосвідомості є важливою науковою проблемою не лише психологічної науки, а й усієї сучасної теоретичної культури. У сучасних психологічних дослідженнях існують розбіжності у розумінні сутності розвитку особистості. Важливо розуміти, які психологічні фактори сприяють розвитку активної молодої, неповторної, унікальної особистості як продуктивної, діяльної, щасливої людини, професіонала за покликанням. У психологічних працях І. Беха, М. Боришевського, І. Булах, П. Гальперіна, М. Гінзбурга, Д. Ельконіна, О. Леонтьєва, С. Максименка, Н. Максимової, Л. Орбан - Лембрик, Р. Павелківа, С. Рубінштейна, М. Савчин, Н. Чепелєвої закладені основи наукового аналізу проблем свідомості особистості. Поряд із цим у науковій літературі відмічається, що незважаючи на зусилля психології та інших наук, проблема свідомості та самосвідомості особистості, особистісної ідентичності далекі від свого вирішення. Тому метою нашого дослідження є теоретичний аналіз проблеми вивчення самосвідомості особистості, її становлення та розвиток, а також ідентифікаційних структур у юнацькому віці.

Якщо кінцевим продуктом процесу самопізнання вважати динамічну систему уявлень людини про себе, то потрібно охарактеризувати її складові. «Самосвідомість - це усвідомлення людиною своїх дій та їх результату, думок, моралі та інтересів, ідеалів та мотивів поведінки, цілісна система самого себе і свого місця в житті» [3, с.1 59].

Самооцінка - це особистісне судження про власні цінності, яка виражається в установках, властивих індивіду. В цілому самооцінка виражає ступінь розвитку у людини відчуття самоповаги, особистісної цінності та позитивного сиавлення до всього, що входить до сфери власного «Я».

Тому низька самооцінка передбачає неприйняття себе самого, заперечення, негативне ставлення до власної особистості. Можна виділити декілька джерел формування самооцінки, які набувають різного значення в процесі становлення самооцінки. Для юнацького віку характерна тенденція до порівняння себе з іншими, вплив однолітків у дитячому віці та юнацтві відіграє провідну роль у розвитку ідентифікації і формуванні установок. Підлітки набагато легше ідентифікують себе з іншими підлітками, ніж із старшими людьми. Самоусвідомлення визначає усвідомлення себе особистістю, яка грає різні ролі в різних ситуаціях. Якщо розуміти самосвідомість як засіб саморегуляції, можна припустити, що структура самосвідомості складається із таких компонентів: усвідомлення себе як суб'єкта діяльності та усвідомлення і оцінка себе в певних видах діяльності. Тому в професійній самосвідомості на першому плані зміст, який визначається професійною діяльністю.

Вивчення та аналіз проблеми професійного розвитку дозволяє стверджувати, що професійне становлення особистості - це процес, що за формою та змістом є полісистемним утворенням. Сутність даного процесу розкривається

в ході його аналізу:

• як форми професійної соціалізації й індивідуалізації;

• як частини життєвого шляху індивіда;

• як особливості професійного розвитку і навчання;

• як специфічної форми прояву активності індивіда.

 

На основі узагальнень результатів аналізу психолого - педагогічної літератури сформульовано висновок про те, що поряд і цими процесами з'являється суб'єктивна позиція і новий тип освоєння діяльності - ставлення до неї. Тим самим формується індивідуальна професійна картина світу - новоутворення в структурі професії й активного до неї ставлення. Все це пов'язано із поняттям самосвідомості, тобто усвідомленістю й оцінкою людиною самої себе як суб'єкта практичної і пізнавальної діяльності. Аналіз стану розробленості проблеми підтвердив, що в сучасному суспільстві найбільше сприяють становленню професіонала такі риси особистості, як відповідність професійній етиці, індивідуальна соціальна і економічна відповідальність, внутрішній локус контролю (прагнення бачити причини подій свого життя в собі, а не в зовнішніх обставинах), конкурентоздатність, гнучкість та оперативність, смислотворчість (як здатність знаходити нові позитивні змісти у своєму житті та роботі), внутрішня діалогічність особистості, адекватна самооцінка і готовність до диференційованої оцінки рівня свого професіоналізму.

