Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

НЕГАТИВНІ ПЕРЕЖИВАННЯ ПІДЛІТКІВ У ВЗАЄМОСТОСУНКАХ ІЗ БАТЬКАМИ: ГЛИБИННІ АСПЕКТИ ЇХ ВИНИКНЕННЯ ТА ПРИНЦИПИ ПСИХОКОРЕКЦІЇ





               Гелена Лазос, молодший науковий співробітник лабораторії консультативної психології та психотерапії Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України

УДК 159.964.32

 

Статтю присвячено викладу результатів теоретичного та експериментального дослідження негативних переживань підлітків, пов'язаних із взаємостосунками з їхніми батьками. Зокрема, розкрито значення актуальної та глибинної складової цих переживань, висвітлені джерела їх виникнення і окреслені певні аспекти психодинаміки. Описано головні положення кататимно - імагінативної психотерапії (КІП, символдрама) та загальні риси побудови психокорекційної програми за даним методом для роботи з підлітками.

Ключові слова: негативні переживання, підлітки, актуальна та глибинна складові переживань, стадії розвитку, кататимно - імагінативна психотерапія (КІП, символдрама), психокорекція.

 

Статья посвящена рассмотрению результатов теоретического и экспериментального исследования негативных переживаний подростков, связанных со взаимоотношениями с родителями. В частности, раскрывается значение глубинной составляющей этих переживаний, рассматриваются источники их возникновения и некоторые аспекты психодинамики. Описаны главные положения метода кататимно - имагинативной психотерапии ( КИП, символдрама) и общие черты построения психокоррекционной программы для работы с подростками.

Ключевые слова: негативные переживания, подростки, актуальная и глубинная составляющие переживаний, стадии развития, кататимно - имагинативная психотерапия ( символдрама, КИП), психокоррекция.

 

The article is devoted to the results of theoretical and experimental researches negative emotional experiences of adolescents connected with their parents. In particular, discusses the deepest (unconscious) part of these emotional experiences, sources and their primary content, their psychodynamic. Described the main provisions of the katathym"imaginative psychotherapy (KIP, symboldrama), as well as the basic aspects of a specially prepared psychotherapeutic program for the adolescents based on this method.

Key words: negative emotional experiences, adolescents, actual and deepest (unconscious) parts of emotional experiences, psycho - correction, katathyme - imaginative psychotherapy (KIP, symboldrama).

 

Згідно з даними літератури (Бреслав Г. М., Гарбузов В. І., Ейдеміллер Е. Г., Ріман Ф., Тайсон Ф., Тайсон Р. Л. та ін.), одним із найсуттєвіших джерел виникнення негативних переживань у підлітковому віці вважаються дитячо - батьківські взаємостосунки. Однак, незважаючи на те, що в сучасній психологічній науці цій проблемі присвячено чимало робіт, динаміка, глибина та етіологія негативних переживань підлітків, що пов'язані із взаємостосунками з їхніми батьками, досліджена недостатньо. У більшості вітчизняних досліджень останніх років розгляд генезису негативних переживань відбувається, в першу чергу, через призму зовнішніхфакторів їх виникнення та зовнішніх ознак їх прояву [1; 2; 3;4]. В той же час глибинні механізми негативних переживань підлітка вивчені недостатньо, що утруднює створення адекватних психокорекційних програм психологічної допомоги.

Дослідження дитячо - батьківських взаємостосунків, що представлені в сучасній літературі [1; 3; 4], а також наші власні дослідження у цій сфері [5] показують, що негативні переживання сучасних підлітків, пов'язані з їх батьками, визнаються дітьми як проблема, вони є, за їх висловлюваннями, складними, їх важко переносити та пережити, а також вони заважають подальшому спілкуванню в сім'ї та адаптації в соціумі. При цьому, як показують наші дослідження [5], діти не вміють їх «переживати» і застосовують неефективні способи подолання негативних переживань. Зазначимо також, що останні мають як актуальну, так і глибинну природу виникнення. А це означає, що деякі чинники переживання усвідомлюються підлітками, а деякі перебувають у сфері несвідомого, але впливають на поведінку та самопочуття дітей. Складність подолання негативних переживань для підлітків обумовлюється ще й специфічними особливостями їх віку як критичного періоду розвитку з його вимогами та обмеженнями.

