Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Американізація мови сучасних діаспорних видань слов’янских народів: спроба адаптації в країнах проживання чи прояв асиміляції?





Марина ВАРИЧ, Київський національний університет культури і мистецтв України

 

Анотація: у статті досліджуються причини та наслідки поєднання слов’янських мов та англійської мови в сучасній діаспорній пресі англо мовних країн. В роботі також вивчаються перспективи створення універсального двомовного видання, зорієнтованого на широку аудиторію.

Ключові слова: білінгвізм, двомовна періодика, матеріали журналістів, газети, універсальне видання..

 

Аннотация: в роботе изучаютьcя причины и следствия использования славянских языков и английскогоо языка в современной диаспорой печати англоязычных государств. В работе также изучаются перспективы создания универсального двуязычного издания для широкой аудитории.

Ключевые слова: билингвизм, двуязычная периодика, материалы журналистов, газеты, универсальное издание..

 

Annotation: In the articles autor study reason of use of the Slavic languages and English language in the modern Diasporas’ masmedia of the Englishlanguage states. In article also studied prospects of published of universal bilingual edition for a wide audience.

Key words: bilingual periodicals, articles of journalists, newspaper, universal edition..

 

Постановка проблеми. Засоби масової інформації в житті української діаспори на усіх континентах завжди відгравали консолідуючу, гуртуючу та інтегруючу роль. Водночас вони інформували офіційну владу держави, в якій опинилися про себе як про зрілу та свідому частинку соціуму, об’єднаного єдиним походженням і таким чином змушували з собою рахуватися. Цілком зрозуміло, чому опинившись за межами власної держави свідома частина української громади в першу чергу прагнула заснувати на місці нового поселення свою церкву та газету. Адже ці осередки нагадували про батьківщину, не дозволяли забути свій рід. Таким чином, мета перших українських діаспорних газет полягала в об’єднанні українців та створенні перешкод для асиміляції. Здебільшого вони були зорієнтовані лише на представників власної нації, що, в свою чергу, обумовлювало зміст видань – новини з України (адже інформацію про життя в країні перебування можна було почерпнути і з англомовних видань) та мову видання – українську. Наразі ситуація стрімко змінилася. Зокрема, в останні десятиліття діаспорна преса стала двомовною – українсько – англійською, а тематика видань почала охоплювати усі сфери життя суспільства: від світових політичних до мистецьких подій. Це пов’язано з тим, що чистокровних українських сімей на чужині майже не лишилося, а видання прагнуть бути цікаві абсолютно всім членам родини. Водночас окремі діаспорні ЗМІ ставлять за мету конкурувати з англомовними часописами за оперативністю, якістю та цікавістю подання матеріалів. Описана ситуація зумовила взаємопроникнення української та англійської мов на сторінки преси, що має як певні позитиви, так і негативи.

Аналіз останніх досліджень з проблематики роботи. Питання поєднання англійської та української мови на шпальтах періодики та наслідків, до яких цей процес призводить у вітчизняній журналістиці маловивчене і потребує ґрунтовного дослідження.

Цьому питанню частково приділяли увагу дослідник американської журналістики І. Недошитко у статті «Інформаційний простір українців у США» («Гілея: науковий вісник»:

Збірник наукових праць. – К., 2012. В. 58 (3) – 2012), австралійці, українці С. Родіон у праці «Бібліографія українського друкованого слова в Австралії» [7], Б. Рудницький у статті «П’ятдесят років з вірою в Бога і з думою про землю рідну» [8]. Наразі питання двомовності набуло більш широкого звучання.

Дослідниця Т. Мойсеєва розглядала причини появи англомовних сторінок та паралельного дублювання текстів в українських діаспорних часописах Австралії [5].

Мета. Дослідити матеріали сучасних білінгвістичних періодичних видань діаспори та з’ясувати як поєднання двох різних мов, зокрема, представниць слов’янської та англосаксонської мовних груп, впливає на розвиток української мови. Визначити перспективи української мови в пресі білінгвістичного англо – українського середовища.