Професійна самосвідомість проявляється в належності до професійної групи, в пізнанні і самооцінці власних професійних якостей. Самосвідомість формується в процесі життєдіяльності і спілкуванні з оточенням, є результатом пізнання себе, своїх дій, психологічних якостей. Виходячи із цього професійна самосвідомість - це проекція всіх структурних компонентів самосвідомості на певну професійну діяльність. Періодом виникнення свідомого «Я» підлітковий та ранній юнацький вік. Практично всі психологи схиляються до думки, що юність є критичним періодом формування самосвідомості, це і є основне новоутворення перехідного віку. Самоусвідомлення й інтерес до власного «Я» у підлітків обумовлюється змінами в характері. До 16-17 років виникають особисті новоутворення, які в психологічній літературі представлені категорією «самовизначення». Вивченню цієї проблеми присвячено багато досліджень. Вони концентрують увагу на двох основних питаннях. У роботах Б. Ананьєва, Л. Божович, А. Леонтьєва, С. Рубінштейна, А. Спіркіна, В. Століна, І. Чеснокової в загальнотеоретичних та методологічних аспектах проаналізовані проблеми становлення самосвідомості в контексті розвитку особистості. У роботах Л. І. Божович [4, с. 23-24] аналізується психологічна природа самовизначення. Відмічено, що проблема самовизначення виникає на певному етапі життя, на межі старшого підліткового віку і юнацтва.

Проблема самовизначення розглядається як потреба у формуванні смислової системи, в якій об'єднується уявлення про навколишній світ і самого себе, що передбачає відповідь на питання про особисте існування. Самовизначення тісно зв'язане із важливою характеристикою, як спрямованість у майбутнє, яке передбачає вибір професій.

І. В. Дубровіна вносить уточнення в розуміння проблеми самовизначення. Результати дослідження [5] дозволяють ії стверджувати, що основним психологічним новоутворенням юнацького віку слід вважати не самовизначення «як особисте, професійне», а психологічну готовність до самовизначення, яка передбачає формування самоусвідомлення, розвиток потреб, які забезпечують наповненість особистості, де центральне місце належить моралі, цінностям, орієнтаціям, що є перспективами становлення індивідуальності.

Психологічна готовність увійти в доросле життя, зайняти в ньому достойне місце залежить від особистісної зрілості. В зарубіжній психології аналогом поняття «особистісне самовизначення» виступає категорія «психосоціальна ідентичність», яка запропонована американським ученим Е. Еріксоном [6, с. 136]. Центральним моментом його поглядів є аналіз «нормативної кризи особистості». Головним завданням, вважав Еріксон, є формування ідентичності в ситуації невизначеності власного «Я». Юнак повинен дати відповідь на питання: «Хто я?», «Що я можу?», «Який мій шлях?». У пошуках власної ідентичності молода людина вирішує, які дії для неї важливі, та встановлює норми для оцінки власної поведінки і поведінки інших людей. Цей процес пов'язаний з усвідомлення власної цінності і компетентності. З точки зору Еріксона, важливим механізмом формування ідентичності є послідовна ідентифікація дитини з дорослим, що становить необхідну базу для розвитку психосоціальної ідентичності в підлітковому віці. Завдяки ідентичності суб'єкт реалізує свої наміри об'єднатися з іншими, запозичити у свій внутрішній світ їхні норми, цінності, і тому формується уявлення про власне «Я» та вибудовується особистісна ідентичність.

Почуття ідентичності формується послідовно. Підліток намагається утворити єдину картину світосприйняття, в якій усі цінності та оцінки повинні синтезуватися. В ранньому юнацькому віці особистість прагне до переоцінки самої себе у встосунках із близькими людьми, суспільстві в цілому: фізичному, соціальному, емоційному планах.

Пошук ідентичності може відбуватися порізному. Один із шляхів вирішення цієї проблеми полягає в програванні різних ролей. Деякі молоді люди після рольового експериментування та моральних пошуків починають пристосовуватися до певних цілей, інші зовсім минають кризу ідентичності. Загалом, це ті хто наслідує цінності своєї сім'ї та вибирає шлях, запропонований батьками. Часто ідентичність набувається шляхом тривалих пошуків, спроб та помилок.

Важливе місце в процесі формування ідентичності займають ціннісні орієнтації. Ці складові структури особистості характеризують смислову сторону її спрямованості. Ціннісні орієнтації - це стійкі утворення моральної свідомості, компоненти світосприйняття, які виражають сутність моральності людини, загальні культурно - історичні настанови. Формування почуття ідентичності пов'язано з усвідомленням власної цінності і компетентності. Вагому роль у такому формуванні відіграють соціальні та професійні відносини. Такі відносини обумовленні винятковістю особистості в складі референтної групи. Саме в таких відносинах формується прийняття себе як спеціаліста.

