Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Розвиток професійної емпатії майбутніх практичних психологів у системі фахової підготовки





 

Дар'я Туркова, асистент кафедри психології та педагогічних технологій Криворізького державного педагогічного університету

УДК 378:159.9

 

У статті розкрито особливості розвитку професійної емпатії психолога в процесі навчання у вищій школі.

Ключові слова: професійна емпатія, професіоналізм, професійна підготовка психологів.

 

В статье раскрыты особенности развития профессиональной эмпатии психологов в процес се обучения в высшей школе.

Ключевые слова: профессиональная эмпатия, профессионализм, профессиональная подготовка психологов.

 

The article is define the peculiarity of development the professional empathy of psychologists in the process of education at higher school.

Key words: professional empathy, professionalism, professional preparation of psychologists.

 

Професійне становлення особистості психолога охоплює весь період практичної діяльності фахівця. Даний процес бере свій початок з університетської лави і триває протягом усього професійного життя психолога. А. К. Маркова [4] розглядає зміст професіоналізму людини не тільки як досягнення нею високих професійних результатів, не тільки як високу продуктивність її праці, але неодмінно як наявність психологічних компонентів - внутрішнього ставлення людини до праці, стан її психічних якостей (мотиваційної і операціональної сторін професіоналізму). Тобто професійне становлення фахівця значною мірою залежить від особистісного компонента, від усвідомленості необхідності саморозвитку й самовдосконалення.

Теоретичні й методологічні засади професійної підготовки майбутніх практичних психологів розглядаються у працях Т. М. Данилової, Н. М. Дуднік, Л. М. Кобильника, М. О. Коць, Н. Ф. Литовченко, О. В. Літвінової, Л. В. Логінової, О. О. Міненко, Л. В. Мови, В. Панка, Н. І. Пов'якель, Л. П. Скорич, І. Г. Тимощука, О. Л. Туриніної, Н. Чепелєва та ін.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури з проблеми виявлення найважливіших характеристик особистості психолога дав підстави Е. В. Самойленко [7] дійти висновку, що внаслідок її масштабності і складності дослідники обмежуються виділенням і вивченням окремих професійно значущих якостей. Так, серед необхідних професійних якостей психолога, як правило, виокремлюють емпатію (М. А. Анімов, П. П. Горностай, Т. М. Данилова, А. Добрович, Н. Ф. Каліна, Х. Когут, А. Менегетті, Т. В. Мінько, Л. В. Мова, Дж. Морено, Ю. Орлов, Ф. Перлз, Л. Петровська, К. Роджерс, О. П. Саннікова, І. Г. Тимощук, Н. В. Чепелєва, К. Г. Юнг, Т. Яценко та ін.).

Поняття «професійної емпатії» охоплює індивідуально - психологічні особливості та необхідні знання, уміння й навички для ефективної діяльності психолога - практика. Професійна емпатія є системою індивідуально - психологічних характеристик, а саме компонентів емпатії, емпатійної спрямованості, модальності, рівня вираженості емпатії та її видів і т. ін.; а також процесуальних характеристик емпатії на рівні когнітивно - емотивно - дієвої взаємодії в контексті циклів емпатійного реагування, технічних аспектів емпатії, структури емпатійної репліки та ін. [10]

Розглядаючи особливості професійної самосвідомості психолога - практика, В. М. Просєкова [6] відмічає, що реальний психолог при побудові своєї теорії психологічної допомоги створює власну теорію себе, тобто Я - концепцію. Імпліцитна Я - концепція психологів - практиків містить інтенцію до особистісного зростання і положення, що основним сенсом професійного і особистісного розвитку є розвиток суб'єктності - як власної, так і їх клієнтів.

В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін. [5, с. 217, 242-245] пропонують оптимальну систему підготовки, відбору й атестації кадрів, у межах якої на базі мінімальних стартових вимог створюються умови професійної самоідентифікації студента. Система організації підготовки практикуючого психолога включає такі рівні: світоглядний, що має на меті формування професійної свідомості майбутніх спеціалістів; він повинен також забезпечити засвоєння норм, зразків, правил поведінки, стійкої системи цінностей, яка б відповідала професійному етикету психолога; професійний, спрямований на оволодіння необхідною системою знань, технологією практичної діяльності майбутнього психолога, формування його психологічної культури; особистісний, мета якого - формування у студента професійно значущих якостей особистості, гуманістичної спрямованості, «діалогічності» як центрального її компонента, здатності до професійної ідентифікації.

Для формування професійної культури майбутнього психолога важливе значення має оволодіння вмінням бути клієнтом психотерапевта [5]. Поставивши студента у цю роль, ми допомагаємо йому продіагностувати власну особистість, озброюємо науково обґрунтованими методами самопізнання.

