Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Україна як суб’єкт міжцивілізаційних змін епохи глобалізації





Тетяна Метельова, кандидат філософських наук, доцент Інституту європейських досліджень НАН України

 

Кінець весни — традиційно гаряча пора для науковців не лише вищих навчальних закладів, але а й академічних установ. І справа не лише в наближенні кінця навчального року, а далі — канікул і відпусток, а отже, й у необхідності зробити до літнього відпочинку якомога більше. Травень — час найбурхливіших конференцій, «круглих столів», Днів науки та інших цікавих і пізнавальних заходів. Цьогорічна весна не становила винятку, подарувавши науковцям низку чудових форумів, де всі зацікавлені мали змогу на міждисциплінарному рівні обговорити з колегами гарячі проблеми сьогодення.

Прикметно, що серед тематичного розмаїття чи не найбільшу увагу привернули проблеми самовизначення України у світі. Їм було присвячено дві важливі травневі конференції: «Україна як суб’єкт сучасних цивілізаційних процесів та її можливості подолання глобалізаційних ризиків», що відбулася 17 травня 2011 р. під проводом Інституту європейських досліджень НАН України, та «Україна між Росією та Європейським союзом: пошук ідентичності», ініціатором якої був Київський університет імені Бориса Грінченка (19 травня 2011 р.).

Обидва заходи об’єднувала не лише тематична спрямованість, а й поважний склад організаторів і учасників, високий науковий рівень доповідей, поєднаний з емоційністю дискусій, гострота обговорюваних питань, що засвідчило їх життєву актуальність. І то не дивно: Україна, виборовши незалежне державне існування два десятиліття тому, і досі перебуває перед вибором цивілізаційного шляху. У міру входження світу в глобалізаційну добу цей вибір лише ускладнюється, що й відмітили учасники конференцій — провідні науковці академічних установ, викладачі вищих навчальних закладів, дипломати.

Відкриваючи конференцію в Інституті європейських досліджень, його директор, доктор історичних наук, професор А. І. Кудряченко зазначив, що цивілізаційний рух України має бути вельми зваженим і здійснюватись із глибоким усвідомленням і розумінням викликів нинішньої доби та виробленням адекватних відповідей на них. На роль не лише раціональних, а й ціннісних, раціонально неверифіковуваних складників культурно-цивілізаційного вибору вказували також доповідачі: член-кореспондент НАН України, професор М. І. Михальченко, доктор філософських наук, професор Ф. М. Рудич — з Інституту національних та етнополітичних досліджень ім. І. Ф. Кураса.

Виступаючі загострювали увагу на тому, що зроблене, посталі проблеми державотворення та виклики глобалізації слід розглядати під кутом зору двадцятирічного сходження України як суверенного члена міжнародної спільноти. Два десятиліття нашої державності — це віха значна за багатьма параметрами. Проте, з точки зору історії, звичайно, це не настільки протяжний період, однак і короткі часи можуть стати вагомим етапом, особливо з позиції закладення базових, принципових засад державо- і націєтворення, розвитку країни у колі світового співтовариства.

На конференції наводилися приклади успішного утвердження низки європейських держав як повоєнного часу, так і періоду значних геополітичних зрушень, доби так званої третьої хвилі демократизації. Виступаючі наголошували, що, як правило, довгоочікувані та вистраждані зміни давали й дають вельми відчутний результат. Однак у нашому випадку зазначалося, що зреалізовано ще далеко не весь потенціал України, її соціальних і, зокрема, людських та кадрових ресурсів, що задіяні не всі резерви, або не належним чином. Професор А. І. Кудряченко наводив порівняння сходження України сучасної доби з повоєнною Західною Німеччиною, оскільки за чисельністю населення, колом посталих викликів та проблем, завдань розвитку економіки у двох державах було чимало тотожностей. Однак відновлення мирного розвитку, а потім і економічне піднесення дали підстави говорити про німецьке диво. Прагнучи віднайти відповідь стосовно того, що в нас цього не спостерігається, і доповідачі і виступаючі диспутанти вказували на наявність проблем не лише тих, що на поверхні, але й глибинних чинників. В їх числі називалися не лише ментальність, державотворчі засади, але й культурно-цивілізаційні виміри нації, її керівних верств. До кола цих проблем, за баченням учасників конференції, були віднесені недостатня ефективність задіяння соціального капіталу України проведених у нашій країні соціально-економічних реформ, називалися резерви зовнішньої політики і загалом геополітичних вимірів утвердження держави.