Завдання: 1. Проаналізувати як впливає на українську мову її поєднання з англійською на шпальтах білінгвістичної періодики. 2. Спрогнозувати подальший відсоток присутності двох мов у білінгвістичній періодиці української англомовної діаспори. 3. З’ясувати причини, які призвели до необхідності появи англомовних текстів в діаспорній періодиці. 4. Запропонувати варіанти збереження українськомовного середовища та одночасного розширення кола читачів діаспорних ЗМІ.

Об’єктом дослідження є матеріали сучасних білінгвістичних періодичних видань діаспори, що оселилася в англомовних країнах. Предметом дослідження є поєднання української та англійської мов на сторінках діаспорної преси, як спроба створення універсального видання.

Актуальність. Так склалося, що внаслідок низки історичних та соціальних обставин наразі значна частина українців розпорошена по світу. Більшість співвітчизників перебуває в англо – мовних країнах, зокрема, Канаді, США, Австралії. Цілком зрозуміло, що опиняючись в іншомовному середовищі, іноземці намагаються консолідуватися і об’єднуючим фактором виступають засоби масової інформації рідною мовою. Попри намагання представників діаспори мова практично всіх діаспорних ЗМІ відрізняється від тої, якою друкуються українські газети на батьківщині. Це пов’язано з тим, що закордонні українці постійно перебувають в іншомовному середовищі, яке накладає свій відбиток на слововживання та появу у пресі слів, що описують іншомовні реалії, іноземні назви, що не перекладаються українською, а подаються в оригіналі; а ще відірваністю від сучасного україномовного середовища, в якому постійно виникають новотвори, професіоналізми, сленг, а також новою тенденцією низки видань, що полягає у виведенні на шпальти діалогів мовою оригіналу. Вищеописані тенденції призводять до того, що мова діаспорної преси є значно чистішою, літературною та менше насиченою «суржиком». З другого боку, матеріали написані такою мовою нерідко вміщують слова, що майже вийшли з сучасного ужитку і навпаки ігнорують новотвори.

У діаспорних українсько – англійських часописах ми не зустрічаємо полонізмів та русизмів, адже саме таких слів намагаються уникати журналісти діаспори, вважаючи, що загрозу для української мови становлять запозичення зі слов’янських мов. Натомість публікації діаспорної періодики не позбавлені американізмів та англіцизмів. Ця тенденція в останні роки набирає обертів. З другого боку, в англомовному середовищі українській мові останні загрожують більше, аніж перші. Водночас не варто забувати, що саме літературна мова, а не інтердіалект чи місцева говірка є головним комунікативним засобом спілкування.

Зауважимо, що на кількість та якість української діаспорної преси, в першу чергу, впливає мовна політика держав поселення. Канада, США та Австралії жодним чином не перешкоджають розвитку української мови в діаспорі, а подекуди й сприяють цьому. Утім, із зрозумілих причин більшість емігрантів – люди двомовні. Вони ситуативно багато раз на день переходять з однієї мови на іншу, відповідно і діаспорні ЗМІ набувають такої тенденції. До того ж, у світі простежується заполонення інформаційної сфери англіцизмами. Взяти хоча б, для прикладу, вулиці України, де великий відсоток реклами становлять англійські слова. Таким чином, навіть мові корінного населення зберігати свою чистоту вкрай важко, не кажучи вже про виживання мови в діаспорі. А ситуація в Канаді до того ж підігрівається конкуренцією англійської з французькою. Найвпливовіші видання виходять цими двома мовами і постійно конкурують між собою.

Однією з найчисленніших та найорганізованіших українських діаспор у світі є діаспора Канади. На офіційній сторінці Міністерства закордонних справ у розділі «Канада» вказується, що «Українці складають 3,87% від загального населення країни та є сьомою національною меншиною Канади. Основними місцями організованого життя української громади є Торонто, Монреаль, Едмонтон, Вінніпег, Ріджайна, Саскатун [9].

Українці Канади власним коштом видають друковані видання, а також мають телета радіопрограми. Якщо аудіо – візуальні мас – медіа виходять власне українською мовою, нехай і з акцентом, то публікації у пресі ХХI століття двома мовами – англійською та українською [9].

