Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Вплив електронної демократії на політичні процеси в європейських країнах





Людмила Малишенко, кандидат політичних наук, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Одеського інституту фінансів Українського державного університету фінансів і міжнародної торгівлі

УДК: 321.7

 

В статті аналізуються особливості впровадження засад електронної демократії в європейських країнах, розглянуті основні дії у цьому напряму у Швеції і Франції.

Ключові слова: електронна демократія, інформаційний простір, електронний уряд, інформаційні технології, норми права.

 

В статье анализируются особенности внедрения принципов электронной демократии в европейских странах, рассмотрены основные действия в этом направлении в Швеции и Франции.

Ключевые слова: электронная демократия, информационное пространство, электронное правительство, информационные технологии, нормы права.


In the article the features of introduction of principles of electronic democracy are analysed in the European countries, basic actions are considered in this direction in Sweden and France.

Key words: electronic democracy, informative space, electronic government, informative technologies, norms of right.

 

Електронна демократія в європейських країнах базується на балансі між державним контролем і ринком, на динамічному поєднанні державних і ринкових сил. Вона характеризується такими особливостями: наявністю наддержавних інститутів (Європарламент, Єврокомісія, Європейський суд), рекомендації яких обов’язкові для виконання всіма країнами ЄС; високим ступенем інтеграції європейських народів і країн, що проявляється в єдиній валюті, в єдиному загальноєвропейському інформаційному просторі, у підготовці нової єдиної Конституції, у вільному пересуванні капіталів, енергії, інформації; чітким законодавством, що регулює інформаційні відносини й інформаційні потоки, що циркулюють у європейському інформаційному просторі, а також особисту ініціативу; забезпеченням універсального обслуговування.

Державний контроль у даному випадку проявляється в постійному моніторингу і відновленні законодавства, пов’язаного з побудовою інформаційного суспільства, а також у тому, що проблема доступу громадян до інформаційного законодавства вирішується державою, а не приватними організаціями. Керування та діяльність національних урядів і наддержавних структур обумовлені застосуванням високих технологій з орієнтацією на потреби громадян-користувачів інформаційними мережами та системами. Цей тип керування дозволяє споживачеві одержувати урядову інформацію в режимі реального часу й успішно виконувати свій громадянський обов’язок, використовуючи систему електронного голосування або сервісні послуги уряду при сплаті податків і штрафів. У повсякденному житті європейський підхід орієнтований на функціональне та практичне інформування жителів. Реалізацією даного підходу є проекти «Європейська інформаційна мережа з міжнародних відносин і регіональних досліджень» (ЕІСМО) і «Електронна Європа».

У рамках континентально-європейського підходу до формування електронної демократії можна виділити такі дві форми:

– шведську, в якій головний акцент робиться на наданні послуг, на соціальну складову, а лібералізація телекомунікацій уже не є актуальною;

– французьку, в якій зберігається сильна роль держави з акцентом на технічне забезпечення: будівництво мереж і виробництво вітчизняного устаткування, з орієнтацією цього виробництва на потреби домашніх користувачів.

Швеція є однією із провідних країн у світі в секторі інформаційних технологій. Політика формування інформаційного суспільства в даній країні заснована на тому, що інформаційні технології впливають на всіх і змінюють життя людини у всіх сферах. У зв’язку із цим уряд Швеції виділив центральні напрямки розвитку інформаційних технологій у країні: конфіденційність в інформаційних технологіях — кожний має право конфіденційності при використанні інформаційних технологій; компетентність у застосуванні інформаційних технологій; доступність послуг інформаційного суспільства — виявлення і використання інформації та зв’язок через інформаційні технології [].

