Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

ГУМАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ЯК СТИМУЛ ДО САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ





               Ганна Бутенко, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри педагогіки Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов

УДК 37.04

 

У статті розкрита позитивна роль гуманізації освітнього простору, що створює комфортну атмосферу, в якій особистість має бажання отримувати знання і зацікавлена в тому, щоб проявляти свої здібності та розкривати глибину свого потенціалу. Названо ознаки, що мають бути враховані при побудові навчального процесу на засадах гуманізації, що, в свою чергу, призводить до розкриття внутрішнього потенціалу особистості та стає стимулом до самореалізації за рахунок гармонійного розвитку дитини.

Ключові слова: взаємодія, гуманізація, зона найближчого розвитку, метод, освітній простір, особистість, самореалізація.

 

В статье раскрыта позитивная роль гуманизации образования, что создает комфортную атмосферу, в которой личность имеет желание получать знания и заинтересована в том, чтобы проявлять свои способности и раскрывать глубину своего потенциала. Уделяется внимание особенностям, которые должны учитываться при гуманизации учебного процесса, что, в свою очередь, приводит к раскрытию внутреннего потенциала ребенка и становится стимулом в самореализации личности за счет гармоничного развития ребенка.

Ключевые слова: взаимодействие, гуманизация, зона ближайшего развития, метод, образовательное пространство, личность, самореализация

 

The article is devoted to the positive role of humanism in educational sphere that creates a comfort atmosphere, where a person has a desire to get knowledge, has an interest to demonstrate his abilities and expand the depth of his potential. Also the author pays attention to the main features of education process which should be based on humanization. So by tern, it helps to open the inner potential of a child and becomes the stimulus to the self - realization of a person due to child harmonic development.

Key words: interaction, humanization, zone of the nearest development, method, educational sphere, personality, self - realization, form.

 

Постановка проблеми у загальному вигляді. Сучасне життя зі своїм насиченим інформаційним простором спонукає людство, особливо батьків, до осмислення й усвідомлення того факту, що діти мають право самореалізовуватися в цьому складному і дуже, інтенсивному столітті. Отже, з одного боку, батьки, з іншого, вчителі намагаються надавати більше матеріалу для розвитку, збирати й опрацьовувати інформацію, а також допомагати пізнати світ знань, акцентуючи увагу на тому, що ці знання необхідно вміло використовувати в подальшому житті. Одним із кроків до створення освітнього простору в руслі комфортної атмосфери, в якій дитина має бажання отримувати знання і зацікавлена в тому, щоб проявляти свої здібності та розкривати глибину свого потенціалу, є гуманізація освітнього середовища.

Спираючись на визначення «гуманізація освіти - розповсюдження ідей гуманізму на зміст, форми, методи навчання; забезпечення освітнього процесу вільного і всебічного розвитку особистості, її активної участі в житті суспільства» [1, с. 60], зрозумілим стає той факт, що саме побудова освітнього середовища на засадах гуманістичної педагогіки надає поштовх до розкриття внутрішнього потенціалу особистості, що, в свою чергу, служить стимулом до самореалізації особистості за рахунок гармонійного розвитку дитини.

Аналіз останніх публікацій. Як показав аналіз літературних джерел, гуманізація навчальновиховного процесу була предметом дослідження Вітторіно де Фельтре, Я. А. Коменського, Ж. Ж. Руссо, В. О. Сухомлинського.

Дослідниками, котрі спиралися на зону найближчого розвитку дитини, є Ш. Амонашвілі, Л. Виготський, Карл Роджерс. Останній є

одним з найбільш впливових теоретиків у галузі гуманізму.

Загальні проблеми школи діалогу культурдосліджував М. Бубера. Не були осторонь питань розвиваючої освіти В. Давидов, В. Занков, Д. Єльконін.

У контексті досліджуваної проблеми суттєве значення мають праці із філософії освіти Є. Гусинського, В. Давидова, О. Запесоцького, І. Єрмакова, А. Маслоу, І. Фомічової.

