Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

ОСОБЛИВОСТІ ЕТНОПСИХОЛОГІЧНИХ УЯВЛЕНЬ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ





 

Наталія Бабій, асистент кафедри психології Кременецького обласного гуманітарно - педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка

УДК 159.922.7:922.4:955.2

 

У статті висвітлюється проблема формування уявлень дошкільників; окреслюються умови та особливості етнопсихологічних уявлень дітей зазначеного віку; інтерпретуються результати дослідження змісту етнопсихологічних уявлень

дітей старшого дошкільного віку.

Ключові слова: сприймання, уявлення, поняття, етнопсихологічні уявлення, особистість дитини дошкільного віку.

 

В статье освещается проблема формирования представлений дошкольников; выделяются условия и особенности этнопсихологических представлений детей указанного возраста; интерпретируются результаты исследования содержания этнопсихологических представлений детей старшего дошкольного возраста.

Ключевые слова: восприятие, представления, понятия, этнопсихологические представления, личность ребенка дошкольного возраста.

 

This article considers the problem of content formation of preschoolers; conditions and ethnopsychological concept of preschoolers are described; the results of the ethnopsychological content representation of preschoolers are interpreted.

Key words: perception, presentations, concepts, ethnopsychological presentations, preschool child personality.

 

Постановка та актуальність проблеми. Перші роки життя дитини закладають основи таких якостей, які невидимо, але глибоко і міцно пов'язують її зі своїм історичним корінням, впливають на формування пам'яті родоводу, любові до своїх батьків, отчого дому. В дитячі роки зароджується національна самосвідомість особистості, почуття відданості Батьківщині. Окремі дослідники зауважують, що людині, яка змалку не відчуває нерозривного зв'язку зі своїм народом, важко визначитися, досягти успіху, реалізуватися в житті.

Несформованість етнічної самосвідомості порушує цілісність особистості, спотворює її етнічну картину світу. Ядро етнічної самосвідомості становить етнічна ідентичність, що базується на етнопсихологічних уявленнях. Ці уявлення не є статичними, вони видозмінюються, збагачуються впродовж усього життя. Первинні уявлення утворюються вже в ранньому дитинстві, поповнюються та уточнюються в наступні роки; вони не розчиняються у часі, не зникають, хоча без належного усвідомлення можуть бути витісненими у підсвідомість. До кінця дошкільного віку через уявлення вже чітко простежується спрямованість особистості дитини як показник рівня її духовно - національного розвитку.

Оскільки етнопсихологічні уявлення становлять основний зміст знань дошкільника про свій народ, його минуле та сучасність, впливають на формування ставлення дитини до всього етнічного, визначають моделі її поведінки як представника конкретного етносу, то проблема їх формування не може бути позбавлена наукового інтересу сучасних педагогів та психологів.

Таким чином, дослідження особливостей етнопсихологічних уявлень дітей дошкільного віку видається нам перспективним та різноплановим.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Визначаючи стратегію нашого дослідження, ми опирались на теоретичні положення провідних психологів та педагогів, зокрема, положення про формування самосвідомості особистості (Л. Божович, В. Мухіна, Г. Урунтаєва, С. Рубінштейн); про етнопсихологічні аспекти розвитку національної самосвідомості (Л. Дробижева, І. Кон, В. Мухіна, Т. Стефаненко, В. Хотинець), ідеї формування особистості в процесі освоєння національної культури (В. Арунова, Г. Волков, Е. Данзанова, А. Ізмайлов, М. Мацейків); патріотичного виховання дітей дошкільного віку як основи формування національної самосвідомості (М. Богомолова, Н. Виноградова, С. Козлова).

У психологічному аспекті різнопланові дослідження проблеми формування уявлень дітей проводили: Б. Ананьєв, П. Блонський, Л. Венгер, Л. Виготський, О. Запорожець, Г. Люблінська. У сфері дослідження етнопсихологічних уявлень відомі імена таких науковців, як Ж. Піаже, Е. Суслова, О. Юденко та ін.

Більшість дослідників, зокрема й Є. Радіна, наголошують на важливості формування уявлень дитини про рідну домівку, дошкільний заклад, своє місто чи село, життя людей у ньому, досягнення кращих громадян країни та ін. для особистісного зростання дошкільника. Нам імпонує думка науковців, які вважають, що лише після закладення основ патріотизму, любові до Батьківщини потрібно формувати у дітей уявлення про інші етноси, нації. Тобто першочерговим повинно бути формування уявлень дітей про особливості рідного етносу, адже людина, яка позитивно сприймає, розуміє та цінує самобутність свого народу, зможе сприймати та розуміти психологічні особливості інших.

