Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Результати емпіричного дослідження особливостей тендерної ідентичності дівчат - підлітків





                 Юлія Яндрова, аспірантка Інституту соціології, психології та управління Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова

УДК 37.015.3:159.922.7-055.25 (043.3)

 

У статті висвітлено результати емпіричного дослідження особливостей розвитку гендерної ідентичності дівчат-підлітків в умовах загальноосвітніх шкіл і шкіл-інтернатів. Обґрунтовано якісні та кількісні показники розвитку гендерної ідентичності дівчат підліткового віку.

Ключові слова: гендер, гендерна ідентичність, особистість, виховне середовище, соціалізація. 

 

В статье представлены результаты экспериментального исследования развития гендерної идентичности девочек - подростков в условиях общеобразовательных школ и школ-интернатов. Обоснованы качественные и количественные показатели развития гендерной идентичности девочек в подростковом возрасте.

Ключевые слова: гендер, гендерная идентичность, личность, воспитательная среда, социализация. 

 

The article introduces the results of the empiric study concerning the characteristics of the gender identity development in teenage girls at secondary schools

and boarding schools. The quantitative and qualitative indices of the development of gender identity are substantiated.

Key words: gender, gender identity, personality, educational environment, socialization.

 

Особливої гостроти нині набуває проблема розвитку гендерної ідентичності. У науковому просторі окреслене питання вивчають відомі дослідники, представники українського психологічного співтовариства: Т. Говорун, П. Горностай, Т. Гундорова, І. Жерьобкіна, О. Забужко, О. Кікінежді, О. Кочарян та ін. Важливість розвитку гендерної ідентичності зумовлена посиленням інтересу до проблеми вибору, самовираження, отримання «сутнісного Я» дівчатами-підлітками в хаосі буття.

Зміна місця і ролі жінки в сучасному суспільстві пов'язана з фрагментарністю і суперечністю її існування, коли множинність сфер діяльності дестабілізують її колись стійку ідентичність. Відсутність єдиного підходу до розуміння соціальної ролі жінки, з яким дівчина-підліток могла б себе ідентифікувати, породжує пошук нових сенсів буття, що виконують водночас умову стабільності і мінливості. З огляду на означене, слушними вважаються думки вчених, згідно з якими такі явища заважають особистісному зростанню, конструктивному подоланню вікової кризи, відчуттю себе активним суб'єктом життєдіяльності в підлітковому віці, особливо в умовах шкіл-інтернатів [3; 8; 9].

Під гендерною самоідентифікацією ми розуміємо процес самовизначення особистості як представника певної гендерної групи, результатом якого стає гендерна ідентичність, тобто усвідомлення і прийняття моделей мужності (жіночності) в межах окремого культурного середовища [10, с. 35]. Дослідниця Московського центру гендерних досліджень О. Вороніна зазначає, що гендерна ідентичність базується на стереотипах - соціально-культурних настановах, що примушують людину носити певний одяг, зачіску, демонструвати поведінку, навіть міміку й жести тощо [1, с. 46-47].

Варто зазначити, що гендерна соціалізація здійснюється як процес засвоєння особистістю соціокультурних факторів, які зумовлюють стереотипи гендерної поведінки особистості. Серед таких факторів вчені називають: гендерні настановлення як система уявлень про чоловіка й жінку; культурні стереотипи чоловічності і жіночності; гендерні ролі як очікування суспільства щодо поведінки, зовнішнього вигляду й особистісних якостей чоловіків і жінок; відмінні засоби виховання хлопчиків і дівчаток. Окреслена система соціально-культурних факторів складає гендерну культуру кожного суспільства.

Основними ознаками гендерної ідентичності дослідники називають: наявність гетеросоціальності (як здатність взаємодіяти з індивідами гендерної аутгрупи), відповідність біологічної статі і гендерній ролі; адаптованість особистості до трансформацій у гендерній культурі суспільства.

Виходячи з актуальності проблеми розвитку гендерної ідентичності в сучасному суспільстві, основний акцент у дослідженні зроблено на розвиток гендерної ідентичності у дівчат-підлітків в умовах загальноосвітніх навчальних закладів і шкіл-інтернатів, якісні й кількісні показники.

Метою статті є виклад результатів емпіричного дослідження особливостей розвитку гендерної ідентичності дівчат-підлітків у різних виховних середовищах (загальноосвітні школи і школи-інтернати).

