Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Політико - комунікаційні впливи на суспільство та засоби їх реалізації через засобі масової інформації





Ольга РАК, кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент кафедри філософії і політології Львівського державного університету внутрішніх справ

УДК 32.019.51:659.3

 

Анотація: у статті розглянуто особливості способу впливу політичної комунікації на суспільство, застосування маніпулятивних методів у масмедіа, роль політичної культури у комунікаційних зв’язках. Проаналізовано політичну комунікацію у сфері засобів масової інформації як складова психологічної дії на політичну свідомість і думку людини.

Запропоновано модельсхеми передачі та розповсюдження політичної інформації, технології маніпулювання громадською думкою, а також доведено важливість впливу засобів масової інформації, засобів масової комунікації, як складової технологічної дії, на процес формування політичної культури і політичної свідомості.

Ключові слова: політична комунікація, політична культура, неформальні контакти, політичне маніпулювання, політична свідомість..

 

Аннотация: в статье рассматриваются особенности способа воздействия политической коммуникации на общество, применение манипулятивных методов в средствах массовой информации, роль политической культуры в коммуникационных связях. Анализируется политическая коммуникация в сфере средств массовой информации как составная психологического воздействия на политическое сознание и мысль человека.

Предложено модельсхемы передачи и распространения политической информации, технологии манипулирования общественным мнением, а также доказана важность влияния средствмассовой информации, средств массовой коммуникации, как составной технологического воздействия на процесс формирования политической культуры и политического сознания.

Ключевые слова: политическая коммуникация, политическая культура, неформальные контакты, политическое манипулирование, политическое сознание..

 

Annotation: іn article features a way to influence political communication on society, the use of manipulative techniques in media, the role of political culture in communication links. The political communication in the media as part of the psychological impact on the political consciousness and mind of man.

The model diagram of the transmission and dissemination of political information technologies to manipulate public opinion and proved the importance of the media of mass communication as a component of technological effects on the formation of political culture and political consciousness.

Key words: political communication, political culture, informal contacts, political manipulation, political consciousness..

 

Актуальність. Політико – комунікаційний інформативний вплив на громадянське суспільство досягається шляхом тісної взаємодії із мас – медійними системами. Фактично саме мас – медіа, особливо у виборчих кампаніях, виступають інструментом політичного впливу на громадськість. Адже з наближенням виборів засоби масової інформації (ЗМІ), засоби масової комунікації (ЗМК) і мас – медіа є основними засобами поширення інформації та психологічного маніпулятивного впливу на людину.

ЗМІ вважаються як інформаційними посередниками у плинності подій, вони тримають громадськість на «пульсі» подій, аналізують і сприяють розвитку культури у суспільстві. ЗМІ під час політичних виборів входять у фазу політичного бізнесу, вони виступають не просто каналом передачі інформації, але й як піар – засіб просування політичного діяча з метою заробляння коштів.

Метою статті є покращення політичної культури громадянського суспільства через призму політико – комунікаційного впливу.

Предметом дослідження є методи та моделі впливу політичної комунікації на свідомість і культуру людини через канали ЗМІ.

Основна частина дослідження полягає у схематичному наведенні структурних елементів політичної комунікації, політичного маніпулювання і політичної культури, а також прогнозованому аналізі. Як відомо, політика і політична система не може стояти на місці, вона циркулює політичний процес, а ЗМІ фільтрують інформацію і тільки після цього виносять назовні. Комунікація у політичній системі є особливо необхідною, оскільки політична комунікація включає в себе: мобільність та оперативність подачі інформації. Спосіб передачі політичної інформації (рис. 1) виглядає таким чином, через: ЗМІ, ЗМК, організації (громадські організації формальні та неформальні, а також під егідою ООН) і неформальні контакти (лідери громадської думки) [1]. 

З огляду на схему, варто наголосити, що найефективнішим способом передачі інформації є неформальні контакти, оскільки інформація подається не від джерела інформації, а безпосередньо від лідера громадської думки, звідси йде спілкування не через канали ЗМІ, а «живе» спілкування з аудиторією.