Аналіз психолого - педагогічної літератури з окресленої проблеми дав змогу зробити висновки, важливі для нашого дослідження: у дошкільному віці закладаються основи етнічної самосвідомості дитини, що базується на її уявленнях про свій етнос, його історію, звичаї, традиції, психологічні особливості.

Теоретичний ракурс проблеми формування етнопсихологічних уявлень дітей свідчить про недостатню її розробленість, актуалізує дослідження змісту, специфіки етнопсихологічних уявлень у дошкільному віці та виявлення їх впливу на формування особистості.

 Мета статті полягає у визначенні особливостей етнопсихологічних уявлень дітей дошкільного віку; з'ясуванні на основі отриманих результатів дослідження змісту етнопсихологічних уявлень старших дошкільників.

Виклад основного матеріалу дослідження. У дошкільному віці, за даними вікової психології, вибудовується структура особистості дитини, зокрема її настанова щодо світу, інших людей, самої себе. Визначаючи психологічні основи особистісного становлення дошкільників, О. Кононко характеризує період дошкільного дитинства як час зародження та становлення особистості, закладання її ціннісної сфери, формування первинних світоглядних уявлень.

У дослідженні, спрямованому на виявлення етнопсихологічних поглядів дітей, ми зупинилися на старшому дошкільному віці, що зумовлено інтенсивним розвитком психічних процесів, самосвідомості у цьому віковому періоді. Порівняно із молодшим дошкільником, у 5 - 6 річної дитини формується чіткіше уявлення про себе як індивідуальність та суспільну істоту, їй доступне емоційно - смислове оцінювання своїх можливостей, вона краще усвідомлює свою поведінку та переживання.

Перш ніж детальніше зупинитися на специфіці етнопсихологічних уявлень дошкільників, вважаємо за доцільне розглянути поняття «уявлення» та основні підходи до його тлумачення.

У психологічному словнику за редакцією В. Зінченка поняття «уявлення» визначається як чуттєво_наочний образ предметів чи явищ дійсності, що зберігаються в свідомості без безпосереднього впливу самих предметів на органи чуття. М. Конюхов у словнику - довіднику із психології трактує уявлення як психічний пізнавальний процес відтворення образів предметів, подій на основі їх пригадування, продуктивної уяви. Окремі вчені (Л. Венгер Л. Виготський, Г. Костюк, О. Леонтьєв та ін.) розглядають уявлення як відтворений образ предмета, що ґрунтується на минулому досвіді або, іншими словами, образ, що відтворюється в пам'яті за відсутності предмета на основі попереднього сенсорного впливу. Як психічні образи, уявлення є невіддільними від перцептивної діяльності людини. С. Рубінштейн справедливо зауважував, що без уявлень неможливе внутрішнє життя особистості, її творчість. Характерними рисами уявлень, за Б. Тепловим, є наочність, фрагментарність, нестійкість, узагальненість, мінливість. Психолог зазначає, що багатство, точність, повнота уявлень досягається тільки в процесі цілеспрямованого сприймання 2; 4.

У своєму дослідженні ми зупинилися на трактуванні поняття «уявлення» як наочного образу предмета, явища або події, що виникає на основі набутого досвіду через його відтворення в пам'яті. Уявлення виникають на основі багаторазового сприймання певних об'єктів, а тому є результатом узагальнення одержаних від них чуттєвих вражень, так би мовити, сумарними образами багатьох сприймань.

У дослідженні історичних уявлень дошкільників Л. Тютюнник виділяє такі їх види, як краєзнавчі (чуттєво - наочні образи, що виникають на основі обізнаності дітей про історію рідного міста (села), вулиці, заповідників, пам'ятників; символіку рідного краю тощо), культурологічні (чуттєво - наочні образи, які утворюються на основі обізнаності про культуру, побут, фольклор, мистецтво свого народу, нації) та етнічні (чуттєво - наочні образи, які виникають на основі обізнаності дітей щодо своєї нації, родоводу; знань і дотримання традицій, обрядів, ритуалів, етнічної символіки свого народу) [8]. Останні безпосередньо пов'язані із предметом нашого дослідження.