В 1994 р. шведський уряд сформував національну комісію з інформаційних технологій. Завданням комісії було просування інформаційних технологій для поліпшення рівня життя населення і для збільшення міжнародної конкурентоспроможності країни. Були названі сім галузей, у рамках яких Швеція планувала будувати інформаційне суспільство: освіта, законодавство, державний сектор, охорона здоров’я та медичне обслуговування, система комунікацій, промисловість і торгівля, інформаційно-технологічні дослідження. В 1998 р. уряд робить державний запит на інфраструктуру інформаційних технологій із високою здатністю передачі, що згодом стала відома як смуга частот. У 1999 р. почалася робота над інформаційно-технологічним законодавством, представленим шведському парламенту у березні 2000 р. Таким чином, була закладена основа для політики інформаційних технологій. Законодавство — один із наріжних каменів дисциплінованого й організованого суспільства. Шведський уряд вирішив, що нормативна база буде створена в Інтернеті, де кожний громадянин має вільний доступ до законів та інструкцій. Шведський парламент покреслив основи політики інформаційних технологій: Швеція повинна стати першою країною з інформаційним суспільством для всіх. Це означає, що кожний одержує доступ до інформаційних технологій, буде довіряти їм і використовувати вигоду від переваг, які вони приносять [2].

Електронна адміністрація тепер розвивається в державних органах під контролем Шведського Агентства Суспільного Керування (Statskontoret) для забезпечення головних цілей: ефективності керування, досяжності поставлених завдань і безпеки. Агентство з метою захисту демократії та підвищення ефективності державної служби працює з різними дослідженнями й оцінками діяльності державних органів із забезпечення документації, необхідної для прийняття урядових рішень. Воно також управляє розвитком проектів у галузі інформаційних технологій і телекомунікацій.

Голова Комісії з інформаційних технологій соціал-демократичної партії, віце-президент і співзасновник шведської компанії Votia Empowerment Ніколас Нордстром уважає, що універсальний принцип, застосовуваний сьогодні в політиці, DAD — Decide, Announce and Defend (прийми рішення, оголоси про нього і захищай його) безнадійно застарів. Він пропонує більш ефективну схему «трьох D» — Dialog, Discussion, Decision (діалог, обговорення та рішення). Най головніше тут — починати процес із діалогу, що згодом перетворюється у відкрите обговорення, до участі в якому залучаються широкі маси громадян. А потім уже приймається рішення. Н. Нордстром уважає, що головний акцент електронної демократії у Швеції робиться на демократичні принципи і широку політичну участь [3, с. 342].

Таким чином, можна виділити основні пріоритети Швеції в галузі побудови інформаційного суспільства для всіх і створення електронної демократії: довіра інформаційним технологіям; компетентність у використанні інформаційних технологій; доступність послуг інформаційного суспільства.

Щодо іншої високорозвиненої країни — Франції, то її місце в «електронній» Європі оцінюється як середнє, незважаючи на те, що на початок ХХ1 ст. було створено близько 5400 публічних сайтів, існувало 1328 формулярів «он-лайн» (а це більше 84 % від усіх існуючих) [4]. Розвиток електронної демократії підтримується європейськими структурами, створюючи свого роду змагання між країнами Європи. Програма «Електронна Європа» виражає цілі та завдання європейської політики побудови електронною демократії..

Однією з найважливіших галузей розвитку інформаційних технологій у Франції є застосування їх в управлінському, державному середовищі. Головна роль приділяється телепроцедурам (електронним процедурам), тобто обміну інформацією між владою, їх партнерами і користувачами. Електронні процедури кожне міністерство у Франції розвиває у своїй галузі самостійно. За Декретом від 2 лютого 1999 р. «Про розміщення на лінії адміністративних формулярів» із 2001 р. було запущено більше 20 видів електронних процедур, що сприяють активній участі громадян у житті держави. Ці процедури були створені як для приватних осіб (щомісячний податок на прибуток, стипендії у вищий освіті, зарахування на конкурси й ін.), так і для підприємств (декларація по обмін майна, соціальні декларації) та асоціацій (субвенції щодо міської політики) [0, с. 175].

