Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Взаємовідносини держави та громадянського суспільства як колективного суб’єкта управління





Ірина МАТВЄЄНКО, аспірантка кафедри філософських та соціально політичних наук Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

УДК 342. 6

 

Анотація: у статті визначено доцільність встановлення взаємовідносин держави та грома дянського суспільства як колективного суб’єкта управління. Сучасна управлінська тенденція обумовлює впровадження нового державного менеджменту з виробленням чітких теоретичних програм, з ефективними методами впливів, задля формування взаємовідносин між державою та суспільством, створення умов для розвитку інсти тутів громадянського суспільства, формування громадянської культури, розвитку громадянської відповідальності.

Ключові слова: взаємовідносини, громадянське суспільство, колективний суб’єкт управління, громадянська відповідальність.

 

Аннотация: в статье обосновано целесообразность формирования взаимоотношений государства и гражданского общества как коллективного субъекта управления. Современная управленческая тенденция обусловливает внедрение нового госу дарственного менеджмента с выработкой четких теоретических программ с эффективными методами влияний, для формирования взаимоотношений между государством и обществом, созданием условий для развития институтов гражданского общества, формирования гражланской культуры и ответственности.

Ключевые слова: взаимоотношения, гражданское общество, коллективный субъет управления, гражданская ответственность.

 

Annotation the article outlines the feasibility of establishing relations between state and civil society as a collective entity management. Modern management tendency makes the introduction of new public management with clear theoretical elaboration of programs with effective methods of influence, to the formation of relationships between state and society, creating conditions for development of civil society, the formation of civic culture, the development of civic responsibility.

Key words: relations, civil society, the collective entity management, civic responsibility.

 

Постановка проблеми. Формування традицій, цінностей, національної ідеї в суспільстві вимагає реалізації комплексу формуючих впливів, за допомогою яких вдасться відійти від стереотипності та традиційності в управлінні, впроваджувати ефективні методи в управлінську діяльність, з метою підвищення рівня комунікаційного процесу, забезпечення принципів демократичного врядування, що стає можливим через створення колективного суб’єкта управління як складової партисипативного менеджменту, що виражається у формуванні єдиної системи поглядів, суспільних цінностей, єдністю завдань та шляхів їх вирішення в узгодженості інтересів держави та суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій демонструє, що у галузі державного управління колективний суб’єкт управління розглядається з позицій гносеологічного характеру, як модель відносин усіх мислимих явищ. Проте, у взаємовідносинах держави та суспільства, де головним чинником є людський фактор, який не завжди вписується в запропоновані моделі відносин і здатен до протидії та зміни взаємовідносин держави і влади, доцільно розглядати створення колективного суб’єкта управління як системи онтологічного характеру. Остання відображає розгляд системи як реально існуючого об’єкта. З іншої позиції онтологія розглядається як цілісна структурна специфіка відповідної предметної області, з формалізованою уявою, що містить відповідні терміни та велику кількість зв’язків, які доводять доцільність їх співвідношення. Саме тому у роботі за основу взято широко відоме розуміння системи, зроблене Л. Берталанфі, як сукупності елементів, які перебувають у взаємодії.

Утім можна виділити невирішені частини вище зазначеної проблеми: взаємовідносини держави та суспільства не розглядаються крізь системні властивості колективного суб’єкту управління онтологічного характеру, а трактуються в аспекті теорії організацій; формування традицій, цінностей, національної ідеї в суспільстві вимагає реалізації комплексу формуючих впливів, вироблення теоретичної моделі їх використання.

Метою цієї статті є довести доцільність створення колективного суб’єкта управління як складової партисипативного управління.

Відповідно постають завдання статті: визначити сутність поняття «колективного суб’єкта управління»; довести доцільність побудови взаємовідносин між державною та громадянським суспільством через створення колективного суб’єкта управління. Виклад основного матеріалу. Наприкінці ХХ століття активно починає розвиватися методологія і принципи державного менеджменту як ефективного управлінського засобу, що базується на концептуально методологічній основі класичного менеджменту. Методологія менеджменту конкретизує завдання в напрямі визначення основних тенденцій реалізації, виокремлює пріоритетність, комплексність, етапи впровадження, порівняння управлінських цілей, ресурсів задля їх реалізації, визначає очікувані результати та наслідки.

