Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Профорієнтація через навчальний предмет





 

Ганна Шліхта, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри ІКТ та МВІ Рівненського державного гуманітарного університету

УДК [378.14:004]37.048.4-057.875

 

У статті розглядається проблема впровадження педагогічних прийомів профорієнтаційного напряму в практику вчителів-предметників. Розроблені інструментарії профорієнтаційного характеру. Автор подає рекомендації, які можуть бути використані у межах викладання різних шкільних дисциплін.

Ключові слова: профорієнтація, шкільний предмет, вчитель-предметник. 

 

В статье рассматривается проблема внедрения педагогических приемов профориентационного направления в практику учителя. Разработанны инструментарии профориентационного характера. Автор даёт рекомендации, которые могут быть использованы при преподавании разных школьных предметов.

Ключевые слова: профориентация, школьный предмет, учитель.

 

In the article the problem of introduction of pedagogical receptions of professional orientation direction in practice of teacher is considered. The tools of professional orientation are selected. An author gives recommendations which can be used for teaching of different school objects.

Key words: professional orientation, school object, teacher.

 

Постановка проблеми. Профорієнтація через навчальний предмет - один із провідних напрямів профорієнтації школярів. У ході викладання навчальних дисциплін повинні виконуватися завдання трудової підготовки школярів, ознайомлення їх з основами сучасного промислового та сільськогосподарського виробництва, будівництва, транспорту, сфери обслуговування; формування в них трудових умінь і навичок, спонукання до свідомого вибору професії [1, c. 3-4]. Кожний навчальний предмет сприяє вирішенню завдань профорієнтації різними засобами.

У кожному періоді шкільного етапу необхідна реалізація різної мети профорієнтації. Вона може здійснюватись як в позаурочний час, такі та під час уроку. Практично всі навчальні предмети можуть інформувати учнів про різну професійну діяльність. Успіх роботи профорієнтації на уроці багато в чому залежить від уміння вчителя пов'язати матеріал профорієнтації з програмним, сформувати позитивне ставлення у школярів до того чи іншого виду діяльності, від його знань і володіння методами навчання.

На жаль, Державний освітній стандарт загальної освіти [2; 3], хоча і наповнений деякими новаціями, не залишає оптимізму відносно профорієнтаційної інформованості навчального матеріалу.

І лише в освітньому стандарті з технології серед матеріалу про мету вивчення предмета відмічено: «розвиток здібностей самостійно й усвідомлено визначати свої життєві і професійні плани, виходячи з оцінки особистісних інтересів та нахилів, поточних і перспективних потреб ринку праці» [4].

Проблему співвіднесення освітнього Держстандарту й унікальності особистісного самовизначення відзначено Е. Ю. Пряжниковою: «проблема сама по собі виходить за межі тільки профорієнтації і носить «глобальний» характер» [5, с. 29].

На думку Е. Ю. Пряжникової, Держстандарт необхідно застосовувати не до конкретної роботи з підлітком по професійному самовизначенню, а до створення умов для такої роботи, до організації взаємодії спеціалістів за умови «виділення специфіки роботи кожного учасника психолого-педагогічної роботи з підлітком, а також за умови загального плану спільної роботи, складеного на основі єдиних і зрозумілих для всіх психологів і вчителів-предметників вимог, тобто вимог Держстандарту» [5, с. 33-34].

Метою нашої статті є виділення основних педагогічних прийомів профорієнтаційного напряму при викладанні шкільних предметів.

Предмети природничо-математичного циклу переважно ознайомлюють учнів зі змістом праці по провідних професіях галузей економіки конкретного економічного регіону, формують знання, уміння, навички, необхідні для успішного оволодіння цими професіями [6, c. 25-28]; [7, c. 3-44]; [8, c. 2-4].

Предмети гуманітарного циклу впливають на становлення морального, світоглядного фундаменту професійної спрямованості, активізують процес її розвитку, підсилюють вплив окремих соціально-економічних факторів професійного самовизначення [9, c. 11].

Забезпечуючи допомогу учням у свідомому виборі професії, вчитель-предметник повинен:

- ознайомлювати учнів з різними видами праці та професіями;

- вивчати нахили, особливості та професійні інтереси учнів, формувати в школярів суспільно-значимі мотиви вибору професії;

- консультувати учнів з питань, пов'язаних з продовженням освіти та працевлаштуванням.

Перелічені вимоги вимагають відповідної теоретичної та практичної підготовки вчителя-предметника до проведення профорієнтаційної роботи в межах свого предмета [10, c. 11-12].

Теоретична підготовка вимагає насамперед знання мети, завдань і шляхів профорієнтації, методів її здійснення в умовах викладання певного предмета, психолого-педагогічних основ проблеми.

Відповідно до завдань профорієнтації в навчальному процесі виділяються такі етапи роботи вчителя-предметника [1, c. 13]:

1. Виділення в програмному матеріалі тем, у виклад яких доцільно включити профорієнтаційний матеріал.