Одним із основних напрямків розвитку інформаційних технологій, необхідних для побудови електронної демократії у Франції, є демократизація доступу до права. Це на думку французького дослідника Д. Пулена, доступ до документації, офіційної інформації в Інтернеті. Важливо зазначити, що у Франції це визнано найважливішим правом громадянина в адміністративній сфері. Ще на самому початку розвитку інформаційних технологій у січні 1978 р. у Франції був прийнятий Закон «Про інформатику, картотеку і вільне використання інформації», в якому окрема глава була присвячена здійсненню права доступу до інформації, обробленою автоматично. Закон від 12 квітня 2000 р. «Про права громадян у їхніх відносинах з адміністраціями» на перше місце ставить доступ до правових норм. Державна Рада включила його до адміністративних документів у число фундаментальних гарантій за ст. 34 Конституції Франції. Нині у Франції діє декрет від 7 серпня 2002 р. «Про публічну службу поширення права через Інтернет», метою якого є забезпечення більш вільного доступу до юридичних текстів і судової практики [6, с. 22]. Основні дані, в яких пояснюється, яка інформація повинна надаватися громадськості безкоштовно, викладаються на сайті www.legifrance.gouv.fr. Слід зазначити, що при створенні сайтів державних органів в Інтернет, повинна бути використана позначка «gouv.fr», що дозволяє уніфікувати та безпомилково ідентифікувати публічні органи у Франції. Циркуляр від 7 жовтня 1999 р. «Об Інтернет-Сайтах публічних служб і установ держави» виданий на основі урядової програми «Підготовка входження Франції в інформаційне суспільство» для полегшення громадянам доступу в Інтернет, дематеріалізації адміністративних процедур, розвитку інтернет-сайтів адміністрації.

Безпека інформаційних систем державних сайтів координується Центральною службою безпеки інформаційних систем. Також повинна дотримуватися конфіденційність персональних даних, надаваних користувачами, що зазначено в циркулярі.

Необхідно відзначити, що на відміну від США, у Франції на сучасному етапі немає спеціального закону, присвяченого електронним державним органам. Плани по створенню подібного закону є, але поки електронна адміністрація згадується в політичних документах як стратегічна мета. Так, наприклад, у минулому році для обговорення був представлений проект ADELE «Електронна адміністрація — для спрощення вашого життя». Однією зі складових частин проекту є стратегічний план «електронної адміністрації», що був схвалений урядом на перше десятиліття ХХ1 ст.

Політика Європейського Союзу в галузі реалізації концепції електронного уряду була озвучена європейським уповноваженим по підприємництву й інформаційному суспільству на конференції «Національні електронні уряди в інформаційному суспільстві» у Барселоні ще в березні 2003 р. Зокрема, було зазначено, що для Євросоюзу електронний уряд є інструментом, а не метою. Його завдання — зробити функціонування реальних урядів більше ефективним і прозорим.

Для Європейського Союзу концепція електронного уряду є частиною так званого «Європейського плану», що координується Головним Керуванням інформаційних технологій Європейської комісії. Створено спеціальні програми IDA (Interchange of Data between Administrations — Обмін даними між державними органами) і 1ST (Information Society Technologies – Технології інформаційного суспільства), що фінансують дослідження в галузі інформаційних технологій. Портал IDA є системою, що допомагає перебороти лінгвістичні бар’єри для європейських користувачів державних сайтів [7].

Процес формування електронного уряду контролюється Європейським союзом регулярними опитуваннями «Benchmarking eEurope», що охоплюють 10000 постачальників послуг загального призначення в 20-ти секторах усіх країн-членів Євросоюзу, а також Ісландії, Норвегії і Швейцарії.

Дослідження компанії «Cap Gemini and Ernst&Young» показали, що найпопулярніші в Європі служби в Інтернеті, пов’язані з пошуком роботи та сплатою податків, а найменший попит служб здоров’я, а також служб, пов’язаних із видачею дозволів на будівництво і безпеку навколишнього середовища [8]. Ті ж дослідження показали, що бізнес-компанії є найбільш активними користувачами державних послуг за допомогою електронного уряду.

У кожній країні Європейського Союзу електронний уряд реалізується в рамках вищевикладеної структури і вважається дієвим механізмом реструктурування державного управління у сучасному світі.



Номер сторінки у виданні: 375

Повернутися до списку новин