Етнопсихологічні уявлення дитини формуються у повсякденному житті та діяльності, збагачуються за рахунок фольклору, народних звичаїв і традицій, декоративно - прикладного мистецтва, спостереження чи участі в родинних обрядах та ін. Поза сімейним середовищем цілеспрямоване утворення етнопсихологічних уявлень дітей відбувається у дошкільному навчальному закладі на заняттях, в процесі підготовки і безпосередньої участі в святах, розвагах, які стимулюють пізнавальну активність дитини, розвивають у неї прагнення до надбання нових знань. Таким чином забезпечується підготовка дитини до засвоєння основ духовної та матеріальної культури свого народу, усвідомлення його етнічних цінностей.

Розвиток інтересу дошкільників до рідного краю, його історії та сьогодення, життя в усіх його аспектах має відбуватися на основі поєднання когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів. Як переконує К. Крутій, емоційний компонент, враховуючи специфіку зазначеного віку, є провідним, оскільки впродовж дошкільного дитинства емоції тривалий час залишаються генетичними формами регуляції поведінки й формування інтелектуальної сфери. Достеменно відомо, що чим глибше і яскравіше переживання дитини, тим стійкішим і повнішим буде відчуття, уявлення, що виникає на його основі. З цього приводу К. Крутій зазначає, що культура народу може стати для дитини джерелом ціннісного ставлення до довкілля тільки пройшовши через її відчуття та емоційні переживання [7].

Формування етнопсихологічних уявлень дошкільників здійснюється рефлексивним і нерефлексивним способами. Перший пов'язаний із вербалізацією і свідомим прийняттям знань та норм поведінки, за іншим знання та норми засвоюються шляхом безпосереднього наслідування зовнішньому зразку або під впливом соціальної групи через механізм навіювання, «психічного зараження» [8].

Здійснивши теоретичний аналіз окресленої проблеми та врахувавши специфіку дошкільного віку, в своєму дослідженні ми зупинились на використанні проективного малюнку з метою визначення особливостей етнопсихологічних уявлень дітей старшого дошкільного віку.

Теоретична та практична розробка застосування малюнкових методів висвітлена у працях Ф. Гудінаф, В. Вольфа, О. Захарова, А. Співаковської, Т. Яценко.

Малюнок, поряд з іншими площинними зображеннями, відомий здавна як надійний спосіб експлікації картини світу; малювання тісно пов'язане із зоровим аналізатором, що є для людини основним каналом сприймання; у психологічній практиці доведена висока проективність малюнку, пов'язана із необмеженою пластичністю його форми та змісту та ін. Крім того, зображувальна діяльність звична і цікава для дитини дошкільного віку, у ній легко забезпечити атмосферу гри та невимушеності. Діти можуть графічно висловити (змалювати) власні думки. В процесі малювання простежується чіткий зв'язок між розвитком сприймання дитини, її спостережливості, запасом уявлень і повнотою та точністю відображення дійсності, виразністю малюнку.

Базою нашого дослідження слугували дошкільні навчальні заклади м. Кременця Тернопільської області. Вибірка охопила 50 дітей старшого дошкільного віку. Перед респондентами було поставлено завдання намалювати свою Батьківщину. За змістом тематичних малюнків ми прагнули з'ясувати, як діти уявляють свою Батьківщину, які асоціації виникнуть у них у ході виконання завдання, як вони проявлятимуть своє ставлення до зображуваного.

Аналіз дитячих малюнків був спрямований на визначення місця етнічного в їх змісті. Специфіка змісту етнічних образів, зображуваних старшими дошкільниками, полягала у вираженій символічності. У багатьох малюнках є чіткі символи етнічності: прапор (на певній споруді), калина (біля хати, на подвір'ї), вишивка (в оздобленні інтер'єру). Етнічний відтінок є у всьому, що зображує дитина, адже у своєму малюнку вона відтворює рідну природу, особливості місцевості, в якій зростає, побут, людей із близького оточення. Важливе значення мало зображення самої дитини на малюнку - чи відводить вона й собі місце в етнічному світі. Разом з тим, зміст окремих малюнків був більш примітивним, порівняно із роботами однолітків (традиційно зображувався будинок, дерево, квіти, тобто не простежувався чіткий зв'язок із заданою темою). Гіпотетично це може свідчити про слабкий інтерес дитини до власне українського, низький рівень спостережливості і, що дуже важливо, для нашого дослідження, про малий обсяг етнопсихологічних уявлень. Небезпідставно можна сказати, що діти відображують, повторюють, певною мірою розкривають індивідуальні уявлення своїх батьків та інших дорослих, які беруть безпосередню участь у їхньому вихованні та формуванні особистості.

