Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Творча складова редакторської діяльності у структурі функціонування видавничого бізнесу





Юлія БережкоКамінська, аспірантка Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка

УДК 007 : 304 : 655

 

У статті розглядаються такі питання: редактор як творча особистість; сутність професії редактора, його професійна компетентність, якості, уміння та звички; особливості характеру роботи сучасного редактора; редагування як творчий процес; формування творчого потенціалу редактора; творча складова у діяльності редактора.

Ключові слова: редактор, професія, професійні якості редактора, творча особистість редактора, творчість у виробництві, видавничий бізнес.

 

В статье рассматриваются такие вопросы: редактор как творческая личность; сущность профессии редактора, его профессиональная компетентность, качества, умения и навыки; особенности характера работы современного редактора; редактирование как творческий процесс; формирование творческого потенциала редактора, творческая составляющая деятельности редактора.

 

The editor as an art person; essence of editor career, his professional expertise, capacity, ability and skills; peculiarities of modern editor type of work; editing as an art process; formation of editor art potentiality, art component of editor activity are viewed in the article.

 

Постановка проблеми. Сучасний світ надзвичайно динамічний і швидкоплинний, з великими соціальними, економічними, політичними та іншими потрясіннями й напруженнями. Прискорення, яким він характеризується, охопило усі сторони життя. У зв’язку з цим, аби вижити, реалізувати свої здібності і розкритися як особистість, потрібно і самому весь час змінюватися, знаходити щось нове, творити. Потреба у творчих особистостях з високим рівнем духовності, моральноетичних цінностей, внутрішньої культури у поєднанні з професійною майстерністю, — це, перш за все, вимога нашого часу.

Становлення людини як особистості найчастіше відбувається на тлі професійного зростання. Професія і особистість як феномен — надзвичайно взаємопов’язані і взаємозалежні поняття, які неможливо розглядати окремо одне від одного. Творча особистість у системі профорієнтації — питання, яке останнім часом дедалі частіше постає перед ученими: психологами, філософами, педагогами. Якщо ознайомитися з переліком професійних якостей, якими має володіти претендент на вакантну посаду багатьох професій, то серед найуживаніших — «креативність» або «творчий підхід». Сама ж творчість сьогодні вийшла за межі фаху людей мистецтва і проникла ледь не у всі професії: менеджера,програміста, торгівця, педагога, бібліотекаря. Не стоїть осторонь і видавнича сфера, зокрема редакторська діяльність: адже здатність до творчості — одна з основних рис, яка притаманна самій суті цієї професії. «Без творчого підходу до підготовки майбутніх фахівців неможливо очікувати, що серед них з’явиться справжній професіонал» [3, с. 319]. Саме творчі фахівці роблять значний внесок у виробництво і життя суспільства, визначають духовноетичний стан і економічну потужність країни.

Актуальність проблеми творчості у редакторській діяльності підсилюється не лише соціальною потребою у творчих людях, а й природною потребою особистості у власному розвитку, становленні й утвердженні в найкращих проявах людської суті. Взаємозумовленість професійної діяльності редактора та його творчої індивідуальності позначається на всіх етапах виробничого процесу, починаючи з моменту створення видавничого продукту і завершуючи його успішною реалізацією.

Мета статті — висвітливши сутність поняття «творча особистість», дослідити психологічні, філософські, педагогічні та фахові підходи до осмислення феномену ролі творчої індивідуальності редактора у формуванні видавничої політики. Практичною цінністю отриманих результатів може стати активне застосування матеріалу як під час професійного самовизначення майбутнього редактора і формування його як фахівця, так і під час безпосередньої професійної діяльності. Для того щоб підійти до розгляду творчої складової роботи редактора, схарактеризуємо основні поняття, які входять за кола піднятого питання.

Професія — «вид трудової діяльності, занять, який вимагає від людини певної підготовки і відповідних якостей особистості» [9, с. 269]. За іншим визначенням, це — «певний вид трудової діяльності, що виник у результаті суспільного поділу праці і вимагає для її виконання здібностей, теоретичних знань і практичних навичок» [5, с. 5]. Професія складається із групи споріднених спеціальностей. Професія редактора в усьому світі упродовж багатьох років є привабливою і престижною серед інших подібних. Приваблює насамперед не так своєю матеріальною стороною, як інтелектуальністю, можливістю бути причетним до створення продукту (книжки), який може стати шедевром, бестселером, вплинути на розвиток культурних і соціальних процесів суспільства.