У зв'язку із викладеними даними зрозуміло, що ефективна психокорекція негативних переживань підлітків повинна будуватись на основі базових положень та методів, які враховують вікові характеристики дітей, допомагають їм успішно долати емоційні труднощі та формувати більш адаптивну поведінку у стосунках із батьками, а також впливають на глибинну складову переживань дитини.

У даній статті ми наведемо результати експериментального дослідження негативних переживань підлітків, а також окреслимо психокорекційну програму допомоги дітям, яка, на наш погляд, ураховує вказані вище вимоги завдяки використанню засобів глибинно зорієнтованої психотерапії, зокрема методу символдрами.

В дослідженні взяло участь 183 підлітка 14 - 15 років та 170 їхніх батьків. Воно проходило в декілька етапів. Метою першого етапу було детальне вивчення змісту і особливостей прояву актуальних переживань підлітків, кризових ситуацій, які їх викликають, характеру взаємостосунків підлітків із батьками, характеристик сім'ї та провідного стилю виховання, характерних копінг - стратегій, якими користуються діти для подолання своїх переживань [5]. Другий етап дослідження проводився з метою вивчення глибинної складової негативних переживань підлітків, тобто обумовленості цих переживань характером ранніх стосунків дітей із батьками [6].

Серед головних типів кризових ситуацій, що викликають негативні переживання, досліджувані підлітки відмітили: взаємостосунки з батьками (в тому числі розлучення батьків) - 32%; особистісне майбутнє, вибір професії - 26%; взаємостосунки з однолітками (в тому числі з однолітками іншої статі) - 17%; ставлення до себе (незадоволеність собою) - 8%; пошук сенсу життя - 6%; формування шкідливих звичок,

спілкування з учителями - по 3%; власне здоров'я та низький матеріальний добробут родини - 2%; політична ситуація в країні - 1%.

На основі існуючих класифікацій та наших досліджень можна виокремити стрес - фактори (стимули), які впливають на появу та реактивацію негативних переживань у підлітків: 1) перехід сім'ї на новий життєвий етап - «сім'я з підлітком»; 2) сімейні психологічні деформації, до яких ми відносимо: дисгармонію сімейних взаємостосунків, порушення рольової поведінки в сім'ї, порушення комунікативних процесів у сім'ї, негармонійне сімейне виховання, психосоціальні порушення в батьківській сім'ї (жорстоке ставлення до дитини, насильство, алкологізація членів сім'ї); 3) сімейні структурні деформації, а саме: розлучення батьків, неповна сім'я, змішані сім'ї, сім'ї з прийомною дитиною [5; 3].

Важливо уточнити роль перелічених стрес - факторів для нашого дослідження, адже ми розглядаємо їх не стільки як причини, які впливають на виникнення негативних переживань у підлітків, а як зовнішній стимул для прояву тих чи інших внутрішніх емоційних станів, а також як середовище, в якому такі стани можуть безпосередньо проявлятись та функціонувати. На наш погляд, один і той же стимул зовнішнього середовища викликає різні реакції та емоційні відгуки у різних людей залежно від особливостей їх «внутрішнього змісту» - досвіду більш ранніх стосунків та переживань в них. При цьому, дотримуючись психоаналітичної концепції глибинної детермінованості негативних переживань (З. Фройд, К. Абрахам, А. Фройд, Й. Шторк, Ф., Р. Тайсон, Ф. Ріман та інші), ми вважаємо, що ранні дитячі переживання, «непережиті» в дитинстві, були витиснуті в несвідоме дитини, однак при схожих умовах та життєвих обставинах можуть проявлятись на подальших етапах розвитку, впливаючи на її поведінку та життєдіяльність, а також складати основу неврозів у дорослих [7; 8; 9]. Інтенсивність та частота виникнення негативних переживань дорослих зазвичай є видозміною особливостей первинних дитячих переживань, а актуальна ситуація та вікові зміни - тригером для їх реактивації.