Сьогодні політична комунікація вважається своєрідним інформаційно – комунікаційним полем політичної діяльності. Сьогодні науковці особливу увагу щодо діяльності політичної сфери суспільства приділяють комунікативним методам, це: Р. Ж. Шварценберг, ДЖ. Бенігер, Д. Бродер, Дж. Кері, Г. Почепцов, Дж. Спір тощо. За тлумаченням професора Бебика В. М.: «Процес передавання політичної інформації, що циркулює від однієї частини політичної системи до іншої, між політичною та суспільною системами, а також між політичними структурами, суспільними групами та індивідами, називається політична комунікація» [1].

Людина є реципієнтом (отримувачем) інформації, а отже інформаційне спілкування – це соціальна потреба [6]. Відповідним чином тільки ЗМІ – комунікатор (поширювач) можуть забезпечити інформаційну насиченість індивіда в повному обсязі. Нині інформаційно – комунікаційно – технічний прогрес не зупиняються у сфері ЗМІ і суспільство виходить на широкий діапазон вибору каналу ЗМІ.

Як відомо, суспільство є поглиначем інформації, а мас – медіа як передавач – інформатор має великі можливості впливати на свідомість, суспільну психологію і морально – емоційний стан населення в цілому. Вагомим завданням влади є підпорядкування суспільства своїй волі, тільки через ЗМІ можна впливати на поведінку та думку індивіда. Мас – медіа виконують декілька функцій: інформаційну, контрольну, мобілізаційну, просвітницьку, порівняльну, контрольно – критичну, функцію зворотного зв’язку, комунікативну і прогностичну [6, 7, 12]. Кожна з цих функцій не існує окремо, певним чином впливає на розвиток політичної культури, формує і спрямовує думку людини в бажаному напрямі, використовуючи при цьому піар – технології. Під впливом мас – медіа формується громадська думка і політична воля. Політичні діячі ставлять перед собою завдання якомога більше людей переконати у правильності своїх дій і важливості бути при владі. Завдання політичної інформації – логічно і емоційно вплинути на людську психіку. А що, на вашу думку, є громадськість? Громадськість – це комунікаційна система, в якій проходить процес обміну повідомленнями та поглядами, до якої кожен індивід має доступ як юридично, так і фізично [12].

Професор В. Бебик виділяє два види політичної інформації: констатувальна (нейтральна) та спонукальна [1]. Такі два види політичної інформації використовуються як методи впливу на думку громадян, аудиторії, суспільства, яке ще називають «політичне маніпулювання».

Політичне маніпулювання думкою громадянина – це приховане, свого роду, мистецьке управління політичною свідомістю людини заради своїх політичних інтересів.

Процес і технологія маніпулювання (див. рис. 2) включає в себе такі способи: неправдива інформація, напівправда, часткова правда, неправда, правда, замовчування, упровадження іміджів і кліше, а також навішування ярликів [7].

У політичних іграх найчастіше використовують спосіб замовчування, оскільки він найефективніше діє на психіку людей. Тобто, хто ще не визначився у своєму виборі щодо політичного «симпатика», той найбільше має ризик опинитись у соціально – маніпулятивно – психологічну ізоляцію [1].

Ефективність політичного маніпулювання залежить насамперед від культури спілкування і політичної культури політичного діяча. Кожен політик повинен володіти ораторським мистецтвом, знати етику спілкування і вивчати психологію думки людей та володіти політичною свідомістю.

 

Політична свідомість формується на політичній культурі, від неї залежить характер і наслідки політичної діяльності окремих осіб, політичних партій та ін. Для того, щоб розвинути політичну свідомість необхідно використовувати такі способи: виховання, переконання, порівняння, розумового тиску та інше. Вивченням політичної культури займались вчені ще в давнину, починаючи зі Стародавнього світу, це: Платон, Сократ, Аристотель, Н. Макіавеллі, Ш.