Професійне самовизначення можна навколишнім як реалізацію способів взаємодії із навколишнім світом, пошук сенсу в діяльності. Сучасному суспільству потрібен професіонал, який знає свою справу, може самостійно приймати рішення і відповідати за них.

Важливим фактором, який на сьогодні визначає професійне самовизначення, є комерціоналізація відносин. Відбувається заміна професійної кар'єри на комерційну, що не дає можливості молодій людині професійно визначитися.

Перехідний стан економіки обумовлює відхилення в системі професійних цінностей: сучасна молодь вступає в ринкові відносини, прагне добитися матеріального благополуччя. Необхідність існування в ринкових умовах примушує змінювати своє покликання. Тобто, особистість мотивується на оволодіння «прибутковою професією» і дуже часто в молодих людей не вистачає необхідних для цього якостей. Спостерігається також протиріччя між мотивацією вибору професії і можливістю оволодіти нею.

В останні роки зросла тенденція престижу освіти. Статистика свідчить, що кількість абітурієнтів, які бажають навчатися у ВНЗ, збільшилася. Найбільш престижними вважаються фінансові та юридичні спеціальності. Ринкові відносини характеризуються динамічністю, ризиком безробіття. Від спеціаліста вимагається високий рівень професіоналізму, якість виконаної роботи. Він повинен бути цілеспрямованим, здатним до саморозвитку, стресостійким.

У вищій освіті поряд із впровадженням галузевих стандартів мають місце пошуки нових підходів щодо підготовки фахівців, які спрямовані на підвищення кваліфікації, професійної компетентності та конкурентоспроможності відповідно до зростаючих вимог ринку праці. Професійна освіта спрямовується на забезпечення професійної самореалізації особистості, підвищення гнучкості у багаторівневій підготовці фахівців, соціальної захищеності і престижу знань. Вона є основою духовного та культурного розвитку суспільства.

У той же час навчання і виховання нинішнього молодого покоління значною мірою грунтується на статеворольовому підході, який істотно обмежує розвиток особистості рамками традиційних гендерних ролей в основних сферах життєдіяльності людини: родині, вихованні дітей, освіті, професії, відпочинку. Сучасна освіта повинна розширювати родинний простір для розкриття індивідуальних здібностей і задатків особистості, вивільнення мислення педагогів від статеворольових стереотипів.

Нами було проведено опитування студентів історико - соціологічного та психолого - природничого факультетів Рівненського державного гуманітарного університету за методикою М. Рокіча з метою визначити базові цінності і такі, які є головними при виборі професії. Було опитано 81 студента. Обробка результатів показала, що головним у виборі професії є загальні для всіх студентів цінності: на першому місці - цікава робота, хороша зарплата, можливість творчо проявити себе; на останньому - рівність, світ прекрасного, соціальне визнання. При виборі базових цінностей підходи гендерно диференціювались. Для юнаків важливішими були - свобода, стабільність у країні та соціальне визнання. Дівчата віддали перевагу категорії щастя, свободи та внутрішній гармонії. Із низьким рейтингом були цінності - рівність і почуття прекрасного.

Порівняльний аналіз даних по факультетах показав, що студенти факультету психолого - природничих наук свою перевагу у виборі віддають гармонії, щастю, наявності хороших і вірних друзів, на останньому місці - рівність. Студенти історико - соціологічного факультету вважають найголовнішою цінністю повноцінне життя і свободу, на останньому - стабільність у країні. Ціннісні орієнтації найважливіші елементи внутрішньої структури особистості, закріплені життєвим досвідом індивіда, всією сукупністю його переживань. Вони відмежовують істотне і важливе для кожної людини від неістотного. Через це ціннісні орієнтації виступають суттєвим чинником, обумовлюючи мотивацію дій і вчинків особистості. Як внутрішній компонент самосвідомості особистості, ціннісні орієнтації впливають на її установки, мотиви, потреби і займають вагоме місце у формуванні ідентичності особистості [7, с. 14].

Отже, можна зробити висновок про те, що специфіка професійної самосвідомості студентів під час навчання зумовлена функціями та змістом їхньої майбутньої професійної діяльності, психофізіологічними та соціокультурними факторами, домінуючими уявленнями про роль жінки і чоловіка в суспільстві, регіональними особливостями і відмінностями життєвого середовища, яке, в основному, характеризується порівнянням професійних обов'язків із сімейними та господарськими. Професійне середовище впливає на формування особистісної ідентичності, має свою ідеологію, свої критерії оцінки професійних можливостей.



Номер сторінки у виданні: 217

Повернутися до списку новин