Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Нормативно - правові моделі громадянського суспільства в аспекті формуючих впливів





Ірина Матвєєнко, аспірантка кафедри філософських та соціально – політичних наук Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

УДК: 342.6

           

У статті розглянуто використання впливів на різних історичних етапах, що супроводжувалось винайдення нових видів впливів держави, у відповідності до змістовності та основних критеріїв визначення громадянського суспільства. Встановлено, що сучасний етап формування нормативно – правових моделей громадянського суспільства у галузі державного управління супроводжується розвитком проблем стратегічного управління, процесами демократичного врядування, взаємовідповідальності, що виражається у зміні теоретико – методологічних засад управління, а відповідно і здійсненні державних впливів.

Ключові слова: нормативно – правові моделі; громадянське суспільство; формуючі впливи.

 

В статье рассмотрено использование влияний на разных исторических этапах, которые характеризовались использованием новых видов влияний государства в соответствии с содержанием и основных критериев определения гражданского общества. Доказано, что современный этап формирования нормативно!правовых моделей гражданского общества в науке государственного управления сопровождается развитием стратегического управления демократическими процессами, взаимоответственности, которые выражаются в изменении теоретико!методологических основ управления, а также соответствующих влияний.

Ключевые слова: нормативно – правовые модели; гражданское общество; формирующие влияния.

 

In the article discusses the use of effects at different historical stages that accompanied the invention of new kinds of state influence, according to the richness of content and the main criteria determining civil society. Determined that the current stage of the formation of normative models of civil society in public administration accompanied by the development issues of strategic management processes of democratic governance, responsibility expressed in the variables of theoretical and methodological principles of management, and in compliance and implementation of government influence.

Key words: regulatory model, civil society, forming impacts.

 

Постановка дослідження. За умов визначення пріоритетних напрямів розвитку держави через процеси демократичного врядування, розширення ролі громадянського суспільства в управлінні державою, побудови взаємовідносин держави і суспільства на принципах залучення громадян до активної участі в державному будівництві виникло багато дисонансних проблем. Існує велика кількість теоретичних моделей громадянського суспільства, які є неузгодженими і вимагають кардинальних змін законодавства в контексті орієнтації на особистість та її самоактуалізацію. Втім, їх упровадження в повному обсязі неможливе, оскільки процеси формування та розвитку громадянського суспільства в Україні регулюють близько 50 нормативно – правових актів, сутністю яких є організація діяльності суб’єктів державного управління, а не ролі особистості в побудові взаємовідносин.

Аналіз останніх досліджень і публікацій демонструє, що сучасними науковцями виділена велика кількість нормативно – правових моделей громадянського суспільства (ГС), які можна розподілити як: історичні та сучасні. Категорія «громадянського суспільства» перебуває в зоні перетинань декількох наукових галузей і розглядається філософією, політичними, юридичними науками та у теорії державного управління [1–13].

Втім, можна виділити невирішені частини вищезазначеної проблеми: на сьогодні існує велика кількість нормативно – правових моделей, з різноманітними методами впливів, утім, усі вони регулюються однаковими нормативно – правовим актами, що доводить розмежування між цілеспрямованими та формуючими впливами, що доводить доцільність їх відокремлення у правовій площині.

Мета даної статті — охарактеризувати сучасні нормативно – правові моделі громадянського суспільства; визначити їх змістовне навантаження у відповідності до впливів держави.

Відповідно, постають завдання статті: визначити основні характеристики нормативно – правових моделей громадянського суспільства; дослідити використання відповідних впливів у нормативно – правових моделях; визначити спрямованість сучасні вітчизняні нормативно – правові моделі громадянського суспільства.

Виклад основного матеріалу. На сьогоднішньому етапі розвитку громадянського суспільства виокремлюється демократична модель соціального партнерства (1990 р. — по теперішній час) [1], напівзахідна модель громадянського суспільства (1990 р. — по теперішній час) [2], модель соціального ринкового господарства (1990 р. — по теперішній час) [1]. Сутність їх зосереджено на виконанні державою посередницьких та координаційних функції, які спрямовані на досягнення суспільної злагоди, стабільності, взаємних зобов’язань та відповідальності всіх сторін. Для визначених моделей характерним є наявність органів соціального партнерства на всіх рівнях. Однією з особливостей є централізація організацій профспілок, основним досягненням яких є висока стабільність на діяльність на основі консенсусу.

Континентально – європейська нормативноправова модель ГС (1960 р. — по теперішній час) є найбільш ефективним інструментом стримування держави в нестабільній ситуації [3]. В Україні можна відмітити неусталеність даної моделі, що пояснюється недосконалістю законодавства щодо регулювання сфери ГС.

В умовах сучасності активно використовується нормативно – правова модель «громадянське суспільство — держава» (1990 р. — по теперішній час) [4]. Слід відмітити, що поєднання держави і громадянського суспільства відображає розподіл сфер впливу. Типи взаємовідносин у визначеній моделі формуються в залежності від характеру інституціоналізації елементів громадянського суспільства, рівня правосвідомості та загальної культури суспільства.