Професійна компетентність редактора — особистісні можливості, завдяки яким фахівець має змогу ефективно реалізовувати завдання редакторського процесу; гармонійне поєднання теоретичних і практичних напрацювань, які необхідні для здійснення діяльності редактора. Не можна не погодитися з точкою зору О. Жирун, яка, спираючись на класифікацію Є. О. Климова, говорить про приналежність професії «редактор» відразу до трьох типів: «людина — людина», «людина — знакова система», «людина — художній образ». Ця приналежність допомагає визначити діапазон особистісних характеристик, необхідних для фахівця. Редакторські функції сьогодні дуже широкі, і конкретніше про віднесення цієї професії до певної класифікації можна говорити лише з огляду на спеціалізацію. Хоча принагідно зауважимо, що центральним об’єктом у діяльності будьякого редактора є книга як продукт, який треба кваліфіковано підготувати з метою опублікування, успішного просування на ринок і задоволення потреб суспільства. Тому тип «людина — знакова система» займає у цій класифікації для професії «редактор» провідне місце.

Редакційно@видавничим процесом, за визначенням Н. З. Рябініної, вважається інформаційнотехнологічна систему, «в рамках якої відбувається продукування і громадська оцінка соціальної інформації». Центральною фігурою цього процесу і є редактор [10, с. 6]. Сучасний редактор це спеціаліст у сфері книжкової справи, який уміє проектувати і конструювати книжку, виступає безпосереднім організатором, виконавцем і керівником процесу її створення та розповсюдження, користуючись у своїй діяльності підходами, зумовленими специфікою сучасного редакційновидавничого процесу, і включаючи спеціально розроблені методи, принципи та способи діяльності [10, с. 6].

Характер роботи редактора, за класифікацією М. С. Тимошика, поєднує в собі чотири напрями: редактор як літературний працівник; редактор як керівник редакційного колективу; редактор як менеджер; редактор як організатор малої видавничої структури певного профілю [11, с. 426]. Названі напрями вказують на широту фахового діапазону професії редактора і поле для прояву його творчої індивідуальності.

Професійні якості, уміння, навички, необхідні для успішної кар’єри редактора. Сучасний фахівець — це «особистість, яка не тільки володіє професійними знаннями та формалізованими навичками, технологічними прийомами в тій або іншій сфері застосування своєї праці, але й здатна нестандартно, творчо, інноваційно мислити, якісно вдосконалювати виробничі, організаційні, управлінські та інші процеси та види трудової діяльності, реконструювати їх за новими принципами, що відповідають вимогам часу» (Виділено Ю.Б._К.) [8, с. 224]. Професійні якості це «індивідуальні якості суб’єкта діяльності, що впливають на ефективність діяльності та на успішність освоєння цієї діяльності» [13]. Професійні якості — це динамічне явище; формуючись поступово, вони постійно розвиваються і перебувають на різних етапах досягнення фахівцем професійних висот неоднаковими й різнорівневими. Е. Ф. Зеєр вказує на такі професійні якості, потрібні будьякому компетентному спеціалісту: спостережливість, розвинену образну, рухову та інші види пам’яті, технічне мислення, просторову уяву, уважність, емоційну стійкість, рішучість, витривалість, наполегливість, цілеспрямованість, дисциплінованість, самоконтроль та ін. [4]. Професійний успіх у певних видах діяльності частково забезпечують високі професійні якості, які за своїми функціями можуть бути як психічними й особистісними, так і непсихологічними властивостями суб’єкта (соматичними, біологічними, морфологічними, конституційними, типологічними, нейродинамічними та ін.).

Професійні якості редактора: начитаність, широкий кругозір, інтерес до літератури і процесу пізнання, гармонійне поєднання творчого потенціалу і господарського мислення, вміння керувати, комунікабельність, моральна відповідальність, вимогливість до себе та інших, добре володіння пером, уміння чітко висловлювати свої думки, аналітичний склад мислення, здатність творчо мислити, непідкупність, повага до інших людей та самоповага, відчуття такту, уміння приймати адекватні ситуації рішення, прогнозувати їх подальше розгортання, активність, працелюбність, енергійність, оптимізм.

М. С. Тимошик узагальнив фахові вимоги до редактора і розподілив їх на блоки:

1. Освіта працівника редакторськовидавничого цеху — поглиблена гуманітарна (історія, філософія, політологія, культурологія, економіка, правознавство, соціологія, психологія, логіка, українська та світова літератури), за необхідністю — друга (економічні, юридичні, природничі спеціальності тощо). Бездоганне володіння державною мовою та однією_двома іноземними.