Отже, ранній розвиток має вирішальне значення для формування особистості дитини, батьки ж у цей період є головними персонами, які не тільки забезпечують (або не забезпечують) її належний «холдинг», але й через своє ставлення, почуття, соціальні установки обумовлюють особливості її зв'язку із зовнішнім світом. Саме тому в нашому дослідженні глибинна складова негативних переживань підлітків, пов'язаних із батьками, вивчається через аналіз несприятливих фруструючих ситуацій у ранньому їхньому дитинстві.

В роботах відомих психоаналітиків (З. Фройд, А. Фройд, Е. Еріксон, М. Кляйн, М. Малер, Ф. Ріман, Г. Хорн та інш.), виділені певні стадії раннього дитячого розвитку з їх завданнями, а також сприятливими та несприятливими ситуаціями, які викликають відповідні переживання у дітей (зокрема, первинні страхи) і в подальшому впливають на їхній розвиток. У нашому дослідженні ми спиралися на встановлені даними авторами закономірності проходження дітьми стадій раннього розвитку [10], а також дані, які ми отримали за допомогою діагностичного інтерв'ю для батьків, розробленого Я. Н. Омельченко [11] на основі теоретичних положень Г. Хорна та діагностичного інтерв'ю, запропонованого московським психолого - медикосоціальним центром «Юго - запад». Дане діагностичне інтерв'ю розроблене у відповідності із психоаналітичними концепціями розвитку, складається із блоків питань, спрямованих на:

уточнення біографічних даних; збір анамнестичних даних про дитину на ранніх стадіях її

розвитку; уточнення актуальної ситуації, в якій перебуває дитина.

На основі отриманих та опрацьованих даних, а також викладеного вище теоретичного матеріалу (досліджень Ф. Рімана, М. Кляйн стосовно первинних страхів та переживань при проходженні дітьми певних стадій раннього розвитку) ми побудували таблицю, в якій співставили характер несприятливих (фруструючих) ситуацій, що мали місце в анамнезі підлітків на певних стадіях раннього розвитку, ймовірний зміст їхніх [первинних переживань та зміст негативних переживань у стосунках з батьками в актуальному житті (табл. 1.2.)

Наведена таблиця показує певну змістову «спадкоємність» між первинними переживаннями досліджуваних підлітків та їхніми актуальними негативними переживаннями у стосунках із батьками. Можна припустити, що несприятливі (фруструючі) ситуації на ранніх стадіях розвитку дітей були тими факторами, що призводили до появи у них первинних страхів і переживань, а схожі обставини у підлітковому віці дітей (відсутність взаєморозуміння між підлітками та батьками, розлучення в сім'ї, часті сімейні конфлікти, алкоголізм одного із батьків тощо), очевидно, слугували тригером для реактивації цих первинних негативних переживань і підсилення загального негативного емоційного стану підлітків [6].