Для формування в межах загальної теорії «державного управління» важливу роль відігравали праці А. Маслоу, М. Г. Дугласа, У. Оучі (школа поведінкових наук), В. Парето, Н. Вінера (кількісних підхід), О. Богданова, Л. Пригожина, М. Месаровича (кола соціальних систем), К. Левіна, Т. Шібутані (ситуативний підхід).

Починаючи з кінця ХХ століття розвиток управлінської думки характеризується такими питаннями як: стратегічне управління, демократизація усіх сфер життя, вивчення та запровадження кращих практик та їх адаптація до вітчизняного державного управління до вимог і стандартів Європейського Союзу, винайдення нового стилю управлінської діяльності, що потребує розроблення нових теоретико – методологічних засад.

Сучасна управлінська тенденція обумовлює впровадження нового державного менеджменту з виробленням чітких теоретичних програм, з ефективними методами впливів, задля формування взаємовідносин між владою та суспільством, створення умов для розвитку інститутів громадянського суспільства, формування громадянської культури, розвитку громадянської відповідальності. В умовах трансформації та оптимізації системи державного управління ключового значення набуває вибір стратегії подальшого розвитку державно – управлінських відносин, винайдення конкретних шляхів і засобів подолання недоліків в цій системі [1].

Дані центру Разумкова (2009 року) доводять готовність громадськості контролювати дії органів влади. Голоси респондентів розподілились наступним чином. 35% громадськості висловлює думку, що всі дії влади повинні бути підконтрольні суспільству, за винятком сфери безпеки та тих, що становлять державну таємницю. Наступна група респондентів, численність яких складає 23,3% наголошує на повній підконтрольності дій влади з боку суспільства. Дії, які торкаються безпосередньо інтересів громадян складають 19,6% від числа опитуваних. 5,9% вважають, що дії влади повинні бути підконтрольні суспільству лише в окремих випадках та лише 2,8% схиляються до думки, що дії влади не повинні бути підконтрольні суспільству. Утримались від відповіді 13,5% опитуваних [2].

Основною умовою залучення громадян в першу чергу є рівень налаштованості громадян брати участь в управлінському процесі. Саме поняття «партисипації» вимагає від громадян високого рівня усвідомлення своєї ролі, зростання їх активності та винайдення шляхів забезпечення ефективного управління, можливо через формування громадянської відповідальності.

Встановлення взаємовідносин держави та громадянського суспільства з позицій формуючих впливів спрямовані на конкретний результат управління на основі партнерства, що є можливим при створенні колективного суб’єкта управління.

Колективний суб’єкт управління розглядається з точки зору праксеології, соціології та економіки виробництва, теорії організації управління, соціальної психології та визначається як цілісна система з відповідними системними властивостями на підставі принципу діяльності [3].

Колективний суб’єкт управління характеризується як складна не детермінована система, зі здатністю до самоорганізовування, має відповідні цілі та шляхи їх досягнення [3].

Створення колективного суб’єкта управління як складової партисипативного управління з позицій формуючого впливу передбачає: спрямованість впливу на соціально – психологічну сферу особистості; формування мислительно – вольових імпульсів з метою досягнення відповідного результату у сфері суспільних відносин; формування та функціонування соціальної організації та окремих структур; формування громадянського суспільства в процесі реалізації цілей та функцій держави на суспільство з урахуванням цілей та інтересів останнього; формування довіри до влади, відкритості та прозорості діяльності суб’єктів державного управління; формування певних поведінкових актів, мотивів та настанов людини; формування громадської думки з позицій науково – усвідомлених інтересів суспільного розвитку.

Результат діяльності КСУ як складової партисипативного управління може оцінюватись відповідно до параметрів ефективності формуючих впливів, а саме через: формування певної моделі поведінки людини; соціальної орієнтації людини; наявності комунікаційного зв’язку; зворотного зв’язку; соціальних взаємовідносин; відповідним рівнем активності людини; ступенем викликаних змін; закріплення у свідомості людей мислительно – вольових імпульсів.