2. Необхідність засвоєння цілого комплексу професійно зорієнтованих дисциплін, які умовно можна поділити на такі розділи:

– історичний (історія видавничої справи та редагування);

– теоретичний (основи видавничої справи та редагування, теорія масової комунікації, теорія твору, текстознавство);

– творчий (редагування за видами видань, художнє та технічне редагування, редакторська майстерність);

– організаційнопрактичний (організація та планування видання, коректура, поліграфія, режисура та архітектоніка видання);

– нормативноправничий (видавничі стандарти, авторське право, правові основи масової комунікації);

– маркетинговий (видавничий бізнес, видавнича справа за кордоном, електронна комерція).

3. Високий рівень комп’ютерної грамотності. Знання таких предметів як «Макетування і верстка», «Система верстки», «Дизайн видання».

4. Блок специфічних фахових вимог: патріотизм і порядність редактора. Іншими словами — моральноетичні засади не лише діяльності, а й прояву самої особистості [11, с. 205–208].

Різноманітність виробничих ситуацій, які постають перед редактором, їх неоднозначність і багатовимірність потребують варіативних підходів до їх аналізу та вирішення, що можливе лише за умов творчого підходу. Сьогодні у сфері книговидання, як і загалом у ЗМІ, помітно зміцнюються творчі засади діяльності редактора, що зумовлено насамперед новизною змісту кожного окремого твору, індивідуальністю авторського бачення, мислення, стилю викладення, композиції, читацьким та цільовим призначенням видавничого продукту. «Редагування — процесс творчий і багато в чому залежить від типу видання. Кожен новий рукопис вимагає від редактора нових підходів, нових рішень, нових ідей» (виділено — Ю.Б. К.) [1].

Творчість сучасні вчені розглядають як людську діяльність «найвищого рівня у процесі пізнання і перетворення оточуючого природного та соціального світу, в результаті чого змінюється й сама людина (форми і способи її мислення, особистісні якості): вона стає творчою особистістю» [2, с. 68]. Нині престижно належати до типу «творчих особистостей». Завдячуючи вагомим науковим внескам Л. С. Виготського, Дж. Гілфорда, С. Л. Рубінштейна, М. Бердяєва, Е. Ноймана, А. Маслоу, Ж. Піаже, Е. Торренса, З. Фрейда, В. Новікова, Д. Б. Богоявленської, А. Пуанкаре і багатьох інших, як вітчизняна, так і зарубіжна наука напрацювала чимало досліджень з проблем творчості, пошуків її визначення, проявів і методів розвитку тощо, хоча, як зазначає більшість науковців, тема лишає в собі невивчені ділянки. Питання творчого підходу у професійній діяльності редактора на сьогодні розкрите недостатньою мірою, незважаючи на те, що творча складова видавничого процесу є не менш значущою, аніж організаційна чи адміністративна, а в контексті усвідомлення значення творчого підходу як найвищого рівня професіоналізму набуває ще більшої актуальності. «Творчу діяльність не можна розглядати як дещо відокремлене, підпорядковане властивим тільки їй законам. Вона є закономірним етапом людської діяльності взагалі, підсумком попереднього розвитку форм цієї діяльності, новою, якісною сходинкою формування особистості» [2, с. 65].

Цінними у цьому контексті є спостереження І. Я. Лернера, завдяки яким прослідковується взаємозв’язок професіоналізму і прояву творчого начала. Дослідник виділяє такі процесуальні риси творчості у діяльності:

– самостійне перенесення знань та умінь у нову ситуацію;

– бачення нової проблеми у традиційній ситуації;

– бачення структури об’єкта;

– бачення, на відміну від традиційної, нової функції об’єкта;

– врахування альтернатив під час розв’язання проблеми;

– комбінування та перетворення раніше відомих способів діяльності у розв’язанні нової проблеми;

– відкидання всього відомого та створення принципово нового підходу, способу або пояснення [7, с. 52].

Усе це підтверджує думку про творчий підхід до професійної діяльності як про найвищий прояв професіоналізму і майстерності особистості. Вище вираження своєї індивідуалізації людина знаходить у творчій діяльності. Тож доречною буде заувага А. В. Шопіної: «творчість приходить тільки тоді і тільки до тих, для кого характернее ціннісне ставлення до праці, хто прагне підвищення професійної кваліфікації, поповнення знань та вивчення досвіду» [14, с. 476].

В. Клименко проголошує: «творча людина — зрячий серед сліпих. Коли вона відкриває задачу (нерозгадану таємницю) і відчуває її гострі кути, то вона знає, куди йти і над чим працювати, бачить те, чого не бачать і не відчувають інші» [6, с. 13].