Виділення невирішених частин загальної проблеми. Незважаючи на певні здобутки, гуманізація освітнього процесу як стимул до самореалізації дитини потребує наукового узагальнення в тому сенсі, що створення освітнього поля на ґрунті гуманізації вимагає застосування форм, методів, прийомів, механізмів, засобів, ознак, тобто конкретних дій з боку вчителя чи батьків, а також врахування вже відомих розробок науковців, щоб у сукупності це стало арсеналом для прояву внутрішнього потенціалу дитини, що призведе до становлення особистості.

Формулювання цілі. Важливо узагальнити основні ознаки й аспекти побудови освітнього простору на засадах гуманізації та їх практичне застосування на різних вікових етапах розвитку дитини для самореалізації особистості.

Виклад основного матеріалу. Дослідник І. Фомічова визначає різницю між механізмом під час авторитарного навчання й гуманістичної педагогіки, який полягає в тому, що основою гуманізації є навчально - виховний процес «можу_хочу». Тобто в основі гуманістичного навчання є той факт, що на будь - який вплив у дитини має з'явитися позитивна мотивація до виконання дії. Кожний педагог знає, що неважко викликати інтерес, допитливість, але утримувати їх протягом часу, доки дитина має засвоїти матеріал, важко. Набуття знань та вмінь дуже часто є рутинною, і тому мотивація миттєво спалахує і загасає.

Ряд відомих педагогів (Ш. Амонашвілі, Р. Бернс, К. Ушинський та інші) зазначають, що виникає потреба в іншій побудові освітнього середовища, а також потрібні додаткові кроки для підтримки мотивації. Гуманістичний напрямок передбачає отримання перспективних результатів. Причому результати не обмежені визначеними рамками, а по суті це «становлення особистості» загалом [2, с. 94]. Гуманістичний погляд підкреслює два моменти: унікальність учня і ставлення вчителя до учня.

Загальні акценти гуманістичних підходів в освіті в різних країнах світу [3, с. 194].

Зупинимось також на ознаках гуманістичного освітнього простору, які виділяють науковці, та розглянемо їх дію в практичному застосуванні: 1. Виховний вплив повинен включати Зону найближчого розвитку. Розвиток дитини буде більш повним, якщо спиратися на зону найближчого розвитку, тобто кожній дитині потрібен «свій час» для того, щоб увійти в завтрашній день. В умовах організованого, цілеспрямованого педагогічного процесу це відбудеться, якщо навчання відображає актуальний рівень і приводить до руху те, що має свій задум у зоні найближчого розвитку.

По - перше, розглянемо це з точки зору - батьків. Сьогодення потребує володіти інформацією щодо психічного, розумового, фізичного розвитку дитини з різних джерел, і це спонукає батьків до читання журналів «Мой ребенок», «Между нами мамочками», енциклопедій, Інтернет сайтів. Ми стикаємось із тим, що кожне джерело формує суб'єктивну думку щодо розвитку будь - якого аспекту, і починаємо нервувати і хвилюватися, думаючи про те, що моя дитина чогось не вміє, а повинна. Хоча ті, хто своєчасно прислухається до серця та до потреб дитини, може констатувати, що кожна дитина вимагає часу (і лише дитині він відомий), щоб засвоїти або довести до навичок дії.

Тобто, ми - батьки, повинні поставити завдання, в якому чітко визначитись, чого я хочу навчити свою дитину, стати опорою в цьому і, спостерігаючи, намагатись окреслити зону найближчого розвитку. І так крок за кроком: дитина чогось досягла і ледь навчилась ходити, а ми вже усвідомлюємо, що віримо в прояв її здібностей у розвитку мовлення.

За своїм віком діти можуть бути однакові, але зона актуального й найближчого розвитку буде різна, і важливо побачити ту реальну межу, якої дитина досягла сьогодні і ту максимальну, яка проявиться в найближчому майбутньому. Головне - вірити і мати бажання побачите те, що ми, дорослі - вихователі, батьки, наставники, вчителі прогнозуємо кожній конкретній особистості.