У дослідженні встановлено ще ряд тенденцій, що характеризують зв'язок між актуальними та первинними переживаннями підлітків. По - перше, найбільша кількість несприятливих ситуацій в їх ранньому дитинстві припадає на найбільш ранні періоди розвитку («депресивна» (20,15%), «нарцисична» (19,18%), «шизоїдна» (19,04%)), менша - на «анальну» (16,29%) та «едіпальну» (16,06%) стадії і найменша - на «латентну» (9,28%). По_друге, простежується така виразна тенденція - чим вище рівень частоти та інтенсивності негативних переживань у підлітків, тим більше несприятливих (фруструючих) ситуацій було у них протягом перших років життя. По - третє, найбільш інтенсивними і тривалими виявились переживання так званої «депресивної» групи (печаль, сум, провина), зміст яких етіологічно походить із наявності порушень на «нарцисичній» та «депресивній» стадіях розвитку (первинні переживання - відчуття нестабільності та ворожості навколишнього світу, недовіра до нього; страх втрати об'єкта, страх залишитись покинутим, самотнім, амбівалентність у прив'язаності до матері). Наступними за інтенсивністю виявились негативні переживання, пов'язані із відчуттям обмеженості, залежності, образи, несправедливості та приниженості («агресивні» переживання - злість, гнів), зміст цих переживань здебільшого походить із наявності порушень на «шизоїдній» та «анальній» стадіях розвитку дитини, яким притаманні такі первинні переживання, як страх втратити власне «Я» та свій життєвий простір, переживання, пов'язані із страхами самовираження та несамостійності у взаємодії зі світом. Останнє місце за інтенсивністю займає група «тривожних» переживань (тривога, сором), зміст яких полягає у відчутті незахищеності, недовіри до оточення, невпевненості, страху ініціативи, приниженості, безпорадності, сумніву, а глибинно, етіологічно ці переживання за змістом походять із «нарцисичної», «едіпальної» та «анальної» стадій розвитку і відповідають таким первинним переживанням, як відчуття нестабільності, ворожості і байдужості світу; страх втрати батьківської любові та тілесних пошкоджень; переживання обмеженості, невпевненість у собі, страх покарання соромом тощо [6].

Важливим етапом у дослідженні був вибір психокорекційного методу. Наголосимо, що мета нашої роботи полягала в психокорекції негативних переживань підлітків у стосунках із батьками, а її завданнями були: розвиток у підлітків навичок рефлексії та саморегуляції власних станів і переживань, формування у них ефективних копінг - стратегій подолання емоційних труднощів, розвиток конструктивних способів спілкування з батьками та взаємодії з іншими людьми, створення умов для глибинного пропрацювання основних внутрішніх конфліктів, що позначаються на актуальному самопочутті та поведінці підлітка.

На наш погляд, переліченим вище вимогам відповідає метод кататимно - імагінативної психотерапії. Для обґрунтування застосування даного методу у роботі з підлітками викладемо його основні концептуальні засади: 1) КІП є методом психодинамічного підходу і, відповідно, в якості важливої детермінанти особистісного розвитку та поведінки людини розглядає її несвідомі психічні процеси (несвідомі фантазії, конфлікти, механізми захисту), а також динаміку їх розвитку у стосунках з об'єктом; 2) КІП базується на теоретичному фундаменті класичного психоаналізу та напрямів його сучасного розвитку (теорія потягів, его - психологія, теорія об'єктних стосунків, Self - психологія, теорія процесу розвитку); 3) специфічним для цього методу є особлива форма уявлення образів на символічному рівні, в яких репрезентуються інтерналізовані конфлікти клієнта та патерни його об'єктних стосунків (у тому числі центральний несвідомий конфлікт стосунків); 4) у психотерапевтичному процесі психотерапевт використовує ці образи та наступні асоціації чи інтерпретації клієнта в контексті анамнезу, актуальної життєвої ситуації та існуючих стосунків перенесення/ контрперенесення з діагностичною та терапевтичною метою; 5) метод кататимно - імагінативної психотерапії дозволяє інтегрувати інші методи та прийоми психотерапії в психокорекційний процес, показаний для роботи як із дорослими, так і з дітьми та підлітками, може проводитись і в індивідуальній, і в груповій формах [12; 13].

Зазначимо також, що суттєвими для психокорекційних цілей були і такі особливості символдрами, як її відносна короткотривалість та відповідність і розробленість прийомів та процедур для роботи із дітьми, для спільних сеансів дітей із батьками. Отже, завдяки специфіці КІП стає можливою робота із глибинними, прихованими від усвідомлення переживаннями дітей, активно використовується символічна функція психічної діяльності, активізується також креативний потенціал дитини тощо. Важливим є і той факт, що метод символдрами не має застережень та обмежень у роботі зі здоровими дітьми та підлітками.