Тривалий час найвпливовішими двомовними виданнями канадської діаспори лишаються газети «Новий шлях»/«The new pathway»/«Lenouveau chemin», (має власну сторінку в Інтернеті), вінніпезька газета «Поступ»/««Progress», щоденник «Свобода», двомовне видання гумору та сатири «Всесміх»/ LAUGHTER (має власну сторінку в Інтернеті), що виходить у м. Торонто. У Торонто також виходив тижневик «Український робітник»/«Ukrainian Toiler», згодом перейменований спершу у «Вільне слово», а надалі у «Батьківщину». Цікаво, що у вказаних виданнях (окрім «Свободи») від самого початку заснування на логотипі присутні дві мови – англійська та українська, а в «Новому шляху» навіть три – українська, англійська та французька (що обумовлено двомовністю Канади). Утім, перші числа видань (окрім «Всесміху») виходять українською мовою, втім, в подальшому з метою адаптації у новому середовищі, «Поступ» з 1960 видає англомовний додаток «Progress». Матеріали додатку складають якісні літературні переклади українських текстів з незначними скороченнями. А от Щоденник «Свобода» виходив етимологічним, пізніше фонетичним правописом. Зараз дотримується Харківського правопис. З 1933 року видання розпочало видавати англомовний додаток «The Ukrainian Weekly» якому з – поміж іншого розглядалась історія розвитку діаспорної преси Канади.

Щоденник «Свобода» також веде активну громадську діяльність в сфері просвітництва для молоді та дітей. Час від часу при видані з’являються неперіодичні додатки еміграційних молодіжних, культурних і громадських організацій. У 1914–1918 роках у видавництві «Свобода» виходив журнал для дітей «Цвітка», у 1927–1933 роках журнал для молоді «Juvenile Magazine».

Окрім того, з 1915 року разом з Українським Народним Союзом «Свобода» видала низку англомовних видань про Україну (їх авторами серед ін. були: М. Грушевськи, Д. Донцо, Д. Дорошенко, Ю. Вернадський, В. Г. Чемберлен, Л. Мишуга, К. А. Меннінґ, А. Драган), у 1963 – 1971 р. англомовну «Енциклопедію Укрїнознавства» (у 2 т., вид. НТШ, за ред. В. Кубійовича).

Аналіз мови перелічених білінгвістичних діаспорних видань вказує на кілька загальних тенденцій. Зокрема, присутність на шпальтах: власних назв мовою оригіналу, англіцизмів та українських слів і зворотів, що в самій Україні вже стали архаїзмами і в пресі не вживаються.

Зокрема, у газеті «Поступ» за 9 травня 2009 р читаємо: «У Вінніпезі 9 – го травня 2009 відзначено величавим бенкетом 50 - річчя з дати заснування «Поступу» в Канаді й привітано усіх працівників, волонтерів і дописувачів, які в різні часи ревно працювали над висвітленням життя «УГКЦ» в Каїні та в цілому світі» [1, с. 1].

Зауважимо, що мова «Поступу» практично не змінилася з часів виходу його першого номера 27 лютого 1959 році: «Саме газету, що так уміла б до Вас промовляти, бажаємо вложити в Ваші руки. Тож прийміть її до своєї хати, читайте й самі й передавайте другим», – звертається митрополит Максим у статті «Митрополит до своїх вірних» [4, с. 1].

У «Новому часі» статті подаються мовою оригіналу. Тому паралельно в одному номері з’являються матеріали як українською так і англійською: «Митрополита Шептицького визнано праведнико», «Освячено церкву Св. Йосиф в Оквіллі», «Summer Ukrainian Language Institute – Register by May 31, 2012!» «CCCF Supports Cardiovascular Research Projects in Ukraine», «Volodymyr Kish: A Cyrillic Primer», «Askold S. Lozynskyj: Sixty Five Years Ago» [3, с. 1]. Уся реклама, адреса редакції та інформація про передплату подається тільки англійською.