Особистісний аспект творчості передбачає наявність таких рис особистості, які визначають створення у ході творчого процесу унікального якісно нового й оригінального продукту. Серед подібних рис важливу роль відіграють інтуїтивні можливості, уява, прагнення особистості [3, с. 324]. Творчий процес — «інтелектуальний процес, результатом якого є нові відкриття чи створені людиною оригінальні продукти матеріальної і духовної культури» [9, с. 269]. Він завжди нерозривно пов’язаний із творчою особистістю. Творча особистість — це особистість, що здатна ставити та знаходити оригінальні вирішення задач з високим рівнем мотивації до реалізації своїх ідей. Справжня творча особистість виявляється в умінні задавати новий еталон роботи. Її масштаб вимірюється масштабом тих завдань, у процесі вирішення яких вона і виникає, і формується. У справах, які виходять за межі власної персони, які є інтересом суспільства, або, принаймні, багатьох інших людей. Сила особистості базується на силі устремлінь, потреб і цілей індивідуумів, сконцентрована у ній як у фокусі. Неповторність особистості — у відкритті нового для всіх, у спрямуванні своєї діяльності на суспільне благо.

Творчий редактор — це творча особистість, яка характеризується високим рівнем розвитку мотивів, особливостей, творчих умінь, що сприяє успішній творчій професійній діяльності і формуванню професійної культури, яка в результаті відповідної фахової підготовки і самовдоскона лення набуває необхідних знань, умінь і навичок.

Редакторська творчість — це процес, який бере початок із засвоєння накопиченого суспільством і професійною сферою досвіду і переходить у стан перетворення існуючого досвіду шляхом від пристосування до трансформації редакторської діяльності й оптимізації її результатів і наслідків. Творчий потенціал редактора формується на основі двох компонентів: творчопрофесійного і соціального досвіду. Без спеціальної фахової підготовки і достатнього рівня знань успішна редакторська творчість неможлива. Упевнено проводити видавничу політику, яка

б у такий нестабільний і мінливий час утримувала видавництво на високому економічному та соціальному рівні здатен ерудований редактор, який має як спеціальну ґрунтовну підготовку, так і потужний творчий потенціал, щоб шляхом активізації творчої уяви та уявного експерименту знаходити нові оригінальні шляхи опрацювання нагальних питань. Редактору часто доводиться вирішувати велику кількість типових і нестандартних професійних завдань у різноманітних варіантах обставин. Вирішуючи ці завдання, він вибудовує свою діяльність, яку можна віднести до загальних правил евристичного пошуку, а саме:

– аналіз ситуації;

– проектування результату відповідно до вихідних даних;

– аналіз наявних засобів, потрібних для перевірки припущення і досягнення необхідного результату;

– оцінювання отриманих результатів, формулювання нових завдань.

«Якщо у редакціях періодичних видань посада редактора, головного редактора є керівною, отже, адміністративною, не зовсім творчою (такими є посади кореспондентів, оглядачів), то у видавництвах редактори є найголовнішими творчими працівниками» [12, с. 35].

Творча редакторська діяльність, як і будьяка інша творча діяльність, складається з таких етапів: виникнення задуму; опрацьовування задуму та перетворення його в ідею (гіпотезу); пошук шляхів реалізації.

Досвід професійної творчості редактор набуває в результаті систематичного застосування на практиці своїх творчих задатків під час вирішення поставлених виробничих завдань. Сферу проявів творчостіредактора не можна звужувати до рівня творчої складової у процесі виготовлення видавничого продукту.

Творчість редактора виявляється у таких складових його діяльності:

– вивчення попиту і пропозицій у суспільстві, на підставі чого відбувається вибір стратегічного напрямку діяльності видавництва;

– добір творів та авторів, рівень і напрям яких відповідають обраній видавничій політиці;

– комунікативна сторона взаємодії редактора з колегами та авторами;

– безпосереднє створення видавничого продукту;

– пошук шляхів реалізації продукції та ін.

У сфері особистості творчість редактора виявляється як його самореалізація на основі усвідомлення себе творчою особистістю, визначення індивідуальних шляхів свого професійного розвитку та побудови власної програми самовдосконалення. Сфера прояву редакторської творчості визначається структурою редакторської діяльності, охоплюючи при цьому й інші сторони — конструктивну, організаторську, комунікативну та гностичну.

Висновки. Результатом творчого підходу до редакторської діяльності можуть стати успішно реалізовані видавничі проекти, починаючи моменту створення безпосереднього продукту (книжки) і завершуючи активним попитом на нього суспільства. Яскрава творча особистість редактора, стаючи своєрідним магнітом літературного та наукового світу, здатна не лише об’єднати навколо себе сильних авторів, а й створити потужне, конкурентоспроможне видавництво. Питання, підняті у статті, потребують детального і глибокого вивчення на основі конкретних життєвих прикладів і передового досвіду сучасниківвидавців та їхніх попередників.



Номер сторінки у виданні: 220

Повернутися до списку новин