У контексті запропонованої системи підготовки можна забезпечити розвиток й професійної емпатії, як складової професіоналізму практичного психолога: на світоглядному рівні студентом виділяється ціннісна значущість емпатії як психологічного феномену, усвідомлення необхідності її розвитку, виділення її місця в структурі психограми практичного психолога; на професійному рівні здійснюється оволодіння технічною стороною застосування емпатії в практичній діяльності, набуття знань про складові емпатійної взаємодії, структуру емпатійної репліки, цикли та види емпатійного реагування, на базі системи теоретичних знань формуються вміння та навички ефективного та доцільного застосування емпатії в професійній діяльності психолога; на особистісному рівні шляхом рефлексії та саморозвитку відбувається розвиток емпатії як індивідуально - психологічної властивості особистості майбутнього психолога. Саме шлях від світоглядної позиції розуміння необхідності емпатії до її практичної реалізації в професійній діяльності та нарешті інтеріоризації набутого досвіду в сферу особистісного надбання забезпечує розвиток професійної емпатії та становлення особистості фахівця - практичного психолога.

Центральною ланкою системи підготовки практикуючих психологів, на думку В. Панка, Т. Титаренко, Н. Чепелєвої [5, с. 217, 242-245], має бути особистісна підготовка, яка інтегрує всі інші елементи цієї системи. Саме наголос на особистісному розвитку студентів, на формуванні їхньої професійної культури та професійної ідентифікації і покладений в основу сучасного підходу до системи підготовки майбутніх фахівців - психологів.

Під розвитком професіоналізму психолога А. О. Черепєхіна [13] розуміє зміну внутрішньої характеристики людини, що відбувається під час формування суб'єктної позиції, яка виявляється в спрямованості на оволодіння професійною культурою, в розумінні суті професії, відповідальності, автентичності, професійній ідентичності, задоволеності самореалізацією, здатності до самотрансценденції. Що вище міра розвиненості й інтегрованості характеристик психолога, то вище рівень розвитку професіоналізму.

Л. П. Скорич [8] вказує на те, що професіоналізм практичного психолога формується у практичній діяльності та обов'язково характеризується високою продуктивністю або ефективністю роботи, яка виявляється на кожному з її основних етапів, а також в усіх структурних і функціональних її компонентах.

Саме у студентські роки, підкреслює Н. М. Фалько [11], процес становлення особистісно - професійних якостей набуває особливої інтенсивності. Юнацький вік характеризується усвідомленням особистої індивідуальності, неповторності, несхожості на інших. У цьому віці остаточно складається фундамент ціннісних орієнтацій, вимальовується проекція головних напрямків, пошуків, самореалізації тощо. Створити умови для саморозвитку студентів має навчальний заклад - випускова кафедра - шляхом вдосконалення системи навчально - методичного забезпечення.

Процес професійного становлення ефективного консультанта займає багато часу власної практики і супервізії при підтримці досвідченого фахівця. Часто такого поряд не виявляється. Тому, зауважує В. М. Федорчук [12], у становленні психолога - консультанта головне місце повинні займати теоретичне самонавчання і рефлексія особистого досвіду, аналіз протоколів консультативних зустрічей тощо. Умовою для забезпечення саморозвитку студентів автор убачає у тренінговій підготовці. Тренінг розглядається як спосіб, а точніше - сукупність різних прийомів і способів діяльності, спрямованої на розвиток у майбутніх психологів навичок й умінь ведення консультацій. На думку В. М. Федорчука, підготовку майбутніх психологів до професійної діяльності варто розширити різними тренінгами, майстер - класами, практикумами та іншими інтерактивними технологіями навчання. Ми цілковито погоджуємося з цією думкою і вважаємо за необхідне звернути особливу увагу на методичне забезпечення такого навчання. Навіть врахувавши індивідуальний підхід до занять у кожній студентській групі, творчий і невимушений характер взаємодії учасників навчального процесу, треба неодмінно вдосконалювати й розширювати методичну базу дисципліни.

Забезпечити розвиток професійної емпатії майбутніх психологів можливо в умовах вивчення фахових дисциплін, особливо прикладного спрямування, це таких, як основи психологічного консультування, практикум із групової психокорекції, соціально - психологічний тренінг (СПТ), а засобами розвитку можуть виступати системи тренінгових вправ, використання ділових ігор, навчальних задач та ін.

Ураховуючи те, що професійна емпатія має складну розгалужену структуру, вважаємо за необхідне розробляти програми розвитку, спрямовані на кожен компонент окремо (блоками), що, в свою чергу, надасть можливість створити єдину систему розвитку емпатії у майбутніх практичних психологів. Так, нами пропонується система вправ для розвитку техніки слухання [9], опанування якою надає можливість для застосування емпатії в міжособистісній взаємодії психолога та клієнта.