З точки зору вчителя також необхідно визнання того, що не можуть усі діти бути однаковими і що кожна дитина має свою власну динаміку розвитку у будь - якій галузі. Отже, перед учителем постає завдання - стежити за шляхом розкриттядитиною її потенціалу та фіксувати розкриття її навичок. Таким чином, ми досягнемо до того, що дитина буде мати велике бажання йти стежками світу знань, нехай, помиляючись і навчаючись, але чіпко тримаючись за всі можливі джерела інформації та вмінь, а це і призведе до самореалізації кожної дитини.

Отже, перший механізм акцентує увагу на тому, що для успішної реалізації гуманістичної освіти необхідна позитивна готовність дитини до сприйняття інформації, на включення до діяльності, причому, з одного боку, випадково, з іншого - в результаті спеціальної організації навчально - виховного процесу.

2. Позитивно сформована мотивація. Як стверджують науковці, установка на виконання дії виникає за наявності двох умов: коли в суб'єкта виникає потреба до дії та коли існує ситуація до її задоволення. «Установка - необхідна ланка, що виступає посередником між дією навколишнього середовища та психічною діяльністю особистості, між дійсністю і психічними функціями» [2, с. 97]. Установка є обов'язковою умовою гуманізації навчання, тому що механізмом є «можу - хочу». Завдання педагога, як говорить Ш. Амонашвілі, активізувати сили дитини, що «рвуть із середини» [2, с. 98].

На практиці бажано не примушувати дитину вивчати англійську мову, лише тому що це модно і кожна сучасна мама хоче похвалитися перед іншими. Важливо надати дитині «право голосу», запропонувати й англійську мову, і відвідування музичної школи, і басейн, а дитина дуже швидко сама визначиться, в якому саме виді діяльності вона буде самореалізовуватись, тобто «повний прояв особистістю індивідуальних і професійних якостей» [1,с. 301]. І це привід пишатися нашими дітьми, і вони будуть сміливо, із бажанням, із настроєм, мотивацією, стимулом ставити перед собою мету для подальшого самовдосконалення.

Прикладом застосування цього положення в педагогічній діяльності вчителів ми вбачаємо у формах і методах навчання, які при коректному використанні знову ж таки формують цю цілісну гуманізацію освітнього середовища. За основу взяті основні форми і методи на різних етапах розвитку дитини, що пропонують дидакти, а саме: Ю. Бабанський, А. Кузьминський,І. Лернер, В. Оніщук, І.  Підласий, М. Скаткін, І. Харламов [4]:

Рольові ігри також надають можливість дослідити емоції і стосунки в колективі. Стосунки можна зробити більш відкритими за допомогою комунікативних ігор.

Також вважаємо корисним представити деякі методи, що застосовують у своїй педагогічній діяльності вчителі зарубіжних шкіл. Наприклад,

 

STAD - STUDENT TEAMS=ACHIEVEMENT DIVISION

(Розмежування досягнень команд учнів) Учнів об'єднують у групи по чотири - шість учнів, ідеальним варіантом є включення до команди учнів з різним рівнем здібностей. Цей процес має 5 етапів:

1. переказ (надання матеріалу у формі лекції)

2. групова робота (акцент на результат роботи групи)

3. контрольна робота (індивідуально)

4. оцінки індивідуального прогресу (визнання отримують команди, які досягли найвищого результату, але перемагають ті, які досягли найбільшого прогресу)

5. визнання команди (нагорода в різних формах).

- «Картинка - загадка»

Матеріал поділяють на блоки. Представникам групи надають різні частини цілого для вивчення, і вони повинні навчити цьому інших. «Це педагогічний прийом. Деякі представники відповідають за оволодіння різними аспектами завдань і пояснення іншим. Специфіка в тому, що успішне виконання завдання залежить від кожного» [3, с. 202].