Національна нормативно – правова модель ГС (1990 р. — по теперішній час) базується на основі таких систем взаємовідносин: масові акції громадян, переважно політичного характеру; організовані інститути ГС; міжособистісні стосунки громадян переважно морально – політичного характеру [4]. Визначена модель ГС в Україні на сьогодні не є ефективною, так як зберігається пріоритет держави над суспільством та при формуванні останнього превалюють цілеспрямовані впливи.

Правові аспекти щодо створення та діяльності громадських об’єднань, захисту громадян від державно – політичного впливу, забезпечення консолідації суспільства, обмеження втручання з боку держави у діяльність інститутів ГС визначено в політико – правовій моделі (1990 р. — по теперішній час) [4].

Нормативно – правові моделі часткового та повного поглинання визначають одновекторність відносин держави та ГС, що є притаманним для держав з авторитарним політичним режимом (перша половина ХХ ст. — 1990 р.) [4].

Як найбільш придатну для умов перехідного періоду виділяють нормативно – правову модель демократичного соціального партнерства чи модель соціальної організації (1990 р. — по теперішній час). Основними принципами такої моделі є взаємна довіра, солідарність, партнерські відносини та взаємовідповідальність, активні громадяни та розвиток самоврядування [5]. Нормативно – правові моделі «рівноправного партнерства» ГС і держави та розвинутого ГС є характерними для демократичних країн (1990 р. — по теперішній час) [4; 6]. Основною рисою є забезпечення прав та свобод людини, домінують традиції, національна ідея, що забезпечують єдність держави і суспільства.

Сучасна нормативно – правова модель громадянського суспільства й держави характеризується як складна, динамічна модель, що розвивається на основі взаємодії державних установ та інституцій ГС (1990 р. — по теперішній час) [7]. Дана модель спрямована не на оптимізацію зовнішнього впливу держави на суспільство, а на сприяння самоорганізації суспільства, де відбувається поєднання адміністративного потенціалу державного апарату і творчих ініціатив суспільства, що доводить розмежування цілеспрямованих та формуючих впливів при побудові взаємовідносин держави й ГС.

Звертає увагу закордонний досвід правових моделей ГС. Слід відмітити шведську модель ГС (1930 – та роки — по теперішній час), в основі якої покладено звернення до духовних цінностей, а взаємини влади і суспільства визначаються на основі консенсусу, прагнення вирішувати суспільні конфлікти шляхом мирних домовленостей [8]. Цікава німецька модель соціального партнерства (друга половина ХХ ст. — дотепер), де держава виконує посередницькі та координаційні функції, що спрямовані на досягнення соціальної злагоди, стабільності, взаємних зобов’язань щодо розвитку ГС [1].

Британська модель соціального партнерства (друга половина ХХ ст. — по теперішній час) визначає мінімальний вплив органів державної влади на процеси у сфері ГС [1]. Дирижистська модель соціального партнерства (Франція, Італія) створює правові умови для забезпечення економічної сталості держави та суспільства (друга половина ХХ ст. — по теперішній час) [1]. Фінська нормативно – правова модель держави загального добробуту (друга половина ХХ ст. — по теперішній час) в інформаційну епоху спрямована на формування захисту громадян, ефективної системи громадського доступу, якісного отримання соціальних послуг, що вимагає постійного вдосконалення законодавчої бази [1]. У галузі державного управління у громадянському суспільстві виділяють часові або історичні моделі. Слід відмітити, що сучасними науковцями у галузі державного управління розглядаються запропоновані моделі та найбільш ефективною визначено «виборче громадянське суспільство» (1990 р. — по теперішній час) [9].

«Демократичне громадянське суспільство» (1990 р. — по теперішній час) вирізняється тим, що його суб’єкти роблять наголос на політичну участь та потенційну опозиційність громадських об’єднань до владних структур. Головною справою громадських об’єднань тут є «прищеплення» громадянам почуття політичної дієспроможності, здатності до розгляду політичних питань. «Посередницьке громадянське суспільство» (1990 р. — по теперішній час) розглядається як аспект формування таких чеснот, як вихованість, здатність до солідарного розв’язання проблем. Воно націлює громадян на соціальні зв’язки, принципи громадськості, відкритості і відповідальності — якості, що забезпечують цілісність плюралістичної ліберальної демократії. «Виборче громадянське суспільство» докладає зусиль до підвищення економічної ефективності й загального добробуту. Це поки що нова тенденція в розумінні його функцій, але саме вона, на думку автора, відповідає умовам сучасності.

Виділяють класичну нормативно – правову модель участі державного управління у соціальному партнерстві (1990 р. — по теперішній час). Розвиненість громадянського суспільства зумовлює силу державного впливу — чим воно сильніше розвинене, тим менше потребує державного регулювання [1].