Завданнями емпіричного дослідження визначено: охарактиризувати загальну процедуру організації дослідження, обґрунтувати систему психодіагностичних і методичних прийомів, закладених у його зміст, описати якісні, кількісні показники й зробити основні висновки дослідження.

Гіпотеза емпіричного дослідження базувалась на припущенні, що умовою гармонізації процесу розвитку гендерної ідентичності дівчат-підлітків в умовах шкіл-інтернатів є здійснення цілеспрямованого переорієнтування їх на андрогінні гендерні ролі.

Для перевірки сформульованої гіпотези було використано такі методики діагностики: тест М. Куна і Т. Макпартленда «Хто я?»; опитувальник «Прислів'я» (автор І. Клецина), опитувальник «Розподіл ролей в сім'ї» (автори: Ю. Альошина, Л. Гозман, Е. Дубовська), опитувальник S. Bem (варіант адаптований А. Реаном), метод особистісного семантичного диференціалу для дослідження гендерних стереотипів; проективні методи: «Гендерна автобіографія» і тест «Автопортрет»; методи перевірки достовірності відмінностей непов'язаних (t - критерій Стьюдента, Up - метод кутового перетворювання Фішера) і пов'язаних (критерій знаків) вибірок, а також методи багатовимірної статистики (комп'ютерний пакет програм SPSS 10.10.) - кореляційний аналіз, факторний аналіз, контентаналіз [1; 2; 6; 10].

Дослідження здійснювалося в умовах природного середовища. Було комплексно застосовано об'єктивні методи у поєднанні із суб'єктивними, що зумовлено: складністю предмета дослідження, який вимагає поглибленого вивчення особистісних зрушень у перехідний період (підлітковий вік); різноманітністю й варіативністю умов, в яких формується гендерна ідентичність; негативним впливом тривалої психічної депривації на розвиток дівчат-підлітків в умовах шкіл-інтернатів; неоднозначністю наукових підходів до вирішення проблеми розвитку гендерної ідентичності, а саме інтерпретації її змісту, структури та рівнів.

Найважливішу роль у розробленні теоретико-методологічної основи відіграла культурно-історична концепція психічного розвитку суб'єкта (Л. Виготський, В. Давидов, Д. Ельконін), концепція психосексуальної ідентичності й уявлення про кризу ідентичності Е. Еріксона [11].

Дослідно-експериментальною роботою було охоплено 205 респондентів - це учні 8-9-х класів віком від 13 до 15 років загальноосвітніх навчальних закладів (Введенська гімназія № 107 Подільського району м. Києва; Гімназія № 153 ім. О. Пушкіна Шевченківського району м. Києва; Український коледж ім. В. О. Сухомлинського - СШ № 272 Дніпровського району м. Києва), а також спеціалізованих шкіл-інтернатів (Бучанська школа-інтернат для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки та піклування; Боярська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів; Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат 11 для дітей з ослабленим зором; Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 12 для дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків). Загальна вибірка охоплювала 205 осіб. До першої (експериментальної) групи увійшло 100 осіб - дівчата-підлітки, вихованці інтернатних закладів м. Києва і Київської області, до другої (контрольної) групи увійшло 105 осіб - дівчата-підлітки загальноосвітніх закладів з повних родин м. Києва.

1. У результаті проведеного експерименту виявлено, що в дівчат-підлітків, які виховуються в загальноосвітніх закладах, почуття належності до своєї статі є найбільш вираженим, ніж у дівчаток-підлітків зі шкіл-інтернатів. Прагнення дівчат-підлітків із загальноосвітніх закладів довести свою гендерну ідентичність виявляється у більшій стереотипізації їх поведінки. Так, за результатами дослідження маскулінності-фемінності за методикою S. Bem, 47,4% дівчат-підлітків із загальноосвітніх закладів ідентифікують себе з традиційно-стереотипною роллю, натомість, таких показників у школах-інтернатах лише 24,1%.

Згідно з результатами дослідження третинікількості обстежуваних дівчат підліткового віку притаманні андрогінні властивості, третині - статево типізовані, і іншій третині - статево недиференційовані (низькі показники як за шкалою фемінності, так і за шкалою маскулінності) і менше 10% можуть бути класифіковані статевозворотними, реверсивними (див. табл. 1).