З вищезазначеного стає зрозумілим, що для реалізації на практиці необхідно викликати мотивацію, застосовуючи названі методи й форми, а також впроваджувати інноваційні технології (інтерактивні, комп'ютерні, створення ситуації успіху та інші), надати їй статусу установки і лише потім розпочинати прикладну діяльність, щоб у суб'єкта з'явився особливий стимул до виконання дії, причому це йому не буде набридати через застосування різноманітних форм, методів.

3. Право дитини на свободу вибору і можливість заміни видів діяльності. Це означає насправді саморозкриття, самоактуалізацію, самопрояв, але це має носити характер розумного управління дитиною. Відомо, що дитина не в з змозі зрозуміти свого майбутнього, не може зорієнтувати свою діяльність на майбутнє, вона лише розуміє свої потреби. І дуже важливо, як зазначають науковці, створити відповідний клімат і руйнувати бар'єри дитини, бо «це «консервує» особистісний потенціал [5, с. 138]

Якщо говоритипро маленьких дітей, то ми можемо запропонувати декілька варіантів, наприклад: малювати, читати, стрибати, займатися ліпленням, грати з м'ячем та інше, і дитина має обрати те, що їй цікаво, і спрямувати свій ресурс до розкриття в цьому полі діяльності. Звичайно, що це «тонке», дитина перебуває під владою тимчасового бажання, і наш обов'язок - постійно пропонувати різні види діяльності, надати можливість зануритися у всі сучасні креативні розробки.

Чим старші учні, тим багатшим буде спектр вибору, пов'язаний із вибором майбутньої професії і хобі. На жаль, наша система освіти не надає можливості вибору предметів, тож нехай це будуть маленькі елементи вибору, і учні будуть почуватись впевнено і пишатись своїм вибором.

З огляду на цю ознаку, ми можемо констатувати, що гуманізація освітнього простору заснована на потребах особистості, бажаннях дитини, розкритті внутрішніх сил та потужностей, що призводить до ключового моменту - самореалізації особистості, з її власною індивідуальністю, та розкриттю неповторності у творчих пошуках та мисленні.

4. Створення особливої атмосфери. Необхідно згадати атмосферу радості, творчості, добра, що створювали в своїй педагогічній діяльності Л. Толстой, В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі, яку діти не можуть самі побудувати, в цьому їм потрібна допомога дорослих. Під час гуманізації навчально - виховного процесу відбувається побудова стосунків на засадах співдружності «...сприятливе середовище дозволяє кожній людині йти по шляху самопізнання, самоповаги і самостійного навчання...» [3, с. 186].

Відповідальність за впровадження суб'єкт - суб'єктної взаємодії лежить на тому, хто навчає - вчитель, батьки, від них залежить розвиток та стабільність діалогу, і таким чином, це дає поштовх до забезпечення дитині активності, а вчителеві зворотний зв'язок, який допомагає стежити за ходом засвоєння знань і своєчасно вносити корективи, вибудовувати зону найближчого розвитку. Так дуже важливим є те, що це служить інструментарієм до діагностування здібностей, нахилів дитини [6].

Підсумовуючи основні ознаки гуманізації освіти, зауважимо, що для реалізації цієї політики на практиці головним завданням є спрямування освітньої стратегії на суб'єкт - суб'єктну взаємодію і, таким чином, - забезпечення дитині активності, відповідальності за результати навчання. Процес життєтворчості досягає кульмінації під час вирішального вибору в основних сферах самореалізації особистості.

Висновки. Отже, узагальнивши основні ознаки й аспекти гуманізації освітнього простору, а також спектр методів і форм, усвідомлюємо, що гуманістичніпедагоги (батьки) виховують у собі навички до справжньої опіки, відкриту і ефективну комунікацію, а також щирість, емпатію, теплоту. Але важливо у подальшому дослідити методики педагогічної діагностики, які запроваджувались й використовуються в освітньому просторі побудованому на засадах гуманізму.



Номер сторінки у виданні: 359

Повернутися до списку новин