Видання «Всесміх» – повністю двомовне. Але висловлювання на шаржах часто подаються мовою оригіналу. Так, в оригіналі подається

напис на платті Ю. Тимошенко «Ukraine», слова В. Януковича «З 8 березням!» звернені до жінки, що миє підлогу, вислів Путіна «Вот и все, а ты боялся!» та напис на шаржі з телефоном, що дзвонить «Нelp» [2, с. 1].

Таке двомовне інформаційне середовище навіть серед самої української громади з одного боку сприяє швидшому освоєнню англійської мови, а з другого поступово відтісняє з ужитку в усіх сферах рідну мову.

Зауважимо, що на чужині двомовність – явище нестабільне. Нерідко рідна мова існує доти, доки емігрант не освоїть належним чином мову іншої країни. Проте, емігрант, як правило, продовжує прагнути отримувати інформацію рідною мовою навіть після задовільного освоєння іноземної, задля задоволення своїх естетичних потреб. Очевидно саме це і обумовлює тематику матеріалів діаспорної преси Канади.

Здебільшого це статті про Україну та українські питання. Утім, низка сучасних видань в боротьбі за читача прагне замінити діаспорі популярні англомовні видання і береться за висвітлення всього спектру життя суспільства та вдається до всіх відомих жанрів журналістики.

Аналізуючи інформаційну сферу американської діаспори, варто звернути увагу на таке явище як жіноча преса української діаспори. Зокрема, Союз Українок Америки з 1944 року щомісяця видає часопис «Наше життя» двома мовами – англійською та українською. Журнал друкує поряд мовою оригіналу різні статті і не поділяється на англомовну та україномовну частини.

Інша жіноча організація – Федерація Українських Жіночих Організацій видає щоквартальник «Українка у світі» та англомовний журнал «Ukrainian Woman in thе World». Матеріали у виданнях часто перегукуються, часом дублюються.

Потужне громадське життя розгорнуте в інформаційній сфері діаспори і завдяки товариству «Україна», яке видає аралельні двомовні газети «Вісті з України» та «News from Ukraine», матеріали в яких дублюються та тримовний журнал «Український світ». Останній промовляє – англійською, українською та німецькою.

Таким чином, багатомовність на шпальтах діаспорної періодики типове для американсько – української преси явище, як і присутність англіцизмів на шпальтах. На таку тенденцію тамтешні журналісти не зважають, оскільки вважають, що дві мови мало подібні між собою, а отже англійська не може поглинути українську цілковито. Натомість у вказаних виданнях абсолютно відсутні русизми, що трапляється в українських ЗМІ.

Зауважмо, за нашими спостереженнями, дубляж в двомовних виданнях ускладнюється психологічним сприйняттям інформації англійською та українською. В американському суспільстві склався стереотип, що журналістські матеріали англійською – це суцільна констатація фактів та коментарів експертів і мінімум ліричних відступів та образних висловлювань. Українські ж журналісти, в першу чергу, звертаються до почуттів, намагаються викликати у читача певні емоції: сміх, жаль, співчуття, а якщо і наводять аргументи, то не фактологічні, а емоційно – образні.

Чималий відсоток українців мешкає ще в одній англомовній країні – Австралії. Місцева діаспора спромоглася на цьому континенті створити розгалужену мережу мас – медіа. Діаспора має як друковані, так і аудіо – візуальні передачі.

Зокрема, одне з найстаріших видань тижневик «Вільна думка»/«Free Thought» у вихідних даних вказує, що мова видання українська, а головний офіс знаходиться в м. Лідкомб. Проте, вже перший номер за 10 липня 1949 року на першій сторінці вміщує 2 статті українською мовою і 3 англійською. Англомовні статті це – подяки друзям і прихильникам за підтримку та звернення редакції до читачів. Нині ж видання часто вміщує англійською заклики: «Допоможіть вберегти «Вільну думку». Щодо українськомовної частини видання, вона також відрізняється від тої, якою друкуються українські ЗМІ. Наприклад, вартість передплати вказується так: «Ціна – AUD 100.00 річно» [5, с. 67]. У той час, як в українських виданнях читаємо: «Передплата на рік», «Передплата на півроку».