Дівчата-підлітки із загальноосвітніх закладів і шкіл-інтернатів андрогінного типу особистості за показниками маскулінних якостей, як свідчить дослідження, мають більше переваг у різних сферах життєдіяльності порівняно із недиференційованим типом (див. рис. 1). Андрогінність у межах дослідження розуміємо як інтеграцію жіночності і чоловічності. У площині андрогінності ігноруються відмінності «чоловічого» та «жіночого», що зумовлені соціокультурними очікуваннями. Високий рівень розвитку маскулінних і фемінних якостей особистості незалежно від умов формування та розвитку гендерної ідентичності зумовлює гнучкість гендерної поведінки дівчат підліткового віку.

2. Результати тесту «Хто Яопрацьовано методом контент-аналізу за трьома категоріями, що відображають зміст соціальної ідентичності респондентів: сімейні і міжособистісні ролі, професійні ролі, інші соціальні ролі. Наступні три категорії становлять зміст особистісної ідентичності: фемінні характеристики, маскулінні характеристики, нейтральні характеристики. Порівняльний аналіз характеристик власного сприйняття людиною самої себе виявив значні відмінності у групі дівчат-підлітків із загальноосвітніх шкіл за двома категоріями: «Професійні ролі» (р < 0,01) й «Інші соціальні ролі» (р < 0,001). Дівчата-підлітки із ЗОШ, на відміну від дівчатпідлітків, які виховуються в школах-інтернатах, частіше уявляють власне професійне майбутнє. Дівчата-підлітки зі шкіл-інтернатів частіше відмічали ролі, які відповідають сфері дозвілля, інтересів і захоплень (я - «спортсменка», «танцюристка», «люблю малювати», «люблю читати» тощо), відсутнє чітке уявлення про майбутню професію.

Значні відмінності виявлено в результаті порівняльного аналізу характеристик, що наповнюють «Я-концепцію» за категоріями «Фемінні характеристики» (р < 0,05), «Маскулінні характеристики» (р < 0,05), «Професійні ролі» (р < 0,01). У дівчат-підлітків зі шкіл-інтернатів більш чітко висвітлено установку на збереження традиційно жіночих якостей. У відповідях на запитання «Хто Я?» вони частіше, ніж дівчата-підлітки із ЗОШ, оцінювали себе як «ніжна», «залежна», «чутлива», «мрійлива», «люблю піклуватися» тощо. Дівчата-підлітки із загальноосвітніх закладів частіше відмічають у себе такі маскулінні характеристики, як «сильна», «активна», «незалежна», «агресивна», «смілива» і чіткіше уявляють професійне майбутнє.

У результаті порівняльного аналізу групи дівчат-підлітків із ЗОШ і групи дівчат-підлітків зі шкіл-інтернатів статистично достовірні відмінності були виявлені у таких категоріях: «Сімейні ролі» (р < 0,05) і «Фемінні характеристики» (р < 0,001). Високий рівень показника «Сімейні ролі» у дівчат-підлітків із загальноосвітніх закладів підтверджує загальні уявлення про те, що жінку слід оцінювати передусім не за успіхами і досягненнями у навчанні, роботі. Виконання материнських обов'язків розглядається ними як одне з основних призначень жінки. Важливим фактором позитивної самооцінки дівчат-підлітків обох груп є визнання їхньої привабливості, це підтверджує отриманий високий рівень показника «Фемінні характеристки». Дівчата-підлітки зі шкіл-інтернатів, відповідаючи на питання «Хто я?» формулювали категорії, пов'язані з описом зовнішності: «гарна», «приваблива», «красуня» та ін. Самооцінка дівчини-підлітка зростає (або спадає) завдяки відповідності (або навпаки) «сучасним еталонам краси». Спостерігаються негативні самоописи в групі дівчат-підлітків зі шкіл-інтернатів (я - «різка», «неслухняна», «зла», «нерозумна» тощо), які констатують у 10% респондентів наявність внутрішнього гендерного конфлікту та низьку самооцінку.