Для здійснення психокорекційної програми ми використовували як групову, так і індивідуальну форму роботи з підлітками та спирались на виокремлені в дослідженнях із КІП дієві фактори обох її форм [12; 14]. При цьому, індивідуальна форма психокорекційної роботи у нашому дослідженні булаорганізована для тих дітей, які із різних причин не готові були працювати в групі (підлітки із підвищеною тривожністю) або обговорювати проблеми, пов'язані з особливостями сімейної ситуації (діти, в сім'ях яких панує дуже суворе виховання чи є алкогольно залежні батьки, чи батьки займають високі статусні позиції тощо).

Психокорекційна програма як для індивідуальної, так і для групової роботи включала наступні етапи: І етап - введення до психоко - рекційного процесу (знайомство, збір анамнестичних даних, формулювання запиту до психокорекційної роботи і прояснення мотивації підлітків щодо участі у ній, встановлення довірливих стосунків, формування робочого альянсу, узгодження правил та сеттінгу зустрічей, діагностування актуального стану дитини, опанування навичками релаксації та уявлення образу, а також взаємної комунікації в образах); ІІ етап - етап активації ресурсів (подальше закріплення довірливих стосунків, ресурсне підживлення його внутрішніх потреб, створення психологічно безпечних умов для пропрацювання несвідомих конфліктів та глибинних переживань, пов'язаних із первинними об'єктами в житті дитини); ІІІ етап - конструктивних змін (пропрацювання внутрішньої напруги та негативних переживань підлітків, пов'язаних із первинними об'єктами (батьками), створення умов для конфронтації із внутрішнім конфліктним змістом, переживання цих ситуацій, виходу на конструктивні рішення та зміни); IV - заключний (забезпечення асиміляції отриманого конструктивного досвіду в життя дитини, інтеграція її психіки, підготовка до завершення роботи).

Важливою умовою психокорекційної допомоги підліткам була робота з їхніми батьками. Ці зустрічі проводились одночасно із зустрічами з дітьми, але в менш інтенсивному режимі і носили просвітницький (у рамках тренінгу батьківської компетентності) та частково психокорекційний (із застосуванням методу символдрами) характер. Робота з батьками будувалась згідно із такими головними складовими: а) робота з батьками, головною метою якої є підтримка психотерапії дітей; б) робота, спрямована на допомогу батькам у виконанні батьківських функцій; в) робота, спрямована на зміну функціонування сім'ї (наприклад, сімейних ролей); г) психотерапевтична робота з одним або із кожним із батьків (пропрацювання симптоматичних утворень у батьків, які актуалізувалися в процесі роботи з підлітком і були пов'язані зі змінами, що відбуваються з ним) [15].

Підсумовуючи вищевикладений матеріал, акцентуємо, що передумови для негативних переживань підлітків у стосунках із батьками виникають ще у їх ранньому дитинстві. Під час проходження розглянутих стадій раннього розвитку («нарцисичної», «шизоїдної», «депресивної», «анальної», «едіпальної»), з притаманними їм завданнями та перешкодами цьому процесу, у дитини виникають перші переживання та страхи, що формують глибинну складову її переживань. А складнощі проходження підліткової кризи, актуальна ситуація в сім'ї підлітка (розлучення батьків, сімейні конфлікти, порушені взаємостосунки тощо) реактивують його первинні негативні переживання.

Кататимно - імагінативна психотерапія є ефективним методом роботи з негативними переживаннями підлітків як в індивідуальному, так і в груповому форматі (у поєднанні з програмою роботи для батьків).

Співставлення результатів повторного діагностичного обстеження підлітків з експериментальної та контрольної груп, а також зворотний зв'язок, отриманий наприкінці роботи від дітей та їхніх батьків, підтверджують можливості символдрами як дієвого та ефективного методу психологічної корекції емоційної сфери підлітків та налагодження їхніх взаємостосунків із батьками.



Номер сторінки у виданні: 234

Повернутися до списку новин