При створенні колективного суб’єкта управління як складової партисипативного управління доцільним є збільшити кількість методів впливів з позицій формуючих впливів при здійсненні державно – управлінської діяльності, а саме: переконання, інформування, просування, стимулювання, формування, виховання, переговорів, методи роз’яснювальної роботи тощо. Використання в практичній діяльності

колективного суб’єкта управління зазначених методів надасть можливість забезпечити налагодження взаємовідносин держави та громадянського суспільства. Результатом впровадження КСУ як складової партисипативного управління є: досягнення бажаного блага, громадської активності у вирішенні державно – управлінських справ з усвідомленням ролі кожного учасника управлінської діяльності та відповідного ставлення до неї, формування позитивного іміджу суб’єктів органів державної влади, адекватного регулювання процесів обміну думками і ідеями, використання інноваційних методів при налагодженні взаємовідносин, формування національної ідеї у відповідності до базових цінностей суспільства.

Одновекторність цілеспрямованих впливів, відсутність інноваційних методів впливів призводять до дисбалансу взаємовідносин держави та громадянського суспільства не відповідають принципам демократичного врядування. Такі недоліки тісно пов’язані з відсутністю комплексу формуючих впливів в управлінні, що призводить до стагнації ГС.

Основними шляхами подолання кризових ситуацій у створені колективного суб’єкта управління є:

держава, яка виступає суб’єктом управління переорієнтовує поведінку у суспільстві, засновуючи відносини на основі наукового управління суспільством не лише у дотриманні правових норм, але й соціально моральних норм. За таких умов громадянське суспільство отримує більший ступінь свого розвитку через делегування державою функцій контролю інститутам ГС, делегуючи їм права, повновладдя, ресурси, що сприяє самоорганізації суспільства;

підвищення ролі громадянського суспільства як суб’єкта управління створює інтелектуальну систему управління, яка здатна скоординувати інтереси його різноманітних структур.

В умовах партисипативного управління органи державної влади вирішують завдання згідно інтересами та потребами суспільства. Завдання та обов’язки колективного суб’єкта державного управління постійно мають переглядатись, що надасть можливість використовувати гнучко більшу кількість методів і досягти більшого результату. У цьому випадку органи державної влади розподіляються по рівнях: бюрократичний (контроль, регулювання) та адаптивний (формування, налагодження, сприяння). Останні стосуються діяльності підрозділів, які спрямовані на безпосередні взаємовідносини з громадянським суспільством та інформаційно комунікаційну діяльність.

При здійсненні управлінської діяльності через комплекс формуючих впливів доцільним є перерозподіл повноважень між структурними підрозділами органів державної влади.

На основі доведення розмежувань цілеспрямованих та формуючих впливів у галузі державного управління, доцільним є здійснити перерозподіл повноважень між органами державної влади, щодо налагодження відносин з громадянським суспільством з відповідними видами та методами впливів.

Будь які органи державної влади є структурно упорядкованими, а формування їх структур визначаються відповідними нормативно правовими актами. Провідне місце у здійсненні державно управлінської діяльності належить методам планування, координації, контролю за виконанням рішень, роботи з кадрами, а також інформаційному забезпеченню діяльності. В умовах демократичного врядування доцільним є збільшення використання методів впливів при встановленні відносин з громадянським суспільством. Спільне управління передбачає перетворення кожного громадянина на активного учасника управлінського процесу. При взаємовідносинах з інститутами громадянського суспільства органи державної влади взаємодіють з політичними партіями, громадськими та релігійними організаціями для забезпечення прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, екологічних, соціальних, культурних та інших інтересів з урахуванням загальнодержавних і місцевих інтересів, сприяють виконанню статутних завдань та забезпечують додержання законних прав цих об’єднань громадян. Відповідно до делегованих прав, політичні партії, громадські та релігійні організації можуть вносити пропозиції з питань їх діяльності до органів державної влади, брати участь у прийнятті державно управлінських рішень, вносити певні пропозиції.

В умовах проведення адміністративних реформ на рівні місцевих державних адміністрацій, відповідно до їхньої структурної упорядкованості є доцільним впроваджувати методи формуючих впливів. Основними структурними підрозділами щодо практичного впровадження методів формуючих впливів визначено: відділ роботи із зверненнями громадян; відділ інформаційно – комп’ютерного забезпечення; прес – служба; управління, відділи та інші структурні підрозділи облдержадміністрації: управління освіти і науки; управління культури; управління з питань молоді, спорту та туризму; управління у справах преси та інформації; відділ у справах національностей та міграції; відділ у справах релігій; служба у справах неповнолітніх.