Створення української нормативно – правової моделі ГС соціального партнерства (1990 р. — по теперішній час) передбачає соціально орієнтовану ринкову економіку, відповідний рівень соціального захисту та соціального консенсусу [1]. Визначена модель характеризується адекватністю, так як спрямована на досягнення рівноваги та консенсусу між громадянським суспільством та державою і здійснюється на основі діалогу, стабільних відносин, що закріплюється на законодавчому рівні, знаходить своє відображення з точки зору організаційних принципів партнерства та вимагає формування громадянського через формуючі впливи.

Актуальною за своєю суттю є нормативно – правова модель організації партнерства між владою і третім сектором (1990 р. — по теперішній час), яка ґрунтується на досягненні взаємопорозуміння між владою та громадськими організаціями [10]. В такій моделі роль цілеспрямованих впливів спрямована на створення відповідної нормативно – правової бази щодо діяльності третього сектора. Роль формуючих впливів полягає в налагодженні конструктивного співробітництва між громадськими організаціями та об’єднаннями, з одного боку, та органами державної влади, з іншого. В свою чергу розвиток громадських структур сприятиме обміну інформацією, проведенню експертизи законодавчих ініціатив, забезпеченню прозорості прийняттю державноуправлінських рішень тощо.

Нормативно – правова модель організації партнерства між владою і третім сектором (1990 р. — по теперішній час) заснована на взаємопорозумінні. Основним завданням є створення нормативно – правової бази, обговорення адміністративних рішень, запровадження громадської ініціативи на основі конструктивного співробітництва [11]. Така взаємодія передбачає взаємовідносини між державою та ГС у всіх сферах життя, що поєднує в собі різноманітність впливів на суспільство.

Інноваційна нормативно – правова модель ГС (1990 р. — по теперішній час) спрямована на забезпечення сталого розвитку останнього, з урахуванням головних суспільних цінностей [12]. Роль правової держави обумовлена у подоланні суперечностей між свободою, рівністю та порядком.

Основним змістом нормативно – правової моделі трансформаційного суспільства (1990 р. — по теперішній час) є формування в суспільстві об’єднуючої національної ідеї з чіткою спрямованістю та створенням передумов формування єдиної державної політики з орієнтиром на реформування суспільних відносин [13].

Слід відмітити, що сучасний етап формування нормативно – правових моделей громадянського суспільства у галузі державного управління супроводжується розвитком проблем стратегічного управління, процесами демократичного врядування, взаємовідповідальності, що виражається у зміні теоретико – методологічних засадах управління, у відповідності і здійсненні державних впливів.

Методом семантичного диференціалу нормативно – правових моделей громадянського суспільства визначено, що на кожному історичному етапі використовуються відповідні класи та види впливів держави на суспільство виокремлених у р. 1 (табл. 1).

У національних моделях громадянського суспільства з 1960 р. — по теперішній час — 4 види впливів; з 1980 р. — по теперішній час — 2 види впливів; з 1990 р. — по теперішній час — 14 видів впливів. З 1960 р. — по теперішній час — правовий вплив — у 2 – х моделях; регулюючі впливи — в 1 – й моделі; соціальний вплив — в 1 – й моделі; мотиваційний вплив — в 1 – й моделі. З 1980 р. — по теперішній час — правовий вплив — в 1_й моделі; соціальний вплив — в 1 – й моделі. З 1990 р. — по теперішній час — політичний вплив — 7 моделей; правовий вплив — 8 моделей; цілеспрямовані впливи — 8 моделей; формуючі впливи — 13 моделей; соціально – психологічний вплив — 6 моделей; мотиваційний вплив — 3 моделі; ідеологічно – психологічний вплив — 4 моделі; культурологічний вплив — 2 моделі; культурний вплив — 1 модель; розвивальний вплив — 1 модель; соцієтальний вплив — 1 модель; соціальний вплив — 7 моделей; державно – управлінський вплив — 4 моделі; інформаційний вплив — 1 нормативно – правова модель.

Висновки. Отже, аналіз наукових джерел щодо нормативно – правових моделей громадянського суспільства доводить, що використання цілеспрямованих впливів не відповідають концепції демократичного врядування. Здійснення зазначених впливів призводить лише до декларативного характеру при здійсненні державно – управлінських функцій, де громадянське суспільство практично втрачає значення суб’єкта наукового дослідження, так як виступає елементом єдиної

управлінської системи.

 

Таблиця 1 — Співвідношення завдань розвитку громадянського суспільства та видів впливів на нього 


Перспективи подальших розвідок. Здійснення управлінської діяльності вимагає впровадження нових методів впливів, що спрямовуються на залучення громадян до процесу вироблення єдиної державної політики та активної участі в її реалізації. Така позиція орієнтована не на посилення державного впливу на суспільство, а на підтримку самоорганізації самого суспільства, що відповідає змістовності формуючих впливів.



Номер сторінки у виданні: 100

Повернутися до списку новин