До числа найчастіше зображуваних об'єктів ми віднесли: з живої природи - дерева (причому не ліс, а ряд окремих дерев або одне дерево як важливий елемент композиції), квіти, рідше звірі, птахи та сама людина; з неживої - гори, ріки чи інші водойми. На всіх малюнках зображене небо (з хмарами та без), в основному із сонцем, є житлові будинки, рідше дороги, транспорт. Гендерні відмінності проявилися у тому, що хлопчики у малюванні на задану тему частіше зображують людей, а дівчатка - природу, об'єкти рукотворного світу, зокрема будинок. Крім того, дівчатка прагнуть більше прикрасити малюнок (за допомогою насичених кольорів, квітів).

Найчастіше відтворювані об'єкти у малюнках дітей ми об'єднали у групи і вивели відповідне процентне співвідношення: «Етнічна символіка» (32%), «Елементи ландшафту» (94%), «Елементи побуту» (58%), «Люди» (44%), «Сама дитина» (28%). Наведені дані ілюструє подана нижче гістограма (див. рис. 1).

Рис. 1. Елементи дитячих малюнків на тему «Моя Батьківщина»

 

Аналізуючи малюнки дітей, ми враховували просторове розміщення об'єктів (на передньому плані, віддалено), їх розміри (дуже великі або надто дрібні), яскравість, палітру кольорів. Зміст малюнка також дав можливість з'ясувати особисте ставлення дитини до зображуваного: чим старанніше дитина відтворювала той чи інший об'єкт, тим більше значення він має для неї (тут, в основному, йдеться про людей із оточення дитини - найближчих вона малює красивими (зі своєї точки зору), оптимальних розмірів, у центральній частині малюнка, без закреслень та штрихів. Спостерігався одиничний випадок, коли дитина завзято почала малювати людину, а потім стерла зображення, мотивуючи тим, що «...я забула, треба ж Батьківщину малювати!».

Виявляється цікавим той факт, що кількість малюнків без зображення людини (людей) превалює над кількістю малюнків, на яких людина зображена. Чи не означає це, що дитина не бачить прямого зв'язку між собою, своїми рідними і Батьківщиною? У ході подальших досліджень ми намагатимемось з'ясувати причини цього явища - чи не сигналізують вони про формальність етнічних знань дітей. Дитяча обізнаність про традиції, звичаї, обряди свого народу, його мистецтво, побут є важливим підґрунтям для формування позитивної етнічної ідентичності, але автоматично, так би мовити, сама собою, не може її забезпечити. У цьому процесі небезпечно акцентувати увагу лише на когнітивному компоненті; потрібно прагнути до гармонійного долучення емоційної і конативної складових, щоб досягти високого розвитку етнічної самосвідомості дитини.

Описані вище результати дослідження ескізно змальовують етнічну картину світу дитини старшого дошкільного віку, розкриваючись в її уявленнях, зафіксованих графічно. Як бачимо, в цьому віці етнопсихологічні уявлення дитини «прив'язані» до її найближчого оточення - рідної домівки, її інтер'єру, свого подвір'я, природи рідного села чи міста.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Аналіз психолого - педагогічної літератури з проблеми дослідження дає підстави констатувати, що дошкільний вік є сенситивним для формування етнопсихологічних уявлень. У першу чергу це забезпечується високою сприйнятливістю дітей, їх емоційністю та схильністю до наслідування. На наш погляд, ефективність процесу формування етнопсихологічних уявлень дітей можна підвищити за наявності інтересу до них та включенню до сюжету ігрової та продуктивних видів діяльності.

Таким чином, етнопсихологічні уявлення дошкільників є чуттєво - наочними образами про рідну домівку, місто (село), регіон, країну; про звичаї, традиції, обряди родини та етносу в цілому; побут; мистецтво - всі сторони життя та діяльності свого народу, які доступні сприйманню та розумінню дитини у зазначеному віковому періоді.

Перспективи подальших розвідок вбачаємо у визначенні палітри методів дослідження, які дадуть змогу ширше розкрити зміст етнопсихологічних уявлень дошкільників, структурувати їх та виявити вплив на формування зростаючої особистості.



Номер сторінки у виданні: 253

Повернутися до списку новин