При здійсненні управлінської діяльності органи державної влади використовують різні види впливів та відповідні методи. Варто зазначити, що переважають наступні види впливів. Цілеспрямований вплив з позицій: цілеспрямованої організованої діяльності; комплексного управління суспільством; спрямування управлінського процесу. Управлінський вплив як: організація та реалізація управлінських дій; вплив управління на окремі аспекти суспільства; цілеспрямований, організуючий та регулюючий вплив. Державно – управлінський вплив у відповідності до: владно – вольових вимог суб’єктів управління; цілеспрямованої діяльності свідомовольового характеру; нормативно – інституціонального впливу. Формуючі впливи в процесі здійснення державно управлінської діяльності визначаються у: спрямованості на особистість для формування відповідної системи цінностей; формуванні мислительо вольових імпульсів; формуванні громадянського суспільства в процесі реалізацій функцій держави; побудові взаємовідносин держави і суспільства.

Проте, основними методами при становленні відносин з громадянським суспільством залишаються методи: планування, координації, контролю за виконанням рішень, роботи з кадрами, а також метод інформаційного забезпечення діяльності, що відповідає методам цілеспрямованих впливів.

Отже, першочерговим завданням при здійсненні державно – управлінської діяльності, створенні колективного суб’єкта управління як складової партисипативного управління є необхідність впровадження методів формуючих впливів.

На рівні місцевих державних адміністрацій треба покласти відповідальність на певний підрозділ чи відділ (відділ роботи із зверненнями громадян) з визначенням процедур формування КСУ, їх обов’язків та відповідальності. Доцільним є використання в роботі методів формуючих впливів, які можна визначити як:

переконання через наступні засоби: навчання (формування знань, умінь та навичок у галузі державного управління), агітація (розповсюдження ідей відповідно до базових цінностей суспільства, залучення всього суспільства до активної суспільної та державної діяльності), проведення роз’яснювальної роботи (доведення необхідності створення КСУ та його практичне значення);

методи заохочення сприяють подальшій мотивації та стимулюванню суспільства щодо залучення до державно управлінської діяльності;

методи непрямого державного управління: вплив здійснюється опосередковано, шляхом зміни умов функціонування об’єкту впливу (спрямованість на покращення умов), у кожного з суб’єктів управління з’являється можливість вибору відповідної моделі поведінки, але у рамках визначених нормативно – правовими актами);

методи управління соціальними процесами (підготовка відповідних спеціалістів, формування іміджу держави);

методи управління колективними суб’єктами (формування єдності у системі поглядів, цілей та шляхів вирішення спільних питань між державою та громадянським суспільством, підвищення рівня громадянської відповідальності, довіри).

Позитивну тенденцію щодо створення колективного суб’єкта управління як складової партисипативної управління можна відзначити на прикладі міст України (Комсомольськ, Бердянськ, Черкаси та Славутич), де у процесі здійснення державно – управлінської діяльності можна виокремити складові цілеспрямованих та формуючих впливів. Взаємовідносини держави та громадянського суспільства на місцеву рівні встановлюються за принципом залученості, співпраці, прозорості та відкритості та у відповідності до методів цілеспрямованих (регулювання, координації, організації, методів упорядкування тощо) та методів формуючих впливів (інформування, просування, стимулювання, мотивування, формування, виховання тощо).

Висновки. Колективним суб’єктом діяльності у взаємовідносинах держави і суспільства є система: суб’єкти державного управління громадянське суспільство інститути громадянського суспільства суб’єкт з кількістю формальних зв’язків: технологічних, організаційних, соціальних, які об’єктивно виникають між членами колективного суб’єкта управління. Утім, інтереси, цілі, умови та засоби міжособистісних відносин, практично не регламентуються типовими положеннями, посадовими інструкціями та іншими нормативними актами, які регулюють поведінку людей, хоча відомо, що саме неформальні відносини, міжособистісні контакти та особисті найістотнішим чином впливають на побудову взаємовідносин держави і суспільства. Формуючі впливи у визначеній системі виступають дієвими каналами побудови взаємовідносин держави і громадянського суспільства. Це зумовлює структурну складність об’єктів управління. Для колективного суб’єкту управління характерна одночасна дія всіх компонентів складності.

Перспективи подальших розвідок. Основою створення колективного суб’єкту управління виступає громадянська відповідальність так як її інтегративні якості надають можливість свідомо ставитись до діяльності КСУ.



Номер сторінки у виданні: 56

Повернутися до списку новин