Задля розширення кола своїх читачів паралельно з українською англомовні статті почало розміщати і діаспорне видання «Церква і життя». Упродовж десятиліть воно плекало рідну мову, однак нині змушене змінити тактику, на чому наголошує редактор Б. Рудницький: «Багато молодих українців ліпше хочуть говорити англійською мовою і багато не українців не можуть брати певну участь у службі Божій українською мовою… вже зроблено ініціативи в частині друкування частини тижневика «Церква і життя» в англійській мові» [8, с. 8]. Кілька англомовних сторінок впродовж останніх років з’явилося і виданні Союзу Українок Австралії «Наше слово» [5, с. 66].

Двома мовами видається і науковий вісник «Бюлетень Центру українських студій у Макворі». Англійська частина видання повністю дублює українську. Отже, проаналізовані видання, підтверджують існування наступних тенденцій у двомовній англо – українській діаспорній пресі в усіх англомовних країнах:

1. Більшість періодики нині є двомовною (українсько – англійською) і присутність англійської щороку підвищується.

2. Половина періодики задля поєднання двох мов вдається до друку додатків (до кількох сторінок) до україномовних видань.

3. Інша половина видань вміщує статті одночасно двома мовами, здійснюючи задля цього майже дослівний переклад, без скорочень.

4. Наразі для діаспорної преси серйозною проблемою став перебір з англіцизмами, які дедалі частіше заполоняють шпальти видань.

Висновки. Отже, з кожним роком українська діаспорна преса в англомовних країнах дедалі більше допускає на свої шпальти англіцизмів, або вдається до дублювання українських статей англійською мовою. Якщо на початку свого створення більшість видань виходило переважно українською (лише назва була двомовна), то нині всі діаспорні ЗМІ вміщують від однієї статті на номер до 1 – 2 англомовних сторінок. Особливо ця тенденція поширилась в останньому десятилітті.

Скоріше за все вказані тенденції будуть прогресувати і надалі, і вже найближчим часом більшість видань вдасться до дублювання усіх текстів двома мовами. У ЗМІ, які не вдаватимуться до дубляжу співвідношення англійська – українська цілком може сягнути 50 на 50.

Таке явище зумовлене бажанням видавців досягнути максимально можливого рівня універсалізму видання, розширити коло своїх читачів, зацікавити українським питанням не лише українців, збільшити прибутки.

Цікаво, що журналісти діаспори вважають взаємодію двох мов (англійської та української) на шпальтах одного видання нешкідливою, оскільки мови надто різні, щоб перемішуватися та утворювати так званий «суржик». Проте, як показав аналіз газет, таке поєднання все ж витісняє питомі українські слова з білінгвістичної преси, хоча і сприяє поверхневому вивченню української мови англомовними.

Мусимо констатувати, що англійська мова є мовою універсального спілкування і процес поглинання нею української в діаспорному середовищі є явищем, яке неможливо загальмувати. Утім, для закордонних українців важливим є максимально довге перебування у власному мовному середовищі. Наразі таку можливість можуть надати радіо та телепрограми, що виходять у діаспорі. До того ж, вони дозволяють не лише читати, а й чути рідну мову.

Перспективи подальших досліджень. Сучасний час характеризується глобалізацією та об’єднавчими процесами. Свідомі громадяни усього світу прагнуть об’єднатися навколо ідей гуманізму. Швидке об’єднання стало можливим завдяки мережі Інтернет. Водночас без комунікаційних процесів, складовою яких є мова, єднання неможливе. Тому дослідження перспектив поєднання на шпальтах одного видання кількох мов з різних мовних сімей актуальні, адже таке єднання сприяє обміну думками. Водночас такі дослідження цікаві ще й через не прогнозованість наслідків, до яких може призвести таке міжмовне перетікання. Вивчення ситуації, що розглянута у статті сприяє активній комунікації і в перспективі може виробити чітку концепцію універсального білінгвістичного видання однаково привабливого представникам різних національностей і різних мовних спільнот.



Номер сторінки у виданні: 160

Повернутися до списку новин