Розвиток професійної емпатії на особистісному рівні передбачає елементи самовдосконалення, самопроектування, тобто самостійну роботу, спрямовану на самого себе. Навчання у вищому навчальному закладі має сприяти особистісному зростанню. Як зазначає І. Бойчук [2], одним із основних завдань реформування системи підготовки фахівців у ВНЗ України в контексті Болонського процесу є введення нової моделі організації навчального процесу - кредитно - модульної системи ECTS. Основною метою запровадження кредитно - модульної системи організації навчання є забезпечення студентам можливості навчатися за індивідуальними варіативними частинами освітньо - професійної програми, орієнтованої на конкретні практичні вимоги замовника фахівця з тієї чи іншої галузі, а також вподобання та здібності студента; створення умов для стимулювання майбутніх фахівців, які здобувають вищу освіту, та заохочення їх до якісної освіти; надання студентам можливості отримувати професійні кваліфікації відповідно вимог і потреб ринку праці. На нашу думку, така система підготовки створює умови не лише для набуття знань, а й для становлення особистості майбутнього фахівця саме в процесі самоосвіти.

Серед основних особливостей кредитно - модульної системи, які впливають на якість підготовки майбутнього фахівця, І. Бойчук [2] виділяє такі, як: здійснення ефективного управління навчальним процесом; реалізація особистісно - орієнтованого підходу в навчанні; систематичний поточний контроль і оцінювання навчальних досягнень; забезпечення диференціації й індивідуалізації через велику кількість різнопланових завдань і видів групової та індивідуальної, самостійної роботи; стимулювання активної навчальної та творчо - пізнавальної діяльності студентів.

Модульне навчання розраховане на велику самостійну роботу студентів при дозованому засвоєнні навчальної інформації, зафіксованої в модулях [3]. Для ефективності самостійної роботи необхідно виконати низку умов, а саме: забезпечення правильного сполучення обсягу аудиторної й самостійної роботи; методично правильну організацію роботи студента в аудиторії та поза нею; забезпечення студента необхідними методичними матеріалами для перетворення процесу самостійної роботи на процес творчий; контроль за організацією і ходом самостійної роботи, що заохочує студента якісно її виконувати [1].

Самостійна навчальна робота та саморозвиток особистості тісно пов'язані між собою, оскільки в професійних рисах психолога значне місце посідають якості самостійності, самоорганізованості, вміння планувати особисту діяльність. Практичний психолог закладів освіти орієнтується на нормативи часу регламентовані Листом МОН України «Щодо планування діяльності, ведення документації і звітності всіх ланок психологічної служби системи освіти України», та все ж таки він самостійно організовує власну діяльність. Психологу просто необхідно бути організованим, адже для нього немає «дзвоника», який розподіляє використаний час, він може весь день присвятити інтерпретації результатів діагностичного дослідження, або поділити час між консультативною діяльністю та іншими видами роботи, що здійснює психологічна служба закладів освіти. Отже, задля забезпечення ефективної та продуктивної роботи психолога - практика, йому потрібно здобути такі якості, як самостійність, організованість, дисциплінованість, системність, послідовність в роботі та ін., ще протягом навчання у вищому навчальному закладі. Порівнюючи традиційну систему наочно - ілюстративну та кредитно - модульну, можна дійти висновку, що саме кредитно - модульна система формує індивідуальний підхід до діяльності: спочатку навчальної, а потім і професійної, надає можливості для самостійної реалізації себе в контексті будь - якої системи, зокрема й у системі діяльності закладів освіти.

Професійне становлення особистості практичного психолога передбачає опанування системою теоретичних знань, набуття практичного досвіду з їх використання, формування структури професійно значущих якостей особистості, і все це продовжується в постійному саморозвитку та самовдосконаленні. Розвиток професійної емпатії в процесі становлення особистості фахівця займає значне місце й виражається в оволодінні на світоглядному, професійному та особистісному рівнях здатністю до ефективної міжособистісної взаємодії з іншими (в особливості з клієнтом) людьми. Забезпечити такий розвиток під час фахової підготовки майбутніх практичних психологів можливо за таких умов:

1. Здійснювати викладання фахових дисциплін з психології за кредитно - модульною системою, що надає можливість реалізувати ефективну самостійну роботу, спрямовану на здобуття студентами професійних знань, умінь і навичок. Самостійна пошукова діяльність студентів виступає ефективним засобом розширення теоретичних уявлень про емпатію та забезпечує світоглядний рівень розвитку професійної емпатії.

2. Використання активних форм навчання («круглі столи», диспути, моделювання ситуацій, тренінги, ділові ігри та ін.). Вони надають змогу студентам вільно висловлювати свої думки та почуття, створюватимуть довірливі й комфортні умови в групі, забезпечать розвиток і закріплення теоретичних знань про феномен емпатії та її значення у професійному житті психолога.

3. Забезпечити фахові дисципліни з психології навчально - методичними матеріалами (тренінгові вправи, психологічні задачі, проблемні питання, тестові завдання та ін.), спрямованими на розвиток, опрацьовування і ефективне застосування теорії та практики емпатійного реагування.

4. Відпрацьовування студентами технік емпатійного реагування під час проходження практик у закладах освіти. Під час такої діяльності відбувається накопичення практичного досвіду використання емпатії, створюється можливість для реалізації професійного й особистісного рівнів розвитку професійної емпатії.



Номер сторінки у виданні: 225

Повернутися до списку новин