2. Визначення форм подання профорієнтаційного матеріалу, найбільш відповідного змісту тієї або іншої теми. Підбір відповідного наочного приладдя.

3. Вивчення літератури в галузі економіки та основних професій, що пов'язані з програмним матеріалом по даному предмету. Особлива увага при цьому приділяється професіям свого економічного регіону.

4. Вивчення інтересів і нахилів учнів, фіксування результатів, обговорення їх з учнями та класними керівниками.

5. Регулярне проведення індивідуальної роботи з учнями з метою формування в них інтересів і нахилів до досліджуваного предмета та пов'язаних з ним професій.

6. Виявлення матеріалів про професії, пов'язані з вивченням даного предмета, у навчальному кабінеті.

7. Поглиблення своїх знань із профорієнтації, педагогіки та психології особистості, методів їх вивчення.

Роботу із професійної орієнтації вчителею варто починати із з'ясування для себе переліку професій і спеціальностей, з якими в процесі навчальної діяльності можливо буде ознайомити школярів. Необхідно показувати зв'язок масових професій і професій, що вимагають середньої та вищої фахової освіти. Відношення професій і спеціальностей можна зображувати у вигляді схем, таблиць з коротким текстовим матеріалом, що характеризує діяльність найближчих навчальних закладів.

Відбір професій для ознайомлення з ними учнів на уроках і в позакласній роботі варто проводити з урахуванням характеру програмного матеріалу та конкретних умов району, міста.

Тому бажано роботу із профорієнтації починати з вивчення економіки свого району, міста, потреб у кадрах, можливостей одержання фахової освіти. Водночас варто проаналізувати програму навчальних предметів з метою з'ясування можливостей ознайомлення з різними видами праці й основних професій, а також формування трудових і професійних інтересів і намірів учнів [10, c. 4].

На допомогу вчителям-предметникам доцільно зробити професіографічні картки, що мають структуру, наведену в табл. 1.

 

Таблиця 1 - Структура профісіографічної картки

Професіографічні картки класифікуються по навчальних предметах. Складають їх найдосвідченіші вчителі-предметники, ці матеріали постійно поповнюються, вдосконалюються на базі передового досвіду вчителів. Це надає можливість будь-якому вчителеві незалежно від стажу роботи проводити професійну пропаганду, планомірно й органічно зв'язувати її зі змістом досліджуваних предметів.

Урок є основною формою організації пізнавальної діяльності учнів. Кожен урок, проведений на високому рівні, дає учневі певну суму знань, пробуджує розумову активність, творчу діяльність, спонукає до пошуків нових знань.

Профорієнтаційні завдання, які розв'язуються в ході уроку [5, c. 4]:

а) повідомлення учневі певних знань про найбільш масові професії, розкриття соціальних, економічних, технологічних і психологічних сторін професій;

б) інформування учнів про шляхи оволодіння обраними професіями - про навчальні заклади, що профілюють по професіях, строках навчання, перспективах професійного зростання тощо;

в) формування позитивного ставлення до праці у сфері матеріального виробництва та конкретно - до професій, в яких відчувається гостра необхідність у даному економічному регіоні;

г) формування стійких професійних інтересів і правильно мотивованих професійних намірів, які б базувалися на усвідомленні соціально-економічних потреб суспільства, а також на знанні психофізіологічних особливостей учнів.

Успіх професійної орієнтації на уроці багато в чому залежить від уміння вчителя зв'язати профорієнтаційний матеріал із програмним, сформувати позитивне ставлення в школярів до праці, від його знань і володіння методами навчання. Але разом з тим ефективність профорієнтаційної роботи у викладанні залежить від об'єктивних факторів - змісту профорієнтаційного матеріалу та особливостей його включення в кожний предмет. Виділяються певні умови введення профорієнтаційного матеріалу в зміст уроку. Тобто профорієнтаційний матеріал повинен:

- бути органічно пов'язаний з навчальним матеріалом, збагачувати основні поняття навчального предмета, розкривати їх сутність у зв'язку з життям, практикою, виробництвом;

- розширювати політехнічний кругозір учнів і можливості формування політехнічних умінь і навичок, розвитку технічного мислення школярів;

- включатися поетапно відповідно до вікових особливостей школярів та рівню їхнього розвитку.

Основними формами та методами профорієнтаційної роботи вчителя-предметника при вивченні програмних те є:

- бесіди про професії, пов'язані з досліджуваним матеріалом;

- розв'язання різного роду завдань із практичним змістом;

- участь в олімпіадах, конкурсах, теоретичних конференціях;

- перегляд фрагментів навчальних фільмів і кінофільмів, навчальних телепередач, що демонструють застосування знань, отриманих при вивченні теми або курсу безпосередньо в практичній діяльності людей;

- участь школярів у роботі клубів «Юний фізик» [6, c. 145-146] (хімік та ін.);

- екскурсії на підприємства;

- зустрічі з фахівцями;

- проведення тематичних, літературно-художніх вечорів, усних журналів, «круглих столів»;

- оформлення стендів, альбомів, плакатів та іншої наочної агітації профорієнтаційного характеру.