3. За результатами опитувальників «Прислів'я», «Розподіл ролей в сім'ї» 60% респондентів зі шкілінтернатів мають невизначені гендерні установки (чітко не виражено розподіл внутрішньо-сімейних ролей); 30% респондентам властиві традиційні гендерні установки про розподіл ролей у родині (всі домашні обов'язки вони класифікують як «чоловічі» й «жіночі» і більшу частину цих обов'язків виконує жінка); у 10% респондентів виражено егалітарні установки (відсутній розподіл сімейних ролей на «чоловічі» і «жіночі»). Такі показники свідчать про психологічну незрілість дівчат-підлітків і неадекватне розуміння власної ролі як представниці жіночої статі. Виявлені установки відносно розподілу ролей у сфері сімейного життя: вихованням дітей повинна займатися жінка (90% відповідей респондентів); матеріальне забезпечення сім'ї здійснює переважно чоловік (80% відповідей респондентів); за підтримку емоційного клімату в сім'ї відповідає жінка (90% відповідей респондентів); організація розваг - рівною мірою (100% відповідей респондентів); виконання ролі «господаря/ господині» - рівною мірою (100% відповідей респондентів); відповідальність за задоволеність інтимними стосунками лежить на чоловікові (75% відповідей респондентів); організація сімейної субкультури - рівною мірою (100% відповідей респондентів).

4. За показниками проективної методики «Автопортрет» у 100% дівчат-підлітків зі шкілінтернатів є проблеми з соціальною адаптацією, оскільки відсутні самостійні соціальні контакти із зовнішнім світом. Респонденти мають високі показники емоційності, 70% із них не задоволені своєю зовнішністю. У малюнках відмічається високий показник дисгармонійних ознак (майже 90% дівчат обмежились зображенням лише обличчя).

5. Аналіз і узагальнення результатів, представлених у текстах гендерних автобіографій, було проведено за такими напрямками: 1) виокремлення основних характеристик гендерної ідентичності; 2) систематизація гендерних уявлень.

До першої групи увійшли дівчата-підлітки зі шкіл-інтернатів. Аналіз якісних результатів показав, що більшість з них пам'ятає себе у віці від 3 до 8 років (майже 90% опитаних), відмінності між представниками різної статті відчули у віці 10 років, неоднакове ставлення дорослих до дівчат і хлопців почали усвідомлювати у віці 11-13 років. Відповідаючи на запитання, дівчата переважно відмічали, що віддавали перевагу грі з хлопцям (80% відповідей). Ольга К. (14,5 року) відповіла: «У дитинстві дуже полюбляла рухливі ігри, коли збиралися разом із хлопцями у нас на подвір'ї». Марина Г. (13,8 року) вказала: «Завжди було цікаво дізнатись, в які ігри грають хлопці. Разом із подружкою Світланою заздалегідь домовлялись, що йдемо грати з хлопцями, бо з ними набагато цікавіше». Це пояснює той факт, що у спільній взаємодії вони опановують різні соціальні ролі. Ігри вибирають групові й рухливі. Іграшки, казки, мультфільми відображають фемінний характер (ляльки, м'які іграшки тощо). В ранньому віці одяг був зручний, який не відрізнявся від одягу хлопчиків; в молодших класах носили спідницю; сьогодні віддають перевагу джинсам, шортам, іноді вдягають сукні. Зазначають, що оточення вимагає від дівчинки бути слухняною, охайною, скромною, спокійною, розумною, вихованою, ввічливою; від хлопчика - бути сміливим, активним. Поведінкові зразки, які нав'язують у школі: треба гарно вчитися, бути спокійною, вихованою. Марія О. (14,6 року) відповіла: «Пригадую, що наша вихователька завжди проводила окремі розмови з дівчатами та казала нам, що освіта для жінки - це дуже важливо». Більшість із них не усвідомлюють, які є взаємини між представниками різної статі (80% респондентів не відповіли на запитання). Визначають, що більшою мірою на них вплинули вчителі, вихователі, дальні родичі, телебачення (приклади відомих людей, мода тощо). У чоловіках вони цінують мужність, душевність, любов, силу, щирість, ласку; в жінках - розуміння, піклування про інших. Обстежувані дівчата-підлітки вважають, що чоловіки повинні працювати, а жінка виконувати домашню роботу і виховувати дітей. Катерина С. (12,10 року) зазначила: «Дуже добре, коли жінка вдома, в неї все доглянуто - і квартира, і діти. Чоловік має бути на роботі, заробляти гроші для своєї родини». Цю групу характеризує утриманське ставлення до взаємин з протилежною статтю.