 

Монтеск’є та інші. Політична культура відображає політичну сферу суспільства, передбачає взаємодію суб’єкта і об’єкта політики, формується на соціальній психології і окремих політичних ідеологіях, а також впливає на функціонування політичної системи і на політичне життя усього суспільства.

У свою чергу, політична культура включає в себе декілька основних структурних компонентів (рис. 3): політичні уявлення, політичні переконання, політичні традиції, політичні установки, політичні орієнтації, які на основі семантики знань, термісторичної і термінологічної складової суспільства дозволяють вибрати найбільш ефективну технологію комунікаційного впливу на суспільство. Такий підхід дозволяє сформувати політичну сферу суспільства із врахуванням різноманітних чинників зовнішнього впливу (турбулентності середовища), що найбільш точно відображає політичний стан функціонування громадського життя усього суспільства. 

За концепцією Юлії Тищенко: «Системну політичну комунікацію можна визначити як процес, що охоплює політичну сферу життя людини, за посередництвом якого відбувається спілкування між органами влади, політичними партіями, громадськими організаціями і рухами, посадовими особами, виборцями, населенням. Налагодження та відтворення комунікаційних процесів між політичними партіями та виборцями, інформованість виборців про діяльність політичних партії сприяють легітимації політичних утворень у суспільстві, що є невід’ємною частиною інституалізації демократії та її консолідації» [10].

Функції політичної культури полягають в ідентифікації, орієнтації, адаптації, соціалізації, інтеграції та комунікації. Кожна з яких має своє призначення. Ідентифікація – це захист інтересів людини, орієнтації – прагнення людини до відображення подій у політиці, адаптації – пристосування людини до умов політичного середовища, соціалізації – засвоєння норм суспільно – політичного життя, інтеграції – можливість співіснування різних груп у політичній системі, комунікації – інформаційні умови для суб’єктів – об’єктів політики [1].

Сьогодні населення перебуває у невизначеному часовому просторі, висловлює невдоволення до діяльності партій, громадських рухів та владних структур. Люди перестали вірити політикам постійними обіцянками про прогнозоване щасливе майбутнє тощо. А відповідним чином така ситуація впливає на політичну культуру України та ментальність людини, з характерними маргінальними і регіональними властивостями.

Політична культура України повинна єднати певні регіони держави, націю, етнічні групи для збереження мови, навичок, традицій заради одної суспільної політичної ідеї української нації. Розвиток політичної культури визначає демократичність політичної системи суспільства. Варто наголосити на тому, що політична культура тісно пов’язана з духовними цінностями [7].

Політична ідеологія та психологія активно впливає на суспільство. Оскільки ідеологія є джерелом свідомості людини (індивіда), а психологія формується безпосередньо через активність громадян у суспільно – політичних відносинах. Політична діяльність політика полягає у психологічно – емоційному впливі на людину. Програма політика визріває з потреб різних верств суспільства, тому його завданням є почути думку, бути дієвим у політичній владі, не бути пасивним до проблем і потреб людей.

Кожен громадянин, який планує йти у політику, повинен розуміти, щоб бути політиком, треба бути, перш за все, громадянином своєї держави, націоналістом, цінувати мову і традиції, відстоювати і поважати громадську думку, працювати на благо України та вільно володіти сучасними технологіями, що використовуються у ЗМІ та ЗМК.

Висновки. У результаті проведених досліджень запропоновано: модель – схеми передачі та розповсюдження політичної інформації і технології маніпулювання громадською думкою.

Показано вплив семантики знань, терм – історичної і регіональної складової на процес вибору технології політичної комунікації в турбулентному середовищі і формування політичної культури як основи створення удосконаленої політичної сфери суспільства.

Доведено важливість впливу ЗМІ та ЗМК, як складової технологічної дії на процес формування політичної культури, політичної свідомості, показана їх взаємозалежність та вплив на суспільство через політичні комунікації при побудові удосконаленої ефективної політичної системи.



Номер сторінки у виданні: 188
Автор:

Повернутися до списку новин