Вибір методу залежить від вікових особливостей учнів, типу уроку та наявності необхідного матеріалу. Знайомство з тією або іншою професією, пов'язаною з досліджуваною темою, можна здійснити під час пояснення нового матеріалу, закріплення його або на підсумковому занятті. Важливим засобом інформації про світ праці та різних професій є бібліографія. Учень повинен знати, осмислювати, продумувати й критично оцінювати прочитане. Навчити підлітка цьому, а також умінню добирати потрібну йому літературу, користуватися довідниками й каталогами - профорієнтаційне завдання вчителів літератури в загальноосвітній школі.

Бесіда. Профорієнтаційна бесіда повинна бути логічним продовженням досліджуваного матеріалу та готуватися заздалегідь за певним планом.

1. Знайомство з історією розвитку професії, пов'язаної з досліджуваним матеріалом.

2. Основний зміст праці. Що роблять фахівці цієї професії, в яких секторах економіки працюють? Потреба підприємств міста в кадрах даної професії.

3. Які знаряддя праці й матеріали використовуються фахівцями цієї професії?

4. Умови праці.

5. Якими загальнотрудовими, загальтехнічними та спеціальними знаннями, вміннями та навичками повинен володіти працівник даної професії?

6. Психофізіологічні вимоги професії до людини. Медичні протипоказання.

7. Економічні відомості про професію.

8. Підготовка кадрів і етапи професійного зростання.

У старших класах можна використовувати метод підготовки повідомлень профорієнтаційного характеру самими учнями. Це дає можливість провести бесіду наживо, тому що учні є не тільки її слухачами, але й активними учасниками, що пізнають якісь перші, маленькі секрети професії.

Цей метод вимагає ретельної підготовки і повинен створюватися за рекомендованим учителем планом. Він може включати ті ж самі питання, що й план бесіди, наведений вище.

Матеріал для повідомлень про професії учні можуть обрати з довідників, журналів і газет, радіо- і телепередач, бесід зі знайомими, родичами, з Інтернету тощо. Отримана в такий спосіб інформація про професію сприяє розвитку більшого інтересу до неї, кращому її вивченню. Тому варто залучати учнів до читання довідників про професії, літератури професіографічного змісту.

Під час бесіди учні повинні одержати загальні відомості про професії, зацікавитися ними. Тому бесіда повинна проводитись у доступній формі, образно, емоційно, з підкріпленням окремих положень прикладами з життя. Такі бесіди про професії тривають і при виконанні лабораторних, практичних робіт у вигляді коротких профорієнтаційних коментарів, контрастних виставок. Користуючись цими прийомами, вчитель розповідає, в якій професійній діяльності застосовуються операції, виконувані учнями на даному занятті, які знання, уміння та навички потрібні працівникам, що виконують ці операції у виробничих умовах.

Бесіда не є «чистим», відосібленим методом, а використовується у сполученні з різними іншими методами. При проведенні бесіди про конкретну професію бажано застосовувати технічні засоби (телебачення, відеофільми й кінофільми), а також професіограму цієї професії. 

Екскурсії - одна з важливих форм ознайомлення учнів з організацією виробництва, технікою, технологією та основними професіями різних підприємств. Для успішного проведення екскурсії треба чітко визначати тему, навчальну, виховну та профорієнтаційну мету, дату проведення екскурсії.

Зустрічі з фахівцями - одна з форм пропаганди професій, необхідних місту чи району. У проведенні профорієнтаційної роботи у школі важливе місце займають позакласні заняття за інтересами, якими керують вчителі-предметники.

При їхньому плануванні й організації викладач повинен створити всі умови для творчого розвитку індивідуальних здібностей учнів: конструкторських, винахідницьких та інших. Позакласні заняття не регламентовані рамками обов'язкової програми, і вчитель, проводячи їх у цікавій формі, викликає інтерес учнів. У процесі проведення таких занять є можливість втягнути учнів у діяльність, за своїм характером близьку до професійної, виховувати працьовитість, допитливість, творче ставлення до справи, дослідницьку жилку, майстерність у виконанні робіт.

Висновки. Таким чином, для того, щоб система роботи з профорієнтації в школі стала успішною, вона повинна мати серйозне методичне забезпечення у вигляді різних програм, що дають змогу задовольнити різноманітні запити особистості з означеної проблеми. Проте яким би високим не був рівень методичного забезпечення, найбільш відповідальним в реалізації профорієнтації залишається педагог, або вчитель-предметник, психолог, або підприємець, що виконує просвітницьку профорієнтаційну роботу з молоддю. «Живе, найщиріше слово одухотворює «книжкові поняття», які найчастіше виявляються мертвим вантажем для підлітка» [10, c. 33].

Головною метою профорієнтації на всіх етапах навчання в школі ми бачимо формування покоління, здатного до професійного самовизначення в умовах ринкових відносин, коли пізнавальний інтерес, розуміння наукових основ людської праці, а не мода стають основою професійного вибору.



Номер сторінки у виданні: 459

Повернутися до списку новин