Аналіз результатів групи дівчат-підлітків, які виховуються в повних сім'ях і навчаються в загальноосвітніх закладах, дав змогу визначити, що вони пам'ятають себе у віці 3-4 років (молодша група дитячого закладу). Усвідомлення відмінностей між статями міцно закріплено в свідомості вже у віці 6-7 років (95% відповідей опитаних). Дівчата-підлітки зазначають, що це переважно вплив обох батьків, бабусь, дідусів, вихователів (90% відповідей опитаних). На цей же віковий період випадає розуміння різного ставлення до дівчат і хлопців. Дівчата-підлітки віддавали перевагу грі з ляльками, м'якими іграшками, дитячою косметикою, посудом тощо (70% опитаних), що повністю відповідає нормативному розвитку відповідної поведінки. Ігри вибирали групові активні, учасниками яких були представники обох статей; це пояснює той факт, що спільні ігри сприяли обміну досвідом не лише в спілкуванні, а й у поведінці. Одяг був класичний і жіночий: сукні, спідниці, увага приділялась зачісці, за цим слідкували мами, бабусі, вихователі, іноді батько. Діана К. (14,9 року) вказала: «Пригадую як мене збирали до школи, разом із батьками довго вибирали мені гарні черевички та спідницю». Вважають, що жінка має бути ніжною, відданою, розумною, жіночною, порядною, мудрою, активною в громадському житті, спорті, роботі, чоловіки - розумними, цілеспрямованими, вихованими, чуйними, щирими, володіти витримкою, додержуватись здорового способу життя. Тетяна Ж. (14,4 року) вказала: «Мені подобається, коли жінка порядна і чесна, а чоловік турботливий, чемний, може допомогти». Оксана Л. (15,1 року) відмітила: «Сучасна жінка - активна, розумна, чоловік - працьовитий, сильний, приділяє увагу». Розуміють різницю між жіночою та чоловічою статтями, міжособистісними стосунками та родом діяльності. Вони також відмічають, що гендерні стереотипи негативно позначаються на взаємодії жінок і чоловіків (65% відповідей опитаних). Більшість переконані, що оточення більшою мірою очікує активності від чоловіка, ніж від жінки.

Аналіз результатів, представлених у текстах гендерних автобіографій дівчат-підлітків, які виховуються і навчаються в школах-інтернатах, також показав, що лише 16,2% мають високий рівень усвідомлення характеристик своєї гендерної ідентичності й механізмів, за допомогою яких здійснюється її конструювання; 31% із них притаманний середній рівень усвідомлення; 52,8% опитаних мають низький рівень. У цій групі переважають абстрактні моделі гендерної поведінки, а також високий рівень залежності від гендерних стереотипів.

У групі дівчат-підлітків із загальноосвітніх шкіл 84,13% характерний високий рівень усвідомлення статевотипізуючих диференційованих впливів батьків різної статі й характеристик гендерної ідентичності, а також механізмів, за допомогою яких здійснюється її конструювання; 13,27% притаманний середній рівень усвідомлення; 2,6% опитаних мають низький рівень (рис. 2). У групі переважають андрогінні моделі гендерної поведінки.

6. На підставі проведеного дослідження виявлено основні причини порушення гендерної ідентичності в підлітковому віці. Серед них - довготривала деривація інтернатного середовища, порушення ідентифікації з образом батьків як наслідок засвоєння дівчатами дисгармонійних настановлень маскулінності-фемінності в сім'ї; формування емансипаційних настановлень у жінок засобами масової інформації, які акцентують увагу на досягненнях жінок у традиційно чоловічих видах праці або спорту, і цим самим можуть інколи спричинити маскулінізацію поведінки дівчат у підлітковому віці; помилки батьків у сфері соціально-статевого контролю за поведінкою дівчат-підлітків.

Висновок. Отримані емпіричні результати підтвердили висунуту у статті гіпотезу про необхідність переорієнтування на андрогінні гендерні ролі дівчат-підліткового віку зі шкіл-інтернатів для гармонійного розвитку гендерної ідентичності. Показники дослідження надали змогу всебічно розкрити природу розвитку гендерної ідентичності, глибше зрозуміти вплив виховного середовища (загальноосвітні школи і школиінтернати) на формування та розвиток означеного феномену, розширити уявлення про фактори, що якісно й кількісно визначають зміни.



Номер сторінки у виданні: 142

Повернутися до списку новин