На тому, що стратегія розвитку взаємин України як на європейському, так і на інших напрямах має будуватися не на стереотипах та політичних уподобаннях, а на ґрунтовних дослідженнях тих позитивів і ризиків, які тягне за собою кожен її зовнішньополітичний крок, наголошувало чимало учасників дискусії. Спільні вони були й у констатації факту збереження дискусійності європейського вибору України та необхідності дослідження всього спектра причин такого явища. У цьому зв’язку увагу присутніх привернув виступ докторанта Національної академії державного управління при Президентові України Ю. Г. Рубана, який було побудовано на дослідженні політичних комунікацій президентів України з питань європейської інтеграції. Результати дослідження дали підставу говорити про збереження усталених підходів до європейської інтеграції всупереч політично мотивованим заявам очільників держави про кардинальні зміни курсу. Утім, така спадковість виявляється, на жаль, й у відсутності аналізу джерел політичної проблемності євроінтеграції. На ймовірне загострення питання цивілізаційного вибору як України, так і Росії в контексті передвиборчої боротьби в останній звернув увагу доктор історичних наук А. Ю. Мартинов з Інституту історії України НАН України.

Жвавому обговоренню було піддано й умови забезпечення належного місця України у глобальному просторі. Професор Н. В. Грицяк (НАДУ) ключовою умовою того назвала побудову інформаційного суспільства як такого стану розвитку суспільних відносин, за якого основна частина валового продукту вироблятиметься не за рахунок матеріального виробництва, а на базі створення й продажу наукомістких технологій, інформаційних продуктів — результатів інтелектуальної праці громадян. Натомість кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України О. О. Шморгун показав, що не менша роль у процесі утвердження будьякої країни на світовій арені належить інтенсивності її культурно-цивілізаційної самоідентифікації, яка уможливлюється еволюцією етноспільнот від нав’язаних ззовні форм об’єднання за прямим примусом до форм національної консолідації, основаних на юридично раціональних засадах, а потім і на духовно-етичній домовленості і навіть на емоційному співпереживанні. Такий підхід та оцінки відповідних складових у своїх виступах підтримали: доктор історичних наук, професор Г. М. Надтока — Київський педагогічний університет імені Б. Грінченка, кандидат історичних наук, доцент А. Г. Бульвінський, кандидат філософських наук, доцент Т. О. Метельова — Інститут європейських досліджень НАН України та ін.

Низку змістовних доповідей було присвячено аналізу розвитку відносин України з окремими країнами Євросоюзу та СНД, а також безпековим викликам сучасної системи міжнародних відносин та визначенню України на ментальній карті Європи. На це, зокрема, наголошували професор Л. Д.Чекаленко — Дипломатична академія України при МЗС України, професори І. Д. Дудко та З. І. Зайцева — Київський Національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана.

Підбиваючи підсумки, учасники дійшли висновку про необхідність подальших ґрунтовних досліджень піднятих питань, зокрема причин, які й досі зумовлюють розмитість культурно-цивілізаційної самоідентифікації України, й тих небезпек, що можуть постати на шляху її самоутвердження в сучасному глобалізованому світі.

Для довідки. Інститут європейських досліджень Національної Академії наук України (до 2001 р. — Інститут східноєвропейських досліджень) створено за Постановою Президії НАН України № 268 від 7 жовтня 1992 р. Основні наукові напрями: дослідження проблем національно-культурного будівництва і суспільно-політичних та культурних взаємин України з країнами Європи та європейськими інституціями, аналіз і прогнозування розвитку українсько-європейських відносин; дослідження і публікація історичної та політологічної спадщини представників української державницької школи.

Інститут європейських досліджень НАН України належить до провідних установ української соціогуманітарної академічної науки, є одним з головних наукових, науково-методичних і координаційних центрів досліджень в галузі процесів державотворення в Україні, посідає гідне місце серед провідних дослідницьких центрів історичної та політологічної наук.



Номер сторінки у виданні: 